Леон Вичулковський народився 11 квітня 1852 року в Гуті Міастковській поблизу Гарволіна, а помер 27 грудня 1936 року у Варшаві. Він був польським художником, графіком і рисувальником, а також одним із провідних представників Молодої Польщі в реалістичному напрямі живопису. Походив із родини Матвія, дрібного шляхтича й торговця склом, та Антоніни з роду Фалінських. Навчався у народній школі в Кам’янці поблизу Любліна, а згодом у гімназіях у Седльцях і Варшаві. У 1869–1871 роках студіював у Варшавському класі рисунка, а в 1872–1873 роках — під керівництвом Войцеха Герсона, який вплинув на його мистецьке становлення. Далі навчався в Мюнхені, а з 1877 року — в Краківській школі красних мистецтв під проводом Яна Матейка. Серед ранніх робіт — «Трембовля», «Убивство святого Адальберта», «Святий Казимир», «Ян Длугош».
- Ким був Леон Вичулковський у польському мистецтві?
- Як формувалися художня освіта і рання творчість Леона Вичулковського?
- Як Леон Вичулковський працював у Кракові та Татрах наприкінці ХІХ — на початку ХХ століття?
- Що робив Леон Вичулковський після виходу на пенсію та під час Першої світової війни?
- Як Леон Вичулковський пов’язував свою пізню творчість із Гостсерядом, Познанню та Бидгощем?
- Як відбулися смерть, похорон і поховання Леона Вичулковського?
- Як було передано спадщину Леона Вичулковського до Бидгощі?
- Які роботи Леона Вичулковського були представлені на виставці?
- Які техніки та мотиви були характерні для творчості Леона Вичулковського?
- Як увічнено пам’ять Леона Вичулковського в Бидгощі та інших польських містах?
Мистецька діяльність Леона Вичулковського
Леон Вичулковський був польським живописцем, графіком і рисувальником. Він належав до провідних представників «Молодої Польщі» в реалістичному напрямі малярства. Народився 24 квітня 1852 року в Гуті-Мястковській, а помер 27 грудня 1936 року у Варшаві.
Формування художника та рання творчість
Леон Вичулковський народився 11 квітня 1852 року в Гуті Міастковській поблизу Гарволіна. Він був сином Матвія, дрібного шляхтича і скляра, та Антоніни з роду Фалінських. Початкову освіту здобував у народній школі в Камйонці поблизу Любліна, а згодом навчався в гімназіях у Седльцях і при Третій гімназії у Варшаві.
У 1869–1871 роках він навчався у Варшавському класі рисунка в Антонія Каменського та Рафала Гадзєвича, а в 1872–1873 роках — у реалістичного живописця Войцеха Герсона. Саме Герсон істотно вплинув на художню освіту Вичулковського і його початок творчої діяльності. Під час цього періоду він написав картини «Трембовля», «Убивство святого Адальберта», «Святий Казимир» і «Ян Длугош». Останню з них він показав на виставці Товариства заохочення красних мистецтв у Варшаві 1873 року. Того ж року він відвідав Всесвітню виставку у Відні, де познайомився з різними мистецькими явищами.
Восени 1875 року Вичулковський вирушив до Мюнхена і навчався там до 1877 року в Академії красних мистецтв у угорського живописця Олександра Вагнера. Наприкінці жовтня 1875 року він був записаний до технічного класу живопису. У Мюнхені створив твори «Етюд старої жінки в очіпку» та «Етюд італійки». Після цього, у 1877–1879 роках, навчався в Краківській академії красних мистецтв у Яна Матейка. Під його впливом написав «Втечу Марини Мнішхувни» та кілька портретів. У 1878 році він відвідав Всесвітню виставку в Парижі та побачив картини Клода Моне.
У 1880 році Вичулковський жив у Львові, де познайомився з Адамом Хмельовським. Під його впливом виникли картини «Дівчина і василіск» та «Вавельський дракон», а також «Аліна» і портрет дітей Добжинських. Того ж року він повернувся до Варшави, де швидко став визнаним живописцем. Основний заробіток у Варшаві він отримував завдяки замовним портретам. Саме там він остаточно відмовився від академізму і створив кілька салонних та будуарних сцен, спираючись на досвід французьких митців, зокрема Моне.
У 1883 році він поїхав до України і з перервами у Варшаві пробув там десять років. До 1887 року жив у Ляшках у маєтку Глембоких у Поділлі, потім провів два або три роки на селі з кузеном, а також перебував у Березній у Подгорських і в Білій Церкві у Браницьких на Київщині. Саме в Україні він створив відомі твори «Рибалки», «Селяни», «Воли», «Оранка» та «Копання буряків». У 1889 році знову відвідав Париж на Всесвітню виставку, де ближче познайомився з Моне та японським мистецтвом. Роботи, створені в Україні, він показав у салоні Кривульта у Варшаві 1890 року; ці твори засвідчили його рух у бік імпресіонізму.
Краківський період і робота в Татрах
Наприкінці ХІХ століття Леон Вичулковський став одним із найпопулярніших краківських художників поруч із Юліаном Фалатом, Яцеком Мальчевським і Яном Станіславським. Він активно брав участь у культурному житті Кракова, був одним із засновників Товариства польських художників «Штука» у 1897 році та регулярно виступав на його виставках. У салоні Ігнація Мацейовського він зустрічався з Адамом Асником, Владиславом Реймонтом, Тадеушем Міцінським, Казимиром Тетмаєром, Яцеком Мальчевським і Константиєм Марією Гурським; бував у кав’ярні Турлінського «Паон», а також грав у бридж у квартирі Фалата разом зі Станіславом Пшибишевським, Теодором Аксентовичем і Яном Станіславським. У мистецькому середовищі він був також популярний як карикатурист.
Вичулковський до 1919 року був професором Краківської академії красних мистецтв, а в 1909/1910 навчальному році виконував обов’язки ректора. Він виховав значне коло художників, серед яких були Войцех Вайс і Фридерик Пауш. Його діяльність охоплювала й ініціативи, пов’язані з музеєм: у 1903 році разом із Теодором Аксентовичем, Феліксом Ясінським і Феліксом Коперою він став одним із ініціаторів Товариства друзів Національного музею в Кракові.
Водночас художник дедалі більше відходив від олійної техніки й звертався до пастелі, акварелі, крейди та чорнила. У пейзажах і жанрових сценах він використовував імпресіоністичні рішення, підкреслюючи сильні світлові ефекти, як у творі «Рибалки вбрід». Він малював яскраві, атмосферні краєвиди, дерева, архітектурні пам’ятки польських міст і історичні реліквії в циклі «Скарбець Вавельський», а також натюрморти та квіти. Окреме місце посідали численні автопортрети й портрети визначних осіб, зокрема професора Людвіка Ридигера з асистентами, Станіслава Виткевича, Яна Каспровича, Кароля Естрейхера, Еразма Барача, Юзефа Хелмонського, Юліуша Коссака та Константи Лащки.
Від кінця 1880-х до 1912 року Вичулковський цікавився японським мистецтвом завдяки контакту з Феліксом Манґґою Ясінським. У пізніші роки він звернувся до графіки як до самостійного виду мистецтва, опановуючи літографію, алграфію, аквафорте, флуорофорте та м’який лак у чорно-білих і кольорових варіантах. Після 1910 року він остаточно обрав літографію через її свободу у формуванні образу. Його графічна спадщина була багатою, різноманітною та мала виразний живописний характер.
Діяльність у 1911–1922 роках
У 1911 році Леон Вичулковський вийшов на пенсію через тяжку хворобу. На початку Першої світової війни він перебував у маєтку Маліновщина поблизу Вілейки в Литві, де вивчав лісовий краєвид. Згодом він поспішно повернувся до Варшави й протягом року не міг дістатися Кракова. У цей час митець створював акварелі та літографії із зображеннями Старого міста Варшави. Від 1915 року він мешкав у Кракові та був пов’язаний із Легіонами Пілсудського. У 1916 році кілька місяців провів у таборі 6-го піхотного полку поблизу Варшави, а того ж року створив цикл «Спогади з Легонова». У 1922 році він пов’язався також із Великопольщею та Помор’ям.
Пізні роки та визнання
У пізній період Леон Вичулковський значну частину літа проводив у маєтку в Гостсеряді поблизу Бидгоща, оточеному парком і садом. Познанський крайовий відділ подарував йому цей маєток як винагороду за мистецький дар. Тут він створив майстерню, а до Бидгоща приїздив часто, прогулюючись містом і спостерігаючи його красиві будівлі та старі дерева. Особливо його захоплювали великі тополі над Бидгощським каналом; він також підтримував контакти із Зигмунтом Малевським.
Митець неодноразово звертався до мотивів старих дерев — дубів, смерек і сосен — а також до полів. Він створив графічні цикли «Враження з Біловежі» (1922), «Гостсеряд» (1923/1924) та «Ювілейна тека костелу Пресвятої Діви Марії в Кракові» (1926/1927). У 1933 році він виконав чотири варіанти картини «Весна в Гостсеряді». Того ж року його призначили почесним професором Академії красних мистецтв у Кракові, а 1934 року — професором графіки в Академії красних мистецтв у Варшаві.
У 1924 році він подарував перші твори Міському музеєві в Бидгощі, після чого заклад почав збирати й інші його роботи. За життя митця в музеї було навіть виділено залу, присвячену його творчості. Міський музей у Бидгощі організував виставки його творів у 1924 та 1934 роках. У 1929 році Вичулковський переїхав із Кракова до Познані, де малював краєвиди міста, Борів Тухольських і польського Балтійського узбережжя. До мотивів Борів Тухольських належить і картина «Тис із заповідника у Вєршлесі». Окремо він також передав до Великопольського музею в Познані збірку творів східного мистецтва, що включала килими, маки, килими-килими, вази, чаші, скло, антикварні меблі, картини та графіку. Митець виставляв свої роботи в Кракові, Варшаві, Познані та за кордоном.
Смерть і поховання
Леон Вичулковський помер 27 грудня 1936 року у Варшаві від пневмонії. Його похорон відбувся 30 грудня 1936 року в Бидгощі за участю найвищих державних і церковних чинів та представників культури. Тіло художника виставили в парафіяльному костелі, а після похоронних обрядів, відправлених єпископом Антонієм Лаубіцом, перенесли на Старий ринок у Бидгощі. Згідно з його волею, його поховали на сільському цвинтарі у Втельні біля Бидгоща. У 1939 році на його могилі стояв пам’ятник, спроєктований архітектором Тіхим і виконаний скульптором Пйотром Тріблером; його профінансував Комітет ушанування пам’яті покійного Леона Вичулковського під патронатом маршала Едварда Ридза-Śміглого.
Пожертва творів до Бидгощі
8 квітня 1937 року дружина Леона Вичулковського передала до Бидгощі 425 творів, альбоми для ескізів, особисті пам’ятні речі та обладнання майстерні. Умови договору пожертви зобов’язували міську владу дбати про цю колекцію, популяризувати твори художника, вшановувати річниці та доглядати за його могилою. 10 квітня 1937 року Францішку Вичулковську нагородили Золотим Хрестом Заслуги за передачу значної мистецької спадщини Леона Вичулковського до Міського музею в Бидгощі. У 1937 році Міський музей у Бидгощі організував виставку цієї пожертви.
Виставка творів Леона Вичулковського
Виставка охоплювала 129 графічних робіт і 217 картин з різних періодів творчості Леона Вичулковського. На ній були представлені твори, що відображали всі графічні та живописні техніки, які використовував Леон Вичулковський.
Творчість
Леон Вичулковський працював у різних техніках, зокрема олією, аквареллю, тушшю, темперою, пастеллю, олівцем і графікою. У своїх роботах він часто обирав прості мотиви, пов’язані з пейзажами просто неба, зокрема з Татрами. Під час подорожей Польщею митець створював полотна з панорамними видами міст, серед яких Краків, Торунь, Люблін і Сандомир. Його також цікавило мистецтво Далекого Сходу. Твори Вичулковського зберігаються в зібраннях Національних музеїв у Варшаві, Кракові, Познані, Кельцях, Вроцлаві та Бидгощі, а також у всіх польських музеях, що мають колекції польського живопису, рисунка і графіки. Окремі його роботи перебувають і за межами Польщі.
Вшанування пам’яті Леона Вичулковського
Пам’ять Леона Вичулковського вшановано в багатьох польських містах: від 1985 року його ім’я носять вулиці у Варшаві, а також у Бидгощі, Гданську, Зеленій Горі, Гожуві-Великопольському, Кракові, Любліні, Пясечно, Прущі-Гданському, Ілаві, Міасткові-Костельному та Єленій-Гурі. Окремо його вшановано в Коронові, Тухолі та Свієцє, де він працював у останній період життя. Ім’я митця носять Державна загальноосвітня школа образотворчих мистецтв і художня середня школа на вулиці Конарського в Бидгощі, а також публічна гімназія в Міасткові-Костельному.
Місто Бидгощ послідовно популяризує творчість Вичулковського через численні виставки, академії, наукові сесії, симпозіуми, каталоги, плакати, репродукції та пам’ятні медалі. Найбільша збірка його творів зберігається в Окружному музеї в Бидгощі, який від 1946 року носить його ім’я. Друга світова війна значно скоротила цю колекцію, однак у 1948 році Казімєж Шуліславський подарував музею 110 творів, щоб її поповнити. Нині в музеї є спеціальний відділ приблизно з 700 роботами Вичулковського, серед яких олійні полотна, пастелі, акварелі, темпери, чорнило, рисунки та графіка.
У 2007 році Національний банк Польщі запровадив пам’ятні монети, присвячені Леонові Вичулковському. У 2009 році на Млинівському острові в Бидгощі відкрито музей «Дім Леона Вичулковського», де представлені його твори та інтер’єри, відтворені як поміщицький маєток міжвоєнного часу. У 2015 році на вулицях Бидгоща встановили інформаційні таблиці з репродукціями десяти вибраних творів митця; вони розміщені на вулицях Менніца, Театральній площі, набережній імені президента Габріеля Нарутовича, а також на вулицях Мостовій, Гродзькій і Гданській. Кожна таблиця містить докладний опис польською, англійською та німецькою мовами із зазначенням розміру, року створення, техніки та художніх натхнень.
