Емануель Акс — польсько-американський класичний піаніст, народжений 8 червня 1949 року у Львові в польсько-єврейській родині Йоахіма та Гелен Акс. Почав вивчати фортепіано у шість років, а його першим учителем був батько. Коли йому було сім років, родина переїхала до Варшави, де він навчався в Державній музичній школі на вулиці Міодова. Згодом сім’я жила у Вінніпезі, а в 1961 році переїхала до Нью-Йорка.
З 12 років він навчався в Джульярдській школі у Мечислава Мунца, а також здобув ступінь бакалавра з французької мови в Колумбійському університеті в 1970 році та став громадянином США того ж року. Серед його конкурсних відзнак — почесна відзнака на VIII Міжнародному конкурсі піаністів імені Шопена 1970 року, третє місце на Міжнародному музичному конкурсі імені Віанни да Мотти 1971 року, сьоме місце на Конкурсі королеви Єлизавети 1972 року та перша премія на Міжнародному конкурсі піаністів імені Артура Рубінштейна 1974 року. З 1990 року він є викладачем Джульярдської школи.
- Як Ємануель Акс здобув освіту та яких конкурсних нагород він досяг?
- Як Емануель Акс здобував музичну освіту в дитинстві та юності?
- Яких перших успіхів досягнув Емануїл Акс на початку своєї кар’єри?
- Як Емануель Акс ставився до конкурсів і підготовки до концертного виконання?
- З ким Емануель Акс найчастіше виступав у дуеті та які почесні відзнаки він отримав?
- Які твори виконував Емануель Акс і як він підтримував сучасних композиторів?
- Де мешкає Емануель Акс і чим він займається поза сценою?
- Які нагороди та відзнаки отримав Емануель Акс?
Освіта та конкурсні успіхи
Ємануель Акс — польсько-американський класичний піаніст, який народився 8 червня 1949 року. Із 12 років він навчався гри на фортепіано в Джульярдській школі під керівництвом Мєчислава Мунца. Його ранній професійний шлях відзначився низкою конкурсних успіхів: у 1970 році він отримав почесну відзнаку на VIII Міжнародному конкурсі піаністів імені Фридерика Шопена, у 1971 році посів третє місце на Міжнародному музичному конкурсі Віанни да Мотти, а в 1972 році — сьоме місце на Конкурсі імені королеви Єлизавети. У 1974 році Акс здобув першу премію на Міжнародному конкурсі майстрів фортепіано імені Артура Рубінштейна. Із 1990 року він є викладачем Джульярдської школи.
Ранні роки та музична освіта
Емануель Акс народився у Львові, Україна, в польсько-єврейській родині Йоахіма та Геллен Аксів. Гру на фортепіано він почав вивчати у шість років, а його першим викладачем став батько. Коли Емануелю було сім, родина переїхала до Варшави, де він навчався в Державній музичній школі на вулиці Міодовій. Згодом сім’я переїхала до Вінніпега, Манітоба, Канада, і там він продовжив музичну освіту, зокрема як учасник Молодіжного музичного клубу Вінніпега. У 1961 році родина переїхала до Нью-Йорка, де Акс навчався гри на фортепіано у Мечислава Мунца з Джульярдської школи до 1976 року.
Ранні роки та перші нагороди
У 1970 році Емануїл Акс здобув ступінь бакалавра з французької мови в Колумбійському університеті та став громадянином США. Того ж року він отримав почесну відзнаку на VIII Міжнародному конкурсі піаністів імені Шопена у Варшаві. У 1971 році посів третє місце на Міжнародному музичному конкурсі імені Віани да Мотти, а в 1972 році став сьомим на Конкурсі імені королеви Єлизавети в Брюсселі. У 1974 році Акс переміг на Міжнародному конкурсі майстрів фортепіано імені Артура Рубінштейна, після чого особисто отримав привітання від Артура Рубінштейна. Ця перемога принесла йому Золоту медаль Артура Рубінштейна, запрошення до співпраці з Ізраїльським філармонічним оркестром і Бі-Бі-Сі оркестром, контракт на звукозапис із компанією «РКА» та контракт з артистичним агентством «Гурок Артістс». У 1975 році він став лауреатом премії «Майклз» від «Молодих концертних артистів», а в 1979 році — лауреатом премії Евері Фішера.
Погляди на конкурси та виконавську підготовку
Емануель Акс вважав, що конкурсна напруга є справді жахливою, але водночас визнавав конкурси необхідним засобом на шляху до успіху піаніста. Він також зазначав, що порівнювати піаністів на кшталт Горовиця і Рубінштейна — це насамперед суб’єктивне судження на найвищому рівні, а про Рубінштейна казав, що той промовляє з більшою виразністю, ніж «той чи інший». Акс висловлював надію ніколи не сидіти в журі й не виключати людей. На його думку, не слід виконувати концертні твори, вивчені лише нещодавно, а піаністи часто знову і знову грають одні й ті самі твори, щоб уникнути страху перед новими публічними виступами. Він підкреслював, що для виконання має бути ідеальною фізична та розумова координація.
Камерні виступи та визнання
З 3 серпня 1973 року Емануель Акс був головним дуетним партнером віолончеліста Йо-Йо Ма. Їхній перший публічний виступ відбувся в Музичній школі та фестивалі Марлборо. Протягом подальшої кар’єри Акс записав значну частину віолончельно-фортепіанного репертуару разом із Йо-Йо Ма. Короткий час він також грав у квартеті з Йо-Йо Ма, Ісааком Стерном і Хайме Ларедо; цей ансамбль записував для компанії «Соні» твори Брамса, Форе, Бетховена, Шумана і Моцарта. Крім концертної діяльності, Акс був запрошеним учасником документального фільму «П’ять днів у вересні; Відродження оркестру». У 1997 році він обіймав посаду музичного директора Охайського музичного фестивалю разом із диригентом Даніелем Гардінґом. Серед його відзнак — почесні докторські ступені з музики Єльського університету, Скідморського коледжу, Консерваторії музики Нової Англії та Колумбійського університету; почесний ступінь Єльського університету він отримав у травні 2007 року. Також Акс є лауреатом медалі Санфорда Єльського університету. У 2012 році його було введено до Зали слави американської класичної музики. У 2018 році він входив до ради опікунів Карнеґі-Голу.
Репертуар і підтримка сучасних композиторів
Емануель Акс відомий своєю підтримкою сучасних композиторів і виконанням їхніх творів. Саме він здійснив світові прем’єри фортепіанного концерту Джона Вільямса, а також творів «Центурі Ролз» Джона Адамса, «Бачення» Крістофера Рауса і «Танець червоного шовку» Брайта Шена. Поряд із сучасним репертуаром Акс виконує й твори інших композиторів, зокрема Майкла Тіппетта, Ганса Вернера Генце, Джозефа Швантнера, Арнольда Шенберга та Пауля Гіндеміта. У його репертуарі також є музика Йозефа Гайдна, Вольфганга Амадея Моцарта, Людвіга ван Бетховена і Фридерика Шопена.
Особисте життя
Емануель Акс мешкає в Нью-Йорку зі своєю дружиною, піаністкою Йоко Нодзакі, і має двох дітей. У сім’ї вдома він спілкується вільною польською мовою. 19 квітня 2017 року він спільно склав кросворд для «Нью-Йорк Таймс». Також Акс є одним із амбасадорів Music Traveler разом із Біллі Джоелом, Гансом Циммером, Джоном Малковичем, Шоном Ленноном і Едрієном Броуді.
Нагороди й визнання
Емануель Акс неодноразово здобував премії «Греммі» у різних категоріях камерної та інструментальної музики. У 1986 році він разом із Йо-Йо Ма отримав премію «Греммі» за найкраще камерне виконання за запис «Брамс: Сонати для віолончелі та фортепіано мі мінор і фа». Наступного року Акс і Йо-Йо Ма знову стали лауреатами за «Бетховен: Соната для віолончелі та фортепіано № 4 до мажор і варіації». У 1992 році відзнаку за найкраще камерне виконання він отримав разом із Хайме Ларедо, Йо-Йо Ма та Ісааком Штерном за «Брамс: Фортепіанні квартети (op. 25 і 26)», а в 1993 році — за «Брамс: Сонати для віолончелі та фортепіано». У 1995 році Акс був відзначений премією «Греммі» як найкращий інструментальний соліст без оркестру за «Гайдн: Фортепіанні сонати, № 32, 47, 53, 59», а в 1996 році — за «Брамс/Бетховен/Моцарт: Кларнетні тріо» разом із Йо-Йо Ма та Річардом Штольцманом. У 2004 році він знову отримав премію в категорії сольного інструментального виконання без оркестру за «Гайдн: Фортепіанні сонати № 29, 31, 34, 35 і 49». У 2009 році Емануеля Акса обрали членом Американського філософського товариства.
