Франческа Манн народилася у Варшаві 4 лютого 1917 року. Вона навчалася класичного танцю в відомої балерини Ірени Прущицької та була відома мешканцям Варшави своїми театральними виступами. У 1939 році Франческа Манн взяла участь у Міжнародному конкурсі танцю в Брюсселі й посіла четверте місце. Після нацистського вторгнення до Польщі її змусили працювати в нічному клубі «Палац Мелодії». У 1943 році вона опинилася серед приблизно 2500 євреїв, які потрапили в пастку справи готелю «Полскі»: їм обіцяли візи та нібито легальний виїзд із нацистської Німеччини. Насправді їхнім пунктом призначення був табір смерті Аушвіц-Біркенау. Події навколо готелю «Полскі» стали частиною обману, внаслідок якого більшість заарештованих була відправлена до концтаборів і вбита.
- Як складалися танцювальна кар’єра Франческі Манн і її доля під час війни?
- Як нацисти використали готель «Польський» для пастки й подальшої депортації євреїв?
- Що сталося з Францискою Манн у крематорії 4 в жовтні 1943 року?
- Як у свідченнях і пізніших інтерпретаціях описували вчинок Франчески Манн?
- Які існують версії загибелі Франчески Манн?
- Як постать Франчески Манн відображена в оповіданні Тадеуша Боровського «Смерть Шиллінґера»?
Танцювальна кар’єра та події війни
Франческа Манн народилася 4 лютого 1917 року у Варшаві. Вона вивчала класичний танець у відомої балерини Ірени Прусицької та була знаною серед мешканців Варшави завдяки виступам у театрі. У 1939 році Манн брала участь у Міжнародному конкурсі танцю в Брюсселі, де посіла четверте місце. Після нацистського вторгнення до Польщі її змусили працювати в нічному клубі «Палац Мелодія». У 1943 році вона опинилася серед приблизно 2500 євреїв, які були втягнуті в справу готелю «Польський», та отримала візу, що створювала ілюзію легального виїзду з нацистської Німеччини.
Ліквідація через готель «Польський»
Після облави СС у Варшавському гетто німці у 1943 році використали готель «Польський» як пастку для євреїв, які переховувалися. Німецькі агенти та колаборанти переконували людей, що вони можуть купити іноземні паспорти й виїхати з окупованих нацистами територій як іноземні громадяни. У пастку потрапили приблизно євреї; більшість із них було заарештовано, відправлено до концтаборів і вбито. Тих, хто шукав притулку в готелі «Польський», запевняли, що вони дістануться до неіснуючого табору Бергау поблизу Дрездена, однак справжнім місцем призначення став табір смерті Аушвіц-Біркенау.
Після прибуття поїзда до Аушвіц-Біркенау євреїв на рампі зустрів майор СС Йозеф Шіллінгер, якого вцілілі описували як садиста й особливо жорстокого. Після цього есесівці розділили чоловіків, жінок і дітей: чоловіків відправили до крематорію II, а жінок і дітей — до крематорію III. У жіночому таборі Аушвіц-Біркенау оберштурмфюрер СС Франц Гьосслер, який був шуцхафтлагерфюрером, обманув жінок, заявивши, що їх дезінфікують перед від’їздом із країни. Він наказав їм роздягнутися, після чого половина жінок потрапила до газових камер одразу після роздягання. Деякі жінки відмовилися роздягатися негайно, і їх били кийками та батогами есесівці. Деякі свідчення стверджують, що серед жінок, які чинили опір роздяганню, була й Біографія.
Смерть Франциски Манн в Освенцимі
Франциска Манн, єврейська балерина з Варшави, постає в свідченнях і пізніших інтерпретаціях як одна з найвідоміших постатей, пов’язаних із подіями в Освенцимі. За наведеними свідченнями, у жовтні 1943 року в крематорії 4 вона нібито вихопила револьвер у обершарфюрера Вальтера Конрада Квакернака з політичного відділу табору. У цих оповідях їй приписують постріл у Рапортфюрера унтершарфюрера Шіллінгера, який, за іншою версією, перебував поруч із Квакернаком, а також поранення Вільгельма Еммеріха. Ще один виклад стверджує, що вона вдарила й убила есесівського майора Йозефа Шіллінгера в крематорії 4, після чого того ж жовтня наклала на себе руки. У 1946 році історик і переживший Голокост Єуґен Когон назвав її «балериною-повстанкою». Саломен Градівський описував її як героїчну молоду жінку з Варшави, а Віслав Келяр і Сара Номберг-Притик повідомляли про неї як про молоду танцівницю з Парижа.
Свідчення, розповіді та інтерпретації
У свідченнях і пізніших розповідях вчинок Франчески Манн набув різних інтерпретацій. За словами інших в'язнів, влітку 1944 року вона, роздягаючись перед відправленням до газової камери, нібито вихопила пістолет у коменданта і вбила його. Віслав Кіляр називав цю подію легендою та зазначав, що вона мала морально підтримувальний характер для кожного в'язня. В інших описах згадувалося повстання жінок у роздягальнях і вбивство есесівського офіцера його ж власною зброєю між 1944 і 1946 роками.
Андреас Меккель у матеріалах «Проти забуття — За демократію» писав, що Франческа Манн повільно роздягалася, щоб застати Вальтера Квакернака зненацька, після чого взяла його пістолет. Також повідомлялося, що вона вистрілила в Шіллінгера, який помер під час перевезення до лікарні. За іншими версіями, її вчинок спонукав інших жінок атакувати есесівців голими руками; тих, хто нападав, було вбито кулеметним вогнем під командуванням Рудольфа Гьоса, а вцілілих жінок відправили до газових камер.
Після інциденту, як зазначалося, репресивна стрілянина есесівців убила 13 в'язнів і поранила багатьох інших. У документах Національного архіву США, пов'язаних зі спогадами Рудольфа Гьоса, згадувалося, що в листопаді 1943 року есесівський шарфюрер Шіллінгер був убитий із револьвера французькою єврейською актрисою, яка роздягалася перед газуванням. Також наводилися свідчення на процесі над Адольфом Айхманом, де цитувалося вбивство Шіллінгера жінкою під час транспортування, а в пізніших публікаціях і інтерв'ю акт Франчески Манн пов'язували з бунтом у крематорії IV.
Версії загибелі Франчески Манн
Щодо загибелі Франчески Манн існує кілька версій. Беріш Ерліх стверджував, що вона закінчилася самогубством, тоді як німецький історик Ебергард Кольб пов’язував її з отруєнням газом. Командант Аушвіца Рудольф Гьосс заявляв, що Франческу Манн та інших єврейських жінок, причетних до повстання, було страчено. Цю версію підтримав англійський історик Мартін Гілберт, посилаючись на звіт Єжи Табеау. Звіт Єжи Табеау про загибель Франчески Манн був представлений на Нюрнберзькому міжнародному трибуналі як документ L-22. Польський журналіст Рубен Айнштайн у праці «Єврейський опір у нацистській Німеччині» також підтримав версію страти.
У масовій культурі
У масовій культурі згадується польський письменник Тадеуш Боровський, який пережив концтабори Аушвіц і Дахау. Йому приписують написання оповідання «Смерть Шиллінґера», що увійшло до збірки «Кам’яний світ» 1948 року. У цьому творі зображено вбивство Шиллінґера жінкою. Перед входом до газової камери вона роздягалася.
