Ласло Кубала — угорський, чехословацький і іспанський футболіст і футбольний тренер. Він виступав за «Ференцварош», «Братиславу», «Вашаш», «Барселону» та «Еспаньйол», а найбільших успіхів і слави досяг саме в складі «Барселони». У 1999 році, під час сторіччя клубу, його визнали найкращим гравцем, який коли-небудь виступав за «Барселону». У 20-му столітті Кубалу поставили на 32-ге місце у списку найкращих футболістів ФІФА, а також поділили для нього місця з 24-го по 26-те серед найкращих європейських гравців століття. Його гру вирізняли добрий пас, чудовий дриблінг, відчуття голу та майстерні штрафні удари. Після завершення ігрової кар’єри він став тренером, двічі очолював «Барселону», тренував збірну Іспанії та входив до тренерського штабу олімпійської збірної Іспанії на Іграх 1992 року.
- Яких найбільших успіхів досяг Ласло Кубала у футболі та після завершення ігрової кар’єри?
- Як складалися дитячі та юнацькі роки Ласла Кубали і чому він покинув Угорщину?
- Як Ласло Кубала намагався продовжити футбольну кар’єру після заборони на виступи в Угорщині?
- Як виступала збірна Угорщини під час поїздки Європою на автобусі «Чарівний автобус»?
- Як Ласло Кубала опинився в «Барселоні» і що цьому передувало?
- Як Ласло Кубала виступав за «Барселону» у 1950-х — на початку 1960-х років і які титули здобув із клубом?
- Як Ласло Кубала працював у «Торонто Фелконз» і що було після цього?
- Як Ласло Кубала працював тренером збірної Іспанії та клубів після 1969 року?
- Як минули останні роки життя Ласло Кубали і як відреагували на його смерть у Барселоні?
Кар’єра в «Барселоні» та тренерська діяльність
Ласло Кубала був угорським, чехословацьким і іспанським футболістом та футбольним тренером. Він виступав за клуби «Ференцварош», Братиславу, «Вашаш», «Барселону» та «Еспаньйол», але найбільших успіхів і найбільшої слави досяг саме в «Барселоні». У 1999 році, під час святкування сторіччя клубу, його було визнано найкращим гравцем в історії «Барселони». Кубала посів 32-ге місце у списку найкращих футболістів XX століття за версією ФІФА, а також поділив 24–26-ті місця в переліку найкращих європейських футболістів століття. Його гру вирізняли точні передачі, чудовий дриблінг, відчуття голу та вправне виконання штрафних ударів. Після завершення ігрової кар’єри він став тренером, двічі очолював «Барселону», тренував збірну Іспанії з футболу та входив до тренерського штабу олімпійської збірної Іспанії на Іграх 1992 року.
Ранні роки, перші клуби та втеча з Угорщини
Ласло Кубала народився в Будапешті, в Угорщині, у словацько-угорській родині. Його мати працювала на фабриці, а батько був каменярем. Футбол він почав опановувати в спортивній школі клубу «Ганц Торна», що виступав у третьому угорському дивізіоні. У 11 років Кубала вже грав із хлопцями, які були на три роки старші за нього, а його дитинство й юність припали на роки Другої світової війни. Під час війни йому доводилося багато працювати, і він рано змужнів.
У 1945 році, коли йому було 18 років, Кубала перейшов до сильнішого клубу «Ференцварош», де його партнером був Шандор Кочіш. 25 або 29 квітня 1945 року він дебютував у вищому дивізіоні чемпіонату Угорщини та відразу забив два голи. У жовтні 1945 року він уперше зіграв за юнацьку збірну Угорщини. Навесні 1946 року помер його батько, після чого Кубала разом із матір’ю переїхав до Чехословаччини. Вони оселилися в Братиславі, де він приєднався до місцевого «Слована», який тоді називався «Братислава». 27 жовтня 1946 року Кубала дебютував у збірній Чехословаччини і в матчі проти Австрії у Відні забив гол.
У 1947 році він одружився з Анною Віолою Даучік, донькою тренера «Слована» Фердинанда Даучіка. У подружжя народилося троє дітей: Бранко, Ладіслао і Карлос. У 1948 році Кубала під тиском угорської влади повернувся до Угорщини і став гравцем «Вашаша». В Угорщині він був відомий як чудовий виконавець штрафних ударів. Того ж року його викликали до збірної Угорщини, за яку він провів три матчі. Водночас угорська контррозвідка підозрювала його у шпигунстві на користь Чехословаччини. Кубалу не репресували, але призвали до угорської армії, що називалася Червоною Легією. Він не хотів служити в армії, тому в січні 1949 року втік з Угорщини в кабіні вантажівки, замаскувавшись у радянську військову форму. Під брезентом він приховав родину — матір, молоду вагітну дружину і маленького сина, який народився в Братиславі. Після цього Кубала прибув до Австрії, де на той час він і його сім’я жили в гуртожитку у Відні.
Спроби повернення до футболу в Італії
Представники італійського футбольного клубу «Торіно» контактували з Ласло Кубалою, щоб запропонувати йому контракт у Відні. Однак він був довічно відсторонений від гри в Угорщині Угорською футбольною федерацією та ФІФА, тому не міг брати участі в офіційних матчах за «Торіно». На початку травня 1949 року «Торіно» запросив його зіграти товариський матч у Лісабоні проти «Бенфіки». Кубала спочатку погодився, але його переконала залишитися дружина, яка нещодавно народила другого сина Бранко. Незабаром після цього літак «Торіно» розбився 4 травня біля пагорбів Суперга, і загинули 31 людина на борту; ця катастрофа фактично врятувала Кубалу від смерті. Після цього він тренувався з футбольним клубом «Мілан» і підписав попередній контракт із «Про Патрією» з Бусто-Арсіціо. Керівництво клубу сподівалося домогтися скасування його довічної дискваліфікації та домагалося справедливого рішення від Угорської футбольної федерації і ФІФА, але Кубала так і не зіграв офіційних матчів за «Про Патрію». Згодом він заснував команду «Угорщина», складену з біженців, переважно угорців і югославів; її тренером став Фердинанд Даучик, який був також його тестем і емігрантом.
Турне Європою на «Чарівному автобусі»
Збірна Угорщини вирушила в турне Європою на старому автобусі, на якому було написано «Чарівний автобус». Напис зробив Кубала. Під час цих поїздок угорці зіграли внічию 3:3 з Австрією в товариському матчі, а потім перемогли Італію з рахунком 3:1. Особливо помітною стала гра в Севільї, де Угорщина перед повним стадіоном обіграла Іспанію 2:1. Кубала забив у цьому матчі зі штрафного удару. Також в Іспанії угорці провели матчі проти «Еспаньйола» та національної збірної Мадрида. Після перемоги над Іспанією провідні іспанські клуби змагалися за право підписати Кубалу.
Перехід до «Барселони»
«Реал Мадрид» пропонував Ласлові Кубалі найвигідніший у фінансовому плані перехід, однак він обрав «Барселону». На запитання про причину вибору клубу Кубала жартома відповідав, що йому подобається смугаста форма. У квітні 1950 року він прийняв іспанське громадянство під ім’ям Ладісло, після чого став гравцем «Барселони». Керівництво клубу домоглося пом’якшення його покарання у ФІФА: довічну дискваліфікацію було скорочено до одного року. «Барселона» також виплатила велику компенсацію Угорській футбольній федерації за Кубалу та клубу «Про Патрія» за його контракт. Влітку 1950 року тренером «Барселони» став Фердинанд Даучик, який, як і Кубала, після переїзду до Іспанії змінив ім’я на Фернандо.
«Кубала — Бог!» і роки тріумфів у «Барселоні»
Після річної дискваліфікації Ласло Кубала ще грав за «Барселону» у товариських матчах, а в квітні 1951 року строк покарання завершився, і він отримав змогу виступати в офіційних іграх. Того ж сезону він узяв участь у вирішальних матчах Кубка Іспанії та зробив внесок у перемогу «Барселони» в цьому турнірі. У сезоні 1951/52 Кубала провів 19 матчів і забив 26 м’ячів. В одному матчі проти «Спортінга» з Хіхона він відзначився сімома голами, у грі проти «Сельти» — п’ятьма, а також двічі робив хет-трики — у матчах проти «Севільї» та «Расінга». Того сезону «Барселона» виграла чемпіонат, Кубок і іспанський Суперкубок, який тоді називався Кубком Єви Дуарте, а також Латинський кубок і Кубок «Мартіні Россі». У сезоні 1952/53 Кубала хворів на туберкульоз і пропустив більшість ігор, але коли здоров’я дозволяло, вів команду вперед. Попри це, він допоміг клубу здобути чемпіонство, Кубок Іспанії та Суперкубок Іспанії.
На полі Кубала спочатку діяв як центральний нападник, згодом — як плеймейкер позаду форвардів, а інколи виходив і на флангах атаки. У будь-якій з цих ролей він регулярно забивав багато м’ячів і віддавав результативні передачі. Він був харизматичним лідером команди та головним кумиром уболівальників «Барселони» в 1950-х — на початку 1960-х років. У 1958 році під час дербі з «Еспаньйолом» на «Камп Ноу» фанати вперше в історії футболу в Іспанії присвятили окремий банер одному гравцеві; на ньому було написано: «Кубала — Бог!». Того ж року Кубала привів до «Барселони» двох біженців з Угорщини, колишніх учасників легендарної Золотої команди. Разом із Еварісто, Луїсом Суаресом Мірамонтесом і цими двома угорцями він став одним із провідних гравців великого складу «Барселони» кінця 1950-х — початку 1960-х років. У цій команді він був учасником двох чемпіонських сезонів 1959 і 1960 років, двох Кубків ярмарків 1958 і 1960 років та Кубка Іспанії 1959 року.
Пізніше Кубала посварився з головним тренером «Барселони» Еленіо Еррерою, який надавав перевагу суворим тактичним схемам. Навесні 1960 року він тимчасово втратив місце в складі, і команда двічі поступилася «Реалу» Мадрид у півфіналі Кубка європейських чемпіонів 1959/60 без нього — 1:3 і 1:3. Після відставки Еррери Кубала повернувся до основного складу. У сезоні 1960/61 він оголосив про завершення ігрової кар’єри після фіналу Кубка європейських чемпіонів, у якому «Барселона» на стадіоні Ванкдорф у Берні програла «Бенфіці» угорця Бели Гуттмана 2:3. До цього команда пройшла «Реал» Мадрид у 1/8 фіналу, зігравши 2:2 на виїзді та вигравши 2:1 удома. Після завершення сезону 1960/61 Кубала залишив футбол через численні травми.
Тренерська робота в «Торонто Фелконз»
У 1968 році Ласло Кубала тренував канадський клуб НАСЛ «Торонто Фелконз». Під час його роботи за команду виступали Янко Даучик і Бранко Кубала, а його тесть, Фердінанд Даучик, також був одним із тренерів клубу. Після завершення сезону 1968 року «Торонто Фелконз» було розформовано через фінансові проблеми. Після цього Кубала повернувся до Іспанії та недовго очолював «Кордобу».
Тренерська кар’єра в Іспанії та за кордоном
У 1969 році Ласло Кубалу було призначено головним тренером збірної Іспанії з футболу. Він очолював національну команду протягом 11 років, до 1980 року. Під його керівництвом Іспанія вийшла на чемпіонат світу 1978 року в Аргентині, однак у першому груповому раунді посіла третє місце в групі та вибула з турніру. На чемпіонаті Європи 1980 року в Італії іспанська збірна також не змогла вийти з групового етапу, після чого Кубала залишив посаду головного тренера.
Того ж 1980 року він повернувся до «Барселони» вже як тренер, але невдовзі залишив клуб, щоб очолити «Аль-Гіляль» у Саудівській Аравії. Згодом Кубала тренував три іспанські клуби: «Мурсію», «Малагу» та «Ельче». У 1988 році він привів «Малагу» до перемоги в Сегунді. У 1991 році Кубала також грав за збірну Іспанії на міжнародному турнірі ветеранів у Москві. У 1992 році він був одним із тренерів іспанської олімпійської футбольної збірної, яка перемогла в Барселоні. Останнім тренерським місцем роботи Кубали стала збірна Парагваю у 1995 році.
Останні роки та смерть
У пізні роки Ласло Кубала страждав на хворобу Паркінсона. 12 лютого 2002 року його госпіталізували в Барселоні, а 17 травня 2002 року він помер там у віці 74 років після тяжкої хвороби. За словами лікарів, причиною смерті стали незворотні зміни в мозку.
Смерть Кубали викликала значний відгук серед уболівальників «Барселони» та шанувальників футболу в усьому світі. На будівлях клубу в знак жалоби вивісили чорні стрічки. Прощання з ним зібрало тисячі людей: від 15 000 до 19 000 осіб відвідали каплицю на «Камп Ноу», щоб попрощатися з Кубалою. Біля його труни 15-хвилинну промову виголосив Йоган Кройф, а президент «Барселони» Жоан Гаспарт відзначив суспільну реакцію на цю втрату.
Похоронна служба відбулася в церкві Святої Текли, після чого похоронна процесія пройшла через усе місто. Кубалу поховали на кладовищі Лес-Кортс, неподалік від старого стадіону «Барселони» та «Камп Ноу». У 2009 році Асоціація ветеранів «Барселони» розпочала збір коштів на спорудження пам’ятника Ладіслао Кубалі.
