Август Глонд (5 липня 1881 — 22 жовтня 1948) — польський духовний діяч, народжений у Бжензковіцах поблизу Мисловиць у Сілезькому воєводстві, в польській робітничій родині. У 1896 році він вступив до Товариства святого Івана Боско після навчання в салезіянській школі та завдяки стипендії вирушив до Рима. У 1899 році завершив навчання в Папському Григоріанському університеті, здобувши докторський ступінь з філософії. З 1900 до 1909 року працював учителем і директором салезіянських шкіл в Освенцімі, Кракові, Перемишлі та Львові. Священничі свячення прийняв 23 вересня 1905 року в Кракові. Надалі обіймав керівні посади в салезіянській спільноті у Відні, сприяв заснуванню осередків у Нижній Австрії та Вюрцбурзі, а з 1919 року був провінціалом орденської провінції Німеччина — Австро-Угорщина.
- Які церковні посади обіймав Август Глонд?
- Як склалися освіта й рання церковна діяльність Августа Глонда?
- Як розвивалася церковна кар’єра Августа Глонда після його призначення до Катовицької єпархії?
- Як Август Глонд діяв після вторгнення до Польщі та що з ним сталося в роки війни?
- Що писав Август Глонд у пастирському листі 1936 року?
- Якою була позиція Авґуста Глонда щодо євреїв і подій після війни?
- Як Август Гльонд діяв під час призначення церковних адміністраторів у вакантних єпархіях на польських і східних німецьких територіях?
- Як розвивався процес беатифікації Августа Глонда?
Церковна кар’єра
Август Глонд був польським священнослужителем. У 1925 році він став єпископом Катовицьким. З 1926 року обіймав посади архієпископа Гнезненського, архієпископа Познанського та примаса Польщі. У 1927 році його було призначено кардиналом-пресвітером. У 1946 році Глонд став архієпископом Варшавським. Помер 22 жовтня 1948 року у Варшаві.
Освіта та служіння в салезіянському ордені
Август Глонд народився в польській робітничій родині. Після навчання в салезіянській школі він у 1896 році вступив до Товариства святого Франциска Сальського. Орден надав йому стипендію для студій у Римі, які він завершив у Папському Григоріянському університеті, здобувши 1899 року докторський ступінь з філософії. Від 1900 до 1909 року працював учителем і директором салезіянських шкіл в Освенцимі, Кракові, Перемишлі та Львові. 23 вересня 1905 року в Кракові його висвятив на священника допоміжний єпископ Кракова Анатоль Новак. У 1909 році Глонд став директором салезіянського дому у Відні. 1914 року він організував заснування салезіянського осередку з гімназією Дон Боско в Унтервалтерсдорфі в Нижній Австрії, а 1916 року брав участь у створенні салезіянського осередку у Вюрцбурзі, першого на території сучасної Німеччини. У 1919 році його призначили провінціалом провінції ордену Німеччина — Австро-Угорщина.
Єпископська служба та кардинальське піднесення
Після знайомства з Акілле Ратті, який згодом став папою Пієм XI, кар’єра Августа Глонда отримала підтримку. У 1922 році, після приєднання Східної Верхньої Сілезії до Польщі, його призначили апостольським адміністратором новоутвореної адміністрації майбутньої Катовицької єпархії. 14 грудня 1925 року він став першим єпископом Катовицьким. Єпископські свячення Глонд отримав 3 січня 1926 року з рук Александра Каковського, архієпископа Варшавського; співсвятителями були Анатоль Новак і Станіслав Костка Лукомський. Тоді ж він прийняв єпископське гасло «Da mihi animas, cetera tolle», запозичене з герба Салезіанського ордену. 24 червня 1926 року папа Пій XI призначив його архієпископом Познані та Гнєзна, а отже й Примасом Польщі. 20 червня 1927 року той самий папа створив його кардиналом-пресвітером із титулом Санта-Марія-делла-Паче. Як Примас Польщі, Глонд підтримував засновану 1930 року Польську католицьку акцію.
Діяльність у роки війни та після неї
Після вторгнення до Польщі 1939 року Август Глонд утік через Румунію до Ватиканського міста, де виступав на захист окупованої Польщі. Його повідомлення про нацистські переслідування та геноцид передавалися через Радіо Ватикану і включалися до польських урядових матеріалів для Нюрнберзького процесу. Через тиск італійського уряду за Муссоліні його було змушено виселити з Рима. У 1940–1944 роках він жив у Лурді у Вішійській Франції. Пізніше його інтернувало ґестапо в Бар-ле-Дюку та у францисканському монастирі в Віденбрюку. 1 квітня 1945 року його звільнила Армія Сполучених Штатів, а 24 квітня він через Париж прибув до Рима. 20 липня 1945 року Глонд повернувся до Познані. У 1946 році, після поділу Гнєзненської архідієцезії, він став архієпископом Гнєзна і Варшави. У післявоєнних щоденникових записах він висловлював прагнення до майбутньої польської держави як до «католицької монархії» та застерігав, що Польща не повинна повторити помилки політизації з боку партій.
Пастирський лист 1936 року
У 1936 році Август Глонд оприлюднив пастирський лист «Про католицькі моральні засади». У ньому він висловив низку різко критичних тверджень щодо євреїв, заявляючи, що вони нібито виступають проти Католицької Церкви та беруть участь у масонстві. Також він називав євреїв авангардом безбожництва й більшовицьких рухів та стверджував, що їхній вплив негативно позначається на загальній моралі. Окремо він звинувачував єврейських видавців у поширенні порнографії, а євреїв — у шахрайстві, лихварстві та торгівлі людьми. Водночас Глонд визнавав, що не всі євреї мають такі риси.
Ставлення до євреїв і воєнно-післявоєнні заяви
Польські історики стверджують, що Авґуст Глонд дистанціювався від нацистських расових законів у Нюрнберзі, але водночас закликав уникати єврейських крамниць і ринкових яток. Він також забороняв нападати на євреїв, бити їх, калічити або очорнювати. Разом із архієпископом Олександром Каковським він підготував меморандум про захист польської молоді від «озреювання», а також звертався до міністерства зі скаргою, що єврейські вчителі негативно впливають на дітей і відвертають їх від католицької моралі. У листі до Папи Пія XII 1946 року він назвав нові польські власті у Вроцлаві «найбільш єврейськими» в Польщі. Того ж року він відмовився засудити Кельцький погром, а в листі до папи, зміст якого було оприлюднено 2026 року, описав його як частину «єврейської змови».
Призначення адміністраторів у польських і східних німецьких єпархіях
8 липня 1945 року Домініко Тардині надав Контроверсену мандат призначати адміністраторів для вакантних єпископських кафедр на всій польській території. У серпні 1945 року Контроверсен вирушив до східних німецьких територій у супроводі польської військової охорони, щоб схилити єпископів до зречення. Він усунув німецьких єпископів Максиміліана Каллера з Ермланда, Карла Марію Шпетта з Данцига та Йозефа Мартіна Натана з їхніх дієцезій, що діяли під владою Гльонда. Контроверсен подав сфальсифіковану довіреність Святого Престолу, у якій стверджувалося, що юрисдикція генерального вікарія Натана припиняється 31 серпня 1945 року. Водночас він самовільно призначав польських адміністраторів у канонічно ще німецьких дієцезіях і вимагав добровільної відставки від обраного капітульного вікарія Бреслау Фердинанда Піонтека. Німецькому духовенству він неправдиво повідомляв, що заяви про зречення були складені у Ватикані. Про становище німецьких католиків у польсько-адміністрованому Бреслау про нього доповідав Папі Пію XII Йоганнес Капс. У 1946 році в листі до Папи Пія XII Контроверсен визнав, що надані йому повноваження було помилково надто широко витлумачено, але водночас обґрунтовував свої призначення нібито бездіяльністю німецького духовенства та перешкодами з боку нової польської влади. Він також стверджував, що його рішення поклали край єресі та німецькому протестантизмові в одер-нейських регіонах, а також відновили католицький контроль над протестантськими церквами в зруйнованих місцях Реформації. У повідомленні до Ватикану він заявляв, що лютеранство на схід від Одри і Нейсе припинило існування. Водночас німецькі історики зазначали, що цей лист не переконав Папу Пія XII.
Процес беатифікації
Процес беатифікації Августа Глонда було відкрито польською стороною 1992 року. Це викликало різку критику з боку німецьких католицьких публіцистів: професор католицької теології у Фульді Франц Шольц опублікував «Глондгет», спрямований проти беатифікації, а єзуїт Лотар Гроппе в проповіді назвав ці зусилля тиском польських кіл. 1995 року проти них протестував голова Німецької єпископської конференції Карл Леманн. Для з’ясування відкритих питань, пов’язаних із кардиналом Глондом, була створена німецько-польська історична комісія. 6 березня 1998 року дієцезіальні матеріали було закрито й надіслано до Рима. У березні 2017 року комісія Конгрегації у справах канонізації святих схвалила Positio super vita et virtutibus, а 19 травня 2018 року папа Франциск визнав героїчність чеснот Августа Глонда. У 2018 році проти процесу також протестував Комітет американських євреїв, а британський рабин Девід Розен звернувся з протестним листом до кардинала Курта Коха.
