Анджей Леппер у 1974 році закінчив Державний сільськогосподарський технікум у Сипневі як абітурієнт, але того ж року не складав іспит зрілості. У 1974–1976 роках проходив строкову військову службу. Після цього працював у Станції селекції рослин у Горжино та в Державному сільськогосподарському господарстві в Ржехчині, а з 1977 до 1980 року був керівником ферми в Кусицях, що належала Державному центру племінного тваринництва. Тоді його вважали наймолодшим керівником ПДГ у Польщі. З 1980 року вів індивідуальне господарство в Зельнові. У 1990-х роках почав експериментальне розведення чужорідних тварин, зокрема страусів і бізонів. У 2010 році став партнером і членом правління товариства «АПА Трейд Лтд», а також партнером «Л&В Інвестмент Лтд». У квітні 2011 року заснував Фундацію Польсько-Білоруського Порозуміння. У 1970-х роках був членом Селянського молодіжного союзу та Польського соціалістичного союзу молоді, а в 1978–1980 роках належав до Польської об’єднаної робітничої партії. У вересні 1991 року співорганізував селянські протести в Дарлові та після них створив Воєводський комітет самооборони селян, який очолював. У жовтні 1991 року став головою Комітету оборони селян у Варшаві.
- Як виглядали навчання та перші кроки Анджея Леппера в сільському господарстві?
- Як Анджей Леппер розвивав свою політичну та організаційну діяльність у 1970-х — 2010-х роках?
- Як Анджей Леппер виступав на виборах у 1993–2000 роках?
- Як Анджей Леппер розвивав свою політичну кар’єру на початку 2000-х років?
- Як розвивалися урядові посади Анджея Леппера у 2006–2007 роках?
- Як склалися подальші виборчі кампанії Анджея Леппера після 2007 року?
- Як розвивалися судовий процес, політична діяльність і обставини смерті Анджея Леппера в 2010–2011 роках?
- Які почесні звання та відзнаки отримав Анджей Леппер?
- Які судові та кримінальні справи були пов’язані з Анджеєм Леппером?
- Як Анджей Леппер був представлений у музиці та театрі?
Рання трудова діяльність і сільське господарство
У 1974 році Анджей Леппер закінчив Державний сільськогосподарський технікум у Сипнєві як абітурієнт, але того ж року не складав іспит на атестат зрілості. У 1974–1976 роках він проходив строкову військову службу. Після цього, у 1976–1977 роках, працював у Станції селекції рослин у Гожино та в Державному сільськогосподарському господарстві в Ржечині. З 1977 до 1980 року був завідувачем господарства в Кусицах, яке належало Державному центру племінного тваринництва. У цей період він став наймолодшим керівником Державного сільськогосподарського господарства в Польщі. Від 1980 року керував індивідуальним господарством у Зєльнові. У 1990-х роках почав експериментальне розведення нетипових для країни тварин, зокрема страусів і бізонів.
Політична та організаційна діяльність
У 1970-х роках Анджей Леппер був членом Селянського молодіжного союзу та Польського соціалістичного союзу молоді, а з 1978 до 1980 року належав до Польської об’єднаної робітничої партії. У вересні 1991 року він співорганізував селянські протести в Дарлові, після чого заснував Воєводський комітет самооборони селян і став його головою. У жовтні 1991 року в Варшаві він очолив Комітет оборони селян, а того ж року безуспішно балотувався на парламентський мандат від комітету «Самооборона селян», здобувши 1617 голосів у Слупсько-Кошалінському окрузі. У січні 1992 року Леппер став головою Профспілки сільського господарства «Самооборона», а в червні 1992 року заснував партію «Самооборона Республіки Польща» і від моменту створення був її головою. У 1990-х роках він співпрацював із Янушем Бжичковським, Богданом Порембою, Станіславом Скальським і Лешеком Бубелем. До 2006 року входив до Крайової ради сільськогосподарських палат, а також був членом керівництва міжнародної селянської федерації COPA-COGECA. У 2010 році став партнером і членом правління APA Trade Ltd, а також партнером L&W Investment Ltd. У квітні 2011 року він заснував Фундацію польсько-білоруського примирення.
Виборчі кампанії 1993–2000 років
У 1993 році Анджей Леппер безуспішно балотувався до Сейму, набравши 24 480 голосів. Він очолював список «Самооборона-Леппера», який на парламентських виборах 1993 року здобув 2,78 % голосів, а в 44 округах, де список було зареєстровано, — 3,35 % голосів. Того ж періоду Леппер брав участь у президентських виборах і отримав 1,32 % підтримки. На парламентських виборах 1997 року «Примір’я Самооборона» здобуло 0,08 % голосів. Також він безуспішно балотувався до Сенату в Кошалінському воєводстві, де отримав 26 614 голосів і посів четверте місце серед десяти кандидатів. На президентських виборах 2000 року Леппер отримав 3,05 % підтримки.
Парламентська та політична діяльність
У 1998–2001 роках Анджей Леппер був радним Західнопоморського воєводського сеймику від списку «Соціальний союз». У 1999 році він очолив міжспілковий протестний комітет і керував протестами проти уряду Єжи Бузека до 2001 року. Того ж 2001 року його обрали депутатом Сейму від косалінського округу, де він здобув 44 814 голосів. 19 жовтня 2001 року Леппер обійняв посаду віцекмаршалка Сейму, однак 29 листопада того ж року його усунули з цієї посади через образливі висловлювання на адресу міністра закордонних справ Влодзімєжа Чімошевича та його батька. У листопаді 2001 року він став головою парламентського клубу «Самооборона РП».
У парламенті Леппер неодноразово опинявся в центрі суперечок. Під час однієї з дебат він звинуватив п’ятьох політиків із Громадянської платформи та Демократичного лівого альянсу в корупції, за що 2006 року був засуджений. У 4-му скликанні Сейму його також робили догану за порушення парламентської етики, зокрема за звинувачення, висунуті проти Александра Квасневського та Лєшека Бальцеровича. Разом із групою депутатів своєї партії він тривалий час блокував трибуну Сейму, перешкоджаючи роботі палати.
У квітні 2002 року Леппер увійшов до Державної контрольної комісії й працював у ній до січня 2005 року, після чого перейшов до Комісії з конституційної відповідальності. У квітні 2003 року він став спостерігачем, а згодом представником польської делегації до Європейського парламенту. Після вступу Польщі до Європейського Союзу 1 травня 2004 року він майже три місяці був депутатом Європейського парламенту. Від січня 2005 до січня 2008 року Леппер був делегатом Парламентської асамблеї Ради Європи та членом Комітету з прав людини.
Відставка й повернення до уряду
21 вересня Ярослав Качинський оголосив про звільнення Анджея Леппера, пояснивши це тривалим і неузгодженим списком бюджетних вимог. Серед них були підвищення для працівників охорони здоров’я, вчителів і науки, збільшення пенсій, субсидії на пальне, страхування для сільського господарства та ветеринари в кожному повіті. У відповідь Леппер звинуватив Ярослава Качинського в грубості. Наступного дня президент Лех Качинський звільнив Леппера з урядових посад, однак 16 жовтня 2006 року знову призначив його на обидві ці посади. У лютому 2007 року Громадянська платформа подала проти нього вотум недовіри, але керівна коаліція його відхилила. 9 липня 2007 року Леппера звільнили з урядових ролей у зв’язку з розслідуванням Центрального антикорупційного бюро.
Вибори та політична діяльність у 2007–2010 роках
На дострокових виборах 2007 року Анджей Леппер невдало балотувався на переобрання, отримавши 8459 голосів. Список «Самооборони РП» тоді не подолав 5-відсотковий виборчий бар’єр. У 2008 році Леппер безуспішно брав участь у довиборах до Сенату в окрузі Кросно, де здобув 3435 голосів і посів четверте місце серед 12 кандидатів.
У листопаді 2009 року він отримав статус потерпілого в розслідуванні земельного скандалу. 28 січня 2010 року було зареєстровано партію «Наш дім Польща — Самооборона Анджея Леппера», головою якої став Леппер. У березні 2010 року його оголосили кандидатом у президенти.
У травні 2010 року Державна виборча комісія спершу відмовила в реєстрації Леппера через попередні судимості, але 11 травня скасувала це рішення. Причиною перегляду стала незнята судимість, яку Верховний суд вилучив із Національного кримінального реєстру. Після цього його президентську кандидатуру було зареєстровано. У першому турі президентських виборів 2010 року Леппер отримав 214 657 голосів, або 1,28%, і посів сьоме місце серед десяти кандидатів.
Судове переслідування та смерть
30 серпня 2010 року прокурор Окружної прокуратури у Варшаві висунув Анджеєві Лепперу обвинувачення у дачі неправдивих свідчень. Леппер не визнав інкримінованого діяння і відмовився давати пояснення. Обвинувальний акт було подано до Районного суду в Кошаліні в жовтні 2010 року, а судовий процес розпочався у квітні 2011 року. У цій справі статус додаткового обвинувача отримав Збіґнєв Зьобро. 29 травня 2011 року Леппера обрали головою партії «Наш дім Польща – Самооборона Анджея Леппера».
5 серпня 2011 року його знайшли мертвим в офісі партії у Варшаві. Прокурорське розслідування встановило, що він вчинив самогубство шляхом повішення. За висновками слідства, Леппер страждав на депресію, спричинену кримінальним переслідуванням, політичним занепадом, боргами та банкрутством партії. Поховали його 11 серпня 2011 року на цвинтарі в Крупах. У жалобних церемоніях узяли участь колишній президент Лех Валенса та білоруський посол Віктар Гайшонок. У день похорону табличку з назвою Зєльново було прикрито траурною тканиною.
Після смерті Леппера з’явилися конспірологічні теорії, які заперечували висновки розслідування. Журналіст Войцех Сумлінський посилався на офіцера Агенції внутрішньої безпеки Томаша Будзинського та говорив про компрометувальну політичну інформацію, якою міг володіти Леппер. Януш Максимюк, політичний соратник Леппера, відкинув версію самогубства, посилаючись на плани виборчої кампанії. Головний редактор «Газети Польської» Томаш Сакович заявив, що Леппер боявся за своє життя через намір оприлюднити нову інформацію про витік матеріалів щодо спецоперації. Також повідомлялося, що за кілька місяців до смерті Леппер планував зустріч із Ярославом Качинським щодо цього витоку.
Відзнаки, нагороди та вшанування пам’яті
У 2001 році Анджей Леппер отримав Медаль Швайцера з рук Роберта Кеннеді-молодшого в Нью-Йорку. У 2003 році журнал «Психологічний форум» назвав його «Людиною року». У 2004 році він одержав почесний докторський ступінь від Міжрегіональної академії управління персоналом у Києві, а в 2005 році — почесний докторський ступінь від Української академії технологічної. Того ж року він став почесним членом Союзу асоціацій і організацій поляків у Латинській Америці, яким керував Ян Кобилянський. У 2006 році Генрик Янковський вручив йому Орден святої Бригіти. У 2007 році Леппер отримав почесний докторський ступінь від Московської державної академії точної хімічної техніки імені Михайла Ломоносова, а також став почесним професором Міжрегіональної академії управління персоналом у Києві. Це рішення викликало критику з боку Ліги проти наклепів і Товариства «Ніколи більше». У 2024 році рішенням сільської ради Славно він став патроном кільця в селі Грибно.
Судові процеси та звинувачення
Упродовж своєї політичної діяльності Анджей Леппер неодноразово ставав фігурантом кримінальних і цивільних проваджень, зокрема у справах про образу державних посадовців, наклеп, пошкодження майна та організацію незаконних дорожніх блокад. У 2007 році він заявляв, що проти нього було порушено 137 судових і адміністративних справ, а до того часу, за наявними даними, було винесено шість остаточних обвинувальних вироків.
Окремий резонанс викликала справа, пов’язана із так званою секс-аферою. 4 грудня 2006 року в газеті «Газета Виборча» була опублікована стаття «Праця за секс у Самообороні». У ній Анета Кравчик стверджувала, що отримала посаду директорки парламентського офісу в обмін на сексуальні послуги для Станіслава Лижвінського та Анджея Леппера. Сам Леппер заявляв, що ця справа мала на меті усунути «Самооборону РП» з коаліції та приховати скандали 1990-х років, а також припускав спробу перевороту й подав повідомлення до Агенції внутрішньої безпеки.
14 грудня 2006 року він виключив Станіслава Лижвінського з «Самооборони РП», дозволивши йому повернення у разі виправдання. Леппер також виступав за суворіші покарання за сексуальні домагання. 8 лютого 2007 року ДНК-тест підтвердив, що він не був батьком наймолодшої дитини Анети Кравчик. Того ж року прокурори висунули йому обвинувачення у вимаганні та прийнятті сексуальних послуг від Анети Кравчик і в спробі статевого акту з Агнєшкою Коваль. Суд тоді встановив заставу в 30 тисяч злотих і поліцейський нагляд.
Кримінальний процес почався в травні 2008 року в Окружному суді в Пйотркові-Трибунальському. 11 лютого 2010 року Леппера засудили за неостаточним вироком до 2 років і 3 місяців позбавлення волі, після чого він подав апеляцію. У березні 2011 року Апеляційний суд у Лодзі скасував вирок і призначив повторний розгляд, однак у вересні 2011 року провадження було припинене через смерть Анджея Леппера.
Ще в 1999 році на нього було видано ордер через неявку у справі про образу колишнього віцепрем’єра Юзефа Томашевського; це призвело до затримання Леппера на прикордонному переході.
Відображення в культурі
У культурних згадках Анджей Леппер постає як персонаж музичних і театральних творів. Пісня «Я плюю Пера» гурту «Казік на Живо» з альбому «Лас Макинас де ла Муерте» 1999 року прямо відсилає до нього. Вона стосується незаконних дорожніх блокад, організованих Анджеєм Леппером у 1990-х роках, і була реакцією на несанкціоноване використання пісні Казіка Стасевського в політичній кампанії. У 2016 році йому було присвячено виставу ліванського режисера Рабіха Мруе «У Версалі не буде!». У цій п’єсі через постать головного героя показано системні перетворення в Польщі, а також перенесення колективного досвіду на маргіналізовану особу в новій реальності.
