Станіслав Мацевек — польський танковий командир, який відіграв помітну роль у подіях Другої світової війни. Він був ветераном Першої світової війни, польсько-української та польсько-радянської воєн. Під час вересневої кампанії 1939 року він командував єдиним великим бронетанковим формуванням Польщі, а в 1940 році очолював польське бронетанкове з’єднання у Франції. Пізніше він був командиром 1-ї Польської бронетанкової дивізії та у 1942–1945 роках очолював І Польський армійський корпус під союзним командуванням. Саме його дивізія зробила вагомий внесок у визволення Франції та в закриття Фалезького котла, що призвело до знищення 14 німецьких дивізій вермахту та СС. Народився 31 березня 1892 року в передмісті Львова Щерцю в Австро-Угорській Галичині. Після навчання в гімназії Дрогобича та студій на філософському факультеті Львівського університету він узяв участь у діяльності «Стрільця», де здобув початкову військову підготовку.
- Яку роль відіграв Станіслав Мацек у командуванні польськими бронетанковими частинами під час Другої світової війни?
- Де і в якій родині народився Станіслав Мачек?
- Де навчався Станіслав Мацек і як почалася його військова підготовка?
- Якою була служба Станіслава Мацека під час Першої світової війни?
- Яку роль відігравав Станіслав Мачек у боях 1918–1921 років?
- Як розвивалася військова кар’єра Станіслава Мацека в міжвоєнний період?
- Як 10-та моторизована кавалерійська бригада під командуванням Станіслава Мачека воювала на початку Другої світової війни?
- Як Станіслав Мачек організував і очолив польські бронетанкові сили на початку Другої світової війни?
- Яку роль відіграла 1-ша Польська бронетанкова дивізія під командуванням Станіслава Мацека у Другій світовій війні?
- Яку роль відігравав Станіслав Мачек під час і після Другої світової війни?
- Як склалося життя Станіслава Мацека після війни в еміграції?
- Як Стасісава Макека зображено в популярній культурі?
Командування бронетанковими силами
Станіслав Мацек був польським танковим командиром часів Другої світової війни та ветераном Першої світової війни, польсько-української і польсько-радянської воєн. Під час вересневої кампанії 1939 року він командував єдиним великим бронетанковим з’єднанням Польщі. У 1940 році Мацек очолював польське бронетанкове формування у Франції, а згодом був командиром 1-ї Польської бронетанкової дивізії. Від 1942 до 1945 року він командував 1-м Польським армійським корпусом під союзним командуванням. Його дивізія відіграла важливу роль у визволенні Франції союзниками та закрила Фалезький котел, що призвело до знищення 14 німецьких дивізій вермахту та СС.
Походження та сім’я
Станіслав Мачек народився 31 березня 1892 року в передмісті Львова — Щирці, у тодішній Австро-Угорській Галичині. Його батько був юристом і після виходу на пенсію відкрив канцелярію в Дрогобичі. Родина, ймовірно, мала далеке словенське походження. Також вона була споріднена з політиком Влатком Мачеком.
Освіта та рання військова підготовка
У 1910 році Станіслав Мацек закінчив гімназію в Дрогобичі. Після цього він навчався на філософському факультеті Львівського університету, де вивчав польську філологію, зокрема мову та літературу. Серед його викладачів були відомі польські філологи, зокрема Юзеф Калленбах, а також він слухав лекції Казимира Твардовського. Паралельно Мацек служив у парамілітарній організації «Стрілець», де здобув початкову військову підготовку. Після початку Першої світової війни навчання було перервано, а самого Макека призвали до Австро-Угорської армії.
Служба під час Першої світової війни
Під час Першої світової війни Станіслав Мацек служив на Італійському фронті. Він перебував у Тірольському полку Імператорсько- королівської армії, де служив як унтерофіцер. У 1916 році Мацек був підвищений до чину другого лейтенанта, а в 1918 році — до лейтенанта. У складі альпійських полків Австро-Угорщини він був єдиним польським командиром батальйону.
Діяльність у польсько-українській та польсько-більшовицькій війнах
Після повідомлення про перемир’я 11 листопада 1918 року на польських кордонах у районі Кросна вже діяв батальйон Польської армії, який невдовзі розпочав обмежений наступ проти сил Західноукраїнської Народної Республіки. Під час цієї операції було досягнуто перших успіхів в Устриках, Хирові та Фельштині, після чого протягом усієї зими 1918–1919 років тривали окопні бої в ході польсько-української війни. У квітні 1919 року в складі 4-ї піхотної дивізії сформували «летючу» роту, оснащену кінними возами з австрійських армійських складів і важкими кулеметами; під час весняного польського наступу 1919 року вона виконувала функції пожежної команди. Цей підрозділ брав участь у боях за Дрогобич, Станіславів, Бучач і Стрий. Того ж року польське командування підтвердило за Мачеком звання майора зі старшинством від 1 червня 1919 року та прикомандирувало його як штабного офіцера до 2-ї польської армії. На початку польсько-більшовицької війни в Ярославі було сформовано новий «летючий» стрілецький батальйон, який прикривав відступ польських сил під Мостами Великими, а згодом був приєднаний до 1-ї кавалерійської дивізії під командуванням генерала Юліуша Роммеля. Підрозділ також брав участь у польському наступі на Віряж біля Замостя та в тактичній контратаці перед битвою під Комаровом. Після підписання Ризького договору батальйон, пов’язаний із іменем Мачека, невдовзі розформували.
Міжвоєнна служба
У міжвоєнний період Станіслав Мацек не відновив навчання у Львівському університеті й залишився на дійсній службі. У 1921–1923 роках він командував піхотним батальйоном у складі 26-го піхотного полку, що базувався у Львові. 1 серпня 1923 року його було підвищено до підполковника і направлено до Вищої військової школи у Варшаві, яку він закінчив 1924 року. До 1927 року Мацек служив начальником ІІ відділу розвідки у Львові.
У 1927 році його перевели до Гродна, де він став заступником командира 76-го піхотного полку. У 1929 році Мацек очолив 81-й піхотний полк у Гродні й командував ним до 1934 року. 1 січня 1931 року він отримав звання полковника. У 1935 році його перевели до Ченстохови, де він став командиром піхоти в 7-й піхотній дивізії. У жовтні 1938 року йому було доручено командування 10-ю моторизованою кавалерійською бригадою Польщі.
Бої 10-ї моторизованої кавалерійської бригади у вересні 1939 року
У вересні 1939 року 10-та моторизована кавалерійська бригада була приписана до Краківської армії, що обороняла Малопольщу та Сілезію. Її кинули в бій у перший день війни, маючи на озброєнні лише легкі танки, танкетки та одну артилерійську батарею з восьми важких гармат. Після бою під Ярославом бригада опинилася перед усім XVIII армійським корпусом Німеччини під командуванням генерала Євгена Байєра, а її завданням було прикривати південний фланг польських сил уздовж Бескидів. Підрозділ підтримували кілька батальйонів прикордонників і військ національної оборони. Бригада діяла проти двох танкових дивізій і 3-ї гірської дивізії під командуванням Едуарда Дітля, протягом п’яти днів стримуючи німецький бліцкриг до максимальної швидкості 10 кілометрів на добу. Використовуючи гірський рельєф, вона зупиняла багато атак і часом переходила в контратаки. Після прориву фронту Краківської армії на північ бригаду вивели з лінії фронту. Надалі вона брала участь в обороні Львова та діяла як мобільний резерв під час боїв за місто, що дозволило іншим польським частинам відступити до Румунського плацдарму. Після радянського вторгнення до Польщі 17 вересня план став застарілим, і маршал Польщі Едвард Ридз-Сміглий наказав бригаді перейти угорський кордон. Після цього її інтернували в Угорщині. За ці бої бригада втратила близько половини особового складу, але не зазнала поразки у відкритому бою та стала єдиним польським підрозділом, який у 1939 році не програв жодної битви.
Станіслав Мачек у Другій світовій війні
У роки Другої світової війни солдати називали Мачека традиційною польською високогірською назвою пастуха. Після створення відновленої Польської армії у Франції він вступив до її лав і був підвищений до звання бригадного генерала. Мачек став командувачем польського військового табору в Коткідані та підготував докладний звіт про німецьку тактику бліцкригу і заходи проти неї, однак французький генеральний штаб повністю його проігнорував, а сам звіт потрапив до німців нерозкритим.
Пізніше Мачек зібрав ветеранів 10-ї бригади у двох таборах у Пеймпоні та Кампенеаку у Франції. Йому було доручено зберегти цілісність 10-ї бригади і не допустити розпорошення її бійців у звичайну піхоту. Французьке командування спочатку не виявляло зацікавлення у створенні польського бронетанкового підрозділу, а сформовану Польську 10-ту бронекавалерійську бригаду спершу майже не забезпечили технікою. У березні 1940 року для навчання йому виділили лише дюжину застарілих танків ФТ-17, а також автомобілі та мотоцикли. Коли навесні 1940 року Німеччина обійшла лінію Мажино і вторглася до Франції, підрозділ генерала Мачека отримав усе запитане спорядження за умови негайного введення в дію. Багато польських солдатів не мали досвіду роботи з новою французькою технікою і не мали часу на навчальні вправи.
Мачек очолив невеликий загін своїх найкраще підготовлених людей, який назвали 10-ю бронекавалерійською бригадою на честь Чорної бригади 1939 року. 6 червня бригада мала один танковий батальйон, дві моторизовані кавалерійські ескадрони, одну протитанкову батарею і одну зенітну батарею. Її приєднали до французької 4-ї армії біля Реймса для прикриття лівого флангу. Підрозділ був занадто слабким, щоб успішно діяти проти німецьких бронетанкових дивізій, але польські солдати прикрили відступ однієї французької піхотної дивізії, атакуючи німців у Шампуабер-Монгівру. Згодом бригада відступила і приєдналася до французького XXIII корпусу. У ніч на 16 червня вона атакувала Монбар через Бургундський канал, а солдати Мачека досягли раптовості й захопили багатьох німецьких полонених. Після цього бригада залишилася сам на сам із ворогом, тоді як французькі частини на обох флангах були розбиті або відступали. Після виснаження й оточення без пального Мачек наказав знищити непридатне обладнання і 18 червня відступати пішки. Він змусив рештки бригади розділитися на малі групи, щоб пройти крізь ворожі лінії. Багатьом його людям удалося втекти через Францію Віші, Північну Африку та Португалію до Сполученого Королівства, де вони відновили польський бронетанковий підрозділ.
Дії у Другій світовій війні
У лютому 1942 року генерал Станіслав Мацек сформував 1-шу Польську бронетанкову дивізію. Спочатку її було призначено для оборони шотландського узбережжя між Монтрозом і Ферт-оф-Фортом. Для підготовки до висадки в Нормандії дивізію озброїли танками «Черчилль» і М4 «Шерман». У липні 1944 року її перекинули до Нормандії та включили до складу Першої канадської армії. Бойове хрещення дивізія отримала 8 серпня 1944 року під час операції «Тоталіз». Під час бойових дій вона двічі зазнала атак «дружнього вогню» з літаків Повітряних сил армії США. Однією з головних задач дивізії стало закриття котла під Шамбуа, щоб заблокувати шляхи відступу німецьких військ. У битві під Фалезом у котлі Шамбуа були оточені й знищені 14 дивізій Вермахту та СС. Дивізія здобула перемогу над Вермахтом біля Мон-Ормеля, висоти 262 та Шамбуа. Надалі вона очолила наступ союзників через північну Францію, Бельгію, Нідерланди та Німеччину, а в Бельгії звільнила Іпр, Остнюкерке, Руселаре, Тільт, Рейселеде та Гент. У Нідерландах дивізія обійшла позиції противника та звільнила Бреду.
Дії під час Другої світової війни
Під час Другої світової війни Станіслав Мачек командував Польською 1-ю бронетанковою дивізією до кінця воєнних дій у Європі. За цей час його було підвищено до звання генерал-майора. Польська 1-ша бронетанкова дивізія під його командуванням прийняла капітуляцію німецької військово-морської бази у Вільгельмсгафені, захопивши весь гарнізон і 200 кораблів Кріґсмаріне. Після капітуляції Німеччини Мачек командував Польським I корпусом, а також був призначений командувачем усіх польських сил у Великій Британії до їхньої демобілізації 1947 року. Після війни 40 тисяч мешканців Бреди подали петицію, і Мачек став почесним громадянином Нідерландів.
Повоєнне життя в еміграції
Після війни комуністичний уряд Польської Народної Республіки позбавив Станіслава Мацека польського громадянства, через що йому довелося залишитися у Великій Британії. 9 вересня 1948 року він залишив армію. Британський уряд відмовив йому в генеральській пенсії, оскільки він не був членом британських збройних сил. Унаслідок цього Мацек змушений був працювати барменом у готелі в Единбурзі до 1960-х років і виконувати некваліфіковану роботу, щоб зводити кінці з кінцями. На його становище особливо впливала турбота про хронічно хвору доньку, яка потребувала дорогого лікування.
Попри життя у Сполученому Королівстві, Мацек зберігав тісний зв’язок із Нідерландами. У 1950 році бургомістр Бреди Клавдій Прінсен, занепокоєний його важким матеріальним становищем, повідомив про нього нідерландський уряд. Після цього Мацеку надали почесне громадянство Бреди, а також щорічну допомогу від нідерландської держави на решту життя. Нідерландський уряд призначив йому індексовану генеральську пенсію з таємного бюджету і виплачував її через Міністерство закордонних справ, зберігаючи це в таємниці, щоб не напружувати відносини з комуністичним польським урядом і Радянським Союзом. У 1965 році про поліпшення його матеріального становища не знала нідерландська громадськість. Після радіопередачі про потребу в лікуванні його хронічно хворої доньки в Іспанії нідерландці зібрали значну суму для його родини.
У популярній культурі
Станіслав Макек з’являється як історична постать у романі «Свідок доблесті: американський шпигун у Польщі 1939 року». У повісті Ніла Ешершона «Смерть Фронсаку» польський офіцер Маурицій Щуцький служить разом із генералом Макеком під час Другої світової війни, а згодом повертається до Единбурга й дізнається, що Макек працює барменом у готелі «Лірмонт». Там його часто відвідують старі побратими: вони віддають йому честь перед тим, як замовити віскі. Макека також згадано в короткій оповіді Олександра Маккола Сміта «У Сенді Беллз», де господиня розповідає, що він працює в барі в Единбурзі, а його люди віддають йому честь, замовляючи напій.
