Анджей Дуда — польський політик, народжений 16 травня 1972 року в Кракові. Він здобув освіту в галузі адміністративного права та у 2005 році отримав докторський ступінь у Краківській академії гірничо-металургійній імені Станіслава Сташиця під керівництвом Яна Земмермана. Його докторська робота була присвячена юридичному захисту інтересу в польському адміністративному праві.
У 2011–2014 роках Анджей Дуда був депутатом Сейму, а в 2014–2015 роках — депутатом Європейського парламенту. Він працював для Ярослава Качинського та Леха Качинського. Після обрання президентом у травні 2015 року вийшов із партії «Право і справедливість», однак залишався програмно їй лояльним. Президентом Республіки Польща він був у 2015–2025 роках. Родина Анджея Дуди походить із південно-східних польських Бескидів; його батьки, Яніна Мілевська-Дуда та Ян Тадеуш Дуда, були професорами Краківської академії гірничо-металургійної. Анджей Дуда та його молодша прийомна сестра Домініка народилися й виросли в Кракові.
- Яким був політичний шлях Анджея Дуди до і під час президентства?
- Як Анджей Дуда здобув освіту і чим займався до обрання главою держави?
- Як розвивалася політична кар’єра Анджея Дуди до висунення його кандидатом у президенти?
- Як Анджей Дуда став президентом Польщі у 2015 році?
- Якими були головні позиції Анджея Дуди під час його першої президентської каденції?
- Який референдум ініціював Анджей Дуда у 2015 році та чим він завершився?
- Як Анджей Дуда у першій президентській каденції оцінював відносини з Німеччиною та яких політичних кроків він тоді вживав?
- Які ключові події та суперечки припали на перший президентський термін Анджея Дуди?
- Як розвивалася друга президентська каденція Анджея Дуди?
- Чим займався Анджей Дуда після завершення президентства?
- Як Анджей Дуда відреагував на судову реформу уряду 2017 року?
Політична кар’єра Анджея Дуди
Анджей Дуда — польський політик, який народився 16 травня 1972 року в Кракові. Він вивчав адміністративне право. У 2011–2014 роках був депутатом Сейму, а у 2014–2015 роках — депутатом Європейського парламенту. Раніше він працював на Ярослава Качинського та Леха Качинського. У 2015 році Анджей Дуда був обраний президентом Республіки Польща і обіймав цю посаду до 2025 року. Після обрання президентом у травні 2015 року він залишив партію Право і справедливість, однак зберіг програмну лояльність до неї.
Сім’я, освіта й професійна діяльність
Родинне походження Анджея Дуди пов’язане з південно-східними польськими Бескидами. Один із його дідусів воював у 1920 році як кавалерист проти Радянського Союзу, інший у 1939 році брав участь у боях проти Німеччини. Один із двоюрідних дядьків був закатований гестапо як партизан Армії Крайової. Батьки, Яніна Мілевська-Дуда та Ян Тадеуш Дуда, походили з околиць Варшави, а згодом переїхали до Кракова, де обоє працювали професорами Краківського університету науки і техніки. Анджей Дуда і його молодша прийомна сестра Домініка народилися в Кракові та там виросли. У 2005 році він здобув докторський ступінь у Краківському університеті науки і техніки під керівництвом Яна Зіммермана. Його докторська робота була присвячена правовому захисту інтересу в польському адміністративному праві, а в 2008 році її було опубліковано. Після захисту дисертації він працював викладачем у Краківському університеті науки і техніки. Навесні 2005 року Анджей Дуда заснував юридичну фірму. До обрання главою держави він жив у краківському житловому масиві Підгуник Бялий. Його донька Кінга працювала в президентській канцелярії радницею із соціальних питань; вона є донькою краківського поета Юліана Корнгаузера. За це призначення тижневик «До Речі» критикував Анджея Дуду.
Політична кар’єра до висунення кандидатури в президенти
У 1990 і 1995 роках Анджей Дуда добровільно працював у президентській кампанії Леха Валенси. У 2000 році він вступив до ліволіберальної партії «Унія волі» та став заступником голови районного осередку в краківському районі Подгуже. У 2001 році він залишив партію. Після парламентських виборів 2005 року в Польщі Дуда працював юридичним радником парламентської фракції партії «Право і справедливість» у Сеймі. З листопада 2007 року до 2011 року він був обраним Сеймом членом Польського конституційного трибуналу. 16 січня 2008 року його призначили заступником державного секретаря в Канцелярії президента, після чого він став близьким радником президента Леха Качинського. На місцевих виборах 2010 року Дуду обрали до Краківської міської ради, де він очолив фракцію «Права і справедливості». Із 27 листопада 2013 року до 9 січня 2014 року він був речником партії «Право і справедливість», а також організовував її кампанію на виборах до Європейського парламенту 2014 року. 25 травня 2014 року його обрали до Європейського парламенту; 1 липня 2014 року він приєднався до групи Європейських консерваторів і реформістів. У Європарламенті Дуда був заступником голови делегації до Спільної парламентської асамблеї та членом Комітету з правових питань. Він подав дванадцять доповідей і посів друге місце серед усіх депутатів. 25 травня 2015 року він залишив Європейський парламент.
Президентська кампанія 2015 року
11 листопада 2014 року Ярослав Качинський висунув Анджея Дуду кандидатом від партії «Право і справедливість» на президентських виборах 2015 року, а 6 грудня 2014 року його офіційно номінувала партійна рада. У ході кампанії він закликав до парламентського голосування в Сеймі за два проєкти, які не належали до президентської компетенції, ще до осінніх парламентських виборів. У соціальній політиці Дуда займав консервативну позицію, виступаючи проти абортів і одностатевих шлюбів. У зовнішній політиці він відстоював більш незалежний курс щодо провідних країн Європейського Союзу, особливо Німеччини, поєднуючи це з помірним скепсисом щодо ЄС і відмовою від запровадження євро. Кампанія подавала його як дружнього, відкритого та сучасного кандидата, який спілкувався з громадянами під час поїздок країною. Перед виборами всі опитування ставили його на друге місце після чинного президента Броніслава Коморовського. У першому турі 10 травня 2015 року Дуда здобув 34,76 % голосів і випередив Коморовського, який отримав 33,77 %. У другому турі 24 травня 2015 року він переміг із 51,55 % голосів проти 48,45 % у Коморовського та був обраний президентом Республіки. 26 травня 2015 року він вийшов із партії «Право і справедливість», щоб підкреслити президентську неупередженість, а 6 серпня 2015 року склав присягу як глава держави.
Перша каденція на посаді президента (2015–2020)
6 серпня 2015 року Анджей Дуда склав присягу перед Національними зборами та під час інавгурації був нагороджений Орденом Білого Орла і Великим хрестом Ордену Відродження Польщі. У промові він заявив про намір співпрацювати з урядом Еви Копач, а також наголосив на виконанні передвиборчих обіцянок у сфері соціальної політики, посиленні армії та збільшенні присутності НАТО в країні. Під час цієї каденції Кшиштоф Щерський назвав польсько-німецькі відносини такими, що «потребують корекції» в питанні баз НАТО в Польщі. У середині серпня 2015 року перший закордонний візит Дуда здійснив до Естонії, а другий — до Берліна. Він також вимагав, щоб Польща стала регіональним гарантом безпеки для менших держав Східної Центральної Європи, які стикаються з російським неоімперіалізмом. Водночас Дуда виступав проти кліматичної політики Європейського Союзу, яка обмежує викиди парникових газів, аби захистити польське вугледобування, і не підтримував обов’язкові квоти на прийом біженців для Польщі, натомість підтримуючи міграцію етнічних поляків із колишніх східних територій Польщі та з колишнього Радянського Союзу.
Референдум 2015 року
20 серпня 2015 року під час першої каденції на посаді президента Анджей Дуда оголосив референдум із трьома питаннями, що стосувалися віку початку навчання в школі, пенсійного віку та приватизації лісів. На підтримку проведення референдуму було зібрано шість мільйонів підписів. Планувалося, що голосування відбудеться одночасно з парламентськими виборами 25 жовтня 2015 року. Однак 4 вересня 2015 року Сенат відхилив цю ініціативу. Проти референдуму виступала Громадянська платформа, яка мала більшість у Сенаті.
Перша президентська каденція: зовнішня політика та суперечливі рішення
Під час першої президентської каденції (2015–2020) Анджей Дуда неодноразово наголошував на важливості відносин із Німеччиною. У інтерв’ю виданню «Більд» напередодні візиту до Німеччини він назвав польсько-німецькі відносини дуже добрими та висловив намір зробити їх «дуже-дуже добрими». Він також заявив, що Німеччина є найважливішим і найбільшим економічним та політичним партнером Польщі. В інтерв’ю «Франкфуртер Альґемайне Цайтунґ» він говорив про симпатію до Німеччини, зазначаючи, що особисто мав із цією країною лише добрий досвід, і хвалив німецьку зовнішньополітичну активність, роботу з минулим та гуманітарну допомогу.
У зовнішньополітичних питаннях Дуда вимагав розширення міжнародної участі в мирному процесі в Україні та домагався відновлення попереднього міжнародно-правового статус-кво Кримського півострова й контрольованих повстанцями районів східної України. Він також підтримував посилення присутності НАТО в Польщі. Водночас він висловлювався за визнання поляків у Німеччині національною меншиною.
У питанні європейської інтеграції Дуда в інтерв’ю «Ді Вельт» називав себе прихильником «Європи націй» замість наднаціональної Європи. Серед головних переваг членства Польщі в Європейському Союзі він називав свободу пересування та європейське фінансування. Щодо приєднання Польщі до єврозони він вважав необхідними підвищення рівня життя до середнього по ЄС і проведення референдуму.
У внутрішній політиці його каденція супроводжувалася суперечливими рішеннями. 16 листопада 2015 року він помилував колишнього голову Центрального антикорупційного бюро Маріуша Камінського та ще трьох його співробітників, попри те, що на той момент ще тривав апеляційний процес. Камінський був засуджений до трьох років ув’язнення за перевищення повноважень, а дії президента згодом критикували кілька правознавців як незаконні. У грудні 2015 року Дуда підписав закон про реформу Конституційного трибуналу, запроваджену «Правом і справедливістю». Критики вважали, що ця реформа значною мірою позбавить трибунал ролі органу контролю над урядом, а Рада Європи заявляла, що заплановані зміни загрожують демократії та послаблюють верховенство права. Також Дуді не вдалося домогтися примусового переведення іпотек, номінованих у швейцарських франках, а натомість він представив законопроєкт щодо відшкодування різниці між ціною купівлі та продажу.
Перший президентський термін
Під час першого президентського терміну Анджея Дуди у Варшаві 6–7 липня 2016 року відбувся саміт НАТО. Йому передували військові навчання за участю 25 тисяч солдатів. На саміті 28 глав держав і урядів підтвердили розміщення по 1000 військових у Польщі, Латвії, Литві та Естонії. Анджей Дуда назвав це рішення про розміщення сил «історичним». Під час цього саміту Барак Обама висловив занепокоєння щодо конституційної кризи, а зусилля Польщі інвестувати два відсотки ВВП у оборону були позитивно відзначені президентом США.
У листопаді 2016 року Анджей Дуда взяв участь у церковному святкуванні «Коронації Ісуса Христа як Короля Польщі», започаткованому архієпископом Станіславом Дзивішем. На початку липня 2017 року, перед самітом Великої двадцятки в Гамбурзі, Варшаву відвідав Дональд Трамп. Під час цього візиту Анджей Дуда підписав декларацію про намір придбати протиракетні комплекси «Петріот» і заявив про готовність Польщі приймати поставки скрапленого газу зі США. У промові до польського народу Дональд Трамп підтвердив зобов’язання НАТО щодо взаємної оборони та розкритикував Росію за «дестабілізаційну поведінку», а також похвалив польський опір нацистській Німеччині та Росії.
У 2018 році Анджей Дуда заявив, що питання німецьких репарацій за збитки Другої світової війни залишається відкритим. 14 червня 2020 року він назвав ЛГБТ «ідеологію» більш руйнівною, ніж комунізм. У травні 2020 року Міжнародна асоціація лесбійок, геїв, бісексуалів, трансгендерів та інтерсекс-людей назвала Польщу найменш дружньою до ЛГБТ країною Європейського Союзу. Політика Анджея Дуди також викликала критику з боку Асоціації ветеранів Варшавського повстання та єврейської громади Варшави.
Друга президентська каденція (2020–2025)
У 2020 році Анджей Дуда був переобраний у другому турі президентських виборів у Польщі, отримавши 51,03 % голосів у змаганні з Рафауком Тшасковським. Після російського вторгнення в Україну в березні 2022 року він забезпечував розміщення українських біженців у службових віллах у Польщі. У травні 2023 року Дуда підписав закон про створення комісії, яка мала усувати від державних посад на 10 років політиків, що перебували під впливом російських інтересів; пізніше цю норму застосовували для перевірки польських урядових політиків, починаючи з 2007 року. Закон критикували як неконституційний і такий, що може бути інструментом для усунення опозиційних політиків перед парламентськими виборами 2023 року. Після цих виборів Дуда відкладав передавання влади опозиції, затягнувши призначення кабінету Матеуша Моравецького III. 9 січня 2024 року він запросив до президентського палацу Маріуша Камінського та Мацея Вонсика перед їхнім затриманням поліцією, а 10 січня висловив шок через правове, фізичне та медійне поводження з ними і пообіцяв продовжувати зусилля, доки їх не буде звільнено. У березні 2024 року Дуда відмовився підписати спрощений закон про безрецептурний доступ до таблетки наступного дня. На виборах 2025 року він уже не міг балотуватися знову, а 6 серпня 2025 року його на посаді змінив Кароль Навроцький.
Після завершення президентства
Після завершення президентства Анджей Дуда працював із Мацеєм Здзярським над автобіографією «То я» і оприлюднив її в останній день свого терміну. Також його пов’язували з можливим поверненням до Ягеллонського університету через статус тимчасової відпустки, однак у серпні 2025 року трудовий договір із цим університетом було взаємно розірвано. Після завершення каденції він мав намір стати членом Міжнародного олімпійського комітету; у грудні 2024 року Польський олімпійський комітет рекомендував його як кандидата на звичайне членство, але згодом Дуда не вжив подальших кроків і відмовився від цієї ідеї. Водночас він розглядав продовження політичної діяльності та в липні 2025 року заявив, що погодився б стати прем’єр-міністром Польщі, якби йому це запропонували. У вересні 2025 року він оголосив про створення власного аналітичного центру та почав співпрацю з польським YouTube-каналом «Канал Нуль», де регулярно веде подкаст із політичними коментарями.
Суперечка навколо судової реформи 2017 року
18 липня 2017 року Анджей Дуда виступив проти суперечливої судової реформи уряду. Він відмовився підписати нещодавно ухвалений закон, який розширював вплив уряду на призначення суддів, та зажадав його перегляду. Дуда заявив, що цей закон виглядав як політичний диктат у сфері суддівських призначень, і пригрозив заблокувати заплановану реформу Верховного суду. 20 липня 2017 року в Варшаві проти судової реформи пройшли демонстрації десятків тисяч поляків, а близько 50 тисяч учасників біля Президентського палацу закликали його накласти вето на реорганізацію Верховного суду. 24 липня 2017 року він оголосив вето щодо двох із трьох законодавчих ініціатив реформи, ухвалених Сенатом, і попередив про міністерське втручання в роботу суддів та про розкол у суспільстві й державі. Ця позиція стала його першим значним політичним протистоянням із правлячою партією «Право і справедливість». Надалі Європейський Союз ініціював процедуру порушення через закон, який розширював повноваження міністра юстиції щодо призначень у судовій системі; цей закон дозволяв міністру призначати або звільняти всіх старших суддів у судах загальної юрисдикції, включно з апеляційними, а Європейська комісія вважала, що він загрожує незалежності польської судової влади та підриває її.
