Беата Тишкевич народилася 14 серпня 1938 року в палаці в Вілянові. Вона походить з аристократичного шляхетського роду Тишкевичів герба Леліва. Її батьками були Кароль Тишкевич (1911–1977) і Барбара з Реховичів (1911–1992); вони одружилися 1935 року. Мати працювала в Польському експортному інституті при Міністерстві промисловості й торгівлі у Варшаві, а батько керував антикварною книгарнею. Хрещеним батьком Беати Тишкевич був граф Адам Браніцький, власник палацу.
Упродовж кар’єри вона зіграла понад 100 кіноролей. Її часто обирали на ролі аристократок або жінок, якими захоплювалися та яких бажали, з огляду на її зовнішність і походження. Серед її відомих робіт — роль Ізабели Лекої у постановці «Лялька» та одна з головних ролей у фільмі «Все на продаж». За внесок у кінематограф вона отримала багато нагород і відзнак. Також її називали першою леді польського кіно. Окрім акторської діяльності, вона була президенткою Фундації польської культури у 1994–1998 роках, очолювала раду Фундації «Дітям — встигнути з допомогою», входила до Національної ради культури в першому та другому скликаннях і була журі в програмах «Танець із зірками» у 2005–2010 та 2014–2017 роках.
- Які ролі, нагороди та громадські обов’язки мала Беата Тишкевич?
- З якої родини походила Беата Тишкевич і де вона народилася?
- Як складалися навчання та ранній професійний шлях Беати Тишкевич?
- Як розвивалися кінематографічна й театральна кар’єра Беати Тишкевич у 1950–1960-х роках?
- Які книжки опублікувала Беата Тишкевич у пізніші роки?
- Чим Беата Тишкевич займалася в пресі та на телебаченні?
- Яким було особисте життя Беати Тишкевич?
Акторська кар’єра та громадська діяльність
Беата Тишкевич народилася 14 серпня 1938 року у Вілянові. Вона була польською кіно- і телевізійною акторкою, публіцисткою та громадською діячкою. За свою кар’єру вона виконала понад 100 кіноролей. Через свою зовнішність і походження її найчастіше затверджували на ролі аристократок або жінок, якими захоплювалися і яких прагнули. Серед її помітних робіт — роль Ізабели Ленцької у постановці «Лялька» та одна з головних ролей у фільмі «Все на продаж». За внесок у кінематограф вона отримала багато нагород і відзнак, а також була відома як перша леді польського кіно. У 1994–1998 роках вона була президенткою Фундації польської культури, очолювала раду Фундації «Дітям — встигнути з допомогою», а також входила до Національної ради культури у першому й другому скликаннях. Крім того, у 2005–2010 роках вона була суддею програми «Танець із зірками», а в 2014–2017 роках — суддею програми «Dancing with the Stars. Танець із зірками».
Походження та родина
Беата Тишкевич походить із аристократичного шляхетського роду Тишкевичів герба Леліва. Вона народилася 14 серпня 1938 року в палаці у Вілянові. Була дочкою Єжи Тишкевича (1911–1977) та Барбари з Реховичів (1911–1992), які одружилися 1935 року. Її мати працювала в Польському експортному інституті при Міністерстві промисловості та торгівлі у Варшаві, а батько керував антикварною книгарнею. Хрещеним батьком Беати був граф Адам Браницький, власник палацу.
Освіта та початок акторської кар’єри
Беата Тишкевич навчалася у початковій школі в Єленя-Гурі, а потім протягом року — у школі ордену сестер сірих урсулянок у Міланувку. Під час вступу до гімназії в Карпачі вона зіткнулася з труднощами через аристократичне походження, однак після втручання матері до Міністерства культури і мистецтва була таки зарахована. Згодом вона переїхала разом із матір’ю до Лясків поблизу Варшави й навчалася у жіночій гімназії імені Нарцизи Жміховської у Варшаві, де через низькі оцінки залишила на повторне навчання один клас. На її шкільні успіхи негативно вплинула робота над дебютним фільмом «Помста» (1957), після чого її перевели до середньої школи сестер Непорочного Зачаття в Шиманові. Атестат зрілості вона склала екстерном лише з другої спроби; перед цим не склала усний іспит з польської мови. Тишкевич володіє польською, німецькою, французькою та російською мовами. У 1957—1958 роках вона навчалася у Державній вищій театральній школі у Варшаві, звідки була виключена за порушення шкільного правила, що забороняло студентам публічні виступи. Ще у дев’ятому класі її помітив Павел Коморовський, асистент Антонія Боджевича.
Кінематографічна та театральна кар’єра у 1950–1960-х роках
У 1957 році Беата Тишкевич отримала роль Клари Раптусевічувни у фільмі «Помста». Вона також з’являлася в телевізійній рекламі для виробника косметичних масок, у програмі «Не тільки для пань» та в передачі, що популяризувала книжки Польського видавничого інституту. Під час навчання її відрахували з театральних студій через публічні виступи, після чого вона почала працювати помічницею режисера на Польському телебаченні. Саме тоді вона дістала пропозицію від Войцеха Є. Гаса зіграти у фільмі «Спільна кімната». У 1960-х роках Тишкевич регулярно знімалася в кіно. Вона виконувала другорядні ролі у фільмах «Скляна гора» Павела Коморовського, «Самсон» Анджея Вайди та «Задушки» Тадеуша Конвіцького. У 1961 році вона зіграла Магду у стрічці Яна Рибковського «Сьогодні вночі помре місто», у 1962 році — Алю в «Запізнілі перехожі» та Зузу в «Чорні крила». Того ж року вона виконала головну жіночу роль Іги в «Візиті президента», показаному на Міжнародному кінофестивалі в Сан-Себастьяні. Театральну кар’єру вона розпочала 1962 року роллю журналістки в «Кар’єрі Артура Уї» Бертольта Брехта в постановці Ервіна Акзера у Варшавському Сучасному театрі. У 1964 році в театрі «Атенеум» у Варшаві вона зіграла Ренату в п’єсі «За річку в тінь дерев» за Ернестом Гемінґвеєм у постановці Яцека Вошчеровича, а також Інгу Роде у фільмі «Перший день свободи». Крім того, вона брала участь у п’яти постановках Театру телебачення і трьох постановках Польського радіо, зокрема в «Останньому балі. Листи до Агнєшки Осєцької». У пізніші роки акторської кар’єри вона в театрі не виступала. Наприкінці 1960-х років Тишкевич часто грала історичних персонажів, шляхетних дам або пані, а згодом дістала звання «першої леді польського кіно». У 1990-х роках вона взяла участь у рекламній кампанії пилососів «Електролюкс» і отримала за це 60 тисяч доларів.
Літературні публікації
У 2003 році Беата Тишкевич опублікувала автобіографію «Не все на продаж». У березні 2004 року цю книжку було обрано книгою місяця за версією «Варшавської літературної прем’єри». У 2006 році вона написала мемуари «Кохає, любить і жартує…». У 2016 році разом із доньками Кароліною Вайдою та Вікторією Боськ вона стала співавторкою кулінарної книжки «Баядерка».
Робота в пресі та на телебаченні
Протягом багатьох років Беата Тишкевич була колумністкою в газетах «Трибуна робітнича», «Новини дня» та у телевізійному тижневику «Тиждень Теле». У 2005–2010 роках вона була суддею дванадцяти випусків програми «Танець із зірками» на телеканалі TVN, а в 2014–2017 роках — семи випусків шоу «Танець із зірками» на телеканалі Полсат. Її вважали яскравою телевізійною особистістю. Водночас її вульгарний коментар щодо виступу Анети Заяць і Стефано Террацціно 2014 року став підставою для скарги до KRRiT.
Особисте життя
Беата Тишкевич була тричі розлучена. У 1967–1969 роках вона була одружена з режисером Анджеєм Вайдою, від якого народилася донька Кароліна Беата Лакшмі (1967). З 5 липня 1970 року її чоловіком був режисер Вітольд Ожеховський, а згодом — архітектор Яцек Падлевський; у цьому шлюбі народилася донька Вікторія (1977). Окрім шлюбів, у її житті були стосунки з режисером Андрієм Кончаловським і фотографом Валерієм Плотниковим, а в 1950-х роках — роман з Анджеєм Лапіцьким. У 1990-х роках вона перебувала в неформальних стосунках із британським актором Карлом Теслером. У травні 2017 року Тишкевич перенесла великий інфаркт міокарда і невдовзі після цього відійшла від публічного життя.
