Моріц Мошковський — німецько-польський композитор, піаніст і педагог, якого високо поважали та вважали популярним наприкінці ХІХ століття. Ігнацій Падеревський зазначав, що Мошковський після Шопена розумів, як писати для фортепіано, а його письмо охоплювало весь діапазон фортепіанної техніки. Він народився 1854 року в Бреслау, у Королівстві Пруссія, нині Вроцлав, Польща, в заможній польсько-єврейській родині. Рано виявив музичний талант і до 1865 року навчався вдома, після чого продовжив освіту в Дрездені та Берліні, зокрема в Юліус-Штернській консерваторії. Пізніше викладав у Берліні, виступав як піаніст і багато гастролював Європою. У 1884 році одружився з Анрієттою Шамінейд і мав сина Марселя та доньку Сильвію.
- Як сучасники оцінювали творчість Моріца Мошковського?
- Як Моріц Мошковський здобував музичну освіту і починав кар’єру?
- Як склалися пізні роки Морица Мошковського після хвороби та переїзду до Парижа?
- Як підтримували Моріца Мошковського в останні роки його життя?
- Як склалися останні роки Моріца Мошковського та що сталося після його смерті?
- Які твори Моріца Мошковського принесли йому найбільшу популярність і успіх?
- Як була сприйнята опера Моріца Мошковського «Боабділ, останній король маврів»?
- Який балет написав Моріц Мошковський і де його вперше поставили?
Сучасна оцінка та визнання
Моріц Мошковський був німецько-польським композитором, піаністом і педагогом, якого високо шанували та вважали популярним наприкінці ХІХ століття. Його братом був Олександр Мошковський, відомий письменник і сатирик у Берліні. Ігнацій Падеревський зазначав, що Мошковський після Шопена розуміє, як писати для фортепіано, а також що його письмо охоплює весь діапазон фортепіанної техніки.
Освіта й початок кар’єри
Моріц Мошковський народився 1854 року в Бреслау, Королівство Пруссія, у заможній польсько-єврейській родині. Рано виявив музичні здібності й до 1865 року здобував початкову музичну освіту вдома. Того ж року він переїхав до Дрездена, де продовжив заняття фортепіано в консерваторії, а 1869 року перебрався до Берліна для подальшого навчання в Консерваторії Юлія Штерна. Там він вивчав фортепіано в Едуарда Франка та композицію у Фрідріха Кіля. Згодом у Новій академії музичного мистецтва Теодора Кулака він навчався композиції в Ріхарда Верста та оркестрування в Генріха Дорна. У Берліні Мошковський зблизився з братами Шарвенками, Хавером і Філіпом. 1871 року він отримав викладацьку посаду в академії Кулака і часом грав першу скрипку в оркестрі. Перший успішний виступ як піаніст відбувся 1873 року, після чого він почав гастролювати сусідніми містами. У 1875 році Мошковський виконав фортепіанний концерт на двох роялях разом із Францом Лістом на ранковому концерті, на який був запрошений Лістом. Відтоді він зберіг викладацьку посаду в Берлінській консерваторії, де серед його учнів були Френк Денмарк і Хоакін Туріна. Згодом він подорожував Європою, здобувши репутацію концертного піаніста, композитора й диригента.
Пізні роки, хвороба й викладацька діяльність
У 1884 році Моріц Мошковський одружився з Генрієттою Шамінад і мав сина Марселя та дочку Сильвію. Уже в середині 1880-х років він почав страждати від неврологічної проблеми в руці, через що скоротив концертну діяльність. У 1887 році його запросили до Лондона, де він представив багато оркестрових творів, а також удостоївся почесного членства Королівського філармонічного товариства в Лондоні. У 1890 році дружина залишила його заради поета Людвіга Фульди, а розлучення було оформлене в 1892 році.
У 1897 році Мошковський переїхав до Парижа, де жив на вулиці Нувель разом із сином і дочкою. Він викладав у Парижі багатьом учням, серед яких були Сидні Дітч, Владо Перлемутер, Томас Бічем, Йозеф Гофман, Ванда Ландовська та Ґабі Касадезюс. У 1899 році його обрали членом Берлінської академії. Влітку він орендував віллу поблизу Монтіньї-сюр-Луен, що раніше належала романістові Анрі Мюрже. Попри великі гонорари, які пропонували йому виробники фортепіано, він відмовлявся виступати у Сполучених Штатах.
У 1906 році він втратив 17-річну дочку Сильвію, тоді як син перебував на службі у французькій армії. До 1908 року, у віці 54 років, через слабке здоров’я Мошковський став самітником. Він припинив брати учнів із композиції, оскільки вони прагнули наслідувати таких композиторів, як Скрябін, Шенберг, Дебюссі та Саті. Останні роки він провів у злиднях після продажу авторських прав і невдалих інвестицій в облігації, які знецінилися під час війни.
Останні роки та фінансова підтримка
В останні роки життя Моріца Мошковського фінансово підтримували Йозеф Гофман і Бернгард Поллак. Поллак надіслав нові фортепіанні аранжування опери «Бобділ» до видавництва «Петерс» у Лейпцигу. Мошковський отримав 10 000 франків, замаскованих під гонорари, а також 10 000 марок від Гофмана і 5 000 марок від Поллака. 21 грудня 1921 року в Карнеґі-Голлі було організовано великий концерт на його честь, у якому брали участь 15 роялів і такі виконавці, як Оссіп Габріелович, Персі Ґрейнджер, Юзеф Левіннє, Еллі Ней, Вільгельм Бакгауз, Гарольд Бауер та диригент Франк Дамрош. Концерт приніс 13 275 доларів США, частину яких було переказано до паризької філії «Нешнл Сіті Банк оф Нью-Йорк» для фінансової допомоги Мошковському.
Останні роки та смерть
У пізні роки Моріц Мошковський тривалий час страждав від хвороби. Для нього було придбано довічну ренту в компанії «Метрополітен Лайф Іншуранс Компані», яка мала забезпечувати 1250 доларів США на рік до кінця життя. Однак ці кошти не надійшли до нього до смерті. Моріц Мошковський помер 4 березня 1925 року від раку шлунка. Зібрані гроші використали для покриття витрат на похорон, а решту передали його дружині та синові.
Фортепіанна та оркестрова творчість
Твори Моріца Мошковського викликали захоплення шанувальників по всій Європі завдяки блискучій техніці виконання, а також були добре відомі у фортепіанному репертуарі. Водночас його власні композиції цінувалися навіть більше, ніж його виконавська майстерність, а його музика стала сенсацією. Мошковський здобув справжній успіх у великих творах для сцени та концертної зали, а також написав понад двісті невеликих фортепіанних п’єс, які значною мірою забезпечили йому популярність. Серед них — «Іспанські танці», ор. 12, для фортепіанного дуету, згодом оброблені Філіппом Шарвенкою для сольного фортепіано та оркестру, а також рання «Серенада», ор. 15, що з’являлася в багатьох обробках і містила пісню «Любов, маленький соловейку». Найвідомішими, ймовірно, є п’ятнадцять «Етюдів віртуозності», ор. 72, які виконували Володимир Горовиць і Марк-Андре Амлен, а Ілана Веред повністю записала їх 1970 року. До популярних малих фортепіанних п’єс належить і «Іскри», що використовувалися як бісові номери на класичних концертах. Окрім цього, Мошковський написав два фортепіанні концерти: концерт сі мінор, ор. 3, 1874 року, який було знову відкрито 2011 року і видано 2013 року, та концерт мі мажор, ор. 59, 1898 року. Йому також належать Концерт для скрипки до мажор, ор. 30, три оркестрові сюїти, ор. 39, 47 і 79, та симфонічна поема «Жанна д’Арк», ор. 19.
Опера «Боабділ, останній король маврів»
Опера Моріца Мошковського «Боабділ, останній король маврів», опус 49, була вперше поставлена в Берлінській придворній опері 21 квітня 1892 року. У 1893 році вона з’явилася в Празі та Нью-Йорку. Водночас сама опера не закріпилася в репертуарі. Натомість балетна музика з «Боабділа, останнього короля маврів» протягом багатьох років користувалася популярністю.
Балет «Лаурін»
Моріц Мошковський написав триактний балет «Лаурін». Прем’єра цього балету відбулася в Берліні 1896 року.
