Раймон Копа — французький футболіст, який починав аматорську кар’єру в Ньой-ле-Міні. У 1949 році він перейшов до «Анже», де провів два сезони, після чого приєднався до «Стад де Реймс». У складі реймського клубу між 1951 і 1956 роками Копа здобув кілька трофеїв і зіграв у фіналі Кубка європейських чемпіонів 1955–1956 років проти «Реала».
За кілька тижнів після того фіналу він перейшов до мадридського «Реала», де провів три сезони. Разом із іспанським клубом Копа виграв три Кубки європейських чемпіонів, два національні чемпіонати та один Латинський кубок. Після трьох років в Іспанії він повернувся до «Реймса» і завершив кар’єру там у 1967 році. У складі збірної Франції Копа зіграв на двох чемпіонатах світу. У 1958 році він став володарем «Золотого м’яча», а також шість разів номінувався на цю нагороду.
- Як розвивалася клубна кар’єра Раймона Копа та якими були його досягнення у збірній Франції?
- Як Раймон Копа почав займатися футболом і яким було його дитинство?
- Чим займався Ремон Копа після завершення футбольної кар’єри та яку громадську позицію він займав?
- Якими були ігрові якості Реймона Копа?
- Як розвивалися початок кар’єри Раймона Копа та його робота після футбольних занять?
- Як Раймон Копа проявив себе в юнацьких змаганнях і що це змінило в його кар’єрі?
- Як Карр’єра перейшов до «Анже СКО» і що йому пообіцяли в клубі?
- Як Раймон Копа перейшов до «Реймса» і що йому вдалося в перших сезонах у клубі?
- Як Реймонд Копа опинився в «Реалі» та яких успіхів досяг у перші сезони?
- Як розвивалися виступи Реймона Копа після повернення до «Реймса»?
- Як Реймонд Копа виступав за збірну Франції та коли завершив професійну кар’єру?
Клубна кар’єра та виступи за збірну Франції
Раймон Копа почав грати в аматорський футбол у Ньой-ле-Міні, а 1949 року перейшов до «Анже». У складі цього клубу він провів два сезони, після чого переїхав до «Стад де Реймс». Саме з реймською командою між 1951 і 1956 роками він здобув кілька трофеїв. Копа також зіграв у фіналі Кубка європейських чемпіонів 1955—1956 років проти «Реала», а через кілька тижнів після цього фіналу перейшов до мадридського клубу.
У «Реалі» він провів три сезони й виграв три Кубки європейських чемпіонів, два національні чемпіонати та один Латинський кубок. Після трьох років в Іспанії Копа повернувся до «Реймса» і завершив кар’єру в 1967 році.
У складі збірної Франції він зіграв на двох чемпіонатах світу. На другому з них французи посіли третє місце, а сам Копа був визнаний найкращим гравцем турніру. У національній команді він іноді виконував обов’язки капітана: у цій ролі вийшов на поле в шести матчах. Загалом між 1952 і 1962 роками Копа провів за збірну Франції 45 матчів і забив 18 голів.
У пізніших рейтингах його місце в історії футболу також було відзначене: журнал «Світовий футбол» поставив його на 92-ге місце серед найкращих футболістів ХХ століття, а Міжнародна федерація футбольної історії та статистики — на 43-тє. У 1958 році Копа здобув «Золотий м’яч», а також шість разів номінувався на цю нагороду. Найкращим його результатом були третє місце у 1956 році та друге — у 1959-му.
Дитинство та перші кроки у футболі
Раймон Копа народився в родині шахтарів. Його дідусь і бабуся по батьківській лінії переїхали з Польщі до Франції 1919 року разом із чотирма дітьми, серед яких був Франц Копашевський. Франц Копашевський оселився в Ньо-ле-Міні, у регіоні Па-де-Кале, що був шахтарським краєм. Родина Копашевських зберегла свою мову та католицьку віру після міграції. Мати Раймона, Елен, також мала польське походження і походила з шахтарської родини щонайменше у трьох поколіннях. Через те, що вдома розмовляли польською, у школі він мав труднощі, пов’язані з мовою. Футболом він почав займатися у п’ять років — у школі, у домашньому саду, в місцевих матчах і на сімейних зустрічах у Мазенгарбі. У вісім років Копа створив футбольну команду з польських, французьких та італійських друзів; вона швидко здобула добру репутацію в районі. Його особливо відзначали за вміння обігрувати суперника, і у одинадцять років він приєднався до команди «Ю.-С. Ньо-ле-Мін». Під час німецької окупації півночі Франції в роки Другої світової війни німецькі солдати реквізували футбольне поле, а Раймон разом із товаришами навіть украв м’яч у солдатів.
Післяігрова діяльність і громадська участь
Після завершення ігрової кар’єри Ремон Копа інвестував у власну спортивну марку «Груп Копа» та особисто керував компанією до виходу на пенсію в 1991 році. Ще приблизно з 1954 року він почав комерціалізувати своє прізвище, домовившись про угоду з брендом взуття «Ноель», а згодом розширив асортимент товарів під власним ім’ям, додавши спортивні вироби та одяг для дозвілля. Після повернення з Іспанії на початку 1960-х років він керував газетою і тютюновою крамницею, а також був співвласником готелю в Ренні.
Копа також брав участь у кампанії разом із своїм другом Жюстом Фонтеном за запровадження строкових контрактів у футболі. В інтерв’ю виданню «Франс Діманш» він заявив, що футболісти були рабами за умови лише безстрокових контрактів. За ці висловлювання Ліга відсторонила його на шість місяців із відстрочкою виконання покарання. Він був залучений до створення Національної спілки професійних футболістів у 1961 році, а строкові контракти у французькому футболі почали застосовувати з 1969 року.
Після смерті сина Деніса, який помер 15 лютого 1963 року від лімфоми, Копа став активніше підтримувати дослідження раку та допомогу в цій сфері. У 2008 році він передав права на перевидання своєї автобіографії «Копа пар Копа» онкологічному інституту. З початку 2000-х років він проводив по вісім місяців на рік у другому будинку в П’єтрозеллі на Корсиці.
Ігрові якості
Реймон Копа розпочав кар’єру як атакувальний півзахисник, який добре контролював м’яч і часто намагався обіграти суперника дриблінгом. Попри вагу шкіряних м’ячів, він ефективно діяв із м’ячем. Після свого першого матчу за «Стад де Реймс» він здобув схвальні відгуки преси. Коли в 1952 році Льон Гловацький перейшов до «Стад де Реймс», Брам Аппель змістився на правий фланг, і Копа отримав центральну позицію. Він не був чистим центральним нападником і часто відходив назад, щоб набрати швидкість і обіграти суперників. Його сильними сторонами були хороше бачення гри, точні передачі та удари, а також дриблінг, футбольний інтелект і універсальність. Водночас його критикували за те, що він не завжди віддавав м’яч партнерам і сповільнював гру. Після матчу збірної проти Югославії йому також закидали надто малий зріст і егоїзм.
Початок кар’єри та робота на шахті
У чотирнадцять років Раймон Копа почав грати за клуб «Жіаллоблу» разом із братом Анрі. У 1945 році він шукав роботу учнем електрика, щоб поліпшити свої перспективи порівняно з шахтарською працею. Після цього протягом двох з половиною років працював у шахті. У жовтні 1947 року внаслідок зсуву він зламав лівий великий палець і вказівний палець, після чого йому частково ампутували ці пальці. Копа отримав щомісячну пенсію в 200 франків і тимчасово припинив роботу в шахті. У 1947 році тренером його клубу став Жан Батмаль, який посилив тренування з дриблінгу та фінтів. У 1949 році Копа повернувся до праці, обравши менш небезпечну роботу котельника, водночас залишаючись гравцем місцевої команди.
Успіхи в юнацькому футболі
Наступного року після того, як Жана Батмаля замінив Костянтин Тісон, команда Карр’єри з Нуєль-ле-Мін вийшла до фіналу Кубка Півночі, який відбувався в Бетюні. Після першого тайму вона поступалася трьома голами, але здобула перемогу в Кубку Півночі за кутовими ударами завдяки хет-трику Копа. Після цього виступу Костянтин Тісон перевів Карр’єра до основної команди ще до його сімнадцятиріччя. У першому матчі в Туркуені він забив переможний гол. Згодом Тісон і спортивний директор Омер Юе порадили Карр’єру взяти участь у конкурсі «Молодий футболіст» 1949 року. Він успішно пройшов відбір у Бетюні та Ліллі й вийшов до фіналу в Парижі. На ранковому етапі на Олімпійському стадіоні Іва-дю-Мануар він посів одинадцяте місце, після чого пробився до денних випробувань. У них Карр’єра піднявся на друге місце, але не реалізував один із чотирьох пенальті. У підсумку він поступився Жану Сопену на 0,75 бала.
Перехід до «Анже СКО»
Після турніру «Конкурс юного футболіста» інтерес до Карр’єри виявили «Анже СКО» і «Стад Реймс». Спочатку він відхилив пропозицію «Анже СКО» щодо переходу до «Стад Реймс», а в Ньо-ле-Міні хотіли, щоб він залишився ще на один сезон перед переїздом до Реймса. Проте «Стад Реймс» так і не зробив пропозиції, і Карр’єра погодився на варіант «Анже СКО». Після цього його батько дав згоду на перехід за франків, а сам футболіст підписав напівпрофесійний контракт. «Анже СКО» пообіцяв йому роботу електрика. Коли Карр’єра прибув до чорно-білого клубу, його представив тренер Каміль Коттен. Оскільки роботи електриком він так і не отримав, йому запропонували професійний контракт із щомісячною зарплатою у франків та преміями.
Перехід до «Реймса» і перші успіхи
У сезоні 1949—1950 Раймон Копа виступав за «Анже», розпочавши чемпіонат виїзним матчем проти «Монако». Тоді його команда поступилася, але згодом здобула першу домашню перемогу — 4:0 над резервом «Марселя», а Копа відзначився двічі. У матчі-відповіді проти «Монако» він забив єдиний гол і приніс перемогу 1:0, а в зустрічі з «Німом» зробив дубль у нічиїй 2:2. Наступного сезону «Анже» фінішував чотирнадцятим, а Копа став найкращим бомбардиром команди з вісьмома голами. Після цього він вирішив залишити клуб і перейти до команди з вищими амбіціями.
Інтерес до нього виявив тренер «Реймса» Альбер Баттю після товариського матчу 15 квітня 1951 року. Копа приєднався до «Реймса» на перегляд і взяв участь у товариській грі проти збірної Іспанії на стадіоні «Чамартін». Його виступ спонукав керівництво «Реймса» розпочати переговори з «Анже» щодо фіксованої трансферної суми. Під час цих переговорів Копа також вирушив із «Реймсом» у тур Алжиром, після чого клуб погодився на вимоги «Анже». Сам гравець попросив бонус на кілька сотень франків більший за початкову пропозицію президента «Реймса», і Баттю переконав президента завершити перехід.
У передсезонних матчах «Реймс» домінував, зокрема розгромив «Шарлевіль» і «Мохон» із рахунком 10:0, а Копа забив двічі. У чотирьох передсезонних іграх він відзначився 9 із 32 голів команди. Перший матч сезону він пропустив, а дебютував у наступному. 11 листопада Копа забив у перемозі 5:2 над «Расінг Клубом де Пари», а згодом оформив хет-трик у розгромі «Марселя» 8:1. За підсумками сезону він забив 8 голів, а «Реймс» посів четверте місце.
Після приходу Льона Гловацького Копа перейшов у центр нападу. У складі «Реймса» він став чемпіоном і виграв Латинський кубок, перемігши «Валенсію» 2:1 та «Мілан» 3:0. У матчі проти «Меца» він пропустив першу гру після загибелі Франсіса Меано на національній дорозі 51, але брав участь у зустрічі з «Сошо» і завершив той епізод із 3 голами в 33 матчах. У сезоні 1954—1955 він знову став чемпіоном Франції, забивши 11 голів. У національному кубку він додав ще два м’ячі, але «Реймс» вибув у 1/8 фіналу після поразки від «Лілля». У сезоні 1955—1956 Копа провів 30 матчів і забив 5 голів, а команда завершила чемпіонат на десятому місці. Того ж періоду «Реймс» узяв участь у першому розіграші Кубка європейських чемпіонів і вийшов до фіналу, перемігши «Орхус», «Вьорьош Лобого» та «Гіберніан».
Переїзд до «Реала» і перші успіхи
У серпні 1956 року Копа разом із сім’єю переїхав до Мадрида. Спочатку він не міг грати в першій команді через бюрократичні труднощі, пов’язані з очікуванням іспанського натуралізування Альфредо Ді Стефано, тому виступав за резервний склад, поки питання не було вирішено. Перший матч за «Реал Мадрид» Копа провів у товариській грі проти «Сошо» в день презентації на стадіоні «Чамартін». Мадридці перемогли 14:1, а Копа забив три м’ячі. Спочатку він грав на правому фланзі, але після поразки 0:4 від «Барселони» був переведений у центр атаки. Згодом «Реал Мадрид» виграв дербі з «Атлетіко Мадрид» із перевагою у п’ять голів, причому Копа відзначився двічі. Після цього він повернувся на свою початкову позицію вінгера, поступившись місцем Ді Стефано. Наприкінці сезону «Реал Мадрид» здобув титул чемпіона Іспанії з перевагою в п’ять очок, а Копа виграв свій перший чемпіонат Іспанії з мадридським клубом. Того ж періоду команда здобула другий Кубок європейських чемпіонів, обігравши «Фіорентину» 2:0 у фіналі, і Копа став першим французьким гравцем, який виграв цей турнір. У тому сезоні він провів 30 матчів і забив 8 голів у чемпіонаті та кубкових змаганнях. Наступного року «Реал Мадрид» втретє поспіль виграв Кубок європейських чемпіонів, перемігши «Мілан» у фіналі завдяки голу Хенто; Копа забив 11 м’ячів у 34 матчах і зробив внесок в успіхи команди. Після перемоги в Кубку він отримав дозвіл Сантьяго Бернабеу на виступи за національну збірну. Сапорта тоді зазначав, що «Реал Мадрид» уже придбав найкращого гравця чемпіонату світу, маючи на увазі Копа.
Повернення до «Реймса» та пізніші сезони
Після відходу Копа з «Реала Мадрид» наприкінці сезону він повернувся до свого попереднього клубу «Стад Реймс». Туди він прийшов у склад, де вже були Жіраудо, Жонке, Жаке, Леблон, Сіатка та тренер Баттю, а також були залучені Колонна, Вендлінг, Рождік, Мюллер, Фонтен, Піантони й Вінсент. Команда забила 109 голів за сезон, але не змогла захистити чемпіонський титул і була вибита в 1/8 фіналу Кубка європейських чемпіонів «Бернлі». Сам Копа провів сильний сезон: у 36 матчах він забив 14 голів, що стало його особистим рекордом результативності, отримав нагороду найкращому гравцеві та посів шосте місце в голосуванні за «Золотий м’яч». У сезоні 1961—1962 «Стад Реймс» здобув чемпіонство Франції за різницею м’ячів над «РС Парі», а Копа відзначився двома голами. У наступному сезоні він забив ще раз, коли «Реймс» фінішував другим після «Монако». У 1963—1964 роках команда завершила сезон на передостанньому місці, мала найгіршу атаку та вилетіла з вищого дивізіону. Копа залишився в «Стад Реймс» і допоміг клубу повернутися до вищого дивізіону 1966 року.
Виступи за збірну та завершення кар’єри
Спочатку Каррієру було відібрано до молодіжного представницького матчу між Францією та Нідерландами. Однак для виступів за національну збірну йому довелося чекати до 21 року, коли він обрав французьке громадянство. Свій перший матч за збірну Франції B Каррієра провів 20 квітня 1952 року проти Саарланду. За команду Франції до 21 року він зіграв у перемозі 7:1 над Англією, забивши перший і останній голи. Дебют за основну збірну відбувся 5 жовтня 1952 року в Коломбі проти Німеччини.
3 червня 1954 року Каррієра брав участь у тренувальному занятті французької збірної в Дивонн-ле-Бені, де його партнери по команді демонстрували святковий настрій. Після одного з матчів він зазнав критики: чоловік образив французьких гравців і наказав йому повертатися на копальні. Попри це, Каррієра неодноразово приносив команді важливі результати. Він забив переможний пенальті за дві хвилини до кінця у перемозі 3:2 над Мексикою в Женеві, а також оформив дубль у товариській грі проти Бельгії. Його гра справила враження на пресу та керівників мадридського клубу, які підписали його через два роки. Пізніше Каррієра реалізував свій четвертий поспіль гол за збірну, забивши з пенальті Швейцарії в Болоньї.
Він входив до складу сильної французької атакувальної четвірки разом із Віснієскі, Піантоні та Венсаном; згодом до неї додали Фонтена, який після результативного сезону в Реймсі сформував атакувальну п’ятірку. На чемпіонаті світу ця група допомогла Франції розпочати турнір із перемоги 7:3 над Парагваєм, де Каррієра теж відзначився голом. Після поразки 2:3 від Югославії команді довелося здобувати путівку в наступний етап у матчі проти Шотландії. У чвертьфіналі Франція обіграла Північну Ірландію 4:0, а в грі проти Бразилії Каррієра асистував Фонтену, який тимчасово зрівняв рахунок. Зрештою французи програли 2:5, а потім посіли третє місце, перемігши Західну Німеччину 6:3. Після чемпіонату світу у Швеції Каррієра ще грав у товариських матчах і навіть був капітаном команди в грі проти Бельгії.
Пізніше він пропустив перший чемпіонат Європи через біль у щиколотці. До відбіркового матчу Євро-1964 проти Англії його викликав Жорж Веррієст. Каррієра добре проявив себе в нічиїй 1:1 з англійцями, але пропустив наступну гру проти Західної Німеччини. У матчі проти Угорщини він зіграв невдало через хвилювання за хворобу сина, за що зазнав критики від преси та Жоржа Веррієста. Після цього він пообіцяв довести свою цінність у матчі Кубка європейських чемпіонів проти «Аустрії» Відень і справді зіграв блискуче, коли Реймс переміг 5:0. Однак після тренувального матчу проти «Стандарда» Льєж його виключили зі збірної; тренер Анрі Герен звинуватив його в невдалому обговоренні та в приниженні партнерів, хоча згодом відкликав свої слова. Французька преса підсумувала ситуацію фразою: «Франція перемогла, Каррієра програв».
Пізніше з ним зв’язався Жюст Фонтен, спортивний директор «Парі Сен-Жермен», щоб посилити команду в другому дивізіоні, але Каррієра відмовився. Водночас він узяв участь у товариському матчі в футболці «Парі Сен-Жермен» і забив хет-трик. Професійну кар’єру він завершив 11 червня 1967 року у 35 років через остеотомію ноги. Після цього Каррієра ще грав на аматорському рівні до 70 років.
