Рафаł Майка — польський колишній професійний шосейний велогонщик, який народився 12 вересня 1989 року. Після переходу в професіонали в лютому 2011 року він виступав за команду, а згодом їздив за команду Світового туру UCI. Майка здобув репутацію сильного гірника та привернув увагу завдяки виступу на Джиро д’Італія 2013 року, де посів 7-ме місце в загальному заліку. Наступного року він став 6-м на Джиро д’Італія 2014 року. За кар’єру він здобув п’ятнадцять перемог, зокрема вигравав три гірські етапи на Тур де Франс, а також двічі перемагав у гірській класифікації цієї гонки — у 2014 і 2016 роках. На Турі Польщі 2014 року він виграв два етапи та загальний залік, а на Вуельті Іспанії 2015 року став третім, здобувши місце на подіумі гранд-туру. У 2016 році він завоював бронзову медаль для Польщі в груповій шосейній гонці на літніх Олімпійських іграх.
- Як Рафаł Майка заявив про себе в головних багатоденних гонках?
- Як Рафаїл Мадйка виступав у перші роки кар’єри на професійному рівні?
- Як Рафал Майка здобував свої найбільші перемоги в Турі де Франс і Турі Польщі?
- Як Рафал Майка виступав у 2015 році та на Олімпійських іграх у Ріо-де-Жанейро?
- Яке значення мала бронзова медаль Рафала Майки на Олімпіаді в Ріо-де-Жанейро для Польщі?
- Як Рафаł Майнка виступав після переходу до «Бора-Гансґрое» та яких результатів досяг у 2017–2018 роках?
- Як Рафаł Мажка виступав у головних багатоденних гонках у 2019–2020 роках?
- Як склалися виступи Рафаła Майки після переходу до «ОАЕ» у 2021–2023 роках?
- Яких результатів досяг Рафаїл Мажка в перегонах у 2008–2012 роках?
- Яких найбільших результатів досяг Рафал Майка у 2012—2017 роках?
- Яких результатів Рафаł Маяка досягнув у 2017–2019 роках?
- Яких результатів досяг Рафаł Мajка у 2019–2025 роках?
Прорив у багатоденних гонках
Рафаł Майка народився 12 вересня 1989 року і був польським колишнім професійним шосейним велогонщиком, який останнім часом виступав за команду UCI WorldTeam. Він відомий як сильний гірський спеціаліст і здобув помітність на Джиро д’Італія 2013 року, де посів сьоме місце в загальному заліку. Наступного року на Джиро д’Італія він став шостим у загальному заліку, що підтвердило його стабільність у багатоденних гонках. За професійну кар’єру Майка здобув п’ятнадцять перемог. Серед них особливо вирізняються три гірські етапи на Тур де Франс, а також дві перемоги в класифікації гір на Тур де Франс у 2014 і 2016 роках. У 2014 році він виграв два етапи та загальний залік Тур де Польщі. На Вуельті Іспанії 2015 року Майка вперше став призером Гранд туру, фінішувавши третім. У 2016 році він здобув бронзову медаль для Польщі в груповій шосейній гонці на літніх Олімпійських іграх.
Перші успіхи на професійному рівні
У лютому 2011 року Рафаїл Мадйка став професіоналом, підписавши контракт із командою. Того ж періоду він уже брав участь у великих багатоденних гонках: на Вуельті Іспанії він стартував, але зійшов із дистанції в останній тиждень. У серпні 2012 року на Турі де л’Ен він провів активну гонку, входив до відриву з трьох гонщиків на передостанньому етапі та фінішував другим, поступившись Ендрю Таланському в Сепмонселі. У жовтні 2012 року на Турі Пекіна Мадйка здобув білу майку найкращого молодого гонщика й посів сьоме місце в загальному заліку, а також став третім на Кубку Японії.
У 2013 році він уперше виступив на Джиро д’Італія. Там Мадйка змагався з Карлосом Бетанкуром за лідерство в молодіжній класифікації та завершив гонку сьомим у загальному заліку, відставши від переможця Вінченцо Нібалі на сім хвилин. У тому ж сезоні він лідирував на Турі Польщі протягом трьох днів, але втратив місце на подіумі на фінальній індивідуальній гонці на час; водночас виграв залік за очками та став четвертим у загальному заліку. Серед інших результатів року були друге місце на Мілан — Турині позаду Дієго Уліссі та третє місце на Джиро ді Ломбардія. Перед Джиро д’Італія він також виграв білу майку на Критеріумі Інтернаціональ і завершив цю гонку четвертим загалом.
На Джиро д’Італія Мадйка виступав як співлідер команди разом із Ніколасом Роше. Протягом середньої третини гонки він утримував третє місце в загальному заліку, однак на гірському етапі до Валь-Мартелло втратив дві позиції, а згодом ще одну на індивідуальній гонці на час на Монте-Граппа. У підсумку він став шостим у загальному заліку, програвши переможцю Нібайлу Кінтані сім хвилин і чотири секунди. Наприкінці сезону Мадйку в останню мить включили до складу на Тур де Франс після дискваліфікації Романа Крейцігера, а на 13-му етапі він фінішував другим, поступившись Вінченцо Нібалі.
Успіхи на Турі де Франс і Турі Польщі
Першу професійну перемогу Рафал Майка здобув на 14-му етапі Тур де Франс, коли вирвався вперед самотужки на фінальному підйомі до Різуля. Ця звитяга зробила його першим польським переможцем етапу Тур де Франс після Зенона Яскули у 1993 році. Згодом Майка виграв і 17-й етап, знову атакувавши поодинці на гірському фініші на вершині Пла д’Аде. Того ж Тур де Франс він завершив у майці в червону крапку, вигравши залік гірської класифікації та ставши першим поляком, який здобув на цій багатоденці класифікаційну майку. Через кілька тижнів після Тур де Франс Майка переміг на 5-му і 6-му етапах Туру Польщі. Перед фінальною індивідуальною гонкою на час навколо Кракова він вийшов у лідери загального заліку, а потім утримав перевагу й виграв гонку з відривом у вісім секунд від Йона Ізагірре. Так він став першим польським гонщиком, який виграв Тур Польщі на рівні Світового туру UCI, і першим переможцем із Польщі в цій гонці після Цезарія Замани у 2003 році.
Сезон 2015 року та олімпійська бронза
У 2015 році Рафал Майка не брав участі в Джиро д’Італія, але стартував на Тур де Франс. На початку сезону він посів сьоме місце в Турі Сан-Луїс і п’яте — у Турі Андалусії, а також став четвертим на Турі Оману, сьомим на Турі Романдії та десятим на Турі Швейцарії. На Тур де Франс він виграв 11-й етап до Котре з відриву, а також здобув горохову класифікацію після сходу Альберто Контадора. Окрім цього, він мав чотири призові фініші на етапах — другі та треті місця, але без перемог на етапах. Перед Вуельтою Іспанії Майка ставив за мету потрапити до топ-5 або на подіум у загальному заліку. Протягом гонки він тримався серед лідерів позаду Тома Дюмулена, Найро Кінтани та Фабіо Ару, а на 20-му етапі піднявся з четвертого на третє місце. У підсумку він завершив Вуельту третім загалом, уперше в кар’єрі потрапивши на подіум гранд-туру. Пізніше того ж сезону він став другим на Мілан — Турин, поступившись Дієго Росі. На Олімпійських іграх у Ріо-де-Жанейро Майка посів третє місце в груповій шосейній гонці й здобув бронзову медаль. У цій гонці він входив до пізнього відриву разом із Віченцо Нібалі та Сергіо Енао, але був наздогнаний Грегом Ван Аверматом і Якобом Фульсангом на останніх кілометрах та не брав участі у фінішному спринті.
Бронза на Олімпіаді в Ріо-де-Жанейро
Бронзова медаль Рафала Майки на Олімпійських іграх у Ріо-де-Жанейро стала першою медаллю для Польщі на цих Іграх. Вона також була першою медаллю польського чоловіка-велосипедиста в індивідуальній дисципліні на Олімпіаді з 1980 року.
Перехід до «Бора-Гансґрое» і успіхи 2017 року
Із 2017 року Рафаł Майнка уклав дворічну угоду з «Бора-Гансґрое» і перейшов до цієї команди разом із партнером по команді Пітером Саганом, отримавши роль лідера колективу в гранд-турах і багатоденних гонках. Перший старт за нову команду він провів на «Трофео Серра-де-Трамунтана» 2017 року. Упродовж дебютного сезону Майнка показав низку помітних результатів: став сьомим на «Трофео Андраткс–Мірадор-да-Коломер», шостим у загальному заліку «Туру Абу-Дабі» та десятим на «Льєж–Бастонь–Льєж». Найвищим досягненням весни став виграш другого етапу «Туру Каліфорнії» в Сан-Хосе у спринті проти Джорджа Беннетта, після чого він очолив загальний залік гонки. Лідерство Майнка зберігав до передостаннього етапу, де в індивідуальній гонці на час поступився Джорджу Беннетту й завершив тур другим у загальному заліку. Того ж року він переміг у загальному заліку «Туру Словенії», також виграв гірську класифікацію і третій етап цієї гонки. На «Турі Польщі» Майнка став другим і був найкращим серед польських велогонщиків. У вересні 2017 року він виграв 14-й етап «Вуельти Іспанії», гірський етап високої складності. У 2018 році Майнка знову демонстрував стабільні результати: став четвертим у загальному заліку «Вуельти Сан-Хуан», п’ятим на «Турі Абу-Дабі», шостим на «Турі Каліфорнії» і шостим на «Турі Словенії». На «Тур де Франс» і «Вуельті Іспанії» він увійшов до першої двадцятки загального заліку, а на 15-му етапі «Тур де Франс» отримав нагороду за найагресивнішу їзду. У жовтні 2018 року Майнка посів сьоме місце на «Ломбардії». Водночас сезон 2018 року став для нього першим без перемог із 2013 року.
Сезон 2019–2020
Перед Джиро д’Італія 2019 року Рафаł Мажка використав Тур де Каталонія та Тур Альп як підготовчі гонки. У Каталонії він посів сьоме місце, а на Турі Альп фінішував шостим, хоча на заключному етапі через падіння втратив третю позицію в загальному заліку. На самій Джиро д’Італія він розпочав із шостого місця в індивідуальній гонці з роздільним стартом і зберігав цю позицію протягом перших п’яти етапів. Після шостого етапу він опустився ближче до нижньої частини першої двадцятки, але після дванадцятого етапу повернувся до топ-10. Завдяки четвертому місцю на етапі в Курмаєрі він піднявся до четвертого місця в загальному заліку, а завершив гонку шостим. На завершальній індивідуальній гонці з роздільним стартом у Вероні він також покращив свою позицію на одну сходинку. Того ж року він увійшов до топ-10 загального заліку Туру Польщі. На Вуельті Іспанії 2019 року Мажка виступав як лідер команди, майже весь час перебуваючи в першій десятці генеральної класифікації; лише один день він провів поза нею і підсумково став шостим. У 2020 році він показав п’яте місце на Турі ОАЕ, фінішував четвертим на Турі Польщі та третім у загальному заліку Тіррено — Адріатико, де на третьому етапі поступився лише Майклу Вудсу. На Джиро д’Італія 2020 року він став дванадцятим у загальному заліку, втративши понад двадцять хвилин у п’яти заключних етапах.
Період у «ОАЕ» та успіхи на багатоденках
У жовтні 2020 року Рафаł Майка підписав початковий дворічний контракт із командою, починаючи з сезону 2021 року. Відтоді його визначили як гірського доместика для Тадея Погачара. У 2021 році Майка посів четверте місце в загальному заліку Турею Словенії, поступившись лише Погачару та Дієго Уліссі, а також працював доместиком для Погачара на Тур де Франс. На Вуельті Іспанії того ж року він підтримував лідера команди Давіда де ла Круса, увійшов у відрив на дев’ятому етапі, а на 15-му етапі здійснив самостійний атакувальний рейд і виграв етап у Ель-Барако.
Сезон 2022 року Майка розпочав на Туру ОАЕ, де також допомагав Погачару і став сьомим у загальному заліку. На Турі Словенії він входив до відриву в компанії Погачара та Домена Новака на стартовому етапі, а потім атакував перед фінішем у Постойні й виграв перший етап. На третьому етапі в замку Целє він фінішував другим і зберіг друге місце в загальному заліку. На передостанньому етапі у Великий Планині Майка разом із Погачаром від’їхав від суперників і виграв етап після вирішення суперечки грою в «камінь, ножиці, папір». У підсумку він став другим у загальному та очковому заліках, а також виграв гірську класифікацію. На Тур де Франс його включили до складу команди, але через м’язову рвану рану він не вийшов на старт 17-го етапу. Після цієї гонки контракт із командою продовжили ще на два роки.
У квітні 2023 року Майка посів дев’яте місце на Джиро ді Сицилія та десяте на Турі Романдії. На Тур де Франс він знову працював на Погачара, а на 15-му етапі увійшов у відрив як допоміжний гонщик, також надаючи підтримку Адаму Єйтсу. У підсумковій класифікації він став чотирнадцятим. Згодом Майка виступав на Турі Польщі на підтримку лідера команди Жуана Алмейди і виграв третій етап у Душниках-Здруй.
Результати в аматорських перегонах
У 2008 році Рафаїл Мажка здобув перемогу в перегонах Трофео Енцо Саккі та посів третє місце в Гран-прі Місто Монтесумано. У 2009 році він виграв гонку Флоренція — Віареджо, а також став третім у Болонья — Ратікоса й восьмим у Гран-прі Каподарко. Найбільш насиченим у наведених результатах став 2010 рік: Мажка посів друге місце в Гран-прі К'янті Колліне д'Ельза, третє — в загальному заліку Джіро делле Песке Неттаріне, а також у Болонья — Ратікоса та Трофео Чітта ді Ластра-а-Сінья. Того ж року він фінішував дев'ятим у Великій премії Паліо дель Реджото і Флоренція — Віареджо, десятим у загальному заліку Карпатської гонки кур'єрів та десятим у Трофео Маттеотті, а також виграв перший етап Карпатської гонки кур'єрів. У 2012 році він посів третє місце в Японському кубку.
Результати в 2012—2017 роках
У 2012 році Рафал Майка посів 7-ме місце в загальному заліку «Туру Пекіна» та виграв залік молодих гонщиків. У 2013 році він був другим на «Мілан — Турин», третім на «Джиро ді Ломбардія», четвертим у загальному заліку «Туру Польщі» та виграв у ньому залік за очками. Того ж року Майка посів 7-ме місце в загальному заліку «Джиро д’Італія» і протягом гонки мав статус лідера після 7-го етапу, а також після 10—14-го та 18—19-го етапів.
У 2014 році він став переможцем загального заліку «Туру Польщі» та виграв 5-й і 6-й етапи цієї гонки. На «Тур де Франс» він здобув залік у гірській класифікації та переміг на 14-му і 17-му етапах. Крім того, Майка посів 4-те місце в загальному заліку «ЮСА Про Кекінг Челендж» і 4-те місце на «Критеріумі Інтернасьональ», де також виграв залік молодих гонщиків. У «Джиро д’Італія» 2014 року він був шостим у загальному заліку та зберігав статус лідера після 8—15-го етапів.
У 2015 році Майка виграв 11-й етап «Тур де Франс», став другим на «Мілан — Турин», а також посів 3-тє місце в загальному заліку «Вуельти Іспанії». Окрім цього, він був 4-м у загальному заліку «Туру Оману», 7-м на «Тур де Романдії» та 10-м на «Тур де Швейцарії». У 2016 році він став чемпіоном Польщі в груповій гонці, виграв гірську класифікацію «Тур де Франс» і отримав приз за бойовитість на 15-му етапі цієї багатоденки. Того ж року Майка посів 3-тє місце в груповій гонці на Олімпійських іграх, а також був 5-м у загальному заліку «Вуельти Андалусії», 5-м у загальному заліку «Джиро д’Італія» та 7-м у загальному заліку «Туру Сан-Луїса».
У 2017 році він став переможцем загального заліку «Туру Словенії», виграв гірську класифікацію та 3-й етап цієї гонки. Також Майка переміг на 14-му етапі «Вуельти Іспанії», посів 2-ге місце в загальному заліку «Туру Каліфорнії» та виграв 2-й етап, а в «Турі Польщі» фінішував другим у загальному заліку й здобув залік найкращого польського гонщика.
Результати у 2017–2019 роках
У 2017 році Рафаł Маяка посів шосте місце в загальному заліку на Турі Абу-Дабі, сьоме — на Трофео Пollenca — Порт-д’Андратч і десяте — на Льєж — Бастонь — Льєж. У 2018 році він показав кілька високих результатів у багатоденних гонках: став п’ятим у загальному заліку на Турі Абу-Дабі та на Вуельті Сан-Хуан, шостим — на Турі Каліфорнії та Турі Словенії, а також сьомим на Джиро ді Ломбардія. Того ж року на 15-му етапі Тур де Франс він отримав приз за бойовитість. У 2019 році Маяка завершив Джиро д’Італія і Вуельту Іспанії на шостому місці в загальному заліку, посів шосте місце на Туру Альп і сьоме — на Вольті Каталонії.
Результати в пізніші роки кар’єри
У 2019 році Рафаł Мajka посів 9-те місце в загальному заліку «Туру Польщі» та виграв залік серед польських гонщиків; також він став 10-м у «Трофео Кампос — Порререс — Феланіткс — Сес-Салінес». У 2020 році він був 3-м у загальному заліку «Тіррено — Адріатико», 4-м у «Турі Польщі» і 5-м на «Турі ОАЕ», а також знову переміг у польському заліку «Туру Польщі». У 2021 році Мajka виграв 15-й етап «Вуельти Іспанії» та отримав приз за бойовитість на цьому етапі; того ж року він посів 4-те місце в загальному заліку «Туру Словенії». У 2022 році він став другим у загальному заліку «Туру Словенії», виграв гірський залік, а також переміг на 1-му і 4-му етапах; на «Турі ОАЕ» він був 7-м. У 2023 році Мajka посів 8-ме місце в загальному заліку «Туру Польщі» і виграв 3-й етап, а також став 9-м у загальному заліку «Джиро ді Сицилії» та 10-м у «Турі Романдії». У 2024 році він фінішував другим у загальному заліку «Вуельти Астурії» та 8-м на «Турі Австрії». У 2025 році Мajka виграв групову шосейну гонку на національному чемпіонаті, став 3-м у загальному заліку «Туру Австрії» і 8-м у «Турі Польщі», де також здобув перемогу в заліку серед польських гонщиків.
