Ришард Легутко народився 24 грудня 1949 року в Кракові. Він є польським філософом, публіцистом і політиком, професором гуманітарних наук та повним професором Ягеллонського університету. У 1973 році закінчив студії з англійської філології, а в 1976 році — з філософії в Ягеллонському університеті. У 1991 році здобув габілітований докторський ступінь на основі дисертації «Критика демократії в політичній філософії Платона», а в 1998 році отримав звання професора гуманітарних наук. Спеціалізується на політичній і соціальній філософії, античній філософії та історії філософії. Він є автором книжок на суспільно-політичні теми, а також перекладачем і коментатором творів Платона. Був академічним викладачем Ягеллонського університету, а з 2003 року — його повним професором. Є членом Collegium Invisibile.
- Яку політичну й академічну діяльність здійснював Ришард Легутко?
- Якою була освіта Ришарда Легутка та як розвивалася його академічна кар’єра?
- Чим Ришард Легутко займався у науковій та політичній діяльності?
- Які зміни Ришард Легутко пропонував у шкільній освіті?
- Як Ришард Легутко діяв у Європейському парламенті та що сталося після його заяви про школярів у Вроцлаві?
Політична та академічна діяльність
Ришард Легутко — польський філософ, публіцист і політик, професор гуманітарних наук, а також повний професор Яґеллонського університету. Він є автором книжок на суспільно-політичні теми, а також перекладачем і коментатором творів Платона. За свої заслуги був удостоєний звання лицаря Ордену Білого Орла.
У політичній кар’єрі Легутко був сенатором і заступником маршалка Сенату VI скликання у 2005–2007 роках. У 2007 році він обіймав посаду міністра національної освіти, а з 2007 до 2009 року був державним секретарем у Канцелярії президента Республіки Польща. У 2009–2024 роках був депутатом Європейського парламенту VII, VIII і IX скликань. Також очолював і співочолював групу Європейських консерваторів і реформістів.
Освіта й академічна кар’єра
Ришард Легутко закінчив англійську філологію в Ягеллонському університеті 1973 року, а 1976 року — філософію в цьому ж університеті. У 1991 році він здобув ступінь доктора габілітованого на підставі дисертації «Критика демократії в політичній філософії Платона». У 1998 році йому було присвоєно звання професора гуманітарних наук. Легутко працював академічним викладачем у Ягеллонському університеті, а 2003 року обійняв посаду повного професора цього університету.
Наукова та громадсько-політична діяльність
Ришард Легутко спеціалізується на політичній і соціальній філософії, античній філософії та історії філософії. Він є членом Колегіуму Інвізібе. У 1980-х роках у Кракові редагував підпільний журнал «Арка». У 1992 році став співзасновником Науково-освітнього товариства «Осередок політичної думки», а до жовтня 2005 року очолював його. Також був співзасновником Фундації «Дипломація і політика». Публікувався в «Жечпосполита», «Житє», «Впрост», «Нове держава», «Наш дженнік» і «Критичний огляд». До програмної ради конгресу «Польща — Великий проєкт» він також увійшов як учасник його роботи.
Шкільні реформи
Ришард Легутко продовжив ідею запровадження шкільної форми. Також він змінив список шкільного читання, запропонувавши вивчати цілі твори замість уривків. До переліку обов’язкового читання він увів твір «Пожога» Зофії Коссак-Щуцької. Крім того, Легутко вважав, що релігія не повинна враховуватися під час обчислення середнього шкільного бала.
Європейська парламентська діяльність і судовий спір
Після невдалої спроби балотуватися до Сенату на парламентських виборах 2007 року Ришард Легутко з 4 грудня 2007 року до 16 квітня 2009 року обіймав посаду державного секретаря в Канцелярії Президента Леха Качинського. На виборах до Європейського парламенту 2009 року він очолив список «Право і справедливість» у Нижньосілезько-Опольському окрузі та здобув мандат. У Європейському парламенті він приєднався до групи «Європейські консерватори і реформісти», став головою делегації «Право і справедливість» та членом Комітету у закордонних справах. У 2012 році Окружний суд у Кракові визнав, що він порушив особисті права двох учнів середньої школи у Вроцлаві, назвавши їх «розбещеними нахабами» під час дебатів про наявність хрестів у класах. Суд зобов’язав його вибачитися через пресу та сплатити 5 тисяч злотих на суспільну мету; справа була включена до програми прецедентних справ Гельсінської фундації прав людини. На виборах до Європейського парламенту 2014 року він знову балотувався від «Права і справедливості» й отримав мандат на 8-й термін, після чого став головою делегації «Права і справедливості» та заступником голови групи «Європейські консерватори і реформісти».
