Генрик Яблонський народився 27 грудня 1909 року в Старому Валишеві, помер 27 січня 2003 року у Варшаві. Він був польським істориком і політиком доби ПНР, професором історичних наук, професором Варшавського університету та членом Польської академії наук. Закінчив історичний факультет Варшавського університету. До війни співпрацював із «Польським біографічним словником», а в 1931 році став членом Польської соціалістичної партії. У вересневій кампанії 1939 року брав участь у військових діях. У політичній кар’єрі був депутатом Національної ради, а згодом — Законодавчого сейму та Сейму ПНР першого—дев’ятого скликань. У 1965–1966 роках був міністром вищої освіти, а в 1966–1972 роках — міністром освіти і вищої освіти. У 1972–1985 роках очолював Державну раду. Також був членом Політбюро ЦК ПОРП і Центрального комітету ПОРП, а в 1988 році отримав звання бригадного генерала Війська Польського у відставці.
- Які державні, партійні та наукові посади обіймав Генрик Яблонський у період Польської Народної Республіки?
- Як склалися навчання, політична діяльність і воєнний шлях Генрика Яблонського до повернення в країну 1945 року?
- Які посади Генрик Яблонський обіймав у партійних і державних органах після 1945 року?
- Які посади та наукові обов’язки обіймав Генрик Яблонський у повоєнні роки?
- Які партійні та державні посади обіймав Генрик Яблонський у 1970–1980-х роках?
- Яку громадську та почесну діяльність Генрик Яблонський вів у 1970–1980-х роках?
- Як завершилися останні роки життя Генрика Яблонського і де його поховали?
Діяльність у Польській Народній Республіці
Генрик Яблонський був польським істориком і політиком періоду Польської Народної Республіки. Він народився 27 грудня 1909 року в Старому Валишеві, а помер 27 січня 2003 року у Варшаві. Був професором історичних наук і професором Варшавського університету, а також членом Польської академії наук. У 1972–1985 роках обіймав посаду голови Державної ради. У 1971–1981 роках входив до Політбюро ЦК ПОРП, а до Центрального комітету ПОРП належав у 1948–1981 роках і з 1986 до 1990 року. Працював депутатом Національної ради в 1946–1947 роках, а також депутатом Законодавчого сейму і Сейму ПНР від першого до дев’ятого скликань у 1947–1989 роках. У 1965–1966 роках був міністром вищої освіти, а в 1966–1972 роках — міністром освіти і вищої освіти. У 1983–1990 роках очолював Головну раду Союзу борців за свободу і демократію. У 1988 році вийшов у відставку в званні бригадного генерала Польської армії.
Довоєнна діяльність і військовий шлях
Генрик Яблонський був сином Владислави Яблонської та Пелагії Знаєвської. Він закінчив історичний факультет Варшавського університету. У 1931 році став членом Польської соціалістичної партії. До війни співпрацював із Польським біографічним словником. У вересневій кампанії 1939 року брав участь у бойових діях, а після поразки дістався до Франції. Там як офіцерський резервіст-курсант Незалежної Підгалянської стрілецької бригади воював у битві під Нарвіком. Пізніше був членом руху Опору на півдні Франції. У 1945 році повернувся до країни.
Партійна та парламентська діяльність
З 1945 року Генрик Яблонський був членом Верховної ради Польської соціалістичної партії. У 1945—1947 роках він очолював Головну управу Товариства робітничого університету. Від 1946 до 1950 року був професором Академії політичних наук у Варшаві, а з 1946 року — її проректором. Того ж року він очолив Відділ політичної пропаганди Центрального виконавчого комітету Польської соціалістичної партії, а також керував воєводськими і столичним комітетами партії. У 1946—1948 роках Яблонський був секретарем і заступником голови Центрального виконавчого комітету Польської соціалістичної партії. Він виступав за злиття Польської соціалістичної партії та Польської робітничої партії. 29 грудня 1945 року його було призначено депутатом Національної ради, а 2 січня 1946 року він склав депутатську присягу. Від 1947 до 1989 року був депутатом Законодавчого сейму та Сейму Польської Народної Республіки. У 1985—1989 роках очолював парламентську Комісію оборони.
Наукова й державна діяльність
У 1947 році Генрика Яблонського призначили надзвичайним професором Варшавського університету, а в 1950 році — звичайним професором історичних наук цього ж закладу. Від 1947 до 1953 року він працював заступником державного секретаря в Міністерстві освіти, а в 1948–1950 роках був заступником голови Головної ради науки і вищої освіти. У 1948–1981 роках Яблонський входив до складу Центрального комітету Польської об’єднаної робітничої партії, а в 1948–1954 роках був членом Організаційного бюро її Центрального комітету. У 1952 році його обрали членом-кореспондентом Польської академії наук, а в 1956 році — дійсним членом цієї установи. У 1953–1955 роках він був секретарем відділення суспільних наук Польської академії наук, у 1955–1965 роках — науковим секретарем, а в 1966–1971 роках — віцепрезидентом академії. Від 1961 року читав лекції у Військовій політичній академії та керував докторськими дисертаціями. Також він був членом редакційної колегії часопису «Пшегльонд Історичний», очолював редакційну колегію видання «Матеріали і студії з історії польської преси та періодичних видань» і входив до редакційного комітету бюлетеня Польської академії наук «Польська наука». У 1965–1966 роках Яблонський обіймав посаду міністра вищої освіти, а в 1966–1972 роках — міністра освіти і вищої освіти.
Партійна та державна діяльність у 1970–1980-х роках
У грудні 1970 року Генрика Яблонського було обрано заступником члена Політбюро Центрального комітету Польської об’єднаної робітничої партії, а з 1971 по 1981 рік він був членом Політбюро. У вересні 1980 року він провів формальну процедуру звільнення Едварда Герека та призначення Станіслава Кані першим секретарем Центрального комітету ПОРП. На Надзвичайному IX з’їзді в липні 1981 року його не обрали до Центрального комітету ПОРП, після чого він уже не входив до Політбюро. Водночас у жовтні 1981 року Центральний комітет ПОРП призначив його до групи з підготовки наукового синтезу історії польського робітничого руху. У 1986–1990 роках він знову був членом Центрального комітету ПОРП.
У 1972 році Яблонського обрали головою Державної ради замість Юзефа Циранкевича. У 1975–1976 роках він очолював Надзвичайну комісію з підготовки поправки до Конституції Польської Народної Республіки. Під його керівництвом до конституції було внесено зміни, які визначали провідну роль ПОРП і союз із СРСР; водночас він відмовився включити до проєкту положення про запровадження посади президента Польської Народної Республіки, призначеної для Едварда Герека. З 1972 до 1976 року він був членом президії Національного комітету Фронту національної єдності, а з 1976 до 1983 року — його головою. Із 1977 до 1984 року Яблонський очолював Наукову раду Інституту основних проблем марксизму-ленінізму. Він також був членом Головної управи від 1960-х років, а в 1983 році його призначили президентом Головної ради Товариства борців за свободу і демократію; цю посаду він обіймав до березня 1990 року. З 1983 року він входив до Національної ради Патріотичного руху за національне відродження, а також був членом президії Національної ради Товариства польсько-радянської дружби в 1983–1989 роках. Окремо він тривалий час очолював Головну раду Товариства друзів скаутського руху.
Громадська та почесна діяльність
У 1970–1980-х роках Генрик Яблонський брав участь у багатьох почесних і ювілейних комітетах, а також опікувався ювілейними заходами культурних і наукових установ у Польщі. Від 1972 року він був членом Почесного комітету та Підготовчого комітету, а також головою Почесного комітету з нагоди 500-ї річниці народження Миколая Коперника. У 1978 році він узяв патронат над відзначенням 150-ї річниці Бібліотеки в Корніку. Того ж періоду він очолював або входив до складу низки комітетів, пов’язаних із пам’ятними датами та історичними подіями. У 1982 році він приєднався до Громадського комітету зі спорудження пам’ятника Вінцентому Вітосу у Варшаві, а також до Почесного комітету похоронних урочистостей Владислава Гомулки за рішенням Політбюро ЦК ПОРП від 2 вересня 1982 року. У 1982–1983 роках він був головою Загальнопольського комітету з нагоди 300-річчя Віденської битви. У 1985 році у Варшаві було відкрито пам’ятник Вінцентому Вітосу. Після 10-го з’їзду ПОРП у 1986 році Яблонський увійшов до редколегії теоретично-політичного органу ЦК ПОРП «Нові дороги». Того ж року він був головою Почесного комітету Енциклопедії національної пам’яті та членом Всепольського комітету Ґрунвальдського руху, у якому перебував до 1989 року. У 1986 році він також очолював Загальнопольський почесний комітет з нагоди 50-річчя Збройного подвигу домбровщаків, а в 1988 році — Почесний комітет з нагоди 45-ї річниці Варшавського повстання у гетто. Того ж року він увійшов до почесних комітетів, пов’язаних із 40-ю річницею об’єднавчого з’їзду ППР і ППС та заснування ПОРП, а також із 70-ю річницею відновлення незалежності Польщі.
Він також обіймав посади, пов’язані з охороною та відновленням пам’яток Кракова: з 1978 до 1990 року був головою Громадського комітету з відновлення краківських пам’яток. За його головування в Раді Держави в бюджеті було створено постійну статтю на відновлення цих пам’яток. У 1988 році Яблонський отримав почесне громадянство Кракова, а в 1992 році його було позбавлено цього звання. У 1988–1990 роках він був головою Ради Фонду Ягеллонського університету.
Останні роки та поховання
У жовтні 1988 року постановою Державної ради Генрика Яблонського у відставці було підвищено до звання бригадного генерала. Вручення номінації відбулося в Бельведері, де її передав генерал армії Войцех Ярузельський, перший секретар Центрального комітету Польської об’єднаної робітничої партії та голова Державної ради Польської Народної Республіки. 23 жовтня 1996 року Сейм припинив провадження у справах щодо конституційної та кримінальної відповідальності, пов’язаних із воєнним станом, зокрема щодо Генрика Яблонського. Похорон відбувся 3 лютого 2003 року на Військовому кладовищі на Повонзках у Варшаві, у секторі А3 туї-2-9. Під час церемонії було зачитано лист від президента Олександра Квасневського, який оголосила Йоланта Шиманек-Дереш.
