Збігнєв Прайснер вивчав історію та філософію в Кракові, але ніколи не здобував формальної музичної освіти. Музику він опановував самостійно — слухаючи платівки та переписуючи окремі фрагменти записів. Його ім’я найчастіше пов’язують із Кшиштофом Кесльовським, з яким він працював, зокрема, над фільмом «Три кольори: Синій». Водночас Прайснер створював саундтреки й для інших режисерів. У 1993 році продюсер Френсіс Форд Коппола запросив його написати музику до фільму «Таємний сад» Аґнєшки Голланд. Серед відзнак композитора — премія «Сезар» за «Елізу» Жана Беккера у 1996 році та ще одна премія «Сезар» за «Три кольори: Червоний» у 1994 році, а також «Срібний ведмідь» Берлінського кінофестивалю за «Острів на вулиці Пташиній». У 1998 році він створив «Реквієм для мого друга», який спочатку замислювався як частина фільму, але після смерті Кесльовського став присвятою йому. Стиль Прайснера загалом визначають як неоромантичний.
- Де навчався Збіґнєв Прайснер і як він опановував музику?
- Як складалася робота Збігнєва Прайснера з Кшиштофом Кесльовським і за які фільми він отримав нагороди?
- Як Збігнєв Прайснер використав образ ван ден Буденмайєра у фільмах Кшиштофа Кесльовського?
- У яких фільмах Збігнєв Прайснер працював у 2003—2008 роках?
- У яких фільмах і телепроєктах працював Збігнєв Прайснер у 1995—2003 роках?
- У яких фільмах працював Збіґнєв Прайснер у 1991—1994 роках?
- У яких проєктах працював Збіґнєв Прайснер у 1991 році?
- У яких фільмах і проєктах працював Збігнєв Прейснер у 1980-х роках?
Освіта та музичне самонавчання
Збіґнєв Прайснер вивчав історію та філософію в Кракові. Формальної музичної освіти він не здобував. Музику опановував самостійно: слухав записи та переписував окремі партії з вінілових платівок.
Співпраця з Кшиштофом Кесльовським і визнання
Ім’я Збігнєва Прайснера найчастіше пов’язують із Кшиштофом Кесльовським, хоча він також створював музичні супроводи й для інших режисерів. Зокрема, він працював із Кесльовським над фільмом «Три кольори: Синій». У 1993 році продюсер Френсіс Форд Коппола запросив його написати музику до стрічки «Таємничий сад» режисерки Агнєшки Голланд. Прайснер також створив саундтреки до двох фільмів бразильського режисера Гектора Бабенка — «Серце, що світиться» та «На полях Господніх».
У 1994 році він отримав премію «Сезар» за музику до фільму «Три кольори: Червоний», а 1996 року — ще одну премію «Сезар» за роботу над «Елізою» Жана Беккера. Того ж періоду він здобув «Срібного ведмедя» Берлінського фестивалю за «Острів на пташиній вулиці». У 1998 році Прайснер написав «Реквієм для мого друга». Спочатку цей твір задумувався як поєднання музики до фільму зі сценарієм Кшиштофа Пєсевича та режисурою Кесльовського і мав стати розповіддю про життя від народження до смерті. Після раптової смерті Кесльовського в березні 1996 року, коли Прайснер працював над першою частиною під назвою «Життя», він написав реквієм, який став початком твору, і перетворив його на присвяту Кесльовському. Стиль Прайснера загалом визначають як неоромантичний; на нього вплинули польські романтичні композитори та Жан Сібеліус.
Вигаданий композитор ван ден Буденмайєр
Ван ден Буденмайєр — вигаданий персонаж, створений Збігнєвом Прайснером і Кшиштофом Кесльовським. Прайснер запропонував Кесльовському поєднати написання музики з вигадуванням імені уявного композитора, і так у дев’ятій частині «Декалогу» вперше з’явився ван ден Буденмайєр. Його ім’я було обрано за голландським звучанням як своєрідну данину Нідерландам, а самого персонажа подано як нібито нещодавно відкритого композитора, який жив у Нідерландах наприкінці XVIII століття. У фіктивній біографії йому приписано роки народження та смерті 1755 і 1803, що відсилають до року народження Прайснера мінус 200 років. Також існує вигаданий каталог творів із ініціалами СБІ, які відповідають ініціалам імені Прайснера.
Музика, приписана ван ден Буденмайєру, відіграє важливу роль у трьох фільмах Кесльовського. У саундтреці «Подвійного життя Вероніки» 1991 року йому приписано Концерт мі мінор. У «Трьох кольорах: Блакитний» 1993 року звучать Пісня для об’єднання Європи та похоронний марш, також приписані цьому композиторові. У «Трьох кольорах: Червоний» 1994 року ван ден Буденмайєр навіть візуально представлений у портреті в гравюрі.
Подальша кінематографічна робота
У 2003 році Збігнєв Прайснер брав участь у «Колисковій» та працював над фільмом «Жахливі сади» режисера Жана Беккера. Того ж періоду він також долучився до стрічки «СуперТекс» режисера Яна Шютте, що вийшла 2003 року. У 2004 році композитор працював над фільмом «Красива країна» режисера Ганса Петтера Моланда. У 2006 році він брав участь у проєкті «Спортсмен століття», а в 2007 році створив музику до фільму «Таємниця» Клода Міллера. У 2008 році Прайснер працював над стрічкою «Аноніма — Жінка в Берліні» режисера Макса Фербьокка.
Робота в кіно та на телебаченні у 1995—2003 роках
У 1995 році Збігнєв Прайснер працював над фільмами «Еліза» Жана Беккера, «Свято липня» Крістофера Меноула та над телевізійною мінісерією «Марш Радецького» режисера Акселя Корті. У 1996 році він брав участь у створенні стрічки «Corazón iluminado» Гектора Бабенка. У 1997 році його робота була пов’язана з фільмами «Острів на Пташиній вулиці» Сьорена Краґа-Якобсена та «Казка: правдива історія» Чарльза Стерріджа. У 1999 році він працював над «Мріючи про Джозефа Ліса» Еріка Стайлза і «Останнім вереснем» Дебори Ворнер. У 2000 році він був залучений до фільму «Абердин» Ганса Петтера Моланда, у 2001 році — до стрічки «Вайзер» Войцеха Марчевського, а у 2002 році — до фільму «Між незнайомцями» Едоардо Понті. У 2003 році він працював над картиною «Усе про кохання» Томаса Вінтерберґа.
Роботи 1991—1994 років
У 1991—1994 роках Збіґнєв Прайснер брав участь у низці кінопроєктів, що стали помітною частиною його творчої діяльності. У 1991 році він працював над фільмом «Подвійне життя Вероніки» режисера Кшиштофа Кесльовського та над стрічкою «Гра на полях Господніх» режисера Гектора Бабенко. У 1992 році до переліку його робіт увійшли «Олів’є, Олів’є» Аґнєшки Голланд, «Фаталь» Луї Маля та «Звільнені з життя». У 1993 році він брав участь у створенні фільму «Три кольори: Синій» Кшиштофа Кесльовського, а також працював над «О Фіо ду Орізонте» Фернанду Лопеша й «Секретний сад» Аґнєшки Голланд. У 1994 році Прайснер долучився до «Три кольори: Білий» Кшиштофа Кесльовського, «Чоловік, який кохає жінку» Луїса Мандокі, «Квартет у 4 рухах» Лукїї Рікакі та «Рухи бажання» Леї Пул. Окремо в його фільмографії цього періоду згадується також участь у «Три кольори: Червоний» Кшиштофа Кесльовського.
Основні роботи
У 1991 році Збіґнєв Прайснер працював над фільмом «Емінент Домен».
Кінематографічні роботи у 1980-х роках
У 1981 році Збігнєв Прейснер брав участь у «Прогнозі погоди». У 1985 році він працював над фільмом «Без кінця» режисера Кшиштофа Кесльовського. У 1986 році його робота пов’язана з проєктами «Прізик дотик» і «Люблю кажанів». 1987 року Прейснер брав участь у «Утечі» та «Колисковій». У 1988 році він працював над «Коротким фільмом про кохання», «Коротким фільмом про вбивство» та «Вбити священика», а також брав участь у проєкті «Люблю кіно». У 1988–1989 роках він долучився до циклу «Декалог» Кшиштофа Кесльовського. У 1989 році Прейснер брав участь у «Останньому дзвонику». У 1990 році він працював у фільмі «Європа» режисерки Агнєшки Голланд.
