Магдалена Абаканович — польська скульпторка і художниця з текстилю. Вона використовувала текстиль як скульптурний матеріал і створювала просторові інсталяції просто неба. Народилася у шляхетній землевласницькій родині в селі Фаленти поблизу Варшави. Її мати, Гелена Домашевська, походила зі старої польської шляхти, а батько, Константи Абаканович, був із полонізованої липківськотатарської родини. Під час нацистської окупації Польщі її родина долучилася до польського опору. У 1950–1954 роках навчалася в Академії образотворчих мистецтв у Сопоті та Варшаві, а її освіта формувалася під впливом радянської доктрини соціалістичного реалізму. Наприкінці 1950-х і на початку 1960-х її творчість набула більшої структури та геометричності під впливом конструктивізму. У 1960 році вона мала персональну виставку в галереї Кордегарда у Варшаві, а 1962 року взяла участь у першій Міжнародній бієнале гобелена в Лозанні. У 1960-х створила тривимірні волоконні роботи під назвою абакани, а в 1970–1980-х перейшла до людоподібних скульптур. З 1965 до 1990 року викладала в Університеті образотворчих мистецтв у Познані, а 1984 року була запрошеною професоркою Університету Каліфорнії в Лос-Анджелесі. Серед її публічних робіт — «Агора» в Чикаго та «Птахи знання добра і зла» в Мілуокі.
- Як розвивалася творчість Магдалени Абаканович від текстильних робіт до скульптур?
- Які публічні твори створила Магдалена Абаканович у США?
- Яким було раннє життя Магдалени Абаканович і як на нього вплинули війна та післявоєнна Польща?
- Де й як Магдалена Абаканович здобувала мистецьку освіту?
- Якими були ранні твори Магдалени Абаканович після навчання в Академії?
- Як лібералізація в Польщі вплинула на ранню творчість Магдалени Абаканович?
- Що являла собою серія «Абакани» та як вона демонструвалася?
- Як Магдалена Абаканович розвивала свої фігуративні серії у 1970–1990-х роках?
- Які рекордні суми отримували серійні роботи Магдалени Абаканович на аукціонах?
- Які монументальні серії та проєкти створила Магдалена Абаканович у пізніший період своєї творчості?
Текстиль і перехід до скульптури
Магдалена Абаканович була польською скульпторкою і художницею по волокну, яка використовувала текстиль як скульптурний матеріал та створювала об’єкти для відкритого простору. У 1960-х роках вона виробила власну мову в тривимірних волокнистих роботах, відомих як «абакани». У 1970-х і 1980-х роках її творчість поступово перейшла до створення гуманоїдних скульптур.
Її формування як мисткині відбувалося в складних історичних умовах. Вона народилася в шляхетній землевласницькій родині у Фалентах поблизу Варшави, а під час нацистської окупації Польщі її родина долучилася до польського руху опору. У 1950–1954 роках Абаканович навчалася в Академії образотворчих мистецтв у Сопоті та Академії образотворчих мистецтв у Варшаві. На її освіту впливала нав’язана Радянським Союзом доктрина соціалістичного реалізму, а наприкінці 1950-х і на початку 1960-х років її роботи почали набувати більшої структури й геометричної форми під впливом конструктивізму.
Серед ранніх виставкових подій була персональна експозиція в галереї Кордегарда у Варшаві 1960 року. У 1962 році вона взяла участь у першій Бієнале міжнародного гобелена в Лозанні, Швейцарія. З 1965 до 1990 року Абаканович працювала професоркою студійного мистецтва в Університеті образотворчих мистецтв у Познані, а 1984 року була запрошеною професоркою Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі.
Публічні твори в Чикаго та Мілуокі
Магдалена Абаканович створила публічний твір «Агора» в Чикаго. Вона також авторка публічного твору «Птахи знання добра і зла» в Мілуокі. Обидві роботи належать до її публічних проєктів у Сполучених Штатах.
Ранні роки
Магдалена Абаканович народилася у шляхетній землевласницькій родині в селі Фаленти поблизу Варшави. Її мати, Гелена Домашевська, походила зі старої польської шляхти, а батько, Костянти Абаканович, був із полонізованої липкськотатарської родини, чиє походження простежувалося до Абак-хана. Родина батька втекла з Росії до щойно відновленої демократичної Польщі після Жовтневої революції.
Коли Німецька держава вторглася до Польщі та окупувала її, Абаканович було дев’ять років. Під час війни родина жила на околиці Варшави й брала участь у польському русі опору. У 14 років вона працювала помічницею медсестри у варшавській лікарні. Після війни родина переїхала до невеликого міста Тчев поблизу Ґданська на півночі Польщі. У цей період Абаканович також зіткнулася з тим, що польська влада в межах комуністичної доктрини запровадила соціалістичний реалізм як єдино допустиму мистецьку форму.
Освіта та мистецьке навчання
У 1945–1947 роках Магдалена Абаканович завершила частину середньої освіти в Тчеві. Згодом вона ще два роки навчалася в художній школі при Ліцеї образотворчих мистецтв у Гдині, яку закінчила 1949 року. Після цього вона відвідувала Академію образотворчих мистецтв у Сопоті, а 1950 року переїхала до Варшави, щоб розпочати навчання в Академії образотворчих мистецтв у Варшаві. Щоб бути прийнятою, вона видала себе за доньку службовця. У цій академії вона навчалася в 1950–1954 роках. Під час навчання їй було обов’язково відвідувати заняття з текстильного дизайну. Там вона опановувала ткацтво, трафаретний друк і дизайн волокна під керівництвом Анни Шльондзевської, Елеонори Плютинської та Марії Урбанович.
Ранні роботи після навчання
Після навчання в Академії Магдалена Абаканович почала створювати свої перші художні роботи. Значна частина раннього доробку була втрачена або пошкоджена під час переїздів у роки академічного життя, і з нього збереглося лише кілька тонких рисунків рослин. У 1956—1959 роках вона створила серію великих гуашей і акварелей на папері та зшитих лляних аркушах. Ці ранні твори зображували уявні рослини, птахів, екзотичних риб, мушлі та інші біоморфні форми й образи.
Перші роботи та визнання
Після смерті Йосипа Сталіна 1953 року Польська Народна Республіка почала послаблювати політичний тиск, нав’язаний Радянським Союзом. У 1956 році, за керівництва партії Владислава Гомулки, в Польщі відбулася лібералізація форм і змісту в мистецтві, а польські митці дістали дозвіл подорожувати до західних міст, зокрема Парижа, Венеції, Мюнхена та Нью-Йорка. Ці зміни вплинули на ранні роботи Магдалени Абаканович. Наприкінці 1950-х років на її творчість дедалі більше впливав конструктивізм, що сприяв переходу до більш геометричного й структурованого підходу. Водночас вона шукала мистецьку мову, яка зробила б мистецтво більш тактильним, інтуїтивним і особистим, і звернулася до ткацтва як до одного з напрямів художнього експерименту. Навесні 1960 року в галереї Коредгарда у Варшаві відбулася її перша персональна виставка, де були представлені серія з чотирьох тканих робіт, а також добірка ґуашей і акварелей. Ця виставка отримала мінімальну критичну увагу, але допомогла їй зміцнити позиції в польському русі текстилю та волоконного дизайну. У 1962 році Абаканович була включена до першої Бієнале міжнародного гобелена в Лозанні, Швейцарія. У наступні кілька років вона підважувала уявлення про те, що ткацтво не може бути образотворчим мистецтвом, використовуючи металеві опори та віддаляючи роботи від стін.
Серія «Абакани»
Із 1967 року Магдалена Абаканович почала створювати тривимірні волоконні роботи, відомі як «Абакани». У цій серії вона використовувала несподівані, часто м’які матеріали, розташовані в модульних або серійних структурах, прагнучи повністю усунути утилітарну функцію гобелена. Кожен «Абакан» був виготовлений із тканого матеріалу за власною технікою мисткині. Для цих робіт вона застосовувала знайдені матеріали, зокрема сизалеві канати з гаваней, а також мотузку, коноплі, льон, вовну й кінське волосся. «Абакани» звисали зі стелі та могли сягати розміру до тринадцяти футів. У багатьох із них з’являлися репродуктивні відсилання до яєць і матки. У 1969 році ці роботи включили до групової виставки «Настінні підвіски» в Музеї сучасного мистецтва в Нью-Йорку. Один великий «Абакан» нині є в колекції Центру скульптури Насера в Далласі, штат Техас; він складається з п’яти великих перероблених сизалевих панелей, що різняться за товщиною і пофарбовані в колір паленої умбри. Цю роботу придбали 2019 року та показували на виставці «Опір/звільнення». Текстильне мистецтво Абаканович також надихнуло дебютну колекцію модного дому Александра Макквіна, створену Сарою Бертон і представлену на Тижні моди в Парижі у жовтні 2023 року разом із двома «Абаканами» з Центрального текстильного музею в Лодзі.
Фігуративні серії 1970–1990-х років
У 1970–1980-х роках Магдалена Абаканович змінила матеріал і масштаб своїх серій, звернувшись до фігуративних і нефігуративних скульптур із грубого мішковинного полотна. Вона зшивала й поєднувала такі скульптури, скріплюючи їх синтетичними смолами. У цей період мисткиня створила низку людських форм, пов’язаних із темами культури та природи, в яких через множинність постатей передано розгубленість і анонімність. Ці роботи також відображали досвід життя в комуністичному режимі, що придушував індивідуальну творчість і інтелект, і водночас протиставлялися ранній серії «Абакани», оскільки в них індивідуальність поступалася множинності.
Серед цих творів — серія «Зміни» 1974–1975 років, що складалася з дванадцяти порожнистих безголових людських фігур, розташованих у ряд; серія «Голови» 1973–1975 років із великих суцільних форм, схожих на людські голови без облич; серія «Спини» 1976–1980 років, яка налічувала вісімдесят дещо відмінних скульптур людського тулуба; а також серія «Натовп І» 1986–1987 років із п’ятдесяти стоячих фігур. Для Віденської бієнале 1980 року вона створила серію «Ембріологія», що складалася з кількох десятків м’яких грудок, схожих на яйця, різних за розміром.
Наприкінці 1980-х — у 1990-х роках Абаканович зверталася також до металів, зокрема бронзи, а також до дерева, каменю й глини. До цього етапу належать «Бронзовий натовп» (1990–1991), показаний у саду Центру скульптури Насера, і «Пуелли» (1992), що входить до зібрання Національної галереї мистецтва. Бронзові скульптури мисткині також експонувалися в Національному музеї жінок у мистецтві з 27 вересня 2014 року до 27 вересня 2015 року.
Рекордні продажі серійних робіт
У 2019 році серійна робота «Каміньяндо» була продана за 8 мільйонів злотих, що стало новим польським аукціонним рекордом. Згодом інші твори з цієї серії також досягли високих цін: «Натовп III» (1989) у жовтні 2021 року продали за 13,2 мільйона злотих, а «Бамбіні» (1999) у грудні 2021 року — за 13,6 мільйона злотих.
Пізні проєкти та монументальні інсталяції
У 1990-х роках Магдалені Абаканович замовили створити модель екологічно орієнтованого міста. У цей же період вона працювала над серією «Військові ігри», циклом монументальних конструкцій із великих стовбурів старих дерев. Скульптури з цієї серії були обмотані ганчір’ям і стягнуті сталевими обручами на ґратчастих металевих підставках; їх порівнювали з артилерійськими машинами. Також Абаканович створила хореографію танцю.
Однією з найвідоміших її пізніх робіт стала «Агора» — постійна інсталяція з 106 фігур із литого чавуну в парку Грант у Чикаго. Мисткиня разом із трьома асистентами вручну ліпила кожну з цих фігур у 2004—2006 роках. Вона задумала їх так, щоб вони нагадували кору дерева або зморшкувату шкіру. Усі фігури в «Агорі» є безголовими та безрукими.
