Даріуш Дєкановський, народжений 30 вересня 1962 року у Варшаві, — польський футболіст, футбольний тренер, футбольний функціонер і місцевий урядовець. Упродовж ігрової кар’єри він переважно виступав на позиції нападника, а час від часу — півзахисника. Перші кроки у футболі зробив у «Полонії» Варшава, де грав у 1973–1979 роках, після чого дебютував у вищому дивізіоні за «Гвардію» Варшава. У 1983 році перейшов до «Відзева» Лодзь, з яким у 1985 році здобув Кубок Польщі. Того ж року приєднався до «Легії» Варшава, де став віцечемпіоном Польщі 1986 року, виграв Кубок Польщі 1989 року та став найкращим бомбардиром ліги у 1988 році з 20 голами. У 1989 році перейшов до «Селтіка», а згодом грав за «Бристоль Сіті». У 2012–2024 роках був головою «Клубу видатного представника».
- Ким був Даріуш Дзякановський і яку посаду він обіймав у Клубі видатного представника?
- За які клуби виступав Даріуш Дзякановський і яких успіхів досяг у клубній кар’єрі?
- Чим займався Даріуш Дзякановський після завершення футбольної кар’єри?
- Чим займався Даріуш Дзекановський після завершення ігрової кар’єри?
- Які вибори Дариуш Дзеняковський вигравав і в яких зазнавав поразки?
Раннє життя та професійна діяльність
Даріуш Павел Дзякановський народився 30 вересня 1962 року у Варшаві. Він відомий як польський футболіст, футбольний тренер, футбольний функціонер і діяч місцевого самоврядування. З 2012 до 2024 року був головою Клубу видатного представника.
Клубна кар’єра
Даріуш Дзякановський виступав переважно як нападник, а інколи — як півзахисник. Футбольну кар’єру він розпочав у «Полонії» з Варшави, за яку грав у 1973–1979 роках. Далі дебютував у вищій лізі в складі «Гвардії» з Варшави, де виступав у 1979–1983 роках. У 1983 році він перейшов до «Відзева» з Лодзі за 21 мільйон злотих і в 1985 році здобув з цим клубом Кубок Польщі.
У 1985 році Дзякановський приєднався до «Легії» з Варшави. З цим клубом він став віцечемпіоном Польщі в 1986 році, а також виграв Кубок Польщі в 1989 році. У 1988 році він став найкращим бомбардиром ліги, забивши 20 м’ячів. Того ж періоду він продовжив кар’єру за кордоном: у 1989 році перейшов до шотландського «Селтіка», за який провів 48 матчів у лізі та забив 10 голів.
У 1992 році він приєднався до англійського «Брістол Сіті» і грав там до 1993 року. Восени сезону 1993/1994 року Дзякановський провів 6 матчів за «Легію», після чого залишив клуб. Водночас він був серед гравців, які виграли чемпіонат Польщі в сезоні 1993/1994. У 1994 році він виступав за «Аллеманію» з Аахена, а в 1994–1995 роках — за «1. ФК Кельн». Навесні 1996 року Дзякановський повернувся до «Полонії» з Варшави, допоміг їй здобути підвищення до першої ліги, а восени сезону 1996/1997 року зіграв ще кілька матчів. Після завершення осінньої частини цього сезону він закінчив футбольну кар’єру.
Після завершення футбольної кар’єри
Після завершення футбольної кар’єри Даріуш Дзякановський працював у спортивних медіа та футбольних структурах. З 2002 року він був селекціонером юнацької збірної в Польському футбольному союзі. Із липня 2006 року до серпня 2008 року був помічником Лео Беенхаккера в національній збірній Польщі. Після цієї роботи співпрацював із Polsat Sport як спортивний коментатор. У 2013 році став постійним колумністом «Прегляду Спортового».
Громадська та післяігрова діяльність
У 1988 році Даріуш Дзекановський зіграв Дикту у фільмі «Футбольний покер» режисера Януша Заорського. Пізніше він брав участь у діяльності Асоціації «Ніколи більше» та FARE, спрямованій на подолання расизму на стадіонах, а також долучався до організації польських і світових чемпіонатів з футболу для дітей із дитячих будинків. Він став почесним опікуном Футбольної академії Олешниці, був президентом правління Польського товариства колишніх футболістів і у 2013 році був призначений делегатом УЄФА. До парламентських виборів 2001 року входив до почесного виборчого комітету «Солідарності волі». У 2012 році він став головою Клубу видатного представника, змінивши Владислава Жмуду, і очолював його до 2024 року.
Політична діяльність
У 2014 році на місцевих виборах Дариуш Дзеняковський здобув мандат радника Мазовецького сеймику від списку «Громадянської платформи». У 2015 році він невдало балотувався до Сейму від «Громадянської платформи» в передміському варшавському окрузі. На місцевих виборах 2018 року він отримав мандат радника Варшави від списку «Громадянської коаліції», набравши 6034 голоси в окрузі 2, що охоплює Прагу-Південь і Рембертув. У 2023 році він знову безуспішно балотувався до Сейму від «Громадянської коаліції» у варшавському окрузі.
