Войцех Ярузельський народився 6 липня 1923 року в Курові в східній Польщі, в родині польської шляхти, і помер 25 травня 2014 року у Варшаві. Після вторгнення в Польщу його родину депортували до Сибіру органи НКВС, де він був змушений виконувати примусову працю. Там у нього розвинувся фотокератит, через що він усе життя носив захисні окуляри. У 1943 році Ярузельський вступив до щойно створеної Першої Польської армії та воював разом із радянськими військами проти нацистської Німеччини на Східному фронті, зокрема брав участь у визволенні Варшави та Берлінській битві. Після Польського жовтня і усунення Рокоссовського він став головним політичним офіцером Польської Народної армії, а згодом міністром оборони у 1968 році. Від 1981 до 1989 року був першим секретарем Польської об’єднаної робітничої партії, останнім керівником Польської Народної Республіки, прем’єр-міністром, головою Державної ради та короткий час президентом Польщі.
- Як Войцех Ярузельський став головним політичним і військовим лідером Польщі?
- Як змінилося економічне становище Польщі за правління Войцеха Ярузельського?
- Чому Войтих Ярузельський запровадив воєнний стан у Польщі та як це вплинуло на подальші події?
- Як складалися ранні роки життя Войцеха Вітольда Ярузельського та що з ним сталося під час війни?
- Як розвивалася військова кар’єра Войцеха Ярузельського після Другої світової війни?
- Як Войцех Ярузельський прийшов до керівництва урядом і якими були його перші політичні кроки?
- Як Войцех Ярузельський підготував і виправдовував запровадження воєнного стану в Польщі?
- Як Войцех Ярузельський був пов’язаний із переговорами Круглого столу та подальшими змінами в Польщі?
- Як розвивалися події навколо Войцеха Ярузельського після його виходу на пенсію?
- Як пройшли останні дні та поховання Войцеха Ярузельського?
- Ким була дружина Войцеха Ярузельського і що відомо про його сім’ю?
- Як у Польщі та за межами країни оцінювали Войцеха Ярузельського?
Військова служба та прихід до влади
Войцех Ярузельський народився 6 липня 1923 року в Курові на сході Польщі в польській шляхетській родині. Після вторгнення до Польщі його разом із сім’єю депортували до Сибіру органи НКВС, де він був відправлений на примусові роботи. У Сибіру в нього розвинувся фотокератит, через що він усе життя мав користуватися захисними окулярами.
У 1943 році Ярузельський вступив до новоствореної Першої Польської армії. Він воював разом із радянськими військами проти нацистської Німеччини на Східному фронті, брав участь у визволенні Варшави та в Берлінській операції. Після Польського жовтня і усунення Рокоссовського він став головним політичним офіцером Польської народної армії, а в 1968 році — міністром оборони.
У 1981 році, після однорічного терміну Станіслава Кані, Ярузельський став Першим секретарем Польської об’єднаної робітничої партії й очолив Польщу. У 1981—1989 роках він був фактичним керівником Польської Народної Республіки, останнім її лідером, а також обіймав посаду прем’єр-міністра в 1981—1985 роках і голови Державної ради в 1985—1989 роках. Короткий час у 1989—1990 роках він був президентом Польщі та став останнім головнокомандувачем Польської Народної Армії.
Економічні труднощі за правління Войцеха Ярузельського
Коли Войцех Ярузельський став главою держави, економіка країни майже зазнала краху. Через нестачу товарів першої необхідності було запроваджено нормування. За його правління погіршилися умови життя та праці, що викликало широке обурення серед населення.
Воєнний стан і політичний перехід
Підтримка руху «Солідарність» зростала, що викликало занепокоєння в Польському центральному комітеті та в Радянському Союзі. Войтих Ярузельський побоювався радянського втручання, подібного до подій в Угорщині 1956 року та в Чехословаччині 1968 року, і 13 грудня 1981 року запровадив воєнний стан у Польщі. До 22 липня 1983 року в країні діяли військова хунта, комендантська година та обмеження на пересування. У середині 1980-х років цензура послабилася, а влада партії почала розпадатися. Під час революцій 1989 року в Центральній і Східній Європі Ярузельський підтримав зміну уряду, а після Польської круглої угоди подав у відставку. Ця угода відкрила шлях до багатопартійних виборів у Польщі. Після цього він короткий час обіймав посаду президента Польщі, але без реальної влади. У 1990 році його змінив Лех Валенса, який став першим президентом, обраним шляхом всенародного голосування. У Польщі Ярузельський залишається суперечливою постаттю: його хвалили за сприяння мирному переходу до демократії, але критикували за запровадження воєнного стану, затримання тисяч опозиційних активістів без висунення обвинувачень та інші порушення прав людини.
Дитинство та воєнні випробування
Войцех Вітольд Ярузельський народився 6 липня 1923 року в Курові в польській дрібношляхетській родині. Він був сином Ванди Зарамби та Владислава Мечислава Ярузельського, який був агрономом, навчався в чеських землях і служив добровольцем; у 1920 році він брав участь у війні проти Радянської Росії. Майбутнього політичного діяча виховували в родинному маєтку поблизу Високе, неподалік Білостока. З 1933 року до вересня 1939 року він навчався в католицькій школі у Варшаві, де отримав суворе релігійне виховання.
У червні 1941 року Ярузельського та його родину було позбавлено майна і депортовано. На залізничній станції його розлучили з батьком, якого одразу відправили до табору примусової праці. Самого Ярузельського разом із матір’ю після місячної дороги доправили до Бійська в Алтайському краї. Звідти він пройшов пішки 180 кілометрів до Турачака, де був залучений до робіт із розчищення лісу. Під час цих умов він постраждав від снігової сліпоти, що призвело до незворотних ушкоджень очей і спини. Через стан очей він більшу частину подальшого життя носив темні окуляри.
Військова кар’єра та піднесення в комуністичній Польщі
Войцех Ярузельський був обраний радянською владою для вступу до Радянської школи підготовки офіцерів. Водночас він хотів приєднатися до польської армії в еміграції, яка не контролювалася радянською стороною і якою керував Владислав Андерс у Республіці Казахстан. У 1943 році Ярузельський вступив до польських армійських частин, сформованих під радянським командуванням, і під час війни служив у Першій Польській армії, що перебувала під радянським контролем. У 1948 році він приєднався до Польської об’єднаної робітничої партії. Після війни брав участь у боях проти польських антикомуністів у Свентокшиському регіоні. У 1960 році став політичним директором польських збройних сил, у 1964 році — начальником штабу, а в 1968 році — міністром оборони Польщі. На цій посаді він наказав 2-й армії під командуванням генерала Флоріана Свіцького вторгнутися до Чехословаччини в серпні 1968 року; унаслідок цього північна Чехословаччина була окупована військами до 11 листопада 1968 року. Виведення цих військ збіглося з угодами із Радянським Союзом. У 1970 році Ярузельський був залучений до успішної змови проти Владислава Гомулки та до призначення Едварда Герека генеральним секретарем Польської об’єднаної робітничої партії. Як міністр оборони він також ніс остаточну відповідальність за 27 000 солдатів, використаних проти беззбройних цивільних осіб.
Прихід до влади та політичні контакти
11 лютого 1981 року Войцех Ярузельський був призначений головою Ради міністрів. 18 жовтня 1981 року його обрали наступником Станіслава Кані на посаді першого секретаря Центрального комітету Польської об'єднаної робітничої партії. Він став єдиним професійним військовим, який очолив правлячу європейську комуністичну партію. Через п'ятнадцять днів після приходу до влади Ярузельський зустрівся з лідером «Солідарності» Лехом Валенсою та єпископом Юзефом Глемпом. Він мав намір включити церкву і профспілку до коаліційного уряду.
Запровадження воєнного стану
Войцех Ярузельський, якого в тексті названо лідером польського військового уряду, планував придушити «Солідарність» і у вересні 1981 року зустрічався з радниками, щоб знайти привід для запровадження воєнного стану. Згодом він створив Військову раду національного спасіння і став її головою. Ярузельський заявляв, що воєнний стан був необхідний, аби уникнути радянського вторгнення, а також стверджував, що діяв із міркувань стратегічної логіки. У травні 1992 року в інтерв’ю журналу «Шпігель» він казав, що Вашингтон дав «зелене світло» через розмову Євгеніуша Молчика з віцепрезидентом Джорджем Гербертом Вокером Бушем. Він був головним відповідальним за запровадження воєнного стану в Польщі 13 грудня 1981 року. Після цього його уряд цензурував, переслідував і без звинувачення ув’язнював тисячі журналістів та діячів опозиції. Режим спричинив поглиблення соціально-економічної кризи, картки на цукор, молоко, м’ясо, бензин і споживчі товари, а середній дохід населення знизився до 10 відсотків. У 1981–1989 роках з Польщі виїхали від 100 тисяч до 300 тисяч осіб. Ярузельський також намагався переконати радянське керівництво ввести війська до Польщі на підтримку воєнного стану, виправдовуючи репресії твердженням про ймовірну загрозу радянської інтервенції без внутрішніх дій.
Круглий стіл і політичні зміни
Під час політичних змін у Польщі Войцех Ярузельський відіграв помітну роль у процесі реформ, що вплинув і на інші комуністичні країни Центральної та Східної Європи. З 6 лютого до 4 квітня 1989 року під його проводом відбулося 94 засідання Круглого столу, на яких переговори велися між 13 робочими групами. Ці перемовини радикально змінили систему влади та суспільство Польщі. За їхніми підсумками було досягнуто домовленості про створення двопалатного законодавчого органу з істотними політичними повноваженнями, а також відновлено посаду президента як глави держави і глави уряду. Окремим результатом стала легалізація організації «Солідарність». Після переговорів відбулися частково вільні вибори, на яких комуністи та їхні союзники здобули 65 відсотків місць у Сеймі, тоді як «Солідарність» отримала всі решту обраних місць у Сеймі та 99 із 100 повністю обраних місць у Сенаті. Хоча Ярузельський побоювався скасування цих результатів, вони були залишені в силі. Парламент обрав його президентом як єдиного кандидата. Надалі не вдалося переконати Леха Валенсу включити «Солідарність» до широкої коаліції з комуністами. 29 липня 1989 року Ярузельський пішов у відставку з посади першого секретаря Польської об’єднаної робітничої партії, а його наступником став Мечислав Раковський. Після цього Валенсу попросили запропонувати трьох кандидатів на посаду прем’єр-міністра, і було обрано Тадеуша Мазовецького — першого некомуністичного прем’єр-міністра країни радянського блоку за чотири десятиліття. У 1990 році Ярузельський також пішов у відставку з президентської посади, а після перемоги Валенси на президентських виборах 9 грудня його змінив Валенса. 31 січня 1991 року Ярузельський вийшов у відставку з армії.
Після виходу на пенсію
У жовтні 1994 року після виходу на пенсію Войцех Ярузельський зазнав нападу в Бреславі: літній чоловік ударив його каменем, унаслідок чого було пошкоджено щелепу, і знадобилася операція. Нападника, який раніше був ув’язнений під час воєнного стану, засудили до двох років позбавлення волі та оштрафували на 2 000 000 злотих. У 2001 році Ярузельський заявив, що вважає комунізм системою, яка зазнала поразки, і назвав себе соціал-демократом; того ж року він оголосив про підтримку президента Александра Кваснєвського та Лєшека Міллера. У травні 2005 року Володимир Путін вручив йому пам’ятну медаль до 60-річчя перемоги над нацистською Німеччиною. Ярузельський також перепросив за вторгнення в серпні 1968 року, визнавши його політичною та моральною помилкою. 28 березня 2006 року президент Польщі Лех Качинський нагородив його Хрестом Сибірських Засланців, однак згодом Ярузельський повернув цю відзнаку після того, як Качинський назвав нагородження помилкою. Того ж дня Інститут національної пам’яті звинуватив його в комуністичних злочинах, зокрема у створенні злочинної військової організації, а також у підбурюванні державних міністрів до незаконних дій. Через проблеми зі здоров’ям Ярузельський уникав більшості судових засідань. У грудні 2010 року він тяжко перехворів на пневмонію, а в березні 2011 року йому діагностували лімфому.
Останні дні та поховання
Войцех Ярузельський помер 25 травня 2014 року в лікарні у Варшаві після інсульту. Перед смертю він попросив про останні таїнства у католицького священника. 30 травня у Кафедрі Польового війська Польського у Варшаві відбулася заупокійна меса, на якій були присутні президент Броніслав Коморовський, колишні президенти Лех Валенса та Александр Кваснєвський, а також сотні інших поляків. Його кремували й поховали з повними військовими почестями на Повонзківському військовому цвинтарі у Варшаві, неподалік від могили Болеслава Берута. Рішення про поховання на цьому цвинтарі викликало протести.
Особисте життя
У 1961 році Войцех Ярузельський одружився з Барбарою Галиною Ярузельською. 11 серпня 1963 року в подружжя народилася донька Моніка. У Моніки є син на ім’я Густав. У 2014 році Барбара Галина Ярузельська погрожувала розлученням із Войцехом Ярузельським.
Сприйняття в Польщі та за кордоном
У 2001 році Бі-Бі-Сі повідомляла, що дехто в Польщі, особливо покоління «Солідарності», вважав Войцеха Ярузельського майже зрадником. Водночас опитування громадської думки від 15 травня 2001 року показали, що більшість поляків приймала його пояснення про запровадження воєнного стану як захід, покликаний запобігти радянському вторгненню. Доступні документи, однак, вказують, що Ярузельський сам домагався радянського втручання. У російських медіа, зокрема в інтерв’ю для «Російської газети», його подавали як провісника демократії в Польщі. Хорватська письменниця Славенка Дракулич описувала його як трагічного віруючого в комунізм, який уклав добросовісний пакт із дияволом.
