Єжи Косинський народився 14 червня 1933 року в Лодзі як Юзеф Нікодем Левінкопф, єдина дитина польських євреїв Мечислава (Мойжеша) Левінкопфа та Ельжбети Лінецької. Під час Другої світової війни він і його родина вижили завдяки допомозі польських сільських мешканців; у центральній Польщі, окупованій нацистами, він жив під вигаданою особою Єжи Косинський. Свідоцтво про хрещення йому оформив фальшиво католицький священник Євгеніуш Оконь. Пізніше Косинський пройшов обов’язкову військову службу та здобув освіту за комуністичної влади в Польщі, після чого емігрував до Сполучених Штатів і став громадянином США. Писав переважно англійською, а найбільшу відомість здобув завдяки романам «Розфарбований птах» (1965) і «Бути там» (1971), які були екранізовані у 2019 та 1979 роках відповідно. Також він двічі очолював американський осередок PEN.
- Як виглядали основні етапи життя та творчості Єржого Коси́нського?
- Як виглядали дитинство та ранні повоєнні роки Єжи Косінського?
- Як розвивалися освіта й творча кар’єра Єжи Косинського після навчання в Колумбійському університеті?
- Якими були найвідоміші романи Єжи Косінського та як їх сприймали?
- Як у пізніші роки оскаржували авторство й автобіографічність «Мальованого птаха» Єжи Косінського?
- Які звинувачення та захисні реакції супроводжували постать Єжи Косинського?
- У яких телевізійних, радійних і кінопроєктах брав участь Єжи Косинський?
- Як Єжи Косинський був пов’язаний із Романом Полянським і подіями навколо вбивства Шерон Тейт?
- Які праці, вистави та інші культурні згадки пов’язані з подальшим вивченням творчості Єжи Косінського?
Життя та літературна діяльність у Польщі й США
Єржи Косинський народився 14 червня 1933 року під ім'ям Юзеф Нікодем Левінкопф. Він був польсько-американським письменником єврейського походження, народженим у Польщі та вихованим у середовищі польськомовного літературного життя. Писав він переважно англійською мовою. Під час Другої світової війни Косинський і його родина вижили за допомогою сусідів — польських селян. Після війни він завершив обов'язкову військову службу та освіту за комуністичного уряду Польщі, а згодом емігрував до Сполучених Штатів і став громадянином США. У Сполучених Штатах він також був двічі президентом американського осередку ПЕН-клубу. Найбільшу відомість йому принесли романи «Бути там», опублікований 1971 року, і суперечливий роман «Розфарбований птах», опублікований 1965 року. Обидва твори згодом були екранізовані: «Бути там» — у 1979 році, а «Розфарбований птах» — у 2019 році.
Дитинство, війна та повоєнні роки
Єжи Косінський народився 1933 року в Лодзі під ім’ям Юзеф Нікодем Левінкопф. Він був єдиною дитиною польських євреїв Мєчислава (Мойжеша) Левінкопфа та Ельжбєти Лінєцької. Під час Другої світової війни він жив у окупованій центральній Польщі під вигаданою особою Єжи Косінський. Для нього було видано підроблене свідоцтво про хрещення, яке оформив католицький священник Євгеніуш Оконь. Родина Левінкопфів пережила Голокост завдяки допомозі місцевих селян, які ризикували власним життям: батькові допомагали місцеві лідери, священнослужителі та Маріанна Пашова, учасниця підпільної мережі. Сім’я відкрито жила в Домброві Ржечицькій поблизу Сталевої Волі, відвідувала церкву в сусідній Воля Ржечицька, мала підтримку селян у Кемпі Ржечицькій і певний час була прихована католицькою родиною в Ржечиці Окронґлій. Сам Косінський служив у місцевій церкві вівтарним хлопчиком. Після війни його батько зблизився з комуністичним режимом Польщі, і родина стала відносно заможною. Згодом Юзеф та його батьки переїхали до Єленя-Ґури. До 22 років він здобув дипломи з історії та соціології в Лодзинському університеті, після чого став асистентом викладача в Польській академії наук, навчався в Радянському Союзі та служив снайпером у Війську Польському. Пізніше він виробив антикомуністичні погляди. У 1957 році, щоб емігрувати до Сполучених Штатів, він створив фіктивний фонд і підробив листи від комуністичної влади. Після прибуття до США він виконував випадкові роботи, зокрема працював водієм вантажівки.
Освіта, громадянство та творча діяльність
Після закінчення Колумбійського університету Єжи Косинський у 1965 році став громадянином США. У подальші роки його творча діяльність отримала кілька помітних відзнак і підтримок: 1967 року він здобув стипендію Фонду Ґуґґенгайма, а 1968 року — грант Фонду Форда. У 1970 році Косинський отримав літературну премію Американської академії мистецтв і літератури. Завдяки грантам він також написав політичну нонфікшн-книгу.
Паралельно з письменницькою роботою Косинський викладав як лектор у Єльському, Принстонському, Девенпортському та Вессліанському університетах. Окреме місце в його діяльності посідало й фотомистецтво. У 1957 році в галереї «Криве коло» у Варшаві відбулася його персональна виставка, а 1988 року фотографічну виставку було показано в галереї Андре Зарре в Нью-Йорку.
Романи та міжнародне визнання
Романи Єжи Косінського ще до 1991 року потрапляли до списку бестселерів «Нью-Йорк таймс». До того часу їх переклали більш ніж 30 мовами, а сукупний наклад у 1991 році оцінювали у 70 мільйонів примірників. Одним із найвідоміших і водночас найсуперечливіших творів була «Мальований птах» — роман 1965 року, що описує хлопчика невідомого релігійного й етнічного походження, який мандрує невизначеними районами Східної Європи під час Другої світової війни. У творі хлопчик шукає прихистку серед людей, багато з яких виявляються жорстокими та знущаються з нього.
Після публікації роману в США комуністична влада Польщі звинуватила Косінського в анти-польських настроях. У самій Польщі «Мальований птах» був заборонений від моменту першої публікації до 1989 року. Після скасування заборони тисячі поляків у Варшаві вистоювали в чергах до восьми годин, щоб придбати автографовані примірники. Павел Дудзяк назвав роман досягненням в англійській літературі та зауважив, що звинувачення в анти-польських настроях можуть бути наслідком надто буквального прочитання твору. Роман також рекомендував Елі Візель у «Книжковому огляді Нью-Йорк таймс», а Річард Клюґер і Джонатан Ярдлі писали про нього для журналу «Гарперз» і газети «Маямі геральд».
У 1968 році Косінський написав роман «Кроки», що складається з низки слабко пов’язаних віньєток, і за нього отримав Національну книжкову премію США за художню прозу. У 1971 році він написав роман «Бути там», який розповідає історію Ченса-садівника. У цьому творі Ченс стає спадкоємцем магната з Волл-стріт і радником з питань президентської політики, а також привертає увагу простими й прямими відповідями на популярні суспільні проблеми. Водночас навколо його походження зберігається таємниця. Пізніше Косінський разом із Робертом К. Джонсом написав сценарій до однойменного фільму 1979 року, який зняв Гел Ешбі; головні ролі виконали Пітер Селлерс і Мелвін Дуглас. За цю роль Пітер Селлерс був номінований на премію «Оскар», а Мелвін Дуглас здобув премію «Оскар» за найкращу чоловічу роль другого плану. Фільм також отримав нагороду Британської академії телебачення і кіномистецтва за найкращий сценарій у 1981 році, премію Гільдії сценаристів Америки 1980 року за найкращу комедію, адаптовану з іншого медіа, і був номінований на премію «Золотий глобус» за найкращий сценарій у 1980 році.
Суперечки довкола «Мальованого птаха»
Єжи Косінський неодноразово опинявся в центрі суперечок щодо авторства та природи свого роману «Мальований птах». За твердженням Еліота Вайнбергера, Косінський не був автором цього твору і на момент його написання не володів англійською мовою вільно. Вайнбергер у книжці «Кармічні сліди» також зазначав, що Косінський подавав роман як правдиву історію власного досвіду Голокосту. Сам Косінський розповідав друзям і на вечерях моторошні історії про дитинство, проведене в укритті серед польського селянства, а старша редакторка видавництва «Гафтон Міффлін» Дороті де Сантіллана погодилася на публікацію, вважаючи твір прямою автобіографією. Згодом Косінський відступив від формулювання про «пряму автобіографію», але так і не зрікся його повністю.
М. А. Ортофер писав, що Косінський у багатьох відношеннях був фальшивкою і любив удавати іншу особу. Також стверджувалося, що він іноді друкувався під псевдонімом, а також нібито займався плагіатом і підробками. У передмові до перевидання 1976 року Косінський наголошував, що художня проза і автобіографія є дуже різними способами письма, а факти особистого життя не слід використовувати для перевірки автентичності «Мальованого птаха». У червневому повідомленні «Вілледж войс» 1982 року висловлювалося припущення, що роман був написаний польською мовою і потай перекладений англійською, а книги Косінського нібито створювалися за участю асистентів-редакторів і позаштатних редакторів. Джеймс Слоун зазначає, що Джордж Ріві стверджував, ніби написав «Мальованого птаха» для Косінського. Водночас Косінський, за наведеною оцінкою, вважав «Мальованого птаха», який сприймали як напівавтобіографічний, переважно художнім твором.
Критика та суперечки
Критика навколо Єжи Косинського стосувалася як його біографії, так і авторської практики. Зокрема, вказувалося, що під час воєнних років він переховувався в польських католиків, а не мандрував польською сільською місцевістю. У листопаді 1982 року Джон Коррі надрукував у «Нью-Йорк таймс» 6000-слівну статтю на захист Косинського, стверджуючи, що звинувачення в плагіаті були продуктом польської комуністичної кампанії дезінформації. Пізніше Косинський написав «Відлюдника з 69-ї вулиці» (1988), щоб показати абсурдність розслідування його попередніх творів; Люсі Комісар назвала цю книжку, можливо, його єдиною справді правдивою книгою.
У 1999 році в Нью-Йорку Лорі Стібер написала есей, у якому заявила, що Косинський без дозволу використав уривки з її листів у переглянутому виданні «Диявольського дерева» 1981 року. Вона також вважала, що він писав англійською, аби уникнути контролю польських або російських редакторів, і стверджувала, що надмірно запозичував чужі тексти, через що стаття у «Вілідж войс» могла здаватися написаною ним самим. У 2002 році Теренс Блекетер у «Індепендент» писав про сталість бачення й голосу Косинського, але одночасно зауважував, що його успіх, заняття поло, поява у фільмі Воррена Бітті «Червоні» та репутація людини з авантюрною й «пікантною» сексуальністю робили його зручним об’єктом для критиків. Звинувачення «Вілідж войс» у плагіаті були спростовані докладними статтями в «Нью-Йорк таймс» і «Лос-Анджелес таймс».
Телебачення, радіо й кіно
У 1971—1973 роках Єжи Косинський 12 разів з’являвся в програмі «Пізнє шоу з Джонні Карсоном». У 1974 році він був гостем «Шоу Діка Каветта», а також брав участь у ток-радіопередачі Лонґа Джона Небела. У 1982 році Косинський позував напівоголеним для обкладинки журналу «Нью-Йорк таймс мегезин», де фотографію зробила Енні Лейбовіц, і того ж року вручив «Оскар» за сценарій. У кіно він виконав роль більшовицького революціонера та члена Політбюро Григорія Зінов’єва у фільмі Воррена Бітті «Червоні».
Дружба, суперечки та літературні алюзії
Єжи Косинський був другом Романа Полянського, разом із яким навчався у Національній кіношколі в Лодзі. У 1969 році він ледь не опинився в будинку Полянського та Шерон Тейт у ніч убивства Тейт, але не приїхав через загублений багаж. За іншою версією, Єжи та Кікі були запрошені залишитися в Тейт тієї ночі й уникнули загибелі через переплутаний багаж. Його роман «Сліпе побачення» відтворював убивства секти Менсона, а в 1984 році Полянський заперечив цю історію у своїй автобіографії. Водночас журналіст Джон Тейлор із «Нью-Йорк Меґезін» вважав, що Полянський помилявся. Друг Косинського Клемент Біддл Вуд також написав до «Таймс» листа, в якому описав докладні плани зустрітися з ним у будинку Полянського на Сьєло-Драйв того вікенду. У романі «Сліпе побачення» також з’являється Світлана Аллілуєва як персонаж, з якою Косинський підтримував дружні стосунки. Окремо він написав роман «Пінбол» 1982 року для свого друга Джорджа Гаррісона; сам задум цієї книжки виник щонайменше за десять років до її написання.
Подальші дослідження та культурний відгук
До подальшого вивчення творчості Єжи Косінського належить низка рецензій, статей та інтерв’ю, присвячених його книжкам і літературній репутації. Серед них — рецензії на «Розмальованого птаха» авторства Олега Івського в «Журналі бібліотек» у жовтні 1965 року, Ірвінга Гоу в «Гарперз» у жовтні 1965 року, Ендрю Фелда в «Книжковому тижні» 17 жовтня 1965 року та Енн Геллі в «Нейшн» 29 листопада 1965 року. Пізніше з’явилися відгуки на «Кроки» Д. А. Н. Джонса в «Нью-Йоркському огляді книжок» у лютому 1969 року та на «Бути там» Ірвінга Гоу в «Гарперз» у липні 1971 року. Серед аналітичних праць є стаття Девіда Г. Ріхтера «Три розв’язки „Розмальованого птаха“ Єжи Косінського» у журналі «Сучасна література» за літо 1974 року, а також матеріали Гейл Шігі, Маргарет Купцінскас Кешаварз, Роберта Е. Ціглера, Барбари Гелб, Стівена Шиффа, Томаса С. Гладскі, Майкла Шумахера, Джона Коррі, Філіпа Рауса та Тімоті Ніла. Окремо згадується інтерв’ю з Косінським, записане Роджером Коуплендом для «Нью-Йоркського мистецького журналу» 1980 року. Його постать також стала предметом офф-Бродвейської п’єси «Більше брехні про Єжи» Дейва Гольмса 2001 року, де він з’являється як Єжи Лесневський у виконанні Джареда Гарріса, а в лондонській постановці «Нового кінця» — у виконанні Джорджа Лейтона. Додатково він постає як літературний голем у романі Тейна Розенбаума «Големи Ґотема», а також надихнув польський гурт NeLL на пісню «Вогні Фріско».
