Станіслав Шукальський, також знаний під псевдонімом Стах із Варти, народився 13 грудня 1893 року у Варті, а помер 19 травня 1987 року в Бербанку. Він був польським скульптором, маляром, рисувальником, дизайнером і теоретиком. У міжвоєнний період належав до найколоритніших постатей мистецького життя Варшави та Кракова. Шукальський очолював групу «Щеп Рогате Серце» та переважно працював на території Сполучених Штатів. Одним із його відомих задумів став Зерматизм — псевдонаукова концепція про походження давніх лехітів. Походив із родини Діонізія та Констанци, уродженої Садовських. Його батьки емігрували до Бразилії через побоювання арешту батька, який був соціалістичним активістом, а згодом сім’я повернулася до Варти. Батько пізніше виїхав до Південної Африки та брав участь у Другій англо-бурській війні.
- Якою була мистецька й теоретична діяльність Станіслава Шукальського?
- Як складалися дитячі роки Станіслава Шукальського та де жила його родина?
- Як складалися навчання та рання мистецька кар’єра Станіслава Шукальського в Кракові та Чикаго?
- Чому Станіслав Шукальський не зміг поїхати до Індії та як він був пов’язаний із Рабіндранатом Тагором?
- Як склалися творчі й виставкові події в житті Станіслава Шукальського на початку 1920-х років?
- Яким був проєкт пам’ятника Адаму Міцкевичу у Вільнюсі, створений Станіславом Шукальським?
- Як Станіслав Шукальський працював у Польщі наприкінці 1920-х і в 1930-х роках?
- Чим займався Станіслав Шукальський у Лос-Анджелесі після 1940 року?
- Як вшановують пам’ять Станіслава Шукальського та де зберігаються його роботи?
Мистецька діяльність Станіслава Шукальського
Станіслав Шукальський, відомий також під псевдонімом Стах з Варти, був польським скульптором, живописцем, рисувальником, дизайнером і теоретиком. Він народився 13 грудня 1893 року у Варті, а помер 19 травня 1987 року в Бербанку. У міжвоєнний період Шукальський належав до найяскравіших постатей мистецького життя Варшави та Кракова. Він очолював групу «Шчеп Рогате Серце» і переважно діяв на території Сполучених Штатів. Також Шукальський створив зерматизм — псевдонаукову концепцію про походження давніх лехітів.
Дитинство і родинні переїзди
Батьками Станіслава Шукальського були Діонізій і Констанція, уроджена Садовських, які одружилися 1890 року в Гурі, у гміні Варта. Через побоювання арешту Діонізія, який був соціалістичним активістом, подружжя емігрувало до Бразилії. У 1891 році в Ріо-де-Жанейро народилася їхня донька Альфреда. 1893 року родина повернулася до Варти біля Серадза, де 13 грудня 1893 року народився Станіслав Шукальський.
У 1894 році Діонізій, через низькі родинні доходи, виїхав до Південної Африки. У 1899 році він брав участь у Другій англо-бурській війні на боці бурів проти британців і час від часу надсилав родині до Варти невеликі суми грошей. Після краху бурського повстання 1902 року Діонізій повернувся до Польщі та купив землю в Ґідлах біля Радомська. Сам Станіслав навчався в початковій школі, а згодом у школі Фабіана в Радомську. Під час життя в Ґідлах він вирізьблював малі скульптури з дерева і каменю. Близько 1903 року Діонізій знову виїхав до Сполучених Штатів, і невдовзі туди ж переїхала вся родина.
Навчання та перші успіхи в Польщі й США
Інтерес Станіслава Шукальського до скульптури особливо посилився у Сполучених Штатах. У 13 років він вступив до Чиказького художнього інституту, де швидко привернув увагу викладачів винятковим хистом до скульптури. У 1909 році Діонізій надіслав 15-річного Шукальського до Краківської академії красних мистецтв. Після складання іспиту його прийняв професор Константій Лащка. Шукальський був особливим студентом, робив швидкі успіхи, у 1910/11 році здобув премію за скульптуру, а на першій виставці 1911 року отримав срібну медаль.
Згодом його відрахували з академії через бунтівну поведінку щодо професорів. Тоді Юліан Фалат узяв його до себе, дозволивши користуватися майстернею та моделями. Після вибачення перед професором Лащком Шукальський повернувся до його скульптурної майстерні й невдовзі знову одержав нагороду. У жовтні 1912 року він уперше публічно показав свої роботи в Кракові, у Палаці мистецтв, а 1913 року експонувався разом із Юліаном Фалатом та Станіславом Виспянським.
У вересні 1913 року Шукальський поїхав до Америки, стурбований долею батька. У Чикаго він продовжив навчання в Чиказькому художньому інституті та створив бронзові скульптури, серед яких «Оратор», «Погруддя Давида» і «Однорукий чоловік на вітрі» (1914). Після смерті батька в автомобільній аварії його матеріальне становище погіршилося, і він тимчасово працював на чиказьких бойнях, часто голодуючи. Водночас у Чикаго він познайомився з багатьма митцями, письменниками, критиками та журналістами, зокрема з Вільямом Сафієром, який написав схвальну статтю про його творчість, і з Беном Гехтом, котрий згодом описав відвідини його майстерні у своїй автобіографії «Дитина століття». У цей плідний період Шукальський створив кілька скульптур, частина з яких була монументальною за розміром.
Спроби поїздки до Індії та портрет Рабіндраната Тагора
1917 року Рабіндранат Тагор запропонував створити в Сантіникетані, Індія, мистецький інститут, але Станіслав Шукальський не зміг вирушити туди через триваючу війну. У 1922 році він виліпив портрет індійського письменника Рабіндраната Тагора. Згодом індійський скульптор зробив копію цього портрета й установив її в університеті в Калькутті. Пізніше ще одна спроба Шукальського поїхати до Індії не вдалася через відмову у візі з боку британського посольства, яке пам’ятало його критичне ставлення до британської колоніальної політики.
Період творчого злету та виставки 1923–1925 років
Після шлюбу з молодою художницею Геленою Вокер у 1923 році фінансове становище Станіслава Шукальського поліпшилося, а сам період їхнього подружнього життя став для нього надзвичайно плідним у творчому плані. Того ж року в Чикаго вийшла його перша монографія «Творчість Шукальського», а згодом він прибув до Польщі зі своїми роботами та відкрив виставку в галереї «Захента» у Варшаві. Експозиція викликала як захоплені, так і критичні відгуки: скульптури називали сміливо виконаними й технічно дуже вправними, але водночас неприродними, такими, що зазнали впливу єгипетського, східноазійського або мексиканського мистецтва, а також такими, що імітують скульптури Родена. Сам Шукальський із цими оцінками ніколи не погоджувався. Його голови описували як скульптури з імпресіоністичним характером, а весь його мистецький період до 1923 року деякі критики вважали пошуком пластичних проблем. У грудні 1923 року він залишив Польщу, щоб подорожувати з дружиною до Італії та Франції; під час цих мандрівок вони ненадовго мешкали у Франції. На Міжнародній виставці сучасного декоративного мистецтва в Парижі 1925 року Шукальський здобув Гран-прі за бронзи, Почесний диплом за архітектурні проєкти та золоту медаль за кам’яну скульптуру, однак польська преса зустріла цей успіх байдуже й критично.
Проєкт пам’ятника Адаму Міцкевичу у Вільнюсі
У 1925 році Станіслав Шукальський створив конкурсний проєкт пам’ятника Адаму Міцкевичу для Вільнюса. Серед 67 поданих робіт саме його проєкт здобув першу премію. У композиції поет був зображений таким, що годує гігантського орла кров’ю зі свого серця. Скульптура та гранітний постамент мали відсилати до стилю інкської мистецької традиції. Попри перемогу, проєкт не було реалізовано через суперечки, які виникли після оголошення рішення журі.
Польський період і мистецькі суперечки
У конкурсі на польські монети Станіслав Шукальський здобув одну з трьох відзнак, однак його проєкти так і не були реалізовані далі за пробні випуски через непорозуміння з чиновниками. У січні 1926 року він повернувся до Парижа до дружини, яка народила доньку Каліну. У 1928 році прибув до Кракова, а вже наступного року в Палаці мистецтв показав велику добірку своїх робіт: 98 рисунків і 34 скульптури, переважно створені в 1914–1923 роках. Під час цієї виставки він виголосив промову, у якій різко критикував польські мистецькі й культурні кола. Після виставки його творчість викликала суперечливі оцінки — від схвалення до заперечення, а у відповідь Шукальський опублікував низку гострих статей, зокрема «Біла чума в Кракові».
Його ідеї справили помітний вплив на багатьох студентів Краківської державної школи декоративного мистецтва і художньої промисловості, серед них — Вацлав Боратинський, Станіслав Глива, Стефан Желеховський і Юзеф Гославський. Троє з цих учнів згодом увійшли до гурту «Рогате Серце». У 1929 році в Кракові Шукальський організував об’єднання «Щеп Шукальщиків гербу Рогате Серце» та почав публікувати свої міркування з мистецької філософії в журналі «Крак». У цих текстах він критикував Академію красних мистецтв як оплот французького мистецтва, ставив під сумнів авторитет професорів і академічну систему навчання та пропонував створити «Творцовню» для виховання молодих талантів у Кракові.
У цей же час Шукальський висловлював політичні й культурні погляди: визнавав Юзефа Пілсудського духовним провідником Польщі, вважав, що той може зробити країну політичним і культурним центром Європи, а також підтримував формування «Неуропи» без Англії, Франції, Німеччини та Італії. 1929 року в США вийшла його монографія «Проєкти в дизайні. Шукальський». У грудні 1929 року він виїхав до Сполучених Штатів і звідти керував діяльністю «Щепу».
Лос-анджелеський період і праця над «Макімовою»
Із 1940 року Станіслав Шукальський жив у Лос-Анджелесі, де спочатку підробляв на кіностудіях, проєктуючи декорації, а також нерегулярно займався скульптурою і рисунком. Відтоді більшу частину часу він присвятив розв’язанню таємниць доісторичної й давньої людської історії. Його цікавили походження мов, релігій, звичаїв, мистецтв і людських міграцій, а також спроби пояснити походження географічних назв, богів і символів, що дожили до сучасності.
Наймасштабнішою працею цього періоду став проєкт «Макімова», над яким він працював понад 40 років. Рукопис зріс до 43 томів і містив тисячі точних малюнків пір’їн та артефактів. Ці рисунки використовувалися як доказова база для його авторських теорій, зокрема псевдонаукової теорії зерматизму.
Починаючи з 1960 року, він отримував від влади Лос-Анджелеса пенсію приблизно 250 доларів на місяць; іноді йому допомагала родина дружини. Додатковий дохід приносили поштівки з репродукціями його скульптур і рисунків, а також пам’ятні медалі, присвячені 500-річчю від народження Коперника, 100-річчю від смерті Міцкевича та Солженіцину. Окремо він створив медаль на замовлення Комітету медалі Катині.
У 1980 році, за фінансової підтримки Ґлена Брея, вийшла монографія митця «Корито перлів» і книга «Бачте!! Протонґ», а в 1982 році — «Внутрішні портрети». Водночас він намагався повернути викрадені роботи, звертаючись до Міністерства культури, ЗПАП, польських музеїв, приватних осіб, установ ООН і польського посольства у США. У 1978 році він подав до Міністерства культури та ЗПАП меморіал про свої твори. Попри нестачу допомоги й визнання, через які він часто впадав у депресію, Шукальський працював по кілька годин щодня, навіть страждаючи від голоду й нестачі сну. Після смерті хворої дружини Джоан у 1980 році його здоров’я погіршилося, він кілька разів потрапляв до лікарні, але продовжував творити, користуючись соціальною допомогою та доглядом. За місяць до смерті він вирізьбив велику кубістичну дерев’яну фігуру під назвою «Богиня».
Пам’ять і вшанування
Частина робіт Станіслава Шукальського зберігається в Польському музеї в Америці, а також у Сілезькому музеї в Битомі, де розміщено кілька його скульптур. У Варті, місці його народження, на його честь названо вулицю, а з грудня 2023 року біля ринкової площі там розміщено мурал із зображенням Шукальського та вибраних творів. 21 вересня 2025 року в Гдині відкрився приватний Музей Станіслава Шукальського, заснований на колекції Кшиштофа Земанна; того ж року в Гдині-Орлово також відкрився приватний музей, присвячений йому. У 2000 році в Музеї мистецтва Лагуни в Лагуна-Біч відбулася посмертна виставка його творчості під назвою «Боротьба», одним із головних спонсорів якої був Леонардо Ді Капріо. У 2018 році Леонардо Ді Капріо та Анна Добровольська стали співпродюсерами документального фільму «Боротьба: життя і втрачене мистецтво Станіслава Шукальського» на Netflix; режисером фільму був Іренеуш Добровольський. За деякими джерелами, персонаж Джека Доусона у фільмі «Титанік» був даниною Шукальському.
