Едвард Ридз-Śmigły, справжнє ім’я Едвард Ридз, був польським воєначальником і політиком. Народився 11 березня 1886 року в Бережанах, у Галичині, що тоді входила до Австро-Угорської імперії. У ранні роки використовував псевдоніми Смігли, Тарловський і Адам Завіша. Після навчання в Бережанській гімназії він студіював філософію та історію мистецтва на філософському факультеті Ягеллонського університету, а також навчався в Академії красних мистецтв у Кракові. Його викладачами були Леон Вичулковський, Теодор Аксентович і Юзеф Панкевич. Також він вивчав живопис у Відні та Мюнхені.
У 1908 році Ридз-Śmigły долучився до підпільної військової організації «Союз активної боротьби». У 1910–1911 роках завершив школу резервних офіцерів у Відні, після чого служив рік у 4-му піхотному полку армії Австро-Угорщини. Військову підготовку він завершив із відзнакою, але відмовився від пропозиції служби в австро-угорській армії. Помер 2 грудня 1941 року у Варшаві.
- Яку роль відігравав Едвард Ридз-Сміглий у польському війську та політиці?
- Як минули ранні роки Едварда Ридза-Śmigłego та як він здобував освіту?
- Як Едвард Ридз-Śmigły діяв під час Першої світової війни та в підпіллі?
- Як Едвард Ридз-Śmigły розвивався як військовий діяч після листопада 1918 року?
- Як Ридз-Śmigły став однією з головних політичних постатей Польської Республіки після смерті Пілсудського?
- Як Польська Республіка підходила до модернізації армії та які труднощі й невдачі супроводжували цю політику?
- Як Едвард Ридз-Śmigły діяв на початку Другої світової війни та що сталося після вторгнення до Польщі?
- Як Едвард Ридз-Śміглий повернувся до Польщі та за яких обставин помер?
Військова та політична діяльність
Едвард Ридз-Сміглий, справжнє ім’я якого було Едвард Ридз, був польським військовим діячем і політиком. Із 1936 року він мав звання маршала Польщі. Під час війни 1939 року Ридз-Сміглий був верховним головнокомандувачем польської армії. У різні періоди він також користувався псевдонімами Смігли, Тарловський і Адам Завіша. Він народився 11 березня 1886 року в Бережанах, у Галичині, що тоді входила до Австро-Угорської імперії. Помер 2 грудня 1941 року у Варшаві.
Ранні роки та військова підготовка
Едвард Ридз-Śmigły народився в селі Лапшин поблизу Бережан у Галичині, що входила до складу Австро-Угорщини, у сім’ї Томаша Ридза та Марії Баб’як. Його батько помер від пневмонії, коли хлопцеві було два роки, а мати — через вісім років після смерті батька. Після цього його виховували дідусь і бабуся по матері, а згодом — родина лікаря Урановича в Бережанах. Він закінчив Бережанську гімназію, після чого вивчав філософію та історію мистецтв на філософському факультеті Ягеллонського університету. Паралельно навчався в Краківській академії красних мистецтв, готуючись стати художником; його викладачами були Леон Вичулковський, Теодор Аксентович і Юзеф Панкевич. Також він студіював живопис у Відні та Мюнхені. У 1908 році Ридз-Śmigły приєднався до підпільної військової організації «Союз активної боротьби», а в 1910–1911 роках закінчив школу резервних офіцерів у Відні та рік служив у 4-му піхотному полку австро-угорської армії. Військову підготовку він завершив із відзнакою, однак від пропозиції служби в австро-угорській армії відмовився. Від 1910 року він був членом Стрілецького союзу під псевдонімом «Сміглий», закінчив офіцерську школу цієї організації та 1913 року був призначений командиром Львівського округу. Окремо його мистецьку освіту вважали завершеною, а самого Ридза-Śmigлого — перспективним пейзажистом і портретистом. Викладачі та критики високо оцінювали його роботи й передбачали йому велике майбутнє.
Перша світова війна та підпільна діяльність
У липні 1914 року Едвард Ридз-Śmigły був призваний до австро-угорської армії, а від 1 серпня 1914 року служив у 1-й бригаді Польських легіонів. У її складі він виконував обов’язки командира батальйону, полку та бригади й брав участь у багатьох боях проти російської армії біля Південної Вісли. У роки війни його підвищили до майора в 1914 році, до підполковника в 1915 році та до полковника в 1916 році. Паралельно він виставляв свої твори в краківській галереї.
У 1916 році разом із командирами полків він увійшов до складу так званої Ради полковників, яка надіслала австрійській владі меморандум про майбутнє Польських легіонів. Командири вимагали, щоб австро-угорські офіцери залишили свої посади, і закликали до створення тимчасового польського уряду. Після того як польські солдати відмовилися скласти присягу вірності Німеччині та Австро-Угорщині, Ридз-Śmigły подав заяву про відставку, але відкликав її після проголошення Маніфесту 5 листопада. Згодом австрійська військова влада звільнила його з Польських легіонів без права носити форму.
Після цього він мав служити в австро-угорській армії, але занедужав. Пізніше він користувався підробленими медичними довідками, щоб уникнути призову. За призначенням Юзефа Пілсудського він очолив Польську військову організацію, у цей період узяв псевдонім «Śmigły», який згодом став частиною прізвища. Він переніс головний штаб організації з Варшави до Кракова, у підземелля під Вавелем, і розширив її діяльність на Галичину. Також він надсилав емісарів до Росії для встановлення контактів із російськими політичними партіями, а у вересні 1918 року їздив до Києва, щоб нейтралізувати вплив Національно-демократичної партії в польських військових організаціях в Україні. Окремо він проник до Ясс, де домовився про кредитну угоду з французькими військами, пообіцяв підняти антинімецьке повстання в Україні, після чого повернувся до Києва з валізою банкнот. Саме в Києві він також познайомився з кур’єркою Польської військової організації Мартою Томсон-Залеською.
Військова служба та піднесення у 1918–1929 роках
У листопаді 1918 року в Любліні було сформовано Тимчасовий народний уряд соціаліста Ігнація Дашинського, і Едвард Ридз-Śmigły був у ньому призначений військовим міністром. Тоді ж він отримав звання бригадного генерала та почав уживати подвійне прізвище Ридз-Śmigły. Після того як 11 листопада 1918 року Тимчасовий уряд передав усю владу Юзефу Пілсудському, який став тимчасовим главою держави, Пілсудський підтвердив його у званні бригадного генерала, але заборонив політичну діяльність. Від листопада 1918 року Ридз-Śmigły командував Варшавським генеральним округом у польському війську, а під час польсько-української війни керував оперативною групою «Ковель».
У квітні 1919 року, як командир 1-ї піхотної дивізії легіонів, він очолив операцію із взяття Вільна під час радянсько-польської війни. Наприкінці 1919 року та на початку 1920 року Ридз-Śmigły керував контрнаступом у Латвії, у лютому 1920 року захопив Даугавпілс і як головнокомандувач латвійської армії вигнав Червону армію з Латгалії. За це він був нагороджений орденом Лачплесіса — найвищою військовою відзнакою Латвії. Навесні 1920 року він командував 3-ю армією, яка 7 травня 1920 року зайняла Київ, а 10 червня 1920 року залишила місто й відступила до Мазовії.
Пізніше Ридз-Śmigły очолив війська, що прямували до Львова як командувач Південно-Східного фронту, і зупинив кінноту Будьонного в битві під Бродами. За наказом Пілсудського він перейшов зі Львова на допомогу Варшаві та брав участь у битві за Варшаву з 13 до 25 серпня 1920 року. Під час цієї битви він командував Центральним фронтом від Дембліна до Бродів, а його сили розгромили 16-ту радянську армію. Також він командував 2-ю армією, яка не допустила відступу червоних військ і зайняла Замбрув, Білосток, Гродно та Ліду. Унаслідок цих дій 4-та і 15-та армії та 3-й кавалерійський корпус Червоної армії були витиснуті до Східної Пруссії та інтерновані німцями. Після цих боїв він отримав звання дивізійного генерала.
З 1921 до 1926 року Ридз-Śmigły був інспектором 1-ї армійської інспекції у Вільні. Під час травневого перевороту 1926 року він надіслав 1-шу піхотну дивізію легіонів із Вільна на допомогу Пілсудському. Через кілька місяців після перевороту Пілсудський перевів його до Головної інспекції збройних сил як армійського інспектора, а 1929 року Ридз-Śmigły став його заступником. У цей період він також керував оперативною роботою групи генералів, що займалася можливими загрозами з боку СРСР.
Політичне піднесення та роль у державі
Після смерті Юзефа Пілсудського влада в Польській Республіці шукала спосіб зберегти політичну спадкоємність, і Ридз-Śmigły дедалі виразніше посідав у цій системі центральне місце. 13 травня 1935 року його призначили генеральним інспектором збройних сил, а згодом, на тлі підтримки Ігнація Мосціцького на президентських виборах, він став фактично другою особою в державі. Цей статус було підтверджено циркуляром прем’єр-міністра Феліціяна Славоя-Складковського від 13 липня 1936 року, де Ридз-Śmigły назвали першою особою в Польщі після президента. У листопаді 1936 року він отримав звання маршала Польщі.
Політична ситуація після смерті Пілсудського характеризувалася курсом на зміцнення націоналізму й посилення репресій. Упродовж кількох місяців влада дозволила судам проводити репресії та запровадила прикордонні зони. Коли 1936 року політична криза виявила нездатність президента ефективно керувати становищем, Ридз-Śmigły проголосили надурядовим авторитетом для її розв’язання. Того ж року на з’їзді легіонерів він запропонував створення нової політичної партії, покликаної зміцнити оборону Польщі та просувати країну вперед. Партія отримала назву «Лагерь національної єдності», а її ідеологічну декларацію написав сам Ридз-Śmigły. Програма відзначалася крайнім консерватизмом і клерикалізмом, що відштовхнуло багатьох прихильників Пілсудського.
У червні 1937 року було оголошено створення Союзу молодої Польщі, який він очолив. Наприкінці 1937 року влада намагалася нав’язати президентові Мосціцькому новий уряд, але безуспішно. Паралельно ширилися чутки про підготовку перевороту та усунення політичних противників, які офіційно заперечувалися. Зрештою було вирішено укласти тимчасове перемир’я зі старіючим президентом.
Військова політика та зовнішньополітичні прорахунки
Польська Республіка зробила ставку на військові справи й розробила план модернізації армії. Передбачалося збільшити кількість дивізій, замінити застаріле озброєння, посилити протитанкові та протиповітряні засоби, перетворити кавалерію на моторизовані частини та розвивати оборонну промисловість. Водночас коштів для реалізації цього плану бракувало. Значна частина грошей, які надходили до армії, витрачалася на казарми, паради та спортивні заходи, що покладає на Польську Республіку істотну відповідальність за марнотратство військових ресурсів. Зовнішньополітичні розрахунки також виявилися невдалими: під час Мюнхенської кризи Польська Республіка не надала допомоги Чехословаччині, натомість створила спеціальну армійську групу для зайняття Заолжя. Не вдалося й відновити військовий союз 1921 року з Францією або домовитися про спільні військові дії. Головну загрозу в польському баченні становив Схід, тобто Радянський Союз.
Початок війни, оборона та інтернування
У березні 1939 року, після окупації Адольфом Гітлером Богемії та Моравії і створення на словацькій території залежної держави, Едвард Ридз-Śmigły був, за наведеними фактами, єдиним членом уряду, який чітко бачив небезпеку конфлікту з Німеччиною. Водночас часу для вироблення нового оперативного плану війни на Заході вже було замало. Під час московських переговорів у серпні 1939 року він відхилив усі спроби західних держав домогтися згоди Польщі на прохід військ Червоної армії через польську територію на Захід. Ридз-Śmigły заявляв, що немає гарантії активної участі Радянського Союзу у війні, а також що радянські війська, увійшовши до Польщі, ніколи її не залишать.
1 вересня 1939 року Ридза-Śmigлого призначили Верховним головнокомандувачем. У ході кампанії оборона країни ускладнювалася великими поразками та відсутністю зв’язку з розпорошеними частинами. Планувалося обороняти Варшаву і фортецю Модлін під час повної окупації країни, а залишкам польської армії — тримати кордон з Румунією в очікуванні допомоги від Франції та Англії. 7 вересня Ридз-Śmigły разом із більшістю членів уряду евакуювався з Варшави до Бреста. 11 вересня з Бреста він наказав обороняти Варшаву за будь-яку ціну. Після входу радянських військ до Польщі 17 вересня він наказав загальний відступ до Угорщини та Румунії і уникати боїв із радянськими військами, окрім випадків атак або спроб роззброєння; при цьому оборонні завдання для Варшави та інших міст залишалися незмінними.
Того ж дня Ридз-Śmigły перетнув кордон Румунії й був інтернований румунською владою. Перехід польського уряду на румунську територію був пов’язаний із наміром уникнути офіційної капітуляції Польщі, але саме вчинок Ридза-Śmigлого як Верховного головнокомандувача спричинив суперечки. Вважалося, що Румунія дозволить йому проїзд до Франції, де він знову міг би очолити польську армію. 27 жовтня він залишив посади Верховного головнокомандувача і Генерального інспектора збройних сил, а ці функції перейшли до Владислава Сікорського. Під час інтернування в Румунії Ридз-Śmigły ініціював створення польського підпілля з офіцерів, вірних Пілсудському.
За поданими фактами, маршалу Ридзу-Śmigлому приписувалася значна відповідальність за поразку польської армії у вересні 1939 року. Його оцінювали як доброго командира на фронті, але слабкого стратега у великій війні; при цьому ще 1922 року Пілсудський зазначав, що він має здорове оперативне чуття й енергію, але не має якостей Верховного головнокомандувача у війні. Після втечі з Польщі Ридз-Śmigły, за наведеними даними, перетнув угорський кордон нелегально; під час втечі він забрав із собою ґудзики від своєї форми. 10 грудня 1940 року його перевели з табору інтернування до вілли колишнього румунського прем’єр-міністра, а згодом він утік до Угорщини. Цей втечний шлях викликав політичне невдоволення Владислава Сікорського, який як прем’єр-міністр Польщі у вигнанні телеграмою до Стефана Ровецького заявив, що уряд вважає присутність маршала в Польщі саботажем і що йому слід якнайшвидше переїхати до країни Британської імперії.
Повернення до Польщі та смерть
25 жовтня 1941 року Едвард Ридз-Śміглий таємно перетнув кордон із Угорщини через Словаччину до Польщі. 30 жовтня 1941 року він прибув до Варшави, де зустрівся зі Стефаном Ровецьким. Організатором цієї зустрічі був Стефан Вітковський. У Варшаві Ридз-Śміглий користувався псевдонімом Адам Завіша. 2 грудня 1941 року він раптово помер від серцевої недостатності у віці 55 років. Поховали його на цвинтарі Старі Повонзки під псевдонімом Адам Завіша. У 1994 році на його могилі встановили новий пам’ятник.
