Авраам Грант — ізраїльський професійний футбольний тренер і менеджер, народжений як Аврагам Ґранат. Більшу частину своєї кар’єри він провів, працюючи в Ізраїлі, де з різними командами здобував перемоги в національних лігах і кубках. Протягом чотирьох років Грант очолював збірну Ізраїлю.
У 2006 році він переїхав до Англії, ставши технічним директором «Портсмута», а в липні 2007 року був призначений директором з футболу «Челсі». Після відходу Жозе Моурінью у вересні 2007 року Грант став головним тренером клубу та довів команду до фіналів Ліги чемпіонів і Кубка ліги, а також боровся за титул Прем’єр-ліги до останнього туру. Його контракт завершився після сезону 2007/08.
Пізніше він повернувся до «Портсмута», де спочатку знову працював директором з футболу, а потім у листопаді 2009 року став головним тренером. Після вильоту клубу до Чемпіоншипу він подав у відставку. У червні 2010 року Грант очолив «Вест Гем Юнайтед», але був звільнений у травні 2011 року після вильоту команди. Також він працював із «Партизаном» Белград, був технічним директором тайського клубу «БЕК Теро Сасана», а в 2014 році став тренером збірної Гани. Після поразки в півфіналі Кубка африканських націй 2017 року він залишив цю посаду. У січні 2018 року Грант приєднався до індійського клубу «НортІст Юнайтед» як технічний радник.
- Які посади займав Аврам Грант в Англії та інших країнах після переїзду з Ізраїлю?
- Що відомо про походження Аврама Ґранта та його сімейне життя?
- Як Аврам Ґрант розвивався як клубний тренер і яких успіхів досяг до роботи зі збірною Ізраїлю?
- Як Аврам Ґрант перейшов від роботи в «Портсмуті» до керівництва «Челсі»?
- Як Аврам Грант проявив себе на посаді головного тренера «Челсі»?
- Як Аврам Грант працював у «Портсмуті» після повернення до клубу?
- Як Аврам Ґрант працював у «Вест Гем Юнайтед» і чим завершився цей період?
- Як Аврам Грант працював із клубами та збірними в 2012–2025 роках?
Робота в Англії та на міжнародному рівні
У 2006 році Аврам Грант переїхав до Англії, де став технічним директором «Портсмута». У липні 2007 року його призначили директором з футболу «Челсі», а вже у вересні того самого року — головним тренером після відходу Жозе Моурінью. Під його керівництвом «Челсі» вийшов до фіналів Ліги чемпіонів і Кубка ліги та боровся за титул Прем’єр-ліги до останнього дня. Контракт із клубом було розірвано наприкінці сезону 2007/08.
У жовтні 2009 року Грант повернувся до «Портсмута» на посаду директора з футболу, а в листопаді 2009 року став головним тренером команди. Після вильоту клубу до Футбольної ліги чемпіоншип він подав у відставку. У червні 2010 року його призначили головним тренером «Вест Гем Юнайтед», але в травні 2011 року звільнили після того, як команда також вибула до Футбольної ліги чемпіоншип.
Окрім роботи в Англії, Грант очолював «Партизан» Белград протягом одного чемпіонського сезону та був технічним директором таїландського клубу «БЕК Теро Сасана» також протягом одного сезону. У 2014 році його призначили тренером збірної Гани, а після поразки в півфіналі Кубка африканських націй 2017 року він залишив цю посаду. У січні 2018 року Грант переїхав до Індії, де приєднався до клубу «НортІст Юнайтед» з Індійської Суперліги як технічний радник, через день після звільнення головного тренера Жуана де Деуса.
Родина та особисте життя
Аврам Ґрант народився в Петах-Тікві, Ізраїль, у родині Меїра Ґраната та Алізи Нісан. Його батько, Меїр Ґранат, походив з ортодоксальної єврейської родини з Млави, Польща. У 1941 році його сім’я втекла до Радянського Союзу, а згодом була вислана до Колими в Сибіру, де загинуло більшість її членів. Сам Меїр Ґранат поховав свого діда Авраама Ґраната. Після 1945 року він був репатрійований до Польщі, а пізніше емігрував до Британського мандату Палестини всупереч чинним правилам. За це його заарештували й утримували на Кіпрі. Зрештою він оселився в Петах-Тікві, де познайомився з Алізою Нісан, іммігранткою до Ізраїлю з іраксько-єврейського середовища.
У пізніших роках Аврам Ґрант скоротив своє прізвище від Ґранат наприкінці 1980-х років. Він був одружений з ізраїльською телевізійною особою Цуфіт Ґрант; у пари є син і донька. У вересні 2014 року вони оголосили про розрив. У жовтні 2009 року його батько помер у віці 82 років від ускладнень після операції, і Аврам був поруч із ним в Ізраїлі під час смерті. 20 лютого 2008 року футбольний клуб «Челсі» повідомив, що Ґрант отримував антисемітські погрози смертю; одна з посилок, надісланих до його дому, містила нешкідливий білий порошок. 18 грудня 2009 року він також став об’єктом поліцейського допиту через інцидент у тайському борделі в Гортон-Гіті. 13 червня 2016 року Аврам Ґрант отримав польський паспорт у Посольстві Польщі в Лондоні; у паспорті його ім’я записане як Абрахам Ґрант.
Тренерська кар’єра в клубах
Тренерську кар’єру Аврам Ґрант розпочав у 1972 році, коли у 18-річному віці став тренером юнацької команди «Хапоель Петах-Тіква». У 1986 році його підвищили до наставника першої команди цього клубу. З «Хапоель Петах-Тіква» він двічі вигравав Кубок Тото — у 1990 та 1991 роках, а також боровся за чемпіонство проти «Маккабі Хайфа» Шломо Шарфа. У своєму останньому сезоні в клубі команда Ґранта програла і чемпіонат, і Кубок Ізраїлю «Маккабі Хайфа», проте вже наступного року здобула Кубок Ізраїлю, який став другим в історії клубу.
Потім Ґрант перейшов до «Маккабі Тель-Авів» і в першому ж сезоні виграв Ліґу леуміт. Його команда також дісталася фіналу Кубка Ізраїлю, але програла з мінімальною різницею, не здобувши дубль. У 1994 році з «Маккабі Тель-Авів» він виграв Кубок Ізраїлю, а в 1995 році — чемпіонат. Після цього тренував «Хапоель Хайфа», з яким посів четверте місце в чемпіонаті Ізраїлю. З 1997 до 2000 року Ґрант знову працював у «Маккабі Тель-Авів» і виграв Кубок Тото в 1999 році.
У 2000 році він очолив «Маккабі Хайфа» і працював там до 2002 року. З цим клубом Ґрант двічі поспіль ставав чемпіоном Ізраїльської прем’єр-ліги — у 2001 та 2002 роках — а також виграв Кубок Тото в 2002 році. Команда була близька до требла, але не змогла здобути Кубок Ізраїлю. У 2001 році «Маккабі Хайфа» під його керівництвом пройшов кваліфікаційний раунд Ліги чемпіонів УЄФА, двічі перемігши фінський клуб ФК «Гака» із загальним рахунком 5:0, однак згодом УЄФА дискваліфікував команду через участь Валіда Бадіра під час дискваліфікації. Після відходу з «Маккабі Хайфа» у 2002 році Ґрант став наймолодшим тренером збірної Ізраїлю та замінив на цій посаді Ріхарда Меллера Нільсена. Він відомий тим, що давав шанс молодим гравцям у клубах, зокрема в Петах-Тікві та «Маккабі Тель-Авів», а також вважається одним із найуспішніших ізраїльських тренерів поряд із Дрором Каштаном.
Робота в «Портсмуті» та «Челсі»
Під час перебування Ломани ЛуаЛуа в «Портсмуті» Аврам Ґрант працював там директором з футболу й, за наявними відомостями, надавав йому підтримку та заохочення. У жовтні 2005 року Ґрант оголосив про свій відхід зі збірної Ізраїлю, а в червні 2006 року став технічним директором «Портсмута». Він також є особистим другом Романа Абрамовича.
8 липня 2007 року Ґранта призначили директором з футболу лондонського «Челсі». Після відходу Жозе Моурінью 20 вересня 2007 року йому доручили керувати командою. У жовтні 2007 року його помічниками в «Челсі» були Стів Кларк і Хенк тен Катé. Ґрант став першим ізраїльтянином, який очолив англійський футбольний клуб. Водночас під час призначення він не мав необхідної вищої тренерської ліцензії УЄФА, а також ніколи не отримував тренерських сертифікацій рівнів B і A для роботи в Європі.
Після призначення на посаду головного тренера Ґрант зіткнувся з протестами з боку вболівальників «Челсі». Клуб заявив, що частина протестів містила образи расистського характеру. Голова клубу Бруce Бак зазначав, що щодо Ґранта лунали расистські та антисемітські висловлювання, які, на його думку, несправедливо кидають тінь на репутацію переважної більшості вболівальників «Челсі». Водночас багато фанатів наголошували на його браку досвіду на найвищому рівні футболу та відсутності формальної кваліфікації УЄФА. Декілька неназваних гравців «Челсі» заявляли, що методи Ґранта на 25 років застаріли, що клуб заслуговує на більшого тренера і що йому бракує якості для роботи з командою такого рівня. Принаймні один із його співробітників казав друзям, що розглядає можливість піти з клубу.
Робота у «Челсі»
У грудні 2007 року Авраму Ґранту запропонували й він підписав із «Челсі» чотирирічний контракт. У січні 2008 року до складу команди приєдналися Ніколя Анелька, Браніслав Іванович і Франко Ді Санто. Перший матч під його керівництвом завершився поразкою 0:2 від «Манчестер Юнайтед» 24 вересня, однак далі команда провела серію з 16 матчів без поразок. Серед найбільших перемог «Челсі» за Ґранта була домашня розгромна звитяга 6:0 над «Манчестер Сіті». У першому матчі як тренера в Лізі чемпіонів «Челсі» переміг «Валенсію» на виїзді 2:1.
У лютому 2008 року Ґрант вивів «Челсі» до фіналу Кубка ліги, але 24 лютого команда поступилася «Тоттенгем Готспур» 1:2 на «Вемблі». 8 березня «Челсі» вибув із Кубка Англії після поразки 0:1 від «Барнслі». 23 березня Ґрант домігся перемоги 2:1 над «Арсеналом» після двох замін, а 26 квітня команда обіграла «Манчестер Юнайтед» 2:1. Сезон 2007/2008 «Челсі» завершив на другому місці в Прем’єр-лізі, а самого Ґранта в квітні 2008 року визнали найкращим тренером місяця в Прем’єр-лізі. 30 квітня його команда здолала «Ліверпуль» 3:2, що дало загальний рахунок 4:3. У фіналі Ліги чемпіонів 2008 року «Челсі» зіграв 1:1 з «Манчестер Юнайтед», а потім програв у серії пенальті 5:6. 24 травня 2008 року Ґранта звільнили з посади головного тренера «Челсі» з негайним ефектом; після цього він відмовився від пропозиції повернутися до клубу на посаду спортивного директора. За час його роботи «Челсі» не зазнав жодної домашньої поразки в Прем’єр-лізі.
Повернення до «Портсмута»
7 жовтня 2009 року Аврам Грант повернувся до «Портсмута» на посаду директора з футболу після придбання клубу Алі аль-Фараджем. 26 листопада 2009 року його було підтверджено новим головним тренером після звільнення Пола Гарта. Перший матч Гранта на цій посаді завершився домашньою поразкою 1:4 від «Манчестер Юнайтед» 28 листопада 2009 року, а згодом «Портсмут» програв удома «Астон Віллі» 2:4 у Кубку ліги. Першу перемогу в Прем’єр-лізі під його керівництвом команда здобула 5 грудня 2009 року, обігравши «Бернлі» 2:0. Також Грант привів «Портсмут» до перемоги 2:0 над «Ліверпулем», що дозволило команді зрівнятися за очками з аутсайдером турнірної таблиці. Навесні 2010 року він керував клубом під час виходу до фіналу Кубка Англії, тоді як у березні клуб перейшов під адміністрацію. У фіналі на стадіоні «Вемблі» «Портсмут» мінімально програв «Челсі». 20 травня 2010 року Грант подав у відставку з посади головного тренера, назвавши це найважчим рішенням, про що повідомив в відкритому листі на сайті клубу.
Робота у «Вест Гем Юнайтед»
3 червня 2010 року Аврам Ґрант підписав із «Вест Гем Юнайтед» чотирирічний контракт, який був чинним за умови отримання дозволу на роботу. Такий дозвіл він отримав 8 червня, а вже 5 червня першим новачком клубу за його керівництва став Томас Гіцльсперґер, який перейшов на правах вільного агента. Початок сезону 2010/11 став для «Вест Гема» найгіршим в історії Прем’єр-ліги, а 18 вересня Ґрант пропустив матч проти «Сток Сіті» через святкування Йом-Кіпуру; у тій грі команду очолювали його асистенти Пол Гровз, Кевін Кін і Желько Петрович.
До кінця листопада «Вест Гем» виграв лише два матчі Прем’єр-ліги й перебував на останньому місці таблиці. Водночас 30 листопада команда сенсаційно перемогла «Манчестер Юнайтед» з рахунком 4:0 у чвертьфіналі Кубка Футбольної ліги, ставши першою командою, яка того сезону обіграла склад сера Алекса Фергюсона в будь-якому турнірі. Це вивело клуб до півфіналу Кубка Футбольної ліги вперше з сезону 1989/90. У середині грудня Ґрант опинився під тиском через повідомлення про можливе звільнення після відставки Сема Еллардайса з «Блекберн Роверз»; ЗМІ писали, що йому поставили ультиматум: виграти один із трьох наступних матчів або втратити роботу.
На Різдво «Вест Гем» переміг «Фулгем» з рахунком 3:1 і здобув першу гостьову перемогу в сезоні, а 1 січня обіграв «Вулвергемптон Вондерерз» 2:0, після чого команда залишила зону вильоту. Проте поразка 0:5 від «Ньюкасл Юнайтед» 5 січня та ще одна невдача 15 січня знову підірвали позиції Ґранта. Його пов’язували із заміною на Мартіна О’Ніла, але той згодом відмовився від роботи. У підсумку за сезон «Вест Гем» під його керівництвом виграв сім із 37 матчів Прем’єр-ліги, а кубкових ігор команда виграла більше, ніж матчів чемпіонату. 15 травня 2011 року поразка 2:3 від «Віган Атлетік» остаточно оформила виліт із Прем’єр-ліги, і того ж дня, через кілька годин після матчу, Ґранта було звільнено.
Робота в «Партизані», Гані, Північно-Східному Юнайтед» і Замбії
13 січня 2012 року Аврама Гранта було призначено головним тренером белградського «Партизана». Запланований товариський матч проти іранського «Сепахана» в Ісфагані було скасовано через те, що Грант є ізраїльтянином; це сталося на тлі того, що уряд Ірану не визнає Ізраїль як державу. Попри це, Грант привів «Партизан» до п’ятого поспіль чемпіонства Сербії. 14 травня 2012 року він залишив клуб, скориставшись пунктом про дострокове розірвання в 18-місячному контракті.
27 листопада 2014 року Гранта призначили головним тренером збірної Гани. Під його керівництвом команда дійшла до фіналу Кубка африканських націй 2015 року, де поступилася Кот-д’Івуару в серії пенальті та завершила турнір срібним призером. 2 лютого 2017 року Грант подав у відставку після того, як Гана посіла четверте місце на Кубку африканських націй 2017 року: у півфіналі команда програла Камеруну, а в матчі за третє місце — Буркіна-Фасо.
4 січня 2018 року Грант приєднався до клубу «НортІст Юнайтед» із Індійської Суперліги як технічний радник, а 12 січня 2018 року його підвищили до посади головного тренера. Під його керівництвом команда виграла 2 з перших 3 матчів, а Сеймінлен Дунгель оформив перший в історії клубу хет-трик за часів Гранта. Водночас після цих стартових ігор «НортІст Юнайтед» не виграв жодного матчу до кінця сезону й завершив змагання на останньому місці. Грант став першим головним тренером з азійської країни в Індійській Суперлізі.
22 грудня 2022 року його представили як нового тренера збірної Замбії після підписання дворічної угоди. 29 жовтня 2025 року сторони розійшлися за взаємною згодою після невдалих результатів і невиходу на чемпіонат світу 2026 року.
