Збігнєв Прайснер

Портрет Збігнєва Прейснера 2011 року
Портрет Збігнєва Прейснера 2011 року

Збігнєв Прайснер вивчав історію та філософію в Кракові, але ніколи не здобував формальної музичної освіти. Музику він опановував самостійно — слухаючи платівки та переписуючи окремі фрагменти записів. Його ім’я найчастіше пов’язують із Кшиштофом Кесльовським, з яким він працював, зокрема, над фільмом «Три кольори: Синій». Водночас Прайснер створював саундтреки й для інших режисерів. У 1993 році продюсер Френсіс Форд Коппола запросив його написати музику до фільму «Таємний сад» Аґнєшки Голланд. Серед відзнак композитора — премія «Сезар» за «Елізу» Жана Беккера у 1996 році та ще одна премія «Сезар» за «Три кольори: Червоний» у 1994 році, а також «Срібний ведмідь» Берлінського кінофестивалю за «Острів на вулиці Пташиній». У 1998 році він створив «Реквієм для мого друга», який спочатку замислювався як частина фільму, але після смерті Кесльовського став присвятою йому. Стиль Прайснера загалом визначають як неоромантичний.

Освіта та музичне самонавчання

Збіґнєв Прайснер вивчав історію та філософію в Кракові. Формальної музичної освіти він не здобував. Музику опановував самостійно: слухав записи та переписував окремі партії з вінілових платівок.

Співпраця з Кшиштофом Кесльовським і визнання

Ім’я Збігнєва Прайснера найчастіше пов’язують із Кшиштофом Кесльовським, хоча він також створював музичні супроводи й для інших режисерів. Зокрема, він працював із Кесльовським над фільмом «Три кольори: Синій». У 1993 році продюсер Френсіс Форд Коппола запросив його написати музику до стрічки «Таємничий сад» режисерки Агнєшки Голланд. Прайснер також створив саундтреки до двох фільмів бразильського режисера Гектора Бабенка — «Серце, що світиться» та «На полях Господніх».

У 1994 році він отримав премію «Сезар» за музику до фільму «Три кольори: Червоний», а 1996 року — ще одну премію «Сезар» за роботу над «Елізою» Жана Беккера. Того ж періоду він здобув «Срібного ведмедя» Берлінського фестивалю за «Острів на пташиній вулиці». У 1998 році Прайснер написав «Реквієм для мого друга». Спочатку цей твір задумувався як поєднання музики до фільму зі сценарієм Кшиштофа Пєсевича та режисурою Кесльовського і мав стати розповіддю про життя від народження до смерті. Після раптової смерті Кесльовського в березні 1996 року, коли Прайснер працював над першою частиною під назвою «Життя», він написав реквієм, який став початком твору, і перетворив його на присвяту Кесльовському. Стиль Прайснера загалом визначають як неоромантичний; на нього вплинули польські романтичні композитори та Жан Сібеліус.

Вигаданий композитор ван ден Буденмайєр

Ван ден Буденмайєр — вигаданий персонаж, створений Збігнєвом Прайснером і Кшиштофом Кесльовським. Прайснер запропонував Кесльовському поєднати написання музики з вигадуванням імені уявного композитора, і так у дев’ятій частині «Декалогу» вперше з’явився ван ден Буденмайєр. Його ім’я було обрано за голландським звучанням як своєрідну данину Нідерландам, а самого персонажа подано як нібито нещодавно відкритого композитора, який жив у Нідерландах наприкінці XVIII століття. У фіктивній біографії йому приписано роки народження та смерті 1755 і 1803, що відсилають до року народження Прайснера мінус 200 років. Також існує вигаданий каталог творів із ініціалами СБІ, які відповідають ініціалам імені Прайснера.

Музика, приписана ван ден Буденмайєру, відіграє важливу роль у трьох фільмах Кесльовського. У саундтреці «Подвійного життя Вероніки» 1991 року йому приписано Концерт мі мінор. У «Трьох кольорах: Блакитний» 1993 року звучать Пісня для об’єднання Європи та похоронний марш, також приписані цьому композиторові. У «Трьох кольорах: Червоний» 1994 року ван ден Буденмайєр навіть візуально представлений у портреті в гравюрі.

Подальша кінематографічна робота

У 2003 році Збігнєв Прайснер брав участь у «Колисковій» та працював над фільмом «Жахливі сади» режисера Жана Беккера. Того ж періоду він також долучився до стрічки «СуперТекс» режисера Яна Шютте, що вийшла 2003 року. У 2004 році композитор працював над фільмом «Красива країна» режисера Ганса Петтера Моланда. У 2006 році він брав участь у проєкті «Спортсмен століття», а в 2007 році створив музику до фільму «Таємниця» Клода Міллера. У 2008 році Прайснер працював над стрічкою «Аноніма — Жінка в Берліні» режисера Макса Фербьокка.

Робота в кіно та на телебаченні у 1995—2003 роках

У 1995 році Збігнєв Прайснер працював над фільмами «Еліза» Жана Беккера, «Свято липня» Крістофера Меноула та над телевізійною мінісерією «Марш Радецького» режисера Акселя Корті. У 1996 році він брав участь у створенні стрічки «Corazón iluminado» Гектора Бабенка. У 1997 році його робота була пов’язана з фільмами «Острів на Пташиній вулиці» Сьорена Краґа-Якобсена та «Казка: правдива історія» Чарльза Стерріджа. У 1999 році він працював над «Мріючи про Джозефа Ліса» Еріка Стайлза і «Останнім вереснем» Дебори Ворнер. У 2000 році він був залучений до фільму «Абердин» Ганса Петтера Моланда, у 2001 році — до стрічки «Вайзер» Войцеха Марчевського, а у 2002 році — до фільму «Між незнайомцями» Едоардо Понті. У 2003 році він працював над картиною «Усе про кохання» Томаса Вінтерберґа.

Роботи 1991—1994 років

У 1991—1994 роках Збіґнєв Прайснер брав участь у низці кінопроєктів, що стали помітною частиною його творчої діяльності. У 1991 році він працював над фільмом «Подвійне життя Вероніки» режисера Кшиштофа Кесльовського та над стрічкою «Гра на полях Господніх» режисера Гектора Бабенко. У 1992 році до переліку його робіт увійшли «Олів’є, Олів’є» Аґнєшки Голланд, «Фаталь» Луї Маля та «Звільнені з життя». У 1993 році він брав участь у створенні фільму «Три кольори: Синій» Кшиштофа Кесльовського, а також працював над «О Фіо ду Орізонте» Фернанду Лопеша й «Секретний сад» Аґнєшки Голланд. У 1994 році Прайснер долучився до «Три кольори: Білий» Кшиштофа Кесльовського, «Чоловік, який кохає жінку» Луїса Мандокі, «Квартет у 4 рухах» Лукїї Рікакі та «Рухи бажання» Леї Пул. Окремо в його фільмографії цього періоду згадується також участь у «Три кольори: Червоний» Кшиштофа Кесльовського.

Основні роботи

У 1991 році Збіґнєв Прайснер працював над фільмом «Емінент Домен».

Кінематографічні роботи у 1980-х роках

У 1981 році Збігнєв Прейснер брав участь у «Прогнозі погоди». У 1985 році він працював над фільмом «Без кінця» режисера Кшиштофа Кесльовського. У 1986 році його робота пов’язана з проєктами «Прізик дотик» і «Люблю кажанів». 1987 року Прейснер брав участь у «Утечі» та «Колисковій». У 1988 році він працював над «Коротким фільмом про кохання», «Коротким фільмом про вбивство» та «Вбити священика», а також брав участь у проєкті «Люблю кіно». У 1988–1989 роках він долучився до циклу «Декалог» Кшиштофа Кесльовського. У 1989 році Прейснер брав участь у «Останньому дзвонику». У 1990 році він працював у фільмі «Європа» режисерки Агнєшки Голланд.

Залишити коментар

Прокрутка до верху