Болеслав V Цнотливий народився 21 червня 1226 року як син Лешека Білого та руської князівни Гжимислави. Ім’я Болеслав він отримав на честь свого прадіда Болеслава III Кривоустого, а в «Списку польських королів» йому було надано номер V. Прізвисько Цнотливий з’явилося дуже рано і згадується в Краківських францисканських анналах; його пов’язували з обітницями подружньої чистоти, даними разом із дружиною Кінгою. Їхній шлюб не був завершений, а сама ця цнотливість пояснювалася винятковою побожністю, умертвінням плоті та повагою до матері й жінок, що були поруч. Дружина Кинга, шваґерка Йолента Гелена та сестра Саломея були беатифіковані. Після вбивства Лешека Білого в Ґонсаві 1227 року Болеслав осиротів, і за опіку над ним та його уділом змагалися різні сили, зокрема краківські можновладці, Казимир Куявський і Конрад Мазовецький.
- Коли народився Болеслав V Цнотливий і звідки походить його прізвисько?
- Що сталося з Болеславом V Чесним після загибелі його батька Лєшка Білого?
- Як розгорталася боротьба за владу в Кракові після смерті Лєшка Білого?
- Як у дитинстві Болеслава V Чесного позначилися боротьба за Малопольщу та зміни влади?
- Як Бolesлав Стидливий повернув собі владу над Краківським князівством?
- Як Болеслав V Цнотливий воював за Краків і Малу Польщу?
- Як Болеслав Сором’язливий був пов’язаний із польсько-угорськими та польсько-руськими воєнними подіями?
- Як Болеслав V Цнотливий діяв у війнах і мирних переговорах із сусідніми державами?
- Як Болеслав V Цнотливий реагував на монгольсько-литовські напади та на претензії Владислава Опольського на Краків?
- Які міські та церковні привілеї надавав Болеслав V Цнотливий?
- Коли помер Болеслав V Цнотливий і де його поховали?
Народження, походження, прізвисько
Болеслав V Цнотливий народився 21 червня 1226 року як син Лешека Білого та руської князівни Гжимислави. Ім’я Болеслав він отримав на честь свого прадіда, Болеслава III Кривоустого, а в списку польських королів був позначений числом V. Прізвисько «Цнотливий» з’явилося дуже рано і згадується в Краківських францисканських анналах. Його надали піддані через обітниці цнотливості, які він склав разом із дружиною Кінгою. Шлюб Болеслава та Кінги ніколи не було сповнено. Така подружня стриманість пояснювалася його винятковою побожністю, умертвінням плоті та повагою до матері й жінок із його оточення. Кінга, а також його шваґрова Йолента Гелена і сестра Саломея були беатифіковані.
Дитинство та опіка після загибелі батька
Батька Болеслава V Чесного, Лєшка Білого, було вбито в Ґонсаві 1227 року. Після цієї події Болеслав осиротів. Після смерті Лєшка Білого багато людей домагалися опіки над Болеславом, що свідчить про його важливе становище вже в ранньому віці.
Боротьба за Краківське князівство
Після смерті Лєшка Білого краківські можновладці прагнули встановити регентство за участю Гжимислави, воєводи та краківського єпископа. Такий план суперечив домовленості про спадкування, укладеній між Лєшком Білим і Владиславом Тонконогим. 6 грудня 1227 року Казимир I Куявський заявив про опіку над Дитинством і своїми володіннями, а в березні 1228 року Конрад Мазовецький прибув до Скаришева, щоб домовлятися про регентство для Дитинства. Водночас краківський рід Грифитів надавав перевагу Владиславу Тонконогому як правителеві Кракова. Однак Владислав був зайнятий внутрішньою війною і не міг наполягати на своїх правах опіки, тоді як Конрад Мазовецький здобув підтримку лише від Старжів-Топорчиків у північній частині краківської землі. Спроба Конрада захопити Краків силою не вдалася, а Казимир Кротковський пов’язував його відступ із Мазовії з пруським набігом на Мазовше. 5 травня 1228 року краківські можновладці підтримали Владислава Тонконогого як володаря Кракова. Після з’їзду в Ценях делегація домовилася з ним, і Владислав погодився усиновити Дитинства та визнати його своїм наступником у Кракові й Великопольщі. Після цього Гжимислава передала владу над Краковом Владиславу Тонконогому, а сама з Дитинством отримала Сандомирське князівство, де Гжимислава правила як регентка.
Дитинство і боротьба за спадщину
У дитячі роки Болеслав V Чесний опинився в центрі тривалої боротьби за Краків і Малопольщу. Після втечі Владислава Одонича з ув’язнення знову спалахнула боротьба за Великопольщу, а Владислав Ласконогий залишив Краків. Тим часом Генріх Бородатий увійшов до Кракова за згодою Гжимислави та краківських можновладців. Влітку 1228 року Конрад Мазовецький напав на Краків, але зазнав поразки в битві під Скалою. Пізніше він захопив Генріха Бородатого, а землі Серадзьку, Ленчицьку, а згодом і Сандомирську перейшли під його владу; Гжимислава була позбавлена влади.
У 1230 році Владислав Ласконогий безуспішно намагався повернути свої володіння за допомогою Генріха Бородатого, а 1231 року помер у вигнанні в Рацибужі. За його заповітом Генріх Бородатий став наступником у Кракові та Великопольщі. Того ж року грифиці передали йому малопольські замки, і він отримав владу над Сандомирською землею, а також опіку над Гжимиславою та Болеславом. У 1231–1232 роках Генріх Бородатий воював із Конрадом Мазовецьким за Малопольщу й восени 1232 року витіснив його звідти, після чого Конрад залишив собі лише Ленчицько-Серадзьку землю.
У 1233 році Конрад Мазовецький підступом викликав Гжимиславу та її сина на зустріч, пограбував і побив її. Болеслава і його матір ув’язнили в Черську, а згодом у Сєцехові; під час ув’язнення Гжимислава зазнала багатьох образ, зокрема ляпаса від Конрада. Генріх Бородатий став на захист ув’язнених. Того ж року Болеслав разом із матір’ю втік із монастиря в Сєцехові за допомогою Клеменса з Рущі та абата Миколая з Галла, які підкупили варту. Після втечі вони, замаскувавшись, залишили монастир, а Генріх Бородатий переховав їх у замку в Скалі поблизу Кракова. Згодом Гжимислава і Болеслав зреклися прав на Краків на користь Генріха Бородатого.
У 1234 році між Генріхом Бородатим і Конрадом Мазовецьким знову спалахнула війна за Малопольщу. У серпні 1234 року було укладено мир у Лучані над Вартою за посередництва архієпископа Пельки. За цією угодою Болеслав отримав частину Сандомирської землі та передав Генріху Бородатому кілька укріплень. У червні 1235 року папа Григорій IX затвердив цю домовленість. Проте в 1235 році Конрад Мазовецький здійснив напад на Сандомирську землю, і Болеслав утратив Радомську землю. У 1238 році помер його батько Генріх Бородатий, а владу перейняв Генріх Побожний.
Повернення до Кракова
У 1238 році Генрик Побожний опікувався князем Болеславом і Сандомирським князівством. Наступного року, 1239-го, тринадцятирічний Болеслав у Войниці зустрів п’ятирічну угорську княжну Кунегунду, після чого між ними було укладено шлюбну угоду. Через неповноліття наречених цей союз мав характер заручин. Перші роки Кунегунда провела в Сандомирі разом із матір’ю Болеслава, Гжимиславою. Справжній шлюб Болеслава і Кунегунди відбувся приблизно 1247 року.
У 1241 році Польщу вперше вдерлися монголи. У січні вони зайняли Люблін і Завихост, а 13 лютого захопили й спалили Сандомир. Після цього Болеслав разом із дружиною втік до Угорщини до своєї сестри Саломеї. 9 квітня 1241 року відбулася битва під Легницею, у якій загинув Генрик Побожний. Після цього Болеслав і Саломея перебралися до Моравії, а згодом повернулися до Польщі після поразки угорських військ на річці Шайо та смерті Коломана.
Після загибелі Генрика Побожного владою в Кракові заволодів Болеслав Рогатка, однак сам до міста не прибув. Управління Краковом від його імені здійснював Клеменс із Русчі. 10 липня 1241 року до Кракова ввійшов Конрад Мазовецький, але не здобув підтримки краківських можновладців. У 1243 році вони запросили на престол Болеслава Стидливого. 25 травня 1243 року він відновив владу над Краківським князівством у битві під Суходолами, ставши князем Кракова у сімнадцятирічному віці. У 1243 році Конрад Мазовецький напав на нього, але не зміг розгромити його. До смерті матері Болеслав перебував під її сильним впливом.
Боротьба за Краків і Малу Польщу
Болеслав V Цнотливий прагнув здобути владу над Краковом до кінця життя. У 1246 році він разом із сином Казимиром напав на Малу Польщу, маючи литовське та опольське підкріплення. Під час цих дій його війська здобули перемогу над силами Болеслава Сором’язливого в битві під Жаришовом, а також спричинили втрату Лелюва князем Малої Польщі. Водночас Болеславові не вдалося захопити Краків і Сандомир у Болеслава Сором’язливого. Невдовзі після цього війна тривала далі: восени війська Болеслава відвоювали Лелюв.
У перебігу цих подій Болеслав Сором’язливий через нестачу коштів на війну позичив гроші в дружини Кінги. 2 березня 1257 року під час княжої ради в Корчині він повернув їй позику, передавши Сондеку землю. Військове протистояння в регіоні залишалося напруженим і в наступні роки: 1254–1255 року Болеслав домагався звільнення Семовита Мазовецького та його дружини з-під влади Казимира Конрадовича, а навесні 1255 року це звільнення вдалося. У 1258–1259 роках Болеслав також приєднався до антикудявської коаліції. Разом із Болеславом Побожним він воював проти Казимира Кудявського з 29 вересня до 6 жовтня 1259 року та брав участь у спустошенні Куяв. Мир було укладено 29 листопада 1259 року. У 1260 році Казимир І Конрадович захопив укріплення в Лелюві. 12 грудня в Пшедбужі Болеслав виступав посередником у конфлікті між Казимиром Кудявським і Семовитом Мазовецьким.
Участь у регіональних конфліктах
Болеслав Сором’язливий належав до угорської партії, як і Болеслав Побожний; обидва були пов’язані шлюбами зі згаданими доньками Бели IV. У 1245 році Болеслав підтримав угорську кандидатуру Ростислава на галицький престол. 17 липня під час битви під Ярославом польські та угорські сили зазнали поразки, після чого було укладено мир у Ленчиці за посередництва. У кінці червня та на початку липня 1253 року польсько-руські війська, до складу яких входив Болеслав, напали на Моравію. Цей похід мав на меті підтримати угорську кампанію проти Австрії, що перебувала під владою чехів. Війна не дала вирішального результату, хоча польсько-руські війська здобули значну здобич. Згодом угорсько-чеський конфлікт завершився миром. Премисл Оттокар II та єпископ Павел із Пшеманека намагалися переконати Болеслава приєднатися до чеського табору.
Зовнішня політика й дипломатія
У 1260 році Болеслав V Цнотливий організував угорський напад на Каринтію та в червні й липні того ж року отримав військову допомогу від Болеслава Сором’язливого і Лешека Чорного у війні проти чехів. Однак угорські сили зазнали поразки в битві під Кресенбрунном 12 липня 1260 року. Надалі Болеслав підтримав Болеслава Побожного у протистоянні з Генріхом III Білим на івановицькому з’їзді 29 січня 1262 року, а 7 червня 1262 року взяв участь у мирних переговорах із Генріхом III Білим на даньковському з’їзді. Під час цих переговорів його союзник Владислав Опольський намагався схилити Болеслава Сором’язливого і Болеслава Побожного до приєднання до чеського табору.
У березні 1266 року Болеслав узяв участь у мирній зустрічі в Буді, де Стефан погодився зберігати мир із різними правителями, зокрема й з ним. У 1270 році до Кракова прибув король Угорщини Стефан V, після чого Болеслав уклав із ним вічний мир. Уже в 1271 році він брав участь у військовому поході до Вроцлавського князівства разом із руськими князями. Після смерті Стефана V 6 квітня 1272 року угорський союз Болеслава розпався, а згодом він став на бік чехів після того, як королем Угорщини став Владислав IV. У 1272–1278 роках Болеслав брав участь у війні між Пржемислом Отакаром II та Рудольфом Габсбурзьким, а 1277 року уклав мирний договір із чехами в Опаві.
Міжнародні конфлікти та внутрішня опозиція
У листопаді 1259 року монголи й русини вторглися до Малої Польщі та зруйнували Сандомир, Люблін і Краків. Під час цього нападу Болеслав утік до Угорщини або до Серадза, яким керував Лешек Чорний. У лютому 1260 року монголи залишили Малу Польщу, і Болеслав повернувся до своїх володінь. Стосунки між Болеславом і володарем Галичини були дуже напруженими, а в 1262 році в Тарнаві було укладено мир.
Після смерті Данила в 1265 році литовсько-руські сили знову вторглися до Малої Польщі та спустошили околиці Скаришева, Тарчека і Віслиці. У 1265–1266 роках Болеслав воював із руськими князями Шварном і Васильком, синами володаря Галичини, які допомагали литовцям у нападі на Малу Польщу. Шварна було розбито 19 червня 1266 року в битві під Вротами. Цей конфлікт завершився 1266 року тим, що Болеслав відмовився від походів проти ятвягів.
У 1265 році через обітниці цнотливості Болеслава та його дружини Кінги володар визнав Лешека Чорного законним спадкоємцем Краківсько-Сандомирського князівства. Згодом це спричинило бунт, пов’язаний із запереченням такого спадкування. У 1273 році Владислав Опольський організував військовий похід проти Кракова, а краківські можновладці повстали проти Болеслава, маючи намір посадити Владислава на трон. Вони також виступали проти того, щоб спадкоємцем Болеслава був Лешек Чорний. 4 червня Болеслав Встидливий розбив Владислава Опольського та повстанців у битві під Богучином, але втратив частину краківських земель, зокрема хшанівське каштелянство. Між жовтнем і листопадом 1273 року Болеслав організував військовий похід проти Владислава. У 1274 році князі уклали мир, за яким Владислав відмовився від претензій на краківський трон і повернув хшанівське каштелянство, хоча зберіг частину краківських земель між річками Скава і Скавінка.
Міські та церковні привілеї
У правління Болеслава V Цнотливого було надано низку важливих привілеїв для міст і церковних установ. 27 лютого 1253 року він надав локаційний привілей Бохні. 5 червня 1257 року під час ради біля Пиньчова було проведено локацію Кракова за магдебурзьким правом. Приблизно через рік після 1257 року було видано локаційний привілей за магдебурзьким правом для Нового Корчина, а в 1264 році — для Скаршува. У 1271 році, під час ради в Кракові, він надав такий самий привілей Єнджейову.
Окремо Болеслав V приділяв увагу церковним справам. 28 серпня 1252 року на зустрічі в Огляндові він видав імунітетний привілей Краківській єпископії, а 18 червня на раді в Хробежі підтвердив цей привілей. 11–13 червня 1258 року під час ради в Сандомирі він також підтвердив привілеї церкви в Малопольщі. У зв’язку з його зусиллями та діями Краківської єпископії 17 вересня 1253 року папа Інокентій IV канонізував Станіслава зі Щепанова. Наступного року, 8 травня 1254 року, в Кракові відбулися урочистості на честь святого Станіслава і зустріч П’ястівських князів.
До його внутрішньої політики належала також реформа управління соляними копальнями в Бохні та Величці. Після відкриття бохніських соляних родовищ у 1251 році він включив ці копальні до князівських маєтків як джерело постійних доходів. Близько 1265 року він також відбудував дерев’яно-земляні укріплення замку на Вавелі.
Смерть і поховання Болеслава V Цнотливого
Болеслав V Цнотливий помер 7 грудня 1279 року. Його похорон відбувся 10 грудня 1279 року. Після смерті його поховали у францисканському костелі в Кракові. Місце поховання в цьому костелі не викликає сумнівів, а надгробок Болеслава V Цнотливого також міститься у францисканському костелі в Кракові. Водночас у XIX столітті Казимир Стрончінський довів, що автентичність цього надгробка є хибною. Шлюб Болеслава V з Кінгою був бездітним через обітниці чистоти; після його смерті Кінга вступила до монастиря бідних кларисок у Старому Сончі. Після смерті Болеслава V новим князем Кракова і Сандомира став Лешек Чорний.
