Адам Чарторийський (14 січня 1770 — 15 липня 1861), також відомий як Адам Георґ Чарторийський, був польським аристократом, державним діячем, дипломатом і письменником. Він народився у Варшаві в заможній князівській родині, був сином князя Адама Казімежа Чарторийського та графині Ізабели фон Флеммінг. Його виховували вдома, переважно французькі фахівці. Серед його зведених братів і сестер були Тереза Чарторийська, Марія Анна Чарторийська, Костянтин Адам Чарторийський, Габріелла Чарторийська, Зофія Чарторийська та Цецилія Бейдейл.
Після поділів Польщі Росією, Пруссією та Австрією Чарторийський розпочав політичну кар’єру як міністр закордонних справ при імператорі Олександрі I Російському, а згодом обіймав посаду голови Ради міністрів Російської імперії. Під час Листопадового повстання 1830–1831 років він став лідером польського уряду у вигнанні та був противником наступника Олександра I, Миколи I. Перебуваючи в еміграції, виступав за відновлення суверенної польської держави. Також був відданим меценатом мистецтв і значно поповнив Чарторийську колекцію, зокрема у 1798 році придбав картину Леонардо да Вінчі «Пані з горностаєм», привезену з Італії як подарунок для його матері, княгині Ізабели Чарторийської. Його політична діяльність сприяла ранньому розвитку балканського та бельгійського націоналізму й посилила їхнє прагнення до незалежності.
- Як Адам Чарторийський розвивав свою політичну діяльність і що робив як меценат?
- Як минули ранні роки та освіта Адама Чарторийського?
- Як Адам Чарторийський почав службу в Російській імперії та які посади обіймав при дворі й у сфері освіти?
- Як Адам Чарторийський діяв у Росії проти Наполеона?
- Якою була діяльність Адама Чорторийського в Росії та які політичні плани він висував?
- Якою була роль Адама Чарторийського в управлінні Царством Польським у 1815–1831 роках?
- Яку роль відіграв Адам Чарторийський під час Листопадового повстання та як завершилася його діяльність у цей період?
- Як Адам Чарторийський діяв в еміграції після прибуття до Франції?
- Як було засновано Адампол і хто там оселився?
- Як Адам Чарторийський діяв в еміграції після Листопадового повстання?
- Як ім’я Адама Чорторийського відображене в популярній культурі?
Політична діяльність і меценатство
Адам Чарторийський, відомий також як Адам Георгій Чарторийський, народився 14 січня 1770 року і помер 15 липня 1861 року. Він був польським шляхтичем, державним діячем, дипломатом і письменником, сином багатого князя. Його політична кар’єра розпочалася після поділу Польщі між Росією, Пруссією та Австрією, коли він став міністром закордонних справ при імператорі Російської імперії Олександрі I. Згодом він обіймав посаду голови Ради міністрів Російської імперії. Під час Листопадового повстання 1830–1831 років Чарторийський став одним із керівників польського уряду у вигнанні. Він був противником наступника Олександра I, Миколи I, і у вигнанні відстоював відновлення суверенної польської держави. Його політична позиція сприяла ранньому розвитку балканського й бельгійського націоналізму та посилила їхнє прагнення до незалежності. Окреме місце в його діяльності посідав патронат над мистецтвом: він був відданим меценатом, значно поповнив Чарторийську колекцію та 1798 року придбав картину Леонардо да Вінчі «Дама з горностаєм», яку привіз з Італії як подарунок для своєї матері, княгині Ізабели Чарторийської.
Ранні роки та освіта
Адам Чарторийський народився 14 січня 1770 року у Варшаві в родині князя Адама Казімежа Чарторийського та графині Ізабели фон Флеммінг. Його зведеними братами й сестрами були Тереза Чарторийська, Марія Анна Чарторийська, Костянтин Адам Чарторийський, Ґабріелла Чарторийська, Зофія Чарторийська та Цецилія Бейдейл. Освіту він здобував удома під керівництвом видатних фахівців, переважно французьких.
У 1786 році Чарторийський виїхав за кордон. У Готі він чув, як Йоганн Вольфґанґ фон Ґете читав «Іфігенію в Тавриді», і там же познайомився з Йоганном Ґотфрідом Гердером та Крістофом Мартіном Віландом. У 1789 році разом із матір’ю відвідав Велику Британію та був присутній на суді над Ворреном Гастінґсом. Під час другого візиту 1793 року він завів багато знайомств серед британської аристократії та вивчав британську конституцію.
Під час Польсько-російської війни 1792 року Чарторийський воював за Польщу й за відвагу отримав орден Віртуті Мілітарі. На шляху до Польщі його заарештував у Брюсселі австрійський уряд. Після Третього поділу Польщі маєтки Чарторийського було конфісковано, а в травні 1795 року його разом із молодшим братом Костянтином Адамом викликали до Санкт-Петербурга.
Служба в Російській імперії
У 1795 році Адам Чарторийський вступив на військову службу до Імператорської російської армії та став офіцером у кінній гвардії. Того ж року Катерина II повернула йому частину родових маєтків, а на початку 1796 року надала йому звання камер-юнкера і придворного. Важливу роль у його становленні при дворі відіграли особисті зв’язки: він познайомився з великим князем Олександром на балу в княгині Наталії Федорівни Шаховської-Голициної та швидко зблизився з ним на ґрунті інтелектуальної дружби. Через старшу сестру Марію Анну Чарторийський був також пов’язаний з імператорською родиною.
Після сходження на престол імператора Павла I він був призначений ад’ютантом цесаревича Олександра й отримав дозвіл на тримісячний виїзд до польських маєтків. За цього періоду він був близьким не лише з цесаревичем Олександром, а й з великою княгинею Єлизаветою Олексіївною, і його почуття до неї були взаємними. Пізніше його навіть підозрювали як батька великої княжни Марії Олександрівни, що народилася 29 травня 1799 року.
Згодом Чарторийського відрядили з дипломатичною місією до двору Карла Еммануїла IV Сардинського. Під час поїздки він відвідав Італію, опанував італійську мову та вивчав старожитності Рима. Навесні 1801 року імператор Олександр I викликав його назад до Санкт-Петербурга. За Олександра I Чарторийський обговорював із вузьким колом друзів питання релігії та політики, а 3 квітня 1803 року його призначили попечителем Віленської навчальної округи та куратором Віленської академії. На цій посаді, яку він обіймав до 1824 року, він значно поліпшив польську систему освіти. Водночас як один із ключових радників імператора він приділяв найбільшу увагу зовнішнім справам і фактично контролював російську дипломатію.
Дипломатична діяльність у Росії
У російський період своєї кар’єри Адам Чарторийський протестував проти вбивства герцога Енґієнського Наполеоном 20 березня 1804 року та наполягав на негайному розриві з урядом Французької революції під владою Наполеона Бонапарта. 7 червня 1804 року французький міністр Габріель Марі Жозеф, граф д’Едувіль, залишив Санкт-Петербург. 11 серпня 1804 року Чарторийський продиктував записку до Олександра I, яку надіслали російському міністрові в Лондоні із закликом до антифранцузької коаліції. Він також підготував конвенцію від 6 листопада 1804 року, за якою Росія погоджувалася виставити проти Наполеона 115 000 вояків. Того ж дня Австрія зобов’язалася виставити 235 000 вояків. У квітні 1805 року Чарторийський підписав наступально-оборонний союз із Сполученим Королівством Георга III.
Діяльність у Росії та політичні проєкти
У 1805 році Адам Чорторийський написав меморіал, у якому прагнув докорінно змінити карту Європи. Він передбачав, що Австрія і Пруссія поділять між собою Німеччину, а Росія здобуде Дарданелли, Мармурове море, Босфор із Константинополем і Корфу. За цим планом Австрія мала отримати Боснію, Волощину та Рагузу, а Чорногорія, розширена за рахунок Мостара й Іонічних островів, мала стати окремою державою. Велика Британія та Росія, за його задумом, повинні були разом підтримувати рівновагу світу. Окремо він пропонував, щоб Австрія і Пруссія погодилися на створення автономної Польської держави під протекторатом Росії; сам Чорторийський вважав, що тоді було б гарантовано незалежне існування Польщі.
У 1805 році він супроводжував Олександра І до Берліна та Оломоуця в Моравії як перший міністр. Пізніше він вважав берлінську поїздку помилкою через недовіру до Пруссії. У лютому 1807 року Чорторийський утратив прихильність і був замінений Андрієм Будбергом, однак і надалі користувався приватною довірою Олександра І. У 1810 році імператор визнав йому, що в 1805 році помилявся, а сам Чорторийський того ж року назавжди залишив Санкт-Петербург. Після цього він ще зустрічався з Олександром І в Каліші перед укладенням російсько-прусського союзу 20 лютого 1813 року, супроводжував його до Парижа 1814 року та надавав послуги на Віденському конгресі. Під час конгресу Олександра І просили погодитися на розлучення імператриці Єлизавети, щоб вона могла одружитися з Чорторийським, але в цьому було відмовлено.
Служба в Царстві Польському
У період служби в Царстві Польському (1815–1831) Адам Чарторийський брав участь у підготовці до створення Царства Польського та розробив Конституцію Царства Польського. Його розглядали як першого намісника, однак імператор обрав на цю посаду Юзефа Заячека. Чарторийський мав титул сенатора-палатина і виконував адміністративні обов’язки. У 1817 році він одружився з княжною Ганною Софією Сапєгою, а це весілля спричинило дуель із Людвіком Пацем. У подружжя було троє дітей: Вітольд, Владислав і Ізабелла Ельжбета; у 1857 році Ізабелла Ельжбета вийшла заміж за Яна Канти Дзялинського. Після смерті батька 1823 року Чарторийський відійшов до Палацу Чарторийських у Пулавах. У 1824 році він утратив посаду куратора Віленського університету через процес філаматів, і його замінив Миколай Новосільцев.
Керівництво повстанням 1830–1831 років
Листопадове повстання 29 листопада 1830 року знову повернуло Адама Чарторийського до активного політичного життя у Царстві Польському. 3 грудня 1830 року він став президентом Тимчасового уряду, а 18 грудня скликав сейм 1831 року. Саме цей сейм обрав генерала Юзефа Хлопицького диктатором Польщі, однак після його відставки 18 січня 1831 року 25 січня сейм скинув Миколу І з польського престолу. 30 січня 1831 року Чарторийського було обрано головою Польського національного уряду; він отримав 121 голос із 138.
У серпні 1831 року, коли генерал Іван Паскевич наближався до Варшави із заходу, а 9 серпня було усунено головнокомандувача генерала Яна Зигмунта Скшинєцького, становище повстання різко погіршилося. 15 і 16 серпня у Варшаві відбулися заворушення, під час яких було повішено багатьох ув’язнених, підозрюваних у зраді. Після цих подій Чарторийський вирішив піти з уряду, заявивши, що вже пожертвував половину свого майна на національну справу. Його місце як голови уряду і головнокомандувача зайняв генерал Ян Круковецький.
23 серпня 1831 року Чарторийський як доброволець приєднався до корпусу італійського генерала Джироламо Раморіно. Пізніше він організував конфедерацію південних провінцій Каліша, Сандомира і Кракова. Після взяття Варшави 8 вересня 1831 року він утік під чужим ім’ям до Краківської республіки, а звідти перебрався до Австрії, а потім до Англії.
Еміграційна діяльність у Франції та Лондоні
Після того як йому було винесено смертний вирок, який згодом замінили на заслання, Адам Чарторийський у 1832 році переїхав з Англії до Франції та оселився в Парижі. До цього, 25 лютого 1832 року, він уже встиг виступити на підтримку польської справи у Великій Британії та сприяв створенню Літературного товариства друзів Польщі в Лондоні, яке мало відділення у Глазго, Бірмінгемі та Галлі. У квітні 1832 року Чарторийський став головою-засновником Історичного та Літературного товариства. Він також очолив Польський національний уряд повстання і був лідером політичної емігрантської партії. В умовах Великої еміграції, коли до Франції прибули тисячі поляків, Чарторийський активно керував комітетами, що підтримували політичну активність і зберігали польську культурну спадщину в середовищі вигнанців. У 1838 році він став законним власником і пожиттєвим фундатором Польської бібліотеки в Парижі, яка завдяки підтримці французької громадськості отримала будівлю на острові Святого Людовіка. У 1843 році Чарторийський придбав Отель Ламбер на острові Святого Людовіка, і його політичне угруповання відтоді стали називати Отель Ламбер. У 1842 році він також задумав проєкт заснування польського поселення в сільській частині Туреччини.
Оселення в Адамполі
У вигнанні Адам Чарторийський надіслав свого представника Міхала Чайковського до Туреччини, де було придбано лісову територію, що охоплює сучасний Адампол. У турецькій мові поселення назвали Адам-кой, а польською — Адампол. Це невелике село на азійському боці Стамбула, приблизно за 30 кілометрів від історичного центру міста. На початку тут мешкало 12 осіб, а найбільша чисельність населення не перевищувала 220 осіб. Адампол заселяли емігранти, пов’язані з революцією 1848 року, Кримською війною 1853 року, а також утікачі з Сибіру та з полону в Черкесії. Польські жителі займалися землеробством, тваринництвом і лісівництвом.
Еміграційна політична діяльність
Після Листопадового повстання 1830–1831 років Адам Чарторийський до самої смерті підтримував ідею відновлення оновленої Речі Посполитої на федеративних засадах. У вигнанні він фактично виступав як неофіційний міністр закордонних справ неіснуючої Польщі. Значну частину своєї діяльності він провів у Парижі, намагаючись знайти для Польщі місце в тогочасній Європі та зацікавити західноєвропейців у становищі бездержавної польської нації. Він пов’язував польську боротьбу за незалежність із подібними рухами інших поневолених європейських і східних народів, завдяки чому польська еміграція могла вести зовнішню політику ширшу, ніж у межах старої Речі Посполитої. У праці «Ессе про дипломатію», завершеній 1827 року й опублікованій 1830 року, Чарторийський писав, що Росія становить постійну загрозу для Європи, і стверджував, що вона мала б оточити себе друзями, а не рабами. Він також убачав майбутню небезпеку з боку Пруссії та закликав включити Східну Пруссію до відновленої Польщі. У своїх планах він прагнув відтворити Річ Посполиту у федерації з чехами, словаками, угорцями, румунами та південними слов’янами, а Польщі відводив роль посередника у конфліктах між Угорщиною і слов’янами та між Угорщиною і Румунією. Він зазначав і приклад бельгійського народу, який також домагався незалежності. Під час національних революцій 1848–1849 років цей план здавався здійсненним, однак зазнав невдачі через брак підтримки Заходу та непоступливість угорців.
Пам’ять у культурі
Ім’ям Адама Чорторийського було названо 1975–1976 навчальний рік у Колежі Європи. Його також згадано в популярній культурі: у третьому томі роману Лева Толстого «Війна і мир» він з’являється як камео під час конференції Союзної ради. У творі ця конференція пов’язана з Оломоуцом у Моравії та датована 18 листопада 1805 року.
