Войт Стос — німецький скульптор, різьбяр по дереву, живописець і гравер пізнього Середньовіччя. Народився близько 1447 року в Хорбі-ам-Неккарі, хоча існують припущення про його ранні роки в околицях Арау або в містечку Хорбен. Його рання освіта точно не відома; вважається, що вона могла частково відбуватися на території сучасної Швейцарії. Після переїзду до Нюрнберга 1473 року він одружився з Барбарою Герц, а до 1477 року в них уже народився старший син Андреас. У 1477 році митець перебрався до Кракова, де працював до 1496 року в тодішній королівській столиці Польщі. Згодом він знову працював у Нюрнберзі. Його творчу спадщину поділяють на краківський і нюрнберзький періоди. Найвідомішою працею Войта Стоса є різьблений вівтар костелу Святої Марії в Кракові. Його роботи зазнали впливу мистецтва Верхнього Рейну, зокрема Миколая Гергарта, і вплинули на пізньоготичну швабську школу різьблених дерев’яних вівтарів.
- Де працював Вейт Штос і який його твір вважають найвідомішим?
- Де жив і працював Войт Стосс між Нюрнбергом і Краковом?
- Які найважливіші твори створив Вейт Штос у Кракові?
- Яким було становище Вейта Штосса в Кракові?
- Як склалося творче й особисте життя Вейта Штосса після повернення до Нюрнберга?
- Які пізні твори створив Вейт Штосс у Нюрнберзі?
- Якою є композиція «Ангельське привітання» Вейта Штосса в церкві Святого Лаврентія в Нюрнберзі?
- Які гравюри створив Вейт Штосс у Нюрнберзі?
Творчість у Південній Німеччині та Богемії
Вейт Штос був німецьким скульптором, різьбярем по дереву, живописцем і гравером пізнього Середньовіччя. Приблизно 1447 року він народився в Горбі-на-Неккарі, а 20 вересня 1533 року помер у Нюрнберзі. Працював у Південній Німеччині та Богемії. Серед його найвідоміших творів — різьблений вівтар церкви Святої Марії в Кракові. Його творчість вплинула на пізньоготичну швабську школу різьблених дерев’яних вівтарів.
Краківський і нюрнберзький періоди
Войт Стосс народився в Хорбі-ам-Неккарі, у Баден-Вюртемберзі. Його рання освіта залишається невідомою, хоча припускають, що вона могла відбуватися на території сучасної Швейцарії; за іншою версією, навчання проходило у Швабії або в районі Верхнього Рейну. Це узгоджується з помітним впливом на його творчість школи Верхнього Рейну, зокрема Миколая Герхарта, а також південнонімецьких осередків, таких як Ульм, і традицій нідерландського мистецтва Північного Відродження.
У 1473 році він переїхав до Нюрнберга у Франконії, де одружився з Барбарою Герц. До 1477 року в Нюрнберзі народився його старший син Андреас. Саме 1477 рік став поворотним: у джерелах ім’я Войта Стосса вперше з’являється під час його подорожі до Кракова, куди він переселився того ж року. Відтоді і до 1496 року він працював у Кракові, який був королівською столицею Польщі.
Творчість митця традиційно поділяють на краківський і нюрнберзький періоди. У Кракові його талант розкрився особливо повно: саме тут він сприяв початку розквіту польської скульптури на межі XV–XVI століть. Його вплив поширювався далеко за межі міста і відчувався в Польщі, Пруссії, Богемії, Угорщині, Словаччині та Трансильванії аж до XVII століття. Після повернення до Німеччини він оселився в Нюрнберзі, де працював пізніше. Попри соціальну ізоляцію, його мистецтво справило значний вплив на сучасників і належить до європейської мистецької традиції.
Праця у Кракові
Під час життя і роботи в Кракові Вейт Штос створив головний вівтар Маріацького костелу, а також надгробок польського короля Казимира IV Ягеллона у Вавельському соборі, завершений 1492 року. Для надгробка в ньому було використано червоний плямистий мармур. Вівтар у Маріацькому костелі став найбільшим у світі готичним різьбленим вівтарем: його висота становить 13 метрів, а ширина — 11 метрів, при цьому фігури сягають до 2,8 метра заввишки. Для виконання цього замовлення Штос організував велику майстерню, де працювали теслі, різьбярі, живописці та позолотники. Під час Другої світової війни вівтар було демонтовано приблизно 1941 року за наказом Ганса Франка і вивезено до нацистської Німеччини. У 1945 році його знайшли в Баварії, у підвалі сильно бомбардованого Нюрнберзького замку. Після тривалої реставрації в Польщі вівтар повернули на місце в костелі через десять років.
Життя і робота в Кракові
У 1481 році Вейт Штосс придбав будинок у старому місті Кракова, розташований між Головним ринком і Вавелем. У Кракові він здобув високу репутацію. 1484 року він отримав рідкісний привілей на звільнення від податку.
Повернення до Нюрнберга і нові замовлення
У 1496 році Вейт Штосс повернувся до Нюрнберга разом із дружиною та вісьмома дітьми, відновив громадянські права і знову почав працювати скульптором. У 1499 році він придбав у центрі міста великий будинок за 800 флоринів; ця сума була приблизно втричі більшою, ніж вартість будинку Альбрехта Дюрера. Того ж року для парафіяльної церкви Святого Себальда в Нюрнберзі він створив «Меморіальний фундамент Фолькамера», який складався з кам’яних рельєфів зі сценами циклу Страстей і двох дерев’яних скульптур — «Мужа Скорбот» і «Матері Скорбот». Також Штосс виконував як кам’яні, так і дерев’яні скульптури.
Між 1500 і 1503 роками він вирізьбив для парафіяльної церкви у Шваці в Тіролі вівтар «Взяття Діви Марії в небесну Славу», який згодом було втрачено. Серед його синів Віллібальд Штосс став різьбярем і жив у Нюрнберзі до 1560 року, а Філіпп і Фейт Штосс Другий були помічниками в його майстерні. Після повернення до Нюрнберга в 1503 році Штосс підробив печатку й підпис купця, намагаючись повернути втрачені гроші. За це він тривалий час перебував під судом, був під загрозою страти, але вижив завдяки своїй славі. У грудні 1503 року його покарали тавруванням обох щік гарячим залізом і заборонили залишати Нюрнберг без дозволу міської ради. У 1504 році він утік до Мюннерштадта, а в 1505 році добровільно повернувся до Нюрнберга і був знову заарештований. Лист імператора Максиміліана I з проханням помилувати Штосса міська рада вільного імперського міста відхилила. У 1506 році рада занесла його до списку проблемних громадян через агресивну поведінку, однак після цього він отримав кілька важливих замовлень від впливових нюрнберзьких містян. У 1514 році міська рада дозволила йому відкрити ливарну майстерню.
Пізні нюрнберзькі роботи
У Нюрнберзі Вейт Штосс відлив модель однієї зі статуй для гробниці імператора Максиміліана I, замовленої самим імператором. Пам’ятник Максиміліану I зі статуями, змодельованими Штоссом, було встановлено в Гофкірхе в Інсбруку. У 1520 році він також створив головний вівтар для кармелітської церкви на замовлення Андреаса, свого старшого сина і пріора нюрнберзького кармелітського монастиря. Того ж року Штосс виконав «Розп’яття» для церкви Святого Себальда. Пізніше головний вівтар було перенесено до Бамберзького собору в 1937 році. Вейт Штосс помер заможно в 1533 році й був похований на цвинтарі Святого Йоганна в Нюрнберзі.
«Ангельське привітання» у Нюрнберзі
У 1517—1518 роках Вейт Штосс створив у церкві Святого Лаврентія в Нюрнберзі композицію «Благовіщення», відому також під назвами «Ангельське привітання» та «Ангельське привітання на вервиці». Це кругла скульптурна група з двох постатей в овальній орнаментальній рамі, підвішена в хорі церкви. Її можна оглядати лише з однієї фронтальної точки — з центральної нави в бік вікон хору. Фігури опрацьовані також зі звороту й нагадують статуї. Група вирізьблена з дерева, розфарбована та рясно позолочена; її розміри становлять 3,7 на 3,2 метра. Композиція точно узгоджена з простором і висотою хору. У верхній частині зображено Бога Отця, навколо якого розміщено музичних ангелів, а внизу — змія з надкушеним яблуком у пащі. До складу твору входять сім медальйонів, що показують сім радощів Діви Марії. Постаті Діви Марії та архангела Гавриїла розміщені у вінку з п’ятдесяти п’яти троянд і ніби пливуть у променях світла з апсидних вікон із вітражами. «Ангельське привітання» вважають справжнім скарбом церкви. Після майже повного знищення під час нещасного випадку 2 квітня 1817 року твір зазнав ретельної реставрації, а після реставрації 1971 року здобув міжнародне визнання.
Нюрнберзькі гравюри
У Нюрнберзі Вейт Штосс створив серію гравюр на міді, виконаних різцем. Загалом до неї належало тридцять п’ять аркушів, з яких збереглося десять. Гравюри датують 1500–1505 роками. На них помітний вплив гравюр Мартіна Шонгауера. Під час реставрації 1971 року на зворотах верхніх медальйонів були виявлені раніше приховані зображення сонця й місяця.
