Ян Бодуен де Куртене народився в Радзиміні поблизу Варшави. За генеалогічною легендою, він належав до стародавнього французького аристократичного роду Куртене, який, як вважалося, походив від короля Людовика VI Товстого і включав імператорів Латинської імперії. Один із його предків, Бодуен де Куртене, переселився до Польщі на межі XVII і XVIII століть.
У 1866 році він закінчив Головну школу у Варшаві зі ступенем магістра історико-філологічних наук. У 1867–1868 роках удосконалював мовознавчі знання за кордоном, а з 1868 до 1870 року — у Санкт-Петербурзі та Москві. У 1870 році здобув докторський ступінь з філософії в Лейпцизькому університеті за працю про аналогію польського відмінювання, а 9 листопада 1870 року отримав ступінь магістра порівняльного мовознавства в Санкт-Петербурзькому університеті. 13 грудня 1870 року його призначили приват-доцентом. Наукову діяльність він розпочав під керівництвом Ізмаїла Івановича Срезневського і разом із ним активно вивчав словенську мову та культуру.
- Яким було походження Яна Бодуена де Куртене?
- Як Ян Бодуен де Куртене здобував освіту та починав наукову діяльність у 1866–1875 роках?
- У яких університетах і навчальних закладах працював Ян Бодуен де Куртене?
- Як Ян Бодуен де Куртене був пов’язаний із політикою та якими були його пізніші роки?
- Який внесок Ян Бодуен де Куртене зробив у розвиток мовознавства та фонології?
- Який внесок Ян Бодуен де Куртене зробив у видання словника Даля?
- Якою була участь Яна Бодуена де Куртене в русі за штучні мови та есперанто?
- Як Ян Бодуен де Куртене вплинув на розвиток мовознавства?
- Як увічнили пам’ять про Яна Бодуена де Куртене в Казанському федеральному університеті?
Походження і родина
Ян Бодуен де Куртене народився в Радзиміні поблизу Варшави. За генеалогічною легендою, він належав до давнього французького аристократичного роду Куртене, який виводив своє походження від короля Людовика VI Товстого та включав імператорів Латинської імперії. Один із його предків, Бодуен де Куртене, переїхав до Польщі на межі XVII і XVIII століть.
Наукове становлення та рання дослідницька діяльність
У 1866 році Ян Бодуен де Куртене закінчив Головну школу у Варшаві, отримавши ступінь магістра історичних і філологічних наук. У 1867–1868 роках він удосконалював мовознавчі знання за кордоном, а з 1868 до 1870 року працював у Санкт-Петербурзі та Москві. У 1870 році в Лейпцизькому університеті він здобув ступінь доктора філософії за працю про аналогію в польській відміні, а 9 листопада того самого року отримав у Санкт-Петербурзькому університеті ступінь магістра порівняльного мовознавства. 13 грудня 1870 року його було призначено приват-доцентом. Наукову роботу він почав під керівництвом Ізмаїла Івановича Срезневського та, подібно до нього, активно вивчав словенську мову й культуру. З 3 грудня 1871 року Бодуен де Куртене понад три роки перебував у закордонному відрядженні. У 1872–1873 роках він очолював гурток вивчення російської мови в Горіції, а його студенти збирали місцеві словенські діалектні слова. У 1875 році в Санкт-Петербурзькому університеті він отримав докторський ступінь із порівняльного мовознавства. Пізніше, у 1877, 1890, 1892, 1893 та 1901 роках, він їздив до словенських земель для збирання місцевих діалектів.
Викладацька діяльність
У жовтні 1875 року Ян Бодуен де Куртене почав викладати в Казанському університеті. 20 грудня 1875 року його призначили надзвичайним професором, а 9 жовтня 1876 року — ординарним професором цього ж університету. З 1883 до 1893 року він працював у Юр'ївському університеті, а з 1893 до 1899 року — в Ягеллонському університеті в Кракові. У 1900 році він перейшов до Петербурзького університету, де викладав до 1918 року. Від 1918 року він працював у Варшавському університеті. Окремо з 1907 до 1917 року Ян Бодуен де Куртене викладав загальне й порівняльне мовознавство та слов'янознавство на Бестужевських курсах.
Політична діяльність і останні роки
З 1910-х років Ян Бодуен де Куртене був активним у політиці, належав до кадетського політичного центру та поділяв погляди федералістів-автономістів. Він виступав за культурну автономію Польщі й за рівність польської мови з російською, за що був заарештований властями Російської імперії. Після відновлення Польської Республіки він оселився в ній і продовжив політичну діяльність, захищаючи права національних меншин, зокрема росіян у Польщі. У 1922 році представники національних меншин висунули його кандидатом на пост президента Польщі. У першому турі виборів 9 грудня 1922 року він отримав 103 голоси, або 19,04 %, і посів третє місце; у другому турі дістав 10 голосів, а в третьому — 5. У п’ятому турі найбільшу кількість голосів, які раніше були подані за нього, отримав Габріель Нарутович, обраний президентом. Паралельно Бодуен де Куртене був почесним професором Варшавського університету в 1919—1929 роках, а також очолював кафедру порівняльного мовознавства в Дерптському університеті. Помер у Варшаві та був похований на кальвіністському (євангелічно-реформатському) цвинтарі.
Наукова діяльність
Сучасники відзначали ранню наукову зрілість Яна Бодуена де Куртене, а у 1891 році «Енциклопедичний словник Брокгауза і Єфрона» назвав його одним із визначних сучасних мовознавців у віці 46 років. Сам учений писав про свою недостатню наукову підготовку і обмежені знання, однак саме його праці стали поворотними для мовознавства. Він здійснив справжню революцію в науці про мову, поставивши під сумнів панування історичного мовознавства, яке спиралося на писемні пам’ятки. Бодуен де Куртене доводив, що сутність мови полягає в мовленнєвій діяльності, а отже, вивчати потрібно живі мови та діалекти.
Упродовж багатьох років він досліджував різні індоєвропейські мови, а під час експедицій фіксував фонетичні особливості слов’янських мов і діалектів. Свої наукові праці він писав російською, польською, німецькою, французькою, чеською, італійською, литовською та іншими мовами. Його відкриття в порівняльному, типологічному аналізі слов’янських мов випередили ідеї, відомі з праць Романа Якобсона.
Важливим внеском ученого стало створення теорії фонем і фонетичних чергувань з урахуванням ідей Миколи Крушевського. Цю теорію він виклав у праці «Досвід фонетичних чергувань», опублікованій 1895 року, а згодом розвинув теорію письма як логічне продовження вчення про фонетичні чергування. Бодуен де Куртене заснував фонологію і випередив теорію Миколи Трубецького. Він одним із перших застосував у мовознавстві математичні моделі, довів, що розвиток мови можна активно спрямовувати, і сприяв виникненню нової галузі — експериментальної фонетики.
Учений наголошував, що мовознавство має спиратися на психологію та соціологію, а для повноцінного дослідження мови потрібні дані етнографії, історії культури й археології. У власних працях він послідовно застосовував міждисциплінарний підхід. Окремо він сприяв виданню в Казані 1880—1882 років праць литовського етнографа Івана Васильовича Юшкевича, зокрема «Весільні обряди вільнюських литовців».
Робота над словником Даля
У межах наукової діяльності Ян Бодуен де Куртене підготував третє і четверте видання словника Даля. Він уточнював етимологію та виправляв поділ слів у цих виданнях. Крім того, доповнив словник новими словами, зокрема вульгарною та непристойною лексикою, через що зазнав різкої критики. У радянський період це видання словника Даля не перевидавалося. Водночас його версію словника вважають самостійним словником.
Інтерес до штучних мов
Ян Бодуен де Куртене активно цікавився штучними мовами й не раз підтримував есперанто. У жовтні 1907 року він брав участь як віце-голова в міжнародній делегації з питань прийняття допоміжної міжнародної мови. Він особисто знав Людвіка Заменгофа, засновника есперанто, однак не вважав себе есперантистом.
Лінгвістична школа та науковий вплив
Працюючи в Казані у 1874–1883 роках, Ян Бодуен де Куртене заснував Казанську лінгвістичну школу, яка виховала талант ученого Василя Богородицького. Пізніше він створив Петербурзьку лінгвістичну школу, що мала безпосередній вплив на розвиток російських мовознавців Лева Щерби та Євгена Поліванова. У Росії його часто вважають одним із засновників структуралізму поряд із Фердинандом де Соссюром. Петербурзька школа Бодуена де Куртене справила значний вплив у Росії, СРСР, Польщі та Чехословаччині. Саме в його лінгвістичній школі було закладено положення фонології, згодом популяризовані Празьким лінгвістичним гуртком, що стало основою для світової науки. Від 1904 до 1918 року він разом із багатьма вітчизняними мовознавцями брав участь у Орфографічній комісії, що працювала над спрощенням російського письма. Деякі його праці також були опубліковані у воронезькому журналі «Філологічні записки».
Вшанування пам’яті
28 листопада 2011 року на бічній стіні головного корпусу Казанського федерального університету було відкрито меморіальну дошку на його честь. У 2018 році у Вищій школі іноземних мов і перекладу Казанського федерального університету аудиторії було присвоєно ім’я мовознавця. Ці відзнаки стали формами вшанування його пам’яті в університетському середовищі.
