Юзеф Чапський народився 1896 року в Празі в польській аристократичній родині Гуттен-Чапських. Він не користувався титулом графа й відмовився від першої частини свого імені через демократичні переконання. Дитинство провів у родинному маєтку Прилуки поблизу Мінська, у сім’ї з семи дітей. Його мати, Юзефа Тун-Гогенштайн, походила з австрійського середовища з Чехії, а батько був поляком із балтійсько-німецьким походженням по материнській лінії.
1915 року Чапський розпочав навчання в Санкт-Петербурзі, відвідував гімназію, юридичний факультет і курси Академії мистецтв. Він став свідком революції 1917 року. Згодом вступив до польського війська, але 1918 року залишив його після заяви про готовність служити без зброї. Під час розшуку зниклих офіцерів свого полку виявив, що їх було страчено більшовиками. У 1919–1920 роках служив у бронепоїзді під час радянсько-польської війни та брав участь у Київській військовій експедиції. За службу був нагороджений орденом «Віртуті Мілітарі» й підвищений до чину підпоручника.
Після війни навчався в Краківській академії образотворчих мистецтв. 1924 року виїхав до Франції на чолі групи з дванадцяти товаришів-художників, відомої як Паризький комітет. У Парижі він оселився разом із друзями та познайомився з Даниелем Галеві та Франсуа Моріаком. Пізніше належав до кола польського еміграційного часопису «Культура», що виходив у Франції. Його головна праця «Нелюдська земля» є одним із перших свідчень про жах ГУЛАГу.
- Яким був внесок Юзефа Чапського в польську інтелектуальну й літературну традицію?
- Як минули дитинство, навчання та перші військові роки Юзефа Чапського?
- Що писав Юзеф Чапський про своє ув’язнення та про що читав лекції польським в’язням у Грязовці?
- Яку роль виконував Юзеф Чапський у складі армії Андерса після нападу Німеччини на СРСР?
- Як Йозеф Чапський діяв у роки війни та що писав про досвід цих років?
- Як Йозеф Чапський був пов’язаний із заснуванням «Літературного інституту» та журналу «Культура»?
- Як розвивалася діяльність Юзефа Чапського після повернення до живопису?
Літературна й інтелектуальна діяльність
Юзеф Чапський був польським інтелектуалом, письменником, художником і мистецтвознавцем. Він належав до кола польського дисидентського часопису «Культура», який виходив у Франції. Однією з його головних праць була «Нелюдська земля» — один із перших свідчень про жахи ГУЛАГу. У цій діяльності поєднувалися його літературні, мистецькі та критичні зацікавлення.
Походження, навчання і воєнна служба
Юзеф Чапський народився 1896 року в Празі в польській аристократичній родині Гуттен-Чапських. З демократичних переконань він не користувався ні графським титулом, ні першою частиною свого прізвища. У нього було семеро братів і сестер, а значну частину дитинства він провів у родинному маєтку Прилуки поблизу Мінська. Мати, Йозефа Тун-Гогенштайн, походила з Австрії, з Чехії, і говорила з дітьми польською мовою; батько був поляком із балтійсько-німецьким походженням по материнській лінії.
У 1915 році Чапський розпочав навчання в Санкт-Петербурзі, відвідував гімназію та юридичний факультет, а також слухав курси в Санкт-Петербурзькій академії мистецтв. У Петербурзі він став свідком революції 1917 року. Після цього вступив до польського війська, але 1918 року залишив його, заявивши про готовність служити без зброї. Під час пошуків зниклих офіцерів свого полку він з’ясував, що їх стратили більшовики.
У 1919–1920 роках Чапський служив в бронепоїзді під час радянсько-польської війни та брав участь у Київській військовій експедиції. За службу його було нагороджено орденом Віртуті Мілітарі та підвищено до чину підпоручника. Після війни він вступив до Краківської академії красних мистецтв.
Лекції в Грязовці та свідчення про ув’язнення
На початку 1941 року Юзеф Чапський читав польським в’язням у Грязовці лекції з французької літератури. У цих лекціях він спирався на пам’ять, зокрема відтворюючи «У пошуках втраченого часу» Марселя Пруста. Текст лекцій уперше був опублікований у польському перекладі в журналі «Культура» 1948 року, а оригінальну французьку версію надруковано 1987 року разом із факсимільними сторінками з рукописного щоденника. Під час ув’язнення Чапський безперервно робив нотатки. Свій досвід неволі він описав у книжках «Спогади зі Старобільська» (1945) і «Нелюдська земля» (1947). Його свідчення стали одним із перших описів жаху ГУЛАГу.
Робота в армії Андерса
Після нападу Німеччини на СРСР у червні 1941 року Юзеф Чапський допомагав генералові Владиславу Андерсу. Він розслідував у радянської влади питання про відсутність польських офіцерів, але відповіді так і не отримав. Згодом його було підвищено до майора та призначено начальником відділу пропаганди й інформації у Генеральному штабі. Разом із армією Андерса Чапський залишив СРСР і вирушив до Мешхеда в Ірані.
Воєнний шлях і публіцистика
Після проходження через Ірак, Палестину й Єгипет Йозеф Чапський дістався до Італії, де брав участь у боях, зокрема в битві під Монте-Кассіно. У 1944 році під егідою Польської армії він опублікував «Спогади зі Старобільська». Того ж періоду стосувалося і його відкрите звернення до Жака Марітена та Франсуа Моріака щодо Варшавського повстання. У післявизвольних роках Чапський описав формування польської армії та свої мандрівки Центральною Азією і Близьким Сходом, а також подав портрети товаришів і роздуми про філософських та літературних постатей, серед яких Анна Ахматова. Цей текст був відкинутий багатьма французькими видавцями, попри підтримку Андре Мальро та Реймона Аррона, і лише 1949 року вийшов друком під назвою «Нелюдська земля» у видавництві антикомуністичного спрямування «Едісьйон Сель» через Дені Галіве.
Заснування «Літературного інституту» і «Культури»
У 1946 році в Римі Йозеф Чапський разом із Єжи Ґедройцем, Зиґмунтом і Зофією Гертц та Густавом Герлінґом-Ґрудзінським заснував видавництво «Літературний інститут». Того ж року це видавництво почало видавати журнал «Культура» в Римі. У 1947 році редакція «Культури», за винятком Густава Герлінґа-Ґрудзінського, оселилася в Мезон-Лаффіті у Франції. Єжи Ґедройць став директором видавництва і за допомогою Йозефа Чапського та Шарля де Голля придбав будинок у Франції.
Повернення до живопису та пізнє визнання
Після завершення і публікації «Нелюдської землі» у 1947 році Юзеф Чапський у 1948 році, коли йому було 52 роки, знову повернувся до живопису. Надалі він розподіляв свою діяльність між малярством, виставками, подорожами та публікаціями, приділяючи особливу увагу «Культурі». У 1990 році в музеї Женіш у Веве у Швейцарії було організовано велику ретроспективу на його честь. Через два роки виставка його творів мандрувала Краковом, Познанню та Варшавою, а сам Чапський був названий почесним професором Академії красних мистецтв у Кракові. У 1991 році вийшла друком його книга есеїв «Тумульт і примари», що охоплювала тексти 1945–1979 років. Також у Кракові в Музеї Чапських було реконструйовано його майстерню; цей музей присвячений Емерику Гуттен-Чапському, його дідові. Емерик Гуттен-Чапський був бібліофілом, колекціонером гравюр, творів мистецтва, польських пам’яток і автором найвизначнішої польської нумізматичної колекції. Чапський жив у вигнанні в Парижі до самої смерті у віці 96 років.
