Єжи Анджеєвський (19 серпня 1909, Варшава — 19 квітня 1983, Варшава) — польський прозаїк, публіцист, колумніст і сценарист. Після закінчення гімназії Яна Замойського у Варшаві в 1927 році розпочав польські студії у Варшавському університеті, однак у 1931 році їх залишив. Дебютував того самого року в газеті «ABC» оповіданням «Wobec czyjegoś życia», пізніше відомим як «Kłamstwa». У 1936 році опублікував збірку оповідань «Drogi nieuniknione», а в 1938 році здобув визнання завдяки роману «Ład serca». Вважався представником християнської літератури. Був пов’язаний із націоналістичним журналом «Prosto z Mostu», але порвав із ним на знак протесту проти антисемітських статей. Під час війни був діячем культурного підпілля, співпрацював із Яніною Ценкальською та брав участь у допомозі євреям. Після війни став співзасновником Комітету робітничої оборони та Соціального комітету самооборони «КОМ», а також був діячем демократичної опозиції в Польській Народній Республіці і членом першого скликання Сейму.
- Яку громадську та політичну діяльність здійснював Єжи Анджеєвський?
- Де навчався Єжи Анджеєвський і чому він припинив університетські студії?
- Як розвивалася літературна й громадська діяльність Єжи Анджеєвського до і під час війни?
- Як змінювалася громадська й літературна діяльність Єжи Анджеєвського після 1949 року?
- Коли помер Єжи Анджеєвський і де його поховали?
- Яким було особисте життя Єжи Анджеєвського?
- Якими були особисті інтереси та труднощі Єжи Анджеєвського в приватному житті?
- Як комуністична цензура контролювала публікації Єжи Анджеєвського?
Громадська діяльність і політична позиція
Єжи Анджеєвський був польським прозаїком, публіцистом, колоністом і сценаристом. У Польській Народній Республіці він виступав як діяч демократичної опозиції. Був депутатом першого скликання Сейму Польської Народної Республіки. Також став співзасновником Комітету захисту робітників і співзасновником Комітету суспільної самооборони «КОР».
Освіта та університетські студії
Єжи Анджеєвський закінчив гімназію Яна Замойського у Варшаві, яка нині має назву XVIII ліцей імені Яна Замойського. У 1927 році він розпочав навчання на полоністиці у Варшавському університеті, однак у 1931 році залишив ці студії.
Літературний доробок і воєнна діяльність
Дебют Єжи Анджеєвського припав на 1927 рік, коли в газеті «АБЦ» з’явилося оповідання «Перед чиїмось життям», пізніше назване «Брехня». У 1936 році він опублікував збірку оповідань «Неминучі дороги» в серії «Бібліотека Просто з мосту», а в 1938 році здобув визнання завдяки романові «Лад серця». Його вважали представником християнської літератури. Водночас Анджеєвський був пов’язаний із націоналістичним журналом «Просто з мосту», але розірвав із ним через протест проти антисемітських статей. Під час війни, у 1940–1944 роках, він був діячем культурного підпілля. У 1940 році разом із Яніною Ценкальською підготував підпільне видання «Віршів» Чеслава Мілоша, опубліковане під псевдонімом Ян Сируць. Також він брав участь у допомозі євреям. У підпіллі написав оповідання «Великий тиждень», уперше надруковане в збірці «Ніч» 1945 року; до нього він увів автобіографічні мотиви, а головного героя частково змоделював на основі Ванди Вертенштейн. Під час війни він також написав оповідання «Апель» і «Перед судом». Після 1945 року разом із Чеславом Мілошем він співпрацював над сценарієм фільму «Неприборкане місто», а в 1948 році створив роман «Попіл і діамант», який згодом екранізував Анджей Вайда.
Громадська та літературна діяльність у 1950–1970-х роках
У 1949–1952 роках Єжи Анджеєвський мешкав у Щецині на вулиці Погодній, 34; певний час жив у Кракові, а від 1951 року — у Варшаві. У Щецині він був першим головою місцевого відділення Польського союзу письменників і разом із Геленою Курцюш та Константи Ільдефонсом Галчинським співзаснував клуб «13 Муз». У 1952–1954 роках обіймав посаду головного редактора тижневика «Прегляд Культурний», у 1955–1956 роках входив до редакції місячника «Творчість», а в 1972–1979 роках був постійним співробітником тижневика «Література». Також він був депутатом Сейму в 1952–1957 роках. У сталінський період підтримував соціалістичний реалізм і писав пропагандистські тексти, зокрема «Партія і творчість письменника». У 1957 році він залишив Польську об’єднану робітничу партію. У 1953 році Чеслав Мілош зобразив його як Альфу в літературній притчі «Поневолений розум». Від 1960-х років Анджеєвський активно долучався до демократичної опозиції, був співавтором «Листа 34», у січні 1976 року підписав протестного листа до Спеціальної комісії Сейму Польської Народної Республіки та співзаснував КОР у 1970-х роках. За свою опозиційну діяльність зазнавав переслідувань з боку влади Польської Народної Республіки. Його також розглядали як кандидата на Нобелівську премію з літератури.
Смерть і поховання
Єжи Анджеєвський помер у ніч із 19 на 20 квітня 1983 року. Його поховали на Повонзківському цвинтарі у Варшаві, у могилі 170-3-7.
Особисте життя
Єжи Анджеєвський був бісексуалом, перебував у двох шлюбах і мав інтимні стосунки з чоловіками. У 1934 році він одружився з Ноною Барбарою Секержинською, а в 1946 році — з Марією Абгарович. У нього було троє дітей: син Марцін, який народився 25 вересня 1943 року, донька Агнєшка Євгенія, народжена 19 листопада 1946 року і померла 7 травня 2021 року, та син Януш Анджеєвський, який народився 17 листопада 1955 року. У 1943—1945 роках він вів щоденник «Зошит Марціна». У 1960-х роках був пов’язаний із танцівником Мареком Келлером. Найбільшим коханням свого життя вважав Кшиштофа Каміля Бачинського; його фотографію він зберігав на полиці до самої смерті. Після смерті Бачинського Анджеєвський закохався в Марека Гласка.
Приватне життя
У приватному житті Єжи Анджеєвський звертався до теми гомосексуальності, зокрема в літературних зацікавленнях, у листуванні та в особистому щоденнику. Його інтимний щоденник ніколи не було опубліковано, а його фрагменти розпорошилися. Серед незавершених творів був роман «Геліогабал», присвячений стосункам римського імператора з рабом. Водночас Анджеєвський мав серйозні проблеми з алкоголізмом, що ускладнювало сімейне життя. Він неодноразово, але безуспішно, проходив курси детоксикації.
Під наглядом комуністичної цензури
Комуністична цензура внесла ім’я Єжи Анджеєвського до спеціального списку авторів, які перебували під суворим наглядом цензури ПНР. У конфіденційній інструкції Головного управління контролю за пресою, публікаціями і видовищами від 21 лютого 1976 року зазначалося, що всі його публікації, повідомлені пресою та книжковими видавництвами, мають бути доведені до відома керівництва управління. Випуск матеріалів Єжи Анджеєвського дозволявся лише за згодою керівництва. Інструкція не стосувалася радіо й телебачення, керівництво яких самостійно забезпечувало дотримання цих правил. Її зміст був призначений лише для відома цензорів.
