Славомир Мрожек — польський драматург і сатирик, який народився 29 червня 1930 року в Божецінові, Польща, і помер 15 серпня 2013 року в Ніцці, Франція. Він увійшов у журналістику як ілюстратор і автор коротких гумористичних дописів, у яких використовував мовну гру та гротескні ситуації. У 1950-х і 1960-х роках став помітною постаттю польської літератури, а його п’єси в стилі театру абсурду допомагали йому уникати комуністичної цензури. У 1964 році він виїхав із Польщі до Парижа й згодом став громадянином Франції. У 1989 році переїхав до Мексики, де жив до 1996 року, після чого повернувся до Кракова. Від 1994 року постійно публікував малюнки, а з 1997 року — колонки в «Газеті виборчій». Його твори перекладалися різними мовами, а серед головних п’єс — «Поліція», «Мучеництво Пйотра Огея», «Повним на морі», «Кароль», «Забава» і «Чарівна ніч». Найуспішнішою його працею вважають «Танго» 1964 року.
- Як Славомир Мрожек став відомим у польській і світовій літературі?
- Якими були ранні роки, перші публікації та початок драматургічної діяльності Славоміра Мрожека?
- Як політичні зміни в Польщі вплинули на подальшу ситуацію навколо Славоміра Мрожека?
- Як Славомір Мрожек здобув міжнародну популярність і де жив після від’їзду з Польщі?
- Коли й де вперше ставили «Танго» Славомира Мрожека?
- Як розвивалися еміграція та публічний конфлікт Славомира Мрожека з польською владою у 1968–1983 роках?
- Як складалися еміграційні роки Славоміра Мрожека та які відзнаки він отримав у цей час?
- Що сталося зі Славоміром Мрожеком у 1990–2008 роках?
Творчість і міжнародне визнання
Славомир Мрожек був польським драматургом і сатириком, відомим тонкою пародією та стилізованою мовою. У журналістику він увійшов як ілюстратор і автор коротких гумористичних текстів, а згодом почав писати статті, сповнені гри слів і гротескних ситуацій. У 1950-х і 1960-х роках він став помітною постаттю в польській літературі. Мрожек писав п’єси в стилі театру абсурду, завдяки чому міг уникати комуністичної цензури. Його твори перекладалися різними мовами, а самого автора вважають, імовірно, найвідомішим сучасним польським драматургом за кордоном. Водночас він багато років залишався одним із найбільш читаних письменників у Польщі.
До основних творів Мрожека належать «Поліція» (1958), «Мучеництво Петра Огея» (1959), «Повним на морі» (1961), «Кароль» (1962), «Забава» (1963) і «Чарівна ніч» (1963). Найуспішнішим його твором стала «Танго» 1964 року. До пізніших п’єс належать «Вацлав» (1970), «Емігранти» (1974), «Амор» (1979) і «Амбасадор» (1984).
У 1964 році Мрожек залишив Польщу й переїхав до Парижа, де став громадянином Франції. У 1989 році він переїхав до Мексики і жив там до 1996 року, після чого повернувся до Кракова. Від 1994 року він постійно публікував рисунки, а з 1997 року — колонки в газеті «Виборча газета».
Початок творчого шляху
Славомір Мрожек народився в Божецині поблизу Кракова, у родині листоноші Антонія Мрожека та Зофії Мрожек, яка померла 1949 року. Його ранні роки минули в Божецині, Усжевській Порамбці та Кракові. Майбутній письменник здобув звичайну католицьку освіту, а серед головних тем, що формували його світогляд, були воєнні роки, нацистська окупація Польщі, післявоєнна народна республіка та сталінські репресії. 1949 року він закінчив Новодворський ліцей і після цього почав вивчати архітектуру, але залишив ці студії через три місяці. Згодом він вступив до Краківської академії красних мистецтв, однак і там не затримався. Щоб уникнути військової служби, він певний час вивчав східну філософію в Краківському університеті.
Перші журналістські тексти Мрожека відповідали офіційній ідеології, а його прихильність до Сталіна почала слабшати 1953 року. Того самого року він опублікував першу книжку «Оповідання з Тшміелової Гори» накладом 25 тисяч примірників, а також другу книжку «Півпанцери практичні». У ній він критикував буржуазний спосіб мислення та застерігав від фашистських тенденцій у Німеччині, зокрема подаючи Дуайта Д. Ейзенгауера як послідовника традиції Гітлера. 1956 року Мрожек поїхав до Радянського Союзу, а 1957 року провів два місяці у Франції. Від 1958 року його сатиричні малюнки регулярно з’являлися в журналах «Пшекруй» і «Шпільки», а також він почав редагувати щотижневий журнал «Поступовець».
1959 року Мрожек одружився з художницею Марією Орембою, яка померла від раку в Західному Берліні 1969 року. Упродовж певного часу він був більш відомий як карикатурист, ніж як прозаїк. Його драматургічний талант виявився під час роботи над твором «Радість на щирість» для студентського театру «Бім-Бом». Першу п’єсу «Поліція» він написав 1958 року. У ній було показано ефективну поліцію, що придушує нелояльність до влади, фабрикуючи фальшивих політичних дисидентів. Разом із Тадеушем Ружевичем Мрожек запровадив у польський театр нові ідеї, натхненні театром абсурду.
Період політичних змін у Польщі
Після страйків, нестачі продовольства та повстань до влади в Польщі прийшов Владислав Гомулка, який розпочав десталінізацію. У 1957 році було розпущено робітничі ради, а в жовтні того ж року закрили журнал «Постеповєц».
Міжнародне визнання та еміграція
Міжнародне визнання Славомірові Мрожеку принесла збірка оповідань «Слон» 1957 року, за яку він отримав польську літературно-критичну премію «Пшегльонд Культурни». У 1959 році було опубліковано книжку «Весілля в Атоміках», а 1962 року — «Дощ». Вже невдовзі його збірки оповідань і п’єси продавалися за кордоном майже одразу після виходу. У цих творах Мрожек сатирично зображував польську романтичну героїчну ментальність і вади комуністичної системи, зосереджуючись також на людській поведінці, повсякденних збоченнях і людському безумстві. Серед його найвідоміших текстів була історія «Слон», у якій директор зоопарку наказує виготовити гумового слона, наповненого газом; під час шкільної екскурсії діти слухають про вагу слонів, а порив вітру підносить гумову тварину в повітря й відволікає дітей від навчання. Поширенню слави Мрожека на Заході частково сприяла книжка Мартіна Есслліна «Театр абсурду»: на початку 1960-х років Есслін зарахував його до театру абсурду, хоча сам письменник заперечував таке визначення, вважаючи, що його п’єси не цілком відповідають цій категорії. Його твори належать до найвизнаніших у доробку Мрожека, у 1961 році їх показували на телебаченні в США та ставили в нью-йоркському Театрі Фенікс. У 1963 році Мрожек залишив Польщу й до 1968 року жив у самозасланні в Італії разом із дружиною, а згодом переїхав до Парижа. Того ж періоду його п’єси успішно йшли в Лондоні, Нью-Йорку та Парижі, а 1964 року дві з них були показані в Лондоні під час першого сезону Світового театру.
Постановки «Танго»
«Танго» належить до творів Grandes Obras. Вперше п’єсу було поставлено 21 квітня 1965 року в Драмському югославському театрі в Белграді, Югославія. У Польщі «Танго» поставив режисер Єрвін Аксер у театрі «Сучасний». У 1966 році адаптацію Тома Стоппарда вперше показала Королівська шекспірівська компанія. Перша нью-йоркська вистава «Танго» відбулася 1969 року в Театрі-де-Болсо.
Еміграція та конфлікт із польською владою
У 1968 році Славомир Мрожек у газеті «Монд» засудив вторгнення до Чехословаччини. Після цього його викликали на батьківщину для пояснень, однак він прийняв становище іноземця й вирішив залишитися в Парижі. У Польщі на певний час заборонили його п’єси та оповідання, а його книжки вилучали з бібліотек. На початку 1970-х років Мрожек подорожував Сполученими Штатами та Південною Америкою, а 1978 року став громадянином Франції. Досвід еміграції був відображений у п’єсі «Емігранти» 1974 року. Заборони на його творчість у Польщі поступово послаблювалися: були опубліковані п’єси «Щаслива подія» (1971) і «М’ясня» (1973). Водночас у 1981 році він у «Монді» протестував проти запровадження воєнного стану та ув’язнення лідерів «Солідарності». У польській пресі були заборонені телевізійні покази його п’єс і публікації його творів, хоча в театрах Польщі його твори й далі ставили. Після світової прем’єри у Варшаві польська влада заборонила п’єсу «Амбасадор» (1982). У 1983 році Мрожек також виступив проти розпуску Польської спілки письменників.
Період еміграції та пізні визнання
У 1987 році Славомір Мрожек знову одружився. Він отримав Премію Франца Кафки та відмовився прийняти нагороду Польської літературної фундації. У 1989 році Мрожек переїхав до Мексики й оселився на фермі Ла-Епіфанія. Саме там він написав першу частину щоденника «Щоденник повернення», а завершив його вже через кілька років у Польщі. У Франції він створив п’єсу «Кохання в Криму» (1993) французькою мовою, готуючи її для конкурсу на звання найкращого французького драматурга; за постановку цієї п’єси в паризькому театрі «Театр де ля Коллін» він одержав Премію «Креді агріколь ендюстріель е коммерсьяль» Паризького театру. У 1998 році Мрожек написав «Красивий краєвид» про двох туристів під час Балканської війни. Від 1990-х років його малюнки та колонки частіше з’являлися в газеті «Газета Виборча». 20 червня 1990 року його було названо почесним королівським громадянином столиці Кракова. У 1994 році твори Мрожека почало публікувати польською мовою видавництво «Нуар сюр Блан». У 1997 році він повернувся до Кракова разом з Оріо Росас. У 2003 році Мрожек отримав французьку державну відзнаку — орден Кавалера Почесного легіону. Його 70-річчя широко відзначали в Кракові та Борзецині. Під час перебування в еміграції його знак — елегантний великий бант — був розгорнутий навколо вежі старої ратуші на головній площі Кракова.
Останні роки та еміграція до Ніцци
У 1990 році Славомір Мрожек переніс складну операцію з приводу аневризми аорти. У 2002 році він зазнав інсульту, що спричинив афазію. Для терапії Мрожек використовував автобіографію під назвою «Бальтазар», опубліковану 2006 року. Наступного року вийшли його особисті нотатки, що складалися з есеїв із передмовою. У червні 2008 року Мрожек разом із дружиною емігрував із Польщі до Ніцци.
