Королівські особи

Казимир III Великий — король Польщі з 1333 року, молодший син Владислава I Локетка та Ядвіги Каліської, представник куявських П'ястів.

Болеслав II Щедрий — первісток Казимира Відновлювача і Доброніги, син князівської династії П’ястів. У 1058 році став князем Польщі та проводив активну зовнішню політику.

Казимир I Відновник — князь із династії П'ястів, який правив Польщею з перервами у 1034–1058 роках. Після кризи в державі він повернувся, щоб відновити владу, церковну організацію та централізоване управління.

Владислав I Герман — польський князь із династії П'ястів, який правив у 1079–1102 роках. Після вигнання Болеслава II Щедрого він взяв владу, зблизився з чехами та визнав зверхність Священної Римської імперії.

Марія Угорська — донька Людовика Великого та Єлизавети Боснійської, королева Угорщини й Хорватії. Її право на польський престол підтвердили 1379 року, а політична боротьба навколо спадщини супроводжувала все її правління.

Ян I Альберт — польський король із династії Ягеллонів, син Казимира IV та Єлизавети Австрійської. Він правив Польщею, претендував на владу в Литві та проводив політику зміцнення королівської влади.

Пшемисл II — князь з великопольської гілки династії П’ястів, король Польщі від 1295 року. Він правив Познанню, Великою Польщею, Краковом і Гданським Помор’ям, а також був першим спадковим королем у Польщі.

Адам Стефан Сапєга — польський римо-католицький священнослужитель, єпископ Кракова з 1911 року, архієпископ-митрополит від 1926 року та кардинал від 1946 року. Також був сенатором і кавалером Ордену Білого Орла.

Зофія Гольшанська (близько 1405 — 21 вересня 1461) — литовсько-руська князівна і королева Польщі, четверта дружина Владислава II Ягайла. Після переходу з православ’я в католицизм вона була коронована 1424 року.