Жорж Шарпак — французький фізик, лауреат Нобелівської премії з фізики 1992 року за роботи над детекторами високих енергій. Він народився в Домбровиці в єврейській родині, син торговця Моріса Шарпака та Анни Шапіро. У 1931 році його родина емігрувала до Франції, спершу оселившись у Парижі на авеню д’Орлеан, а згодом, у 1936 році, на площі Альбен-Кашо. У 1937 році він у юному віці приєднався до руху «Червоні соколи», а після Мюнхенських угод залишив його та в 1938 році вступив до руху «Молодіжні притулки». У 1941 році він отримав бакалаврат у ліцеї Сен-Луї в Парижі та розпочав підготовчі класи. Після окупації півночі Франції німцями його родина зазнала переслідувань; брат Андре та батьки, які відмовилися носити жовту зірку, були донесені консьєржем. Перед облавою у Вель д’Ів родина втекла. У 1942 році він жив у Монпельє з матір’ю та молодшим братом і продовжив підготовчі класи в ліцеї Жоффр.
- За що Жорж Шарпак отримав Нобелівську премію з фізики?
- Як Георг Шарпак пережив роки війни, навчання та перше залучення до Опору?
- Як Георжа Шарпака інтернували та куди його перевели під час ув’язнення?
- Як Георг Шарпак опинився в концтаборах Дахау, Ландсберг і Аллах, і що з ним сталося наприкінці цього етапу?
- Як Жорж Шарпак повернувся до Франції та що відбувалося з ним після звільнення з табору?
- Як Георг Шарпак розвивав свою наукову кар’єру після навчання та які дослідження він проводив?
- За що Жорж Шарпак отримав Нобелівську премію з фізики?
- Які ініціативи та позиції Жоржа Шарпака були пов’язані з освітою і науковою політикою?
- Які відзнаки та вшанування отримав Жорж Шарпак після війни?
- Які установи, програми та об’єкти були названі на честь Жоржа Шарпака?
- Як Жорж Шарпак з’являється в культурних творах?
Нобелівська відзнака
Жорж Шарпак був французьким фізиком, який народився в Домбровиці та помер у Парижі. У 1992 році він отримав Нобелівську премію з фізики за роботи, пов’язані з детекторами високoенергетичних частинок. Ця відзнака стала визнанням його внеску в дослідження в галузі фізики високих енергій.
Юність, навчання та вступ до Опору
Георг Шарпак був сином Моріса Шарпака, торговця, та Анни Шапіро. Він народився в Домбровиці, Польща, нині Україна, а його народження та реєстрація були зафіксовані у невказані дати. У 1931 році єврейська родина емігрувала до Франції. Спершу сім’я оселилася в Парижі на авеню д’Орлеан, а в 1936 році переїхала на площу Альбен-Кашо.
У 1937 році, ще в юному віці, він приєднався до руху «Червоні соколи», але після Мюнхенських угод у 1938 році залишив його та вступив до руху «Ажубер де Женесс». Пізніше, коли північ Франції була окупована німцями, він отримав бакалаврат у 1941 році в ліцеї Святого Людовика в Парижі та розпочав підготовчі класи при цьому ж ліцеї. Його брат Андре та батьки відмовилися носити жовту зірку і були донесені двірником; до облави у Вель-д’Ів вони втекли в невказані місяць і рік.
У той самий період Георг Шарпак мав фальшиву посвідку особи на ім’я Жак Шарпантьє, зареєстрований у Труа. У 1942 році він жив у Монпельє з матір’ю та молодшим братом і продовжив підготовчі класи в ліцеї Жоффр. Його батько працював лісорубом у Севеннах, щоб не привертати уваги через сильний акцент. Коли німці перетнули демаркаційну лінію й окупували всю національну територію, він через шкільного товариша приєднався до руху Опору під псевдонімом Шарпантьє. Там він отримав доручення та познайомився з учасниками мереж ФТП і «Бой». У 1943 році, у шістнадцятирічному віці, він не склав вступного іспиту до Політехнічної школи, але склав іспит до Паризької школи гірничої справи. Влітку 1943 року його заарештувала вішістська поліція через необачність, що перервало його навчання.
Інтернування та Ейссес
Спершу Георжа Шарпака інтернували у в’язниці Монпельє до грудня. У грудні його перевели до центру утримання в Ейссесі. Там він і сам читав, і отримував курси з математики та фізики. 19-го числа батальйон опору ФФІ, що перебував в Ейссеській в’язниці, взяв її під контроль, однак повстання зазнало невдачі. Після цього дванадцятьох його товаришів було страчено. Згодом Шарпак залишив табір в Ейссесі та в невказану дату був переведений до Комп’єна, а потім до табору Рояльйо. З Рояльйо він виїхав потягом у конвої 1229.
Дахау, Ландсберг і Аллах
Після триденного транспортування Георг Шарпак прибув до концтабору Дахау поблизу Мюнхена під номером 73251. Там він пройшов період карантину, а згодом був відправлений на авіабазу Люфтваффе в Ландсберзі-ам-Лех, неподалік Дахау. Серед його товаришів по депортації були Жорж Аржальєс, Віктор Булеро, Жильбер Бюрло та Марсель Міке. Наприкінці квітня наступного року Віллі Вагнер ухвалив рішення відправити депортованих пішки до Дахау, після чого Шарпак залишив базу й опинився в концентраційному комплексі Кауферінг, розташованому приблизно за десять кілометрів. Там він побачив умови, в яких утримували єврейських депортованих. Пізніше він прибув до Аллаха, а через три дні після цього був звільнений американцями, хоча через епідемічну небезпеку йому ще довелося пройти карантин.
Повернення до Франції та повоєнна діяльність
Після звільнення табору Жоржа Шарпака Червоний Хрест репатріював до Франції в неназвану дату. Сам Шарпак пізніше зазначав, що його мовні навички сприяли виживанню. Після війни він отримав кілька відзнак і був підтверджений у званні лейтенанта у силах Французького Опору. У 1946 році він став громадянином Франції, зокрема завдяки тому, що був студентом інженерної школи Вищої гірничої школи; раніше в натуралізації йому було відмовлено, попри наявність Воєнного хреста. Після визволення він також приєднався до Французької комуністичної партії та брав участь у її діяльності до 1957 року.
Наукова кар’єра та робота в галузі детекторів
У 1947 році Георг Шарпак закінчив Школу гірничої справи, а вже 1948 року його прийняли до Національного центру наукових досліджень як дослідника в лабораторії ядерної фізики при Колеж де Франс. Лабораторією керував Фредерік Жоліо-Кюрі. У 1954 році Шарпак захистив дисертацію на тему детекторів і 1955 року здобув ступінь доктора наук, обравши саме цю тему попри бажання Фредеріка Жоліо-Кюрі, який схиляв його до занять ядерною фізикою. У 1959 році він був підвищений до звання «маєтре де рішерш» у Національному центрі наукових досліджень. Згодом Георга Шарпака запросив Леон Ледерман до Європейської організації з ядерних досліджень поблизу Женеви, де 1963 року він став постійним дослідником. Саме там він розробив пропорційну багатодротову камеру, яка замінила бульбашкові камери й дала змогу обробляти дані за допомогою комп’ютера; на цей винахід він також подав патенти. Після цього Шарпак оселився в Жексі, де придбав будинок. З 1980 року він був асоційованим професором Загальної електротехнічної лабораторії Паризької вищої школи промислової фізики та хімії, а 1984 року протягом одного року обіймав кафедру Жоліо-Кюрі в цій самій школі. Окремим напрямом його роботи стали медичні застосування детекторів частинок, пов’язані з малодозовою радіологією. Він також співпрацював із Клодом Генніоном, щоб заснувати компанії, зокрема Molecular Engines Laboratories, Biospace Instruments і SuperSonic Imagine; Biospace Instruments він створив разом із сином Івом Шарпаком, а SuperSonic Imagine — разом із Матіасом Фінком. Георг Шарпак був обраний членом Академії наук і вийшов на пенсію з ЦЕРНу 1991 року.
Нобелівська премія з фізики
Жорж Шарпак отримав Нобелівську премію з фізики з подвійною афіліацією до Паризької вищої школи промислової фізики та хімії та Європейської організації з ядерних досліджень. Він залишався єдиним лауреатом цієї премії з фізики до 2026 року, коли її отримав Френсіс Гальзен.
Оновлення шкільної науки та наукова діяльність
Із 1996 року Жорж Шарпак очолив ініціативу «Рука в тісто», спрямовану на оновлення викладання природничих наук у початковій школі. Програму реалізовували за підтримки Французької академії наук, П’єра Лени та Іва Кере, і згодом вона охопила майже кожну третю школу у Франції та поширилася на міжнародному рівні. У 2001 році Шарпак запропонував створити підрозділ DARI для вимірювання щорічних внутрішніх доз радіації. Він також виступив проти збільшення бюджету термоядерного реактора ІТЕР із п’яти до п’ятнадцяти мільярдів євро, вважаючи, що це загрожує фінансуванню європейських наукових досліджень.
Відзнаки та вшанування
Після війни Жоржа Шарпака було визнано членом Французьких внутрішніх сил, а також надано статус «депортованого-опору». Він також згадується в меморіальному довіднику французів, які пройшли через Дахау. У французькій післявоєнній історії він був останнім лауреатом Нобелівської премії з фізики, пов’язаним із ядерною фізикою, до Сержа Ароша у 2012 році.
Вшанування та назви на його честь
На честь Жоржа Шарпака було названо низку навчальних, наукових і міських об’єктів у Франції. Університет Реюньйону відкрив амфітеатр Шарпака, де встановлено табличку з його словами. У 2008 році в Національній вищій школі гірничої справи Сент-Етьєна в Гарданні програму з мікроелектроніки, інформатики та інженерії нових технологій назвали його іменем; він був присутній на церемонії відкриття цієї програми. В Європейській вищій школі промислової фізики і хімії також існує фонд інновацій, названий на його честь.
Міська влада Сен-Назера в Атлантичній Луари відкрила нове «місто здоров’я», назване його іменем. У 2013 році біомеханічну лабораторію Національної вищої школи мистецтв і ремесел перейменували на Інститут біомеханіки людини імені Жоржа Шарпака; це перейменування відзначало його вирішальний внесок у медичну візуалізацію та суміжні прикладні дослідницькі напрями. У 2015 році у Франції вже було 15 шкіл, названих на його честь, зокрема в Гуссенвілі, Бріндасі та Же.
Під час відкриття центру ядерної медицини Кемпер-Корнуай його також назвали іменем Шарпака. У Вільбоні діє інститут, названий на його честь, який пропонує диплом із природничих наук і технологій та застосовує адаптовану до університетського рівня концепцію «навчання через практику». У паризькому районі Порт-Маріанна восьмигектарний парк також було перейменовано на його честь.
У культурі
У молодіжному романному циклі Олександра Муа «Криптиди — У погоні за Олгой-Хорхоєм» Жорж Шарпак з’являється поряд із Анрі Брошем як персонаж на ім’я Анрі-Жорж Брошар. У цьому творі він постає як міжнародно визнаний учений, якого таємниче вбиває криптозоолог, що тероризує Париж. Також Шарпак має епізодичну появу у фільмі «Пальми пана Шутца» разом із П’єром-Жилем де Женом: він зображений як візник, що доставляє смоляницю подружжю Кюрі.
