Чеслав Кіщак народився 19 жовтня 1925 року в Рочинах у селянській родині. Він закінчив сім класів освіти, але навчання перервала війна. Від 1941 року був змушений працювати, а 1943 року німецька окупаційна влада відправила його до Відня. У 1943–1945 роках він працював на залізниці в Австрії та брав участь у підпільному опорі. Після визволення Відня допомагав Червоній армії, виконуючи роль перекладача з обмеженим знанням німецької та російської мов. У 1945 році вступив до Польської армії та став членом Польської робітничої партії, а також закінчив Центральну партійну школу в Лодзі. Згодом він обіймав посаду міністра внутрішніх справ у 1981–1990 роках, був одним із ключових діячів режиму воєнного стану, встановленого Войцехом Ярузельським. У серпні 1989 року його призначили головою Ради міністрів Польщі, однак сформувати уряд він не зміг. Помер 5 листопада 2015 року у Варшаві.
- Яку роль відігравав Чеслав Кішчак у політичному житті Польщі?
- Як Кшиштоф Кіщак пережив війну та почав свою військово-політичну діяльність?
- Як розвивалася військова кар’єра Чеслава Кішчака від 1951 до 1979 року?
- Які партійні й державні посади обіймав Чеслав Кищак у 1980-х роках?
- Як Чеслав Кіщак брав участь у переговорах влади з опозицією наприкінці 1980-х років?
- Як Чеслав Кіщак очолив уряд і за яких обставин залишив посаду?
- Як розвивалися судові справи проти Чеслава Кіщака і якими були їхні результати?
- Як відбулося поховання Чеслава Кіщака?
Політична діяльність
Чеслав Кішчак був польським генералом і політиком, членом Польської об'єднаної робітничої партії. У 1981–1990 роках він обіймав посаду міністра внутрішніх справ і був однією з ключових фігур режиму воєнного стану, запровадженого Войцехом Ярузельським. У серпні 1989 року його призначили головою Ради міністрів Польщі, однак він не зміг сформувати уряд.
Довоєнні роки та початок політичної діяльності
Кшиштоф Кіщак народився в селянській родині. Він закінчив 7 класів школи, але через війну був змушений перервати навчання. Від 1941 року його примусили працювати, а 1943 року німецька окупаційна влада відправила його до Відня. У 1943–1945 роках він працював на залізниці в Австрії та одночасно брав участь у підпільному опорі. Після визволення Відня допомагав Червоній армії, виконуючи обов’язки перекладача для радянських солдатів, використовуючи обмежене знання німецької та російської мов. У 1945 році він вступив до Польського війська та став членом Польської робітничої партії. Того ж року закінчив Центральну партійну школу в Лодзі. У 1946 році його було направлено до польської місії в Лондоні, де він займався репатріацією солдатів і офіцерів армії Андерса. У 1947 році Кіщак повернувся до Польщі.
Служба в розвідці та військовій контррозвідці
Від 1951 року Чеслав Кішчак очолював інформаційний відділ 18-ї піхотної дивізії, а в 1953 році був звільнений від служби та подав прохання про переведення в запас. Із 1954 року він працював у фінансовому відділі Міністерства фінансів Польщі. У 1957 році закінчив Академію Генерального штабу імені Кароля Сверчевського та того ж року розпочав службу у Внутрішній військовій службі. До 1965 року він керував морським відділом ВВC, після чого очолив відділ Сілезького військового округу. У 1967 році став заступником начальника ВВC Тадеуша Куфеля. Також він закінчив оперативно-стратегічний курс в Академії Генерального штабу Збройних сил Радянського Союзу. У січні 1973 року Кішчак очолив Друге управління Генерального штабу Війська Польського і отримав звання бригадного генерала. У 1978 році його призначили заступником начальника Генерального штабу Війська Польського, а в 1979 році він став начальником Внутрішньої військової служби Міністерства національної оборони Польської Народної Республіки та отримав звання дивізійного генерала.
Партійні та державні посади у 1980-х роках
У лютому 1980 року Чеслав Кищак став кандидатом у члени Центрального комітету Польської об’єднаної робітничої партії. На Надзвичайному IX з’їзді партії в липні 1981 року його було обрано членом Центрального комітету. 31 липня 1981 року він очолив Комітет Ради міністрів з питань дотримання законності, громадського порядку та дисципліни, а також став міністром внутрішніх справ Польської Народної Республіки. Із 13 грудня 1981 року до 1983 року він входив до Військової ради національного спасіння. У лютому 1982 року Кищак став кандидатом у члени Політбюро Центрального комітету Польської об’єднаної робітничої партії. У 1983 році він отримав звання генерала армії та відновив посаду керівника Комітету Ради міністрів з питань законності, громадського порядку й дисципліни. У 1985 році його обрали депутатом Сейму Польської Народної Республіки. У липні 1986 року він став членом Політбюро Центрального комітету Польської об’єднаної робітничої партії і залишався на цій посаді до розпуску партії в січні 1990 року. Під час воєнного стану Кищак очолював сили внутрішньої безпеки та наглядав за придушенням профспілки «Солідарність» і репресіями проти опозиції.
Діалог з опозицією та переговори 1988–1989 років
У 1981–1983 роках Чеслав Кіщак був одним із керівників військового режиму. На нього покладали завдання оголосити та втілити ідею діалогу з опозицією. Польська преса 27 серпня 1988 року повідомила, що він запропонував провести «круглий стіл» з опозицією; цю кандидатуру також підтримав Центральний комітет Польської об’єднаної робітничої партії для ведення переговорів від імені влади. Єжи Урбан пояснював це рішення його здібностями полеміста й майстра діалогу. Перед переговорами Кіщак мав кілька зустрічей із лідерами «Солідарності». 31 серпня 1988 року до Варшави з Гданська прибув Лех Валенса для зустрічі з Кіщаком, у якій також брали участь Єжи Домбровський і Станіслав Цосьок. 16 вересня 1988 року з ініціативи Кіщака розпочалися «розмови в Магдаленці». Він став одним з ініціаторів процесу, що привів до «круглого столу» 1989 року між владою та опозицією, а цей процес зрештою спричинив демонтаж комуністичного режиму в Польщі. Водночас опозиція покладала на нього політичну відповідальність за вбивство Єжи Попєлушка. Кіщак не підтримував повного придушення інакодумства в Польщі, а 17 вересня 1986 року оголосив про звільнення всіх політичних в’язнів; після цього було звільнено 225 представників опозиції. Він також виступав за звільнення Леха Валенси з інтернування та його повернення до Гданської судноверфі.
Прем’єрство та перехід до уряду Тадеуша Мазовецького
На початку 1989 року Чеслав Кіщак став одним із керівників країни, які заявили, що подадуть у відставку, якщо партія відкине курс на діалог. 2 серпня 1989 року президент Войцех Ярузельський призначив його головою Ради Міністрів Польської Народної Республіки. За його кандидатуру в Сеймі проголосували 237 депутатів, 173 були проти, ще 10 утрималися. Того ж дня Кіщак попросив два тижні для формування уряду.
Однак у серпні 1989 року Об’єднана селянська партія та Демократична партія розірвали коаліцію з Польською об’єднаною робітничою партією і приєдналися до опозиції. 7 серпня Лех Валенса заявив про готовність сформувати кабінет замість Кіщака, а 11 серпня Броніслав Геремек підтвердив цей намір. У серпні Ярузельський доручив Кіщаку розширити пошук кандидатів до уряду, тоді як формування кабінету затягувалося, а влада залишалася в руках уряду, що подав у відставку, на чолі з Мечиславом Раковським. 15 серпня Кіщак запропонував доручити формування кабінету Роману Малиновському.
17 серпня 1989 року він подав президенту Ярузельському заяву про відставку з посади голови Ради Міністрів ПНР, а 19 серпня президент прийняв її після двох днів консультацій. Новим головою Ради Міністрів Польщі було призначено представника опозиції Тадеуша Мазовецького. Кіщак став останнім комуністичним главою уряду Польщі.
У кабінеті Тадеуша Мазовецького, оголошеному 7 вересня 1989 року, Кіщак за домовленістю між ПОРП та опозицією обійняв посади заступника прем’єр-міністра та міністра внутрішніх справ. 25 вересня 1989 року він став головою Координаційного комітету Ради Міністрів із питань додержання законодавства. У січні 1990 року, під час розпуску ПОРП, він залишив усі партійні посади, а 7 липня 1990 року подав у відставку разом з іншими міністрами, які раніше представляли розпущену ПОРП в уряді. Після 1990 року в політичному та суспільному житті не брав участі.
Судові переслідування
Судові переслідування Чеслава Кіщака тривали багато років і стосувалися як подій воєнного стану, так і інших звинувачень, пов’язаних із діяльністю органів влади в Польській Народній Республіці. У 1996 році завершився перший процес генерала Кіщака, який закінчився виправдувальним вироком. Йому закидали, зокрема, написання зашифрованого тексту, що дозволяв цивільній міліції та ЗОМО застосовувати зброю проти страйкарів.
Згодом відбулися нові процеси. У 2004 році другий процес завершився визнанням Кіщака винним у причетності до загибелі шахтарів у грудні 1981 року. Його засудили до 4 років ув’язнення, але згодом, після амністії, покарання було зменшено до 2 років із відстроченням виконання. Апеляційний суд також зобов’язував провести повторний розгляд справи. 10 липня 2008 року суд визнав Кіщака ненавмисно винним у сприянні загибелі шахтарів на шахті «Вуйек», після чого справу було припинено.
У лютому 2010 року розпочався четвертий процес, а 26 квітня 2011 року Варшавський окружний суд виправдав Кіщака. Окремо Інститут національної пам’яті розслідував його щодо приховування правди про вбивство Ґжеґожа Пршемика, але провадження було закрито через сплив строку давності.
15 вересня 2009 року Кіщака також було засуджено за релігійну дискримінацію до 2 років ув’язнення без амністії. Суд установив, що в 1985 році він особисто звільнив лейтенанта міліції Ромualда К. через участь його дочки в католицькому причасті; свідчення підтвердили, що саме релігійна церемонія стала причиною звільнення.
У 2007 році Головна комісія з переслідування злочинів проти польського народу звинуватила Кіщака у вчиненні комуністичного злочину, а також у членстві в озброєній організованій злочинній спільноті, спрямованій на ув’язнення громадян шляхом інтернування і тюремного ув’язнення, і в злочинах проти свободи, тілесної недоторканності, таємниці листування і трудових прав польських громадян. Разом із Войцехом Ярузельським, Флоріаном Сівицьким і Тадеушем Тучапським його визнали винним у запровадженні воєнного стану в Польській Народній Республіці в грудні 1981 року. 12 січня 2012 року Окружний суд у Варшаві призначив йому 4 роки ув’язнення, скоротивши покарання до 2 років умовно через вік і стан здоров’я.
Поховання
Чеслав Кіщак помер 5 листопада 2015 року. Міністерство оборони оголосило, що під час похорону не буде ні військових почестей, ні офіційної участі. Поховання не відбулося на Військовому цвинтарі Повонзки у Варшаві. 7 листопада 2015 року його поховали у Варшаві, і на похованні були присутні лише близькі родичі та друзі.
