Вацлав Сєрпінський (14 березня 1882, Варшава — 21 жовтня 1969, Варшава) — польський математик, один із провідних представників варшавської математичної школи та один із творців польської математичної школи. Довгий час був професором Варшавського університету, а також очолював наукову раду при Математичному інституті Польської академії наук. Був членом кількох наукових академій, повним членом Польської академії наук і віцепрезидентом Польської академії наук у 1952—1957 роках. У 1928—1930 роках був президентом Польського математичного товариства, а в 1931—1952 роках — президентом Варшавського наукового товариства; також був почесним членом Польського математичного товариства. Працював у галузях теорії чисел, математичного аналізу, основ математики, теорії множин, топології теорії множин і теорії категорій. Був математичним освітянином і популяризатором, а також був відзначений багатьма польськими та іноземними нагородами, зокрема орденом Білого Орла та орденом Почесного легіону III класу.
- Які посади та відзнаки мав Вацлав Сєрпінський?
- Якими математичними напрямами займався Вацлав Сєрпінський?
- Якою була наукова, редакторська й громадська діяльність Вацлава Серпінського?
- Як складалися освіта та рання наукова й викладацька кар’єра Вацлава Серпінського?
- Яку наукову та організаційну діяльність вів Вацлав Серпінський у міжвоєнний період?
- Чим займався Вацлав Сєрпінський під час окупації та після повернення до Польщі?
- Як розвивалася наукова й громадська діяльність Вацлава Серпінського після війни?
- Як відбувалися похорон Вацлава Сєрпінського та хто на них був присутній?
Наукова діяльність і визнання
Вацлав Сєрпінський був польським математиком, одним із провідних представників Варшавської математичної школи та одним із творців польської математичної школи. Протягом багатьох років він був професором Варшавського університету, а також очолював наукову раду Математичного інституту Польської академії наук. Він належав до кількох наукових академій і був дійсним членом Польської академії наук, у якій у 1952–1957 роках обіймав посаду віцепрезидента. У 1931–1952 роках Сєрпінський був президентом Варшавського наукового товариства, а в 1928–1930 роках — президентом Польського математичного товариства; згодом став його почесним членом. Окрім наукової та організаційної роботи, він був також математичним педагогом і популяризатором науки. За свої досягнення отримав кілька польських і зарубіжних відзнак, почесні докторські ступені та інші нагороди. Серед них були орден «За заслуги перед Польщею» Великого Хреста та Орден Почесного легіону III класу.
Наукові інтереси
Вацлав Сєрпінський працював у теорії чисел, математичному аналізі та основах математики. У теорії чисел він досліджував цілі числа, а в аналізі — дійсні функції та теорію міри. Значне місце в його працях посідали теорія множин, топологія множин і категорій, а також дескриптивна та загальна теорія множин. Сам Сєрпінський вважав свої роботи з теорії множин особливо важливими й називав себе дослідником нескінченності. Серед його тем були аксіома вибору та гіпотеза континууму, а також наслідки й еквівалентні умови, пов’язані з ними.
Наукова та громадська діяльність
Вацлав Серпінський опублікував 57 книжок, 724 праці й повідомлення, 107 статей і промов, а також 12 сценаріїв. Він керував кількома докторантами. У науковому житті Серпінський був одним із співзасновників журналу «Фундамента математіке», редагував журнал «Актa арифметика» і відновив його після Другої світової війни. Окрім наукової роботи, він брав участь у суспільному й політичному житті: долучався до страйків 1905 року, брав участь у польсько-більшовицькій війні, критикував реформи Януша Єнджеєвича та цензуру в соціалістичній Польщі. Згодом він публічно відкликав свою критику Польської Народної Республіки. Ім’ям Серпінського названо кілька наукових термінів, медаль Варшавського університету та Польського математичного товариства, пов’язану з нею почесну лекцію, а також кратер на Місяці.
Освіта, початок наукової та викладацької діяльності
Вацлав Серпінський народився в родині Константи і Людвіки з Ляпінських. У 1900 році він закінчив V Класичну гімназію у Варшаві, після чого вступив на фізико-математичний факультет Імператорського Варшавського університету. Навчання завершив 1904 року зі ступенем кандидата наук і золотою медаллю за працю з теорії чисел. Від осені 1904 року працював учителем математики та фізики в IV жіночій гімназії.
У 1905 році Серпінський узяв участь у шкільному страйку й залишив роботу, щоб переїхати до Кракова. Там у 1906 році на філософському факультеті Ягеллонського університету він здобув ступінь доктора філософії. Його дисертацію під назвою «O sumowaniu szeregu Σ m2+n2≤x f(m2 +n2)» було захищено під керівництвом Едварда Янчевського-Ґлінки. Після повернення до Варшави він викладав у приватних польських середніх школах і в Учительській семінарії в Урсинові.
З 1906 до 1908 року Серпінський читав математику на природничому відділенні Товариства наукових курсів, а в 1907–1908 роках був секретарем його факультету. У 1907 році він кілька місяців навчався в Ґеттінгені, де познайомився з Костянтином Каратеодорі. У січні 1908 року став членом Варшавського наукового товариства.
У липні 1908 року Серпінський габілітувався в Університеті Львова на підставі праць з теорії чисел. Від 1909 року як доцент він почав читати окремий курс теорії множин в Університеті Львова, а у вересні 1910 року був призначений надзвичайним професором і завідувачем другого математичного відділу. У 1910–1914 роках він опублікував свої перші книги: «Теорія невід'ємних чисел», «Нарис теорії множин» і «Теорія чисел». У 1917 році Краківська Академія знань відзначила його праці та обрала його своїм членом-кореспондентом.
Наукова й організаційна діяльність у міжвоєнний період
У 1920 році Вацлав Серпінський разом із Зигмунтом Янішевським і Стефаном Мазуркевичем заснував журнал «Фундамента математикає», який став першим спеціалізованим математичним виданням, присвяченим теорії множин і математичній логіці. У 1921 році його було обрано дійсним членом Польської академії знань, а також він отримав від цієї академії нагороду за «Фундамента математикає». У міжвоєнний період Серпінський опублікував 8 книжок, 2 брошури та 7 шкільних підручників; частину підручників він написав спільно зі Стефаном Банахом і Влодзімєжем Стажеком. Від 1927 до 1933 року він очолював Товариство вчителів середніх і вищих шкіл, у 1928–1930 роках був головою Польського математичного товариства, а з 1931 року — президентом Варшавського наукового товариства, яке він очолював до включення до Польської академії наук у 1952 році. У 1929 році Серпінський організував і головував на Першому з’їзді слов’янських математиків у Варшаві. Між 1924 і 1936 роками він також виступав делегатом Польської академії знань на міжнародних математичних конгресах у Торонто, Болоньї, Цюриху та Осло. Окремо він очолював Товариство польсько-румунської дружби.
Діяльність під час окупації та повернення до Варшави
На початку Другої світової війни Вацлав Сєрпінський перебував у Варшаві. Під час окупації він офіційно працював службовцем міської управи Варшави, читав лекції в підпільному університеті та продовжував наукову працю. Деякі свої роботи він опублікував у «Доповідях Папської академії» в Римі. У 1946 році Сєрпінський написав працю «Принципи вищої алгебри». У жовтні 1944 року його помешкання згоріло, разом із ним було втрачено цінну бібліотеку. Після проходження через табір у Прушкові він дістався Кракова в лютому 1945 року, а влітку того самого року читав лекції в Ягеллонському університеті. Восени 1945 року Сєрпінський повернувся на свою кафедру у Варшаві.
Повоєнна наукова діяльність
У 1945 році Вацлав Серпінський відновив видання «Фундамента математика» у Варшаві. У 1948 році він розпочав роботу в Державному математичному інституті, а з 1953 року очолив Наукову раду в Математичному інституті Польської академії наук, де залишався на цій посаді до 1967 року. Від 1956 до 1969 року був головним редактором журналу «Акта аритметика». З 1959 до 1963 року він також був президентом Товариства сприяння науковому співробітництву з Францією. У 1960 році Серпінський вийшов у відставку з інституту та університету. За досягнення в популяризації науки в 1961 році він одержав премію «Проблеми». У громадській діяльності він підписав Лист 34 на знак протесту проти цензури, а також лист до «Таймс», у якому заперечував репресії в Польщі та дискредитував Радіо «Вільна Європа».
Похорон і вшанування пам’яті
25 жовтня 1969 року Вацлава Сєрпінського поховали на Повонзківському цвинтарі у Варшаві, в Алеї Заслужених-1-153. На похороні як представник влади був присутній міністр освіти професор Генрик Яблонський. Також були президент Польської академії наук професор Янош Грошковський і заступник голови відділу науки та освіти ЦК ПОРП професор Здзіслав Качмарек. Від наукової спільноти виступили професори Янош Грошковський і Казімеж Куратовський. Ректор Варшавського університету професор Зигмунт Рибіцький зачитав телеграму співчуття від голови Державної ради Маріана Спихальського.
