Лешек Міллер народився в Жирардові в бідній робітничій родині. Його батьки розійшлися, коли йому було шість місяців, а батько не залишився в його житті. Вихований матір’ю в католицькій вірі, він служив вівтарним хлопчиком у церкві, закінчив школу та у 17 років почав працювати на Текстильному лляному комбінаті в Жирардові. Паралельно він здобував освіту у вечірній Вечірній середній професійній школі електроенергетики. Військову службу пройшов на підводному човні «ОРП Бєлік». Пізніше розпочав політичну діяльність як активіст Союзу соціалістичної молоді, був головою заводської ради, членом міського комітету цієї організації та вступив до Польської об’єднаної робітничої партії в 1969 році. Завдяки партійній підтримці навчався і будував кар’єру, а згодом обіймав керівні посади в партійних структурах, зокрема став першим секретарем воєводського комітету ПОРП у Скерневицях і секретарем Центрального комітету ПОРП у Варшаві.
- Яким було дитинство Лєшека Міллера та як він здобував освіту?
- Як Лешек Міллер розвивався в партійній та парламентській кар’єрі до початку 2000-х років?
- Як розвивалася політична кар’єра Лешека Міллера у 1990-х роках?
- Яку роль відіграв Лешек Міллер у створенні Союзу демократичної лівиці?
- Як Лешек Міллер керував урядом Польщі у 2001–2004 роках?
- Як Лешек Міллер завершував курс на вступ Польщі до Європейського Союзу та з якими труднощами зіткнувся його уряд?
- Як розвивалася політична та журналістська діяльність Лєшека Міллера після 2005 року?
Ранні роки та освіта
Лєшек Міллер народився в Жирардуві в бідній робітничій родині. Коли йому було шість місяців, батьки розійшлися, і батько після цього не брав участі в його житті. Мати виховувала його в католицькій вірі, а в церкві він служив міністрантом. Після закінчення школи у 17 років він влаштувався на роботу на Текстильний льонопрядильний комбінат у Жирардуві. Водночас він продовжував навчання вечорами у Середній професійній школі електроенергетики. Пізніше він завершив військову службу на підводному човні «ОРП Бєлік».
Партійна кар’єра та зростання в лівому русі
Політична діяльність Лешека Міллера почалася як активіста Союзу соціалістичної молоді, де він обіймав посаду голови заводської ради, а згодом увійшов до міського комітету цієї організації. У 1969 році він вступив до Польської об’єднаної робітничої партії, використовуючи партійне членство для просування в навчанні та професійних цілях. У 1973 і 1974 роках Міллер був секретарем заводського комітету ПОРП, а з партійної рекомендації розпочав навчання у Вищій школі суспільних наук, яку закінчив у 1977 році за спеціальністю політичні науки. Після цього він працював у Центральному комітеті ПОРП, де наглядав спочатку за групою, а потім за відділом молоді, фізичної культури і туризму.
У липні 1986 року Міллера обрали першим секретарем воєводського комітету ПОРП у Скерневицях, а в грудні 1988 року його підвищили до секретаря Центрального комітету ПОРП у Варшаві. Під час переговорів за «круглим столом» він співголовував у підгрупі з питань молоді, представляючи урядову сторону, а в 1989 році став членом Політбюро ПОРП. Того ж періоду він безуспішно балотувався до Сенату як представник Скерневицького воєводства.
Після зміни політичної ситуації Міллер став одним із засновників Соціал-демократії Республіки Польща і до березня 1993 року виконував обов’язки генерального секретаря, а згодом став заступником голови цієї партії. З грудня 1997 року він очолив Соціал-демократію Республіки Польща, а в грудні 1999 року був обраний головою Демократичного лівого альянсу, на чолі якого залишався до лютого 2004 року. У 1997–2001 роках він також очолював парламентську фракцію СДРП. У 1991 році Міллер був одним із лідерів виборчого списку Соціал-демократії Республіки Польща в Лодзі, здобув місце в Сеймі та став головою парламентської групи цієї партії. Після цього він ще тричі балотувався до Сейму від Лодзі.
Політична діяльність у 1990-х роках
На початку 1990-х років Лешек Міллер був одним із провідних політиків лівого крила. Його політична вага зростала: якщо в 1991 році він отримав 50 тисяч голосів, то в 2001 році — вже 146 тисяч. У 1991 році його пов’язували з так званою «московською позикою» разом із Мечиславом Раковським, а Влодзімєж Цімошевич навіть закликав його не складати депутатську присягу через ці звинувачення. Згодом Міллера було виправдано у цій справі.
У 1993–1996 роках він був міністром праці та соціальної політики в урядах Вальдемара Павляка і Юзефа Олексого. У 1996 році його висунули на посаду старшого міністра, відповідального за Канцелярію Ради Міністрів, а згодом він отримав прізвисько «Канцлер». Пізніше Влодзімєж Цімошевич призначив його міністром, відповідальним за Канцелярію Ради Міністрів, а в 1997 році в уряді Цімошевича він став міністром внутрішніх справ і адміністрації. Сам Цімошевич пізніше обійняв посаду міністра закордонних справ в уряді Міллера.
Міллер відігравав важливу роль у завершенні справи полковника Ришарда Куклінського, однак у своєму політичному середовищі за це зазнав різкої критики. Також його не схвалювали за підтримку Конкордату та кандидатури Лешека Балцеровича на посаду президента Національного банку Польщі. Під час правління Виборчої акції «Солідарність» він очолював парламентську опозицію, вів політичну боротьбу з урядовою партією та згуртував навколо себе більшість значних лівих груп. До 2005 року він залишався депутатом парламенту.
Створення Союзу демократичної лівиці
У 1999 році Лешек Міллер, перебуваючи в політичній діяльності, сприяв створенню Союзу демократичної лівиці як єдиної політичної партії. Після заснування ця політична сила досягла успіху на виборах.
Прем’єрство Лешека Міллера
19 жовтня 2001 року Лешека Міллера було призначено на посаду голови Ради міністрів президентом Александром Квасневським, який зобов’язав його сформувати уряд. 26 жовтня 2001 року цей кабінет отримав вотум довіри в Сеймі більшістю 306 голосів проти 140 за одного утриманого. Міллер сформував 16-місний кабінет, який на той час був найменшим урядом у новітній історії Польської Республіки.
Його уряд починав роботу в умовах безробіття понад 18%, високого державного боргу та економічної стагнації. Водночас наприкінці каденції економічне зростання перевищило 6%. У внутрішній політиці уряд реалізував програму скорочення державних видатків, провів реформу фінансування охорони здоров’я, продовжив реформи податкової системи та Закладу соціального страхування. Також було суттєво знижено податки до 19% для компаній і осіб, що ведуть господарську діяльність, і ухвалено закон про свободу господарської діяльності.
Міллер намагався врегулювати ситуацію на ринку мас-медіа, однак без успіху. Окремим напрямом стала радикальна структурна реформа спецслужб: було ліквідовано Управління державної безпеки, а натомість створено Агентство внутрішньої безпеки та Агентство розвідки.
Європейська інтеграція та завершення урядування
На посаді прем’єр-міністра у 2001–2004 роках Лешек Міллер продовжив інституційні та правові зміни, пов’язані з приєднанням Польщі до Європейського Союзу. Головною стратегічною метою його кабінету були умови вступу, а переговори з Європейським Союзом було завершено на саміті в Копенгагені 13 грудня 2002 року. 16 квітня 2003 року в Афінах він разом із Цимошевичем підписав Договір про приєднання. Уряд Міллера організував референдум щодо вступу за співпраці з політичними та суспільними силами; 7 і 8 червня 2003 року 77,45 % учасників проголосували за вступ Польщі до Європейського Союзу, а явка становила 58,85 %.
У березні 2003 року уряд Міллера та президент Квасневський ухвалили рішення приєднатися до міжнародної коаліції та направити польські війська до Іраку. Міллер також був співпідписантом листа восьми, який підписали вісім європейських прем’єр-міністрів на підтримку позиції США щодо Іраку. У 2002 році він дав згоду уряду США на діяльність таємної в’язниці ЦРУ в навчальному центрі Ставе Кєйкути; згодом його звинувачували в антиконституційних діях через толерування ув’язнення й катувань в’язнів у цій в’язниці.
У середині каденції Міллер зазнав поранень під час аварії гелікоптера поблизу Варшави 4 грудня 2003 року. Наприкінці терміну уряд мав найнижчу суспільну підтримку серед усіх урядів від 1989 року та зіткнувся з високим безробіттям, корупційними скандалами, зокрема справою Ривінга, і спробами скорочення соціальних видатків. У лютому 2004 року Міллер подав у відставку з посади голови Демократичного лівого альянсу через критику всередині партії. Його критикували за надто ліберальний підхід і підтримку ринкових механізмів в економіці; він погодився на запровадження пласкої податкової ставки, що суперечило лівій доктрині, і був пов’язаний із вождистським стилем керівництва. Після створення нової партії Мареком Боровським 26 березня 2004 року Міллер 2 травня 2004 року вирішив піти з посади прем’єр-міністра. 1 травня 2004 року він разом із президентом Квасневським взяв участь у урочистій церемонії вступу десяти держав, зокрема Польщі, до Європейського Союзу в Дубліні.
Після 2005 року: партійні зміни та журналістська діяльність
Після виборів 2005 року Лєшек Міллер не був внесений до списку кандидатів на вибори до Сейму, попри підтримку з боку Лодзького відділення Альянсу демократичної лівиці. Того ж року він відмовився від пропозиції балотуватися до Сенату. У медіа це розглядали як частину відходу старих активістів з Альянсу демократичної лівиці. У першій половині 2005 року Міллер перебував у Міжнародному науковому центрі імені Вудро Вільсона у Вашингтоні, де реалізовував дослідницький проєкт «Статус нової Польщі в просторі Східної Європи». Після виборів 2005 року він також зайнявся журналістикою, переважно пишучи для тижневика «Впрост» про ліберальні економічні концепції та політичні питання.
У вересні 2007 року Міллер був пов’язаний із Самообороною, балотуючись до Сейму від її списків. У січні 2008 року на першому з’їзді він став головою новоутвореної партії «Польська лівиця». У грудні 2009 року подав заяву про вступ до СЛД, а в січні 2010 року вийшов із «Польської лівиці» та був прийнятий до СЛД. У 2010 році він став колумністом середового видання «Супер Експрес». На парламентських виборах 2015 року Міллер не був переобраний депутатом, оскільки Об’єднана лівиця не подолала виборчий бар’єр. 23 січня 2016 року він не висувався на переобрання головою СЛД, і його змінив Влодзімєж Чаржастий. 8 березня 2021 року Міллер оголосив про вихід із партії після судової перереєстрації Союзу демократичної лівиці на Нову Лівицю.
