Артур Боруць народився 20 лютого 1980 року в місті Седльце, Польща, у родині колишнього хокеїста Владислава та домогосподарки Ядвіги Боруць. У дитинстві він мешкав на вулиці Вишинського, а футбольний інтерес поділяв зі старшим братом Робертом. Також у нього є три сестри — Катажина, Анна та Пауліна.
Перші футбольні навички Артур почав опановувати у дев’ятирічному віці в клубі «Погонь» у рідному місті. Спочатку він грав на позиції нападника, але тренер Йозеф Топчевський перевів його у воротарі. Надалі Боруць виступав за польські клуби «Погонь», «Легія» та «Долькан», шотландський «Селтік», італійську «Фіорентину», а також за англійські «Саутгемптон» і «Борнмут» у Прем’єр-лізі. Завершив кар’єру, повернувшись до «Легії».
За збірну Польщі він провів 65 матчів і пропустив 63 голи. Боруць брав участь у чемпіонаті світу 2006 року та чемпіонаті Європи 2008 року, а також був у заявці Польщі на Євро-2016, де на поле не виходив.
- За які клуби грав Артур Боруц і як він виступав за збірну Польщі?
- Де народився й як починав займатися футболом Артур Боруц?
- Як розвивалася клубна кар’єра Артура Боруца в «Погоні» та «Легії»?
- Як Артур Боруц виступав за «Селтік» у середині та наприкінці 2000-х років?
- Як розвивалася клубна кар’єра Артура Боруца у «Фіорентині»?
- Як Артур Боруць виступав за «Саутгемптон» у 2012–2014 роках?
- Як Артур Боруц виступав за «Борнмут» після переходу до клубу?
- Як завершувався клубний шлях Артура Боруца в «Легії» Варшава?
- Як Артур Боруц виступав за збірну Польщі на великих турнірах і в офіційних матчах?
- Як складалося особисте життя Артура Боруца і які події навколо нього привертали увагу преси?
Клубна кар’єра та виступи за збірну Польщі
Артур Боруц народився 20 лютого 1980 року в Седльцях, Польща. Він є польським футболістом, який виступав на позиції воротаря. На клубному рівні грав за польські команди «Погонь», «Легія» та «Долькан», а також за шотландський «Селтік», італійську «Фіорентину» та англійські клуби Прем’єр-ліги «Саутгемптон» і «Борнмут». Завершив кар’єру, повернувшись до «Легії». У складі збірної Польщі Боруц провів 65 матчів і пропустив 63 голи. Він брав участь у чемпіонаті світу 2006 року та чемпіонаті Європи 2008 року, а також входив до заявки Польщі на чемпіонат Європи 2016 року, однак на цьому турнірі не зіграв жодного матчу.
Ранні роки
Артур Боруц народився 20 лютого 1980 року в польському місті Седльце в родині колишнього хокеїста Владислава та домогосподарки Ядвіги Боруц. У нього був один брат Роберт і три сестри — Катажина, Анна та Пауліна. Дитинство він провів у будинку на вулиці Вишинського в Седльцях, де разом зі старшим братом захоплювався футболом на місцевих майданчиках.
Перші футбольні навички почав опановувати у дев’ятирічному віці в клубі «Погонь» у рідному місті. Спочатку Боруц грав на позиції нападника, але тренер Йозеф Топчевський перевів його у воротарі. Водночас бабуся наполягала на здобутті освіти, вважаючи спорт лише розвагою. Тому Боруц вступив до місцевої технічної школи, де навчався на автомеханіка, паралельно продовжуючи займатися футболом.
Клубна кар’єра
На початку 1996 року Артур Боруц підписав перший професійний контракт із «Погонню». У сезоні 1996 року він дебютував у першій команді в матчі проти «Ольєнти Луков», після чого став основним воротарем клубу. У сезоні 1997/98 допоміг «Погоні» здобути Кубок Польщі на рівні воєводства. Після товариського матчу 1998 року на нього звернула увагу варшавська «Легія», і того ж року він побував на передсезонному зборі клубу в Сицилії та підписав контракт із «Легією». Протягом півтора року Боруц виступав за резервну команду, а в другій половині сезону 2000/01 був відданий в оренду до «Дольцана» із Забок, за який провів 10 матчів. Після повернення ще два роки залишався другим воротарем «Легії». Дебют за першу команду відбувся 8 березня 2002 року, коли він замінив травмованого Штанева в матчі проти «Погоні» зі Щецина. У другій частині сезону 2002/03 Боруц став основним воротарем «Легії». У червні 2004 року в матчі проти «Відзева» він забив єдиний гол у своїй кар’єрі, реалізувавши пенальті; після цього влаштував святкування з прохідним маршем гравців і отримав жовту картку від арбітра. Загалом у чемпіонаті Екстракляси він провів 69 матчів.
Карьєра в «Селтіку»
20 липня 2005 року Артур Боруц перейшов до шотландського «Селтіка» на правах річної оренди з опцією викупу й одразу став основним воротарем команди. 17 жовтня 2005 року він підписав із клубом контракт на три з половиною роки. Уже в період виступів за «Селтік» Боруц не раз відігравав ключову роль у важливих матчах: 21 листопада 2006 року в поєдинку Ліги чемпіонів проти «Манчестер Юнайтед» він відбив пенальті Луї Саа, що допомогло команді посісти друге місце в групі та вийти до стикових матчів турніру. У січні наступного року його визнали найкращим гравцем шотландської Прем’єр-ліги за грудень; він став лише п’ятим воротарем, який отримав цю нагороду. Наприкінці сезону Боруца також номінували на звання найкращого футболіста Шотландії.
У серпні 2007 року він брав участь у третьому кваліфікаційному раунді Ліги чемпіонів проти московського «Спартака». Виїзна зустріч завершилася з рахунком 1:1, а домашній матч на «Селтік Парк» також закінчився 1:1. У серії пенальті Боруц відбив два удари суперника. 5 січня 2008 року контракт із «Селтіком» було продовжено до 2011 року. 20 жовтня 2008 року він увійшов до розширеного списку з 55 гравців на символічну збірну ФІФПро світу. 28 січня 2009 року Боруц допоміг команді вийти до фіналу Кубка ліги, відбивши пенальті у грі проти «Данді Юнайтед». 12 грудня 2009 року він провів 200-й матч за «Селтік» у зустрічі проти «Мазервелла».
Водночас його період у клубі супроводжувався й суперечливими епізодами. 25 серпня 2006 року в Глазго Боруц отримав поліцейське попередження за образливі жести на адресу вболівальників «Рейнджерс»; повідомлялося, що він привітав їх жестом «V» і висміював хрестом. Попередження було винесено без відеодоказів, лише на підставі свідчень уболівальників та очевидців. Шотландська преса називала його «Святим воротарем», а шотландська прокуратура зрештою визнала його дії не кримінальними. У парламенті Шотландії навіть порушували це питання, а представники Ватикану критикували рішення про юридичне переслідування Боруца. Остаточне рішення у справі оголосила шотландська прокуратура 28 серпня 2006 року; вона визнала, що Боруц висміював фанатів «Рейнджерс» і не здійснював окремого релігійного жесту, та оштрафувала його на 500 фунтів стерлінгів. 17 грудня 2006 року він знову перехрестився під час матчу «Селтік» — «Рейнджерс», але поліція повідомила, що гра минула без інцидентів. У травні 2007 року Шотландська футбольна асоціація винесла йому суворе попередження за поведінку після матчу шотландських суперників, а в квітні 2008 року він знову викликав невдоволення частини вболівальників, показавши футболку з портретом Папи Івана Павла II та написом «Боже, благослови Папу». У квітні 2010 року Боруц отримав нагороду за найкращий сейв сезону, а останній матч за «Селтік» провів 4 травня в дербі «Олд Фірм» проти «Рейнджерс». Після цього з’являлися чутки про його відхід із клубу, серед головних претендентів називали «Арсенал» і «Севілью».
Період у «Фіорентині»
12 липня 2010 року «Фіорентина» та «Селтік» досягли принципової домовленості про перехід Артура Боруца до Італії, а 15 липня він підписав з флорентійським клубом дворічний контракт. У першому матчі сезону Серії А 2010/11 проти «Наполі» воротар не вийшов на поле й залишився на лаві запасних. Тодішній тренер Сініша Михайлович пояснював це тим, що на перший матч обрав Стефана Фрея через його лідерські якості та знання Серії А. Сам Боруц був незадоволений таким становищем і заявляв про готовність залишити «Фіорентину», якщо не отримає ігрового часу.
Згодом він дебютував за першу команду «Фіорентини» 26 жовтня та зберіг ворота сухими в матчі третього раунду Кубка Італії проти «Емполі». Після травми коліна у основного воротаря Фрея Боруц став першим голкіпером команди. 27 листопада він допоміг «Фіорентині» зіграти внічию 1:1 з «Ювентусом», а після цього матчу його гру високо оцінив тренер суперника Луїджі Дельнері. У зимове трансферне вікно через брак ігрової практики Боруц також став предметом інтересу з боку «Легії». Улітку 2011 року, після переходу Стефана Фрея до «Дженоа», Боруц остаточно закріпив за собою статус основного воротаря «Фіорентини».
У «Саутгемптоні»
22 вересня 2012 року Артур Боруць підписав із англійським клубом Прем’єр-ліги «Саутгемптон» однорічний контракт. Свій офіційний дебют за команду він провів 20 жовтня, коли пропустив чотири м’ячі в матчі проти «Вест Гем Юнайтед», що завершився поразкою 1:4. 28 жовтня в поєдинку Прем’єр-ліги він кинув пляшку з водою в уболівальників «Тоттенгем Готспур».
Після цього Боруць повернувся до першої команди «Саутгемптона» і з 1 січня 2013 року до кінця сезону зіграв у всіх матчах чемпіонату. 9 березня 2013 року в зустрічі з «Норвіч Сіті» на «Керроу Роуд» він на 90-й хвилині відбив пенальті Гранта Холта й допоміг команді зберегти нульову нічию, яка стала важливою у боротьбі за збереження місця в лізі. Хороша форма після повернення до основного складу спонукала тренера Маурісіо Почеттіно наміритися запропонувати йому довший контракт, і 18 квітня 2013 року Боруць підписав нову дворічну угоду з клубом.
12 травня 2013 року «Саутгемптон» зіграв 1:1 із «Сандерлендом», забезпечивши собі місце в Прем’єр-лізі на наступний сезон і завершивши чемпіонат на 14-му місці. Боруць утвердився як основний воротар команди та допоміг їй вдало розпочати сезон 2013/14. 26 жовтня 2013 року після перемоги 2:0 над «Фулгемом» «Саутгемптон» набрав 18 очок і вийшов на третє місце в Прем’єр-лізі. 2 листопада 2013 року в матчі зі «Сток Сіті» він пропустив гол уже на 13-й секунді від Асьміра Беговича, а 23 листопада у грі проти «Арсенала» намагався обіграти в штрафному майданчику Олів’є Жиру; «Арсенал» тоді переміг 2:0.
Пізніше в матчі проти «Челсі» Боруць зламав руку, намагаючись зупинити удар Демби Ба, і «Саутгемптон» поступився 1:3. Через травму він вибув на шість тижнів, а після повернення 11 січня 2014 року зберіг ворота сухими в грі проти «Вест Бромвіч Альбіон». У кінцівці того матчу він також не дозволив Шейну Лонгу зрівняти рахунок, а «Саутгемптон» здобув перемогу 1:0.
Кар'єра в «Борнмуті»
19 вересня 2014 року Артур Боруц перейшов до «Борнмута» на правах оренди з клубу Чемпіоншипу. Уже 20 вересня він дебютував за нову команду в гостьовому матчі проти «Вотфорда», який завершився внічию 1:1. 25 жовтня 2014 року «Борнмут» на виїзді розгромив «Бірмінгем Сіті» з рахунком 8:0, і це був перший випадок в історії клубу, коли команда забила в матчі Чемпіоншипу вісім голів. У тій грі Боруц відбив пенальті Пола Кеддіса на 53-й хвилині. До кінця грудня 2014 року він зберіг дев’ять «сухих» матчів у 18 зустрічах за «Борнмут». Наприкінці 2014 року оренду було продовжено до кінця сезону, а 2 травня 2015 року команда виграла Чемпіоншип і здобула підвищення до Прем’єр-ліги. 26 травня 2015 року «Борнмут» оголосив про повноцінне підписання Боруца як вільного агента. У сезоні 2015/16 він розпочав як основний воротар клубу і 8 серпня 2015 року зіграв у першому матчі «Борнмута» в Прем’єр-лізі проти «Астон Вілли». 19 вересня він залишив ворота «сухими» в грі проти «Сандерленда» на «Дін Корт». Після домашньої поразки 1:5 від «Тоттенгема» 25 жовтня 2015 року він втратив місце в основі на користь Адама Федерічі, але згодом повернувся до стартового складу через травму конкурента. 5 грудня 2015 року Боруц зіграв проти «Челсі», а за тиждень допоміг «Борнмуту» перемогти «Манчестер Юнайтед» 2:1 удома. За підсумками сезону 2016/17 уболівальники визнали його найкращим гравцем клубу, а 17 травня 2018 року він підписав новий контракт із «Борнмутом» до літа 2019 року.
Повернення до «Легії» та завершення кар’єри
На початку червня 2019 року Артур Боруц знову продовжив контракт, однак у сезоні 2019/20 не зіграв жодного матчу. 1 серпня 2020 року він повернувся до «Легії» Варшава, підписавши однорічну угоду. Дебютував у сезоні 2020/21 у переможному матчі Кубка Польщі проти «Білхатува», який завершився з рахунком 6:1. Того ж сезону Боруц разом із «Легією» став чемпіоном країни, а у віці 41 року і 67 днів — найстаршим польським чемпіоном. 21 травня 2022 року було оголошено про його відхід з варшавського клубу. 17 червня 2022 року він повідомив про завершення кар’єри та прощальний матч. 20 липня 2022 року Боруц провів перші 45 хвилин прощального матчу «Королівська вечірка» проти «Селтіка», а на 90-й хвилині знову вийшов на поле, замінивши Чезарія Міштю. Матч завершився внічию 2:2 між «Легією» Варшава та «Селтіком».
Виступи за збірну Польщі
Артур Боруц виступав за юнацькі збірні Польщі ще під час гри за «Погонь». Дебют у складі національної збірної Польщі він провів 28 квітня 2004 року в товариському матчі проти збірної Ірландії. До заявки на фінальні матчі чемпіонату світу 2006 року в Німеччині його включив головний тренер Павел Янас. На турнірі Янас узяв трьох воротарів — Артура Боруца, Томаша Кущака та Лукаша Фабіанського, а саме Боруц зіграв у всіх трьох матчах проти Еквадору, Німеччини та Коста-Рики.
На чемпіонаті Європи 2008 року Боруц був основним воротарем збірної Польщі. У матчі проти Німеччини він пропустив два м’ячі, а в грі з Австрією вийшов у стартовому складі. Польща вела 1:0 до останньої компенсованої хвилини, коли суддя Говард Вебб призначив пенальті, і Боруц програв дуель Івиці Вастичу. Нічия з Австрією позбавила поляків шансів вийти далі, а в останньому матчі турніру Польща поступилася Хорватії 0:1. За свою самовіддану гру на турнірі воротар отримав від німецьких і австрійських медіа прізвисько «інопланетянин».
27 серпня 2008 року Боруца, Даріуша Дудку та Радослава Маджака було відраховано зі збірної за порушення режиму: вони залишили розташування команди в Києві без дозволу та були помічені за вживанням алкоголю в іншому місцевому готелі. Після цього вони публічно перепросили вболівальників і партнерів по команді. 11 жовтня 2010 року Боруц повернувся на позицію воротаря в матчі відбору до чемпіонату світу проти Чехії після двоматчевої дискваліфікації. У січні 2013 року його знову викликали до збірної після дворічної перерви; 6 лютого він зіграв проти Ірландії, а 22 і 26 березня брав участь у відбіркових матчах проти України та Сан-Марино. Свій останній матч за збірну Боруц провів у листопаді 2017 року в товариській грі проти Уругваю, яка завершилася нічиєю 0:0. Загалом він провів за національну команду 65 матчів і пропустив 63 м’ячі.
Особисте життя та суспільний резонанс
У сім’ї Артура Боруца були й трагічні події: його мати Ядвіга померла від раку, коли йому було 20 років, а батько Владислав помер у квітні 2010 року після тривалої хвороби. 21 квітня 2007 року Боруц врятував у Глазго вагітну польку, її сестру та швагра від хуліганів. 11 червня 2008 року його дружина Катажина народила в Варшаві сина Алекса. Того ж року сім’я Боруца розпалася через стосунки з Сарою Манней. У квітні 2010 року медіа повідомляли, що Боруц і Сара Манней чекають на дитину, а 9 серпня 2010 року в Познані вона народила доньку Амелію. Нині Боруц живе разом із Сарою Манней, донькою Амелією та донькою Сари Олівією.
У вересні 2009 року газета «Сан» опублікувала фото Боруца з молодою дівчиною, яку згодом ідентифікували як його молодшу сестру Пауліну; після цього видання оприлюднило офіційне спростування і вибачення. Неправдиву інформацію про Боруца також поширила газета «Новини світу», яка виплатила йому 70 тисяч фунтів стерлінгів компенсації за наклеп; ця сума стала новим шотландським рекордом у справах про наклеп. Боруц є відданим уболівальником колишнього клубу «Легія», за можливості відвідує її матчі незалежно від місця проведення, активно бере участь у Союзі вболівальників «Легії» та використовує жест у формі латинської літери L як знак вірності «бійцям». Також він застосовує власний авторитет, щоб допомагати вболівальникам «Легії» у конфліктах із керівництвом клубу. 14 березня 2020 року Боруц повідомив про симптоми коронавірусу.
