Єжи Янович — польський тенісист, який народився 13 листопада 1990 року в Лодзі, Польща. У своїй кар’єрі він не здобув жодного титулу на рівні ATP, однак досяг помітних результатів на великих турнірах. Найвищою позицією в рейтингу ATP для нього стало 14-те місце в серпні 2013 року. Серед юніорів Янович доходив до фіналів «Ролан Гаррос» і Відкритого чемпіонату США в одиночному розряді. Найкращим результатом у дорослому турі ATP став півфінал Вімблдону 2013 року, де він поступився Енді Маррею. Раніше, на «Мастерсі» в Парижі 2012 року, Янович, перебуваючи на 69-му місці в рейтингу, пройшов кваліфікацію та обіграв кількох високорейтингових суперників, після чого вийшов до фіналу. У вирішальному матчі він програв Давіду Ферреру. У тій грі його подача досягла 242 км/год — особистого рекорду та сьомого найшвидшого подачного удару в історії. На початку 2012 року він не зміг зіграти на Відкритому чемпіонаті Австралії через брак спонсорської підтримки та коштів на поїздку.
- Як Єжи Янович виступив на «Мастерсі» в Парижі 2012 року та на Вімблдоні 2013 року?
- Як Єржи Янович виступав у 2012 році на турнірах Великого шолома, Челенджерах і Мастерс у Парижі?
- Як Єржі Янович виступав на турнірах Великого шолома та престижних турнірах у 2013 році?
- Яке місце займав Єжи Янович у рейтингу на початку та наприкінці сезону?
- Як склалися для Єржего Яновича перші турніри 2014 року?
- Як розвивалися результати Єжи Яновича на турнірах навесні та влітку сезону?
- Як Єжи Янович виступив на турнірі у Вінстон-Сейлемі?
- Коли Єжи Янович зміг повернутися до тренувань і коли очікував повернення на тур?
- Яким був стиль гри Єржеґо Яновича?
Прорив на турнірах «Мастерс» і Вімблдоні
На турнірі «Мастерс» у Парижі 2012 року Єжи Янович, який тоді посідав 69-те місце в рейтингу, пройшов кваліфікацію, перемігши Дмитра Турсунова та Флорена Серра. У основній сітці він здолав Пилипа Кольшрайбера, Маріна Чилича, Енді Маррея, Янка Тіпсаревича та Жиля Сімона. У підсумку Янович уперше вийшов до фіналу турніру серії «Мастерс 1000», де поступився Давиду Ферреру. У цьому фіналі він подав з максимальною швидкістю 242 км/год — це був його особистий рекорд і сьомий найшвидший подачний удар в історії. Наступним великим успіхом став Вімблдон 2013 року, де Янович дійшов до півфіналу. У матчі за вихід до фіналу він програв Енді Маррею з рахунком 6-7, 6-4, 6-4, 6-3. Після цього результату Янович уперше увійшов до топ-20 рейтингу Асоціації тенісистів-професіоналів. Його найвищою позицією в кар’єрі стало 14-те місце в серпні 2013 року. У юніорському одиночному розряді він також доходив до фіналів Ролан Гаррос і Відкритого чемпіонату США, але на рівні туру Асоціації тенісистів-професіоналів титулів не здобував.
Прорив у 2012 році
Після завершення сезону 2011 року на 221-му місці в рейтингу АТР Єржи Янович у 2012-му зіткнувся з труднощами на старті року: через брак спонсорської підтримки та коштів на поїздку він не зміг зіграти на Відкритому чемпіонаті Австралії. У травні він дійшов до фіналу турніру серії Челенджер у Вольфсбурзі, а згодом виграв ще три турніри цієї серії — у Римі, Схевенінгені та Познані. До кінця року його баланс перемог і поразок на турнірах Челенджер становив 32–9.
На турнірах Великого шолома в середині сезону Янович не пройшов відбір до основної сітки Ролан Гаррос 2012, програвши в третьому кваліфікаційному раунді. Натомість на Вімблдоні 2012 він уперше потрапив до основної сітки через кваліфікацію. У першому колі він переміг Сімоне Болеллі з рахунком 6-3, 3-6, 3-6, 3-6, у другому колі здолав Ернестса Ґулбіса 2-6, 6-4, 3-6, 7-6, 9-7, а в третьому поступився Флоріану Маєру 7-6, 3-6, 2-6, 6-3, 7-5. На Відкритому чемпіонаті США 2012 він уже потрапив до основної сітки без кваліфікації як гравець із топ-100, але в першому колі програв Деннісу Новікову 6-2, 7-6, 3-6, 6-3.
Найпомітнішим результатом сезону став виступ на Мастерсі в Парижі 2012 року. Пройшовши кваліфікацію після перемог над Флораном Серра та Дмитром Турсуновим, Янович у основній сітці послідовно обіграв Філіппа Кольшрайбера 6-7, 4-6, Маріна Чиліча 7-6, 6-2, Енді Мюррея 7-5, 6-7, 2-6, а також Янка Тіпсаревича, який знявся за рахунку 4-1 на користь Яновича в третьому сеті після поразки в першому 3-6 і перемоги в другому 6-1. У півфіналі він переміг Жиля Сімона 4-6, 5-7 і вийшов до фіналу як кваліфаєр. Таким чином він став першим кваліфаєром у фіналі турніру рівня ATP World Tour Masters 1000 від часу Гільєрмо Каньяса в Маямі 2007 року, першим кваліфаєром у фіналі Париж-Берсі від часу Радека Штепанека в 2004 році, а також першим гравцем, який дійшов до фіналу Мастерса 1000 на дебютному виступі, від часу Гарела Леві в Торонто 2000 року. У фіналі він поступився Давіду Фереру 4-6, 3-6, хоча подав там зі швидкістю 242 км/год. Після цього 5 листопада 2012 року Янович піднявся з 69-го місця до топ-30, а завершив рік на 26-й позиції в світі.
Сезон 2013 року та виступи на турнірах Великого шолома
На початку сезону Єржі Янович дістався третього кола Відкритого чемпіонату Австралії, де поступився Ніколасу Альмагро. На турнірі в Марселі він вийшов до чвертьфіналу, перемігши Лукаша Росола та Жюльєна Беннето, але програв Томашу Бердиху. Пізніше, на турнірах серії Мастерс у Індіан-Веллсі та Маямі, Янович, посіяний відповідно під 26-м і 21-м номерами, переміг Девіда Налбандяна, а також програв Рішару Гаске й Томазу Беллуччі. На ґрунтовій частині сезону він зазнав ранніх поразок у Монте-Карло та на турнірі Трофео Кондє де Годо, після чого на Мадридському Мастерсі 2013 року впевнено переміг Сема Кверрі, але в наступному колі поступився Томашу Бердиху. На Римському Мастерсі Янович провів один із найуспішніших турнірів: він обіграв Сантьяго Хіральдо, Жо-Вільфріда Тсонгу та Рішара Гаске, а в чвертьфіналі програв Роджеру Федереру. На Ролан Гаррос він був 21-м сіяним, здолав Альберта Рамоса та Робіна Гаазе, однак у третьому колі поступився Станісласу Вавринці. На трав’яному покритті старт сезону в Галле завершився поразкою від Мірзи Башича, зате на Вімблдоні Янович, посіяний під 24-м номером, дійшов до півфіналу: він переміг Кайла Едмунда, Радека Штепанека, Ніколаса Альмагро, Юргена Мельцера та співвітчизника Лукаша Кубота, а в півфіналі програв Енді Маррею. Після Вімблдону він піднявся на 17-те місце у рейтингу. Надалі Янович зіграв у Гамбурзі, де, будучи 4-м сіяним, переміг Робіна Гаазе, але знявся через травму правої руки в матчі проти Фернандо Вердаско. У Монреалі він як 15-й сіяний здолав Жульєна Беннето і Френка Данчевича, після чого поступився Рафаелю Надалю, а в Цинциннаті програв Джеймсу Блейку. На Відкритому чемпіонаті США, де був 14-м сіяним, Янович у першому колі програв Максимо Гонсалесу, відчуваючи проблеми зі спиною. Через грижу міжхребцевого диска він згодом знявся з матчів Кубка Девіса та не виступав на азійській серії турнірів. Наприкінці року в Стокгольмі він дійшов до третього кола, а в Валенсії та Парижі завершив виступи поразками від Давіда Феррера та Рафаеля Надаля.
Позиція в рейтингу наприкінці та на початку сезону
На початку сезону Єжи Янович розпочав виступи, посідаючи 21-ше місце в рейтингу. Підсумувавши рік, він також завершив його на 21-й позиції. Таким чином, протягом цього періоду його місце в рейтингу не змінилося.
Початок сезону 2014 року
На початку 2014 року Єржег Янович мав виступити в парі з Агнєшкою Радванською на Кубку Гопмана в Перті, Австралія, однак через травму ноги не зміг взяти участь у турнірі. У жеребкуванні його замінив Ґжеґож Паньфіль. Першим офіційним турніром Яновича в сезоні став змагання в Сіднеї, де він був четвертим сіяним. У першому колі він отримав перепустку, а в другому поступився Олександрові Долгополову з рахунком 2–6, 2–6. До Відкритого чемпіонату Австралії 2014 року він підійшов як 19-й сіяний, маючи небагато часу на підготовку.
Сезон на ґрунті й траві
На початку цього відрізка сезону Єжи Янович узяв участь у турнірах серії Майстерс, а також у змаганнях у Монпельє, Роттердамі, Маямі та на ґрунтових турнірах у Монте-Карло, Барселоні, Мадриді, Римі й на «Ролан Гаррос». У Монпельє, де він був третім сіяним, Янович пропустив стартове коло, а в другому раунді переміг Адріана Маннаріно з рахунком 7-6(2), 6-3. Далі він обіграв Едуара Роже-Васслена 6-2, 6-4 у чвертьфіналі, але в півфіналі поступився Рішару Гаске — 7-6(6), 7-6(4).
У Роттердамі Янович розпочав із перемоги над Жюльєном Беннето — 3-6, 6-4, 6-4, після чого здолав Томмі Гааса 6-4, 6-4. У чвертьфіналі він програв Томашу Бердиху в напруженому матчі, що тривав понад дві години: 6-7(9), 6-2, 6-4. На турнірі в Індіан-Веллсі, де він був 19-м сіяним, Янович також пройшов перше коло без гри, але в другому поступився Алехандро Фаллі — 3-6, 6-2, 6-7(5), не реалізувавши матчбол. У Маямі він дійшов до другого раунду, де програв Роберто Баутисті 4-6, 1-6 менш ніж за годину.
На турнірах серії Майстерс у Монако, Барселоні, Мадриді та Римі результати були менш успішними: він поступився Міхаелю Льодра, Юргену Мельцеру, Ернестсу Гульбісу та Філіппу Кольшрайберу відповідно. Натомість на «Ролан Гаррос» Янович виграв два стартові матчі: у першому колі переміг Віктора Естрелью Бургоса 6-1, 6-4, 6-7(6), 6-4, а в другому — Яркко Ніємінена 7-6(4), 7-6(4), 6-4. У третьому колі він програв Жо-Вільфріду Цонзі 4-6, 4-6, 3-6.
Після цього Янович виступав на Вімблдоні, де переміг Сомдева Деввармана в п’яти сетах, а потім здолав Ллейтона Г’юїтта також у п’ятисетовому матчі. У третьому колі він поступився Томмі Робредо — 2-6, 4-6, 7-6(5), 6-4, 3-6, після чого його позиція в рейтингу піднялася до 51-го місця. Пізніше він не дограв матч другого кола в Бастаді проти Душана Лайовича за рахунку 3-6, 1-1.
Улітку Янович також переміг Альберта Рамоса в першому колі турніру в Гамбурзі, але в другому програв Олександру Долгополову 4-6, 1-6. На турнірі в Торонто він поступився Пітеру Поланському 6-7(5), 4-6. Завершив цей відрізок сезону виступ у Цинциннаті, де обіграв Теімураза Габашвілі 6-4, 6-4 і Григора Димитрова 6-4, 3-6, 6-3, але в третьому колі програв Жюльєну Беннето 5-7, 1-6.
Турнір у Вінстон-Сейлемі
На турнірі у Вінстон-Сейлемі Єжи Янович успішно пройшов кілька раундів. У першому колі він переміг Карлоса Берлока з рахунком 6-1, 6-4, у другому — Жуау Соузу 6-1, 3-6, 7-6(5), а в третьому — Едуара Роже-Васслена 4-6, 6-3, 6-4. У чвертьфіналі Янович обіграв Девіда Ґоффена 6-4, 6-2, а в півфіналі — Сема Кверрі 4-6, 7-5, 6-4. У фіналі він поступився Лукашу Росолу з рахунком 6-3, 6-7(3), 5-7.
Повернення після травми коліна
Через травму коліна Єжи Янович не виступав із листопада 2017 року. Це ушкодження він отримав у матчі Кубка Девіса 2015 року проти Словаччини, який завершився поразкою від Мартіна Кліжана з рахунком 3-6, 6-7(4), 3-6. У квітні 2019 року лікарі дозволили йому повернутися до тренувань. Підготовку до відновлення виступів він розпочав у Польщі та Австрії. Янович очікував повернення до змагальної практики в червні або липні 2019 року, а після повернення до туру мав отримати захищений рейтинг 120.
Стиль гри
Стиль гри Єржеґа Яновича вирізнявся дуже сильною подачею: перша подача досягала швидкості від 215 до 230 кілометрів на годину, а друга — приблизно 170–180 кілометрів на годину. Для тенісиста зростом 2,03 метра він мав дуже високу подачу м’яча, що надавало удару високої траєкторії. Водночас йому були притаманні численні подвійні помилки. Попри великі розміри, Янович добре пересувався кортом і завдавав потужних ударів із глибини майданчика. Серед його сильних сторін також відзначали відмінний укорочений удар і сильний дворукий бекхенд. Його гру часто характеризували як поєднання численних бекхендів, укорочених ударів і хороших обертів м’яча.
