Пйотр Бечала — польський оперний співак, ліричний тенор, який народився 28 грудня 1966 року в Чеськовицях-Дзєдзіцах. Він виступав у Метрополітен-опера, Королівському оперному театрі в Ковент-Гардені, Опері Сан-Франциско, Ла Скала та Віденській опері. Також співав на сценах Амстердама в Консертгебау, Брюсселя, Парижа, Гамбурга, Берліна в Концертхаусі Берлін, Франкфурта-на-Майні, Мюнхена в Мюнхенському філармонічному залі та Геркулесзалі, а також у Женеві, Болоньї, Відні у Віденському Музикферайні та Віденському Концертхаусі, Москві в Московській консерваторії імені Чайковського, Цюриху в Тонхалле Цюрих, Клівленді в Северанс-Голл і Афінах. Брав участь у фестивалях у Зальцбурзі, Граці, Форарльберзі на Шубертіаді, Люцерні, Байройті, Торре-дель-Лаго та Монпельє. У його репертуарі були партії Альфреда Жермона в «Травіаті», Принца Мантуанського в «Ріголетто», Рудольфа в «Богемі», Вертера у «Вертері», Ленського в «Євгенії Онєгіні», Ваудемонта в «Іоланті», Єніка в «Проданій нареченій», Йонтека в «Гальці», Пастуха в «Королі Роджері», Таміно в «Чарівній флейті», Бельмонте в «Викраденні із сералю», Дон Оттавіо в «Дон Жуані», Оромбелло в «Беатріче ді Тенда» та Італійського співака в «Лицарі срібної троянди».
- На яких сценах і в яких партіях виступав Пйотр Бечала?
- У яких благодійних заходах брав участь Пйотр Беца́ла?
- Яким було сімейне походження Пйотра Бецали?
- Як Пйотр Бечала здобував музичну освіту і яким був його шлях у молоді роки?
- Як складалася рання сценічна кар’єра Пйотра Бечали в Лінці?
- Як розвивалася кар’єра Пйотра Бечали після переходу до Цюріхської опери?
- У яких виставах Пйотр Беца́ла виступав на великих оперних сценах?
- Які виступи, записи та відзнаки отримував Пйотр Бечала у 2007–2022 роках?
- З ким одружився Пйотр Беца́ла і де він живе?
Сценічна кар’єра
Пйотр Бечала — польський оперний співак, ліричний тенор, який народився 28 грудня 1966 року в Цешиніце-Дзедзіце. Він виступав на провідних сценах світу, зокрема в Метрополітен-опера, театрі Ковент-Гарден, Сан-Франциській опері, Ла Скала та Віденській опері. Серед інших майданчиків, де він співав, були Концертгебау в Амстердамі, Брюссель, Париж, Гамбург, Концертхаус у Берліні, Франкфурт-на-Майні, Мюнхенська філармонія та зала Геркулеса в Мюнхені, а також сцени в Женеві, Болоньї, Відні — у Віденському Музікферайні та Віденському Концертхаусі, Московській консерваторії імені Чайковського, Тонгале Цюриха, Северанс-холі в Клівленді та в Афінах. Він також брав участь у фестивалях у Зальцбурзькому фестивалі, Граці, на Шубертіаді у Форарльберзі, у Люцерні, Байройті, Торре-дель-Лаго та Монпельє.
У його репертуарі були партії Альфреда Жермона в «Травіаті», принца Мантуанського в «Ріголетто», Рудольфа в «Богемі», Вертера у «Вертері», Ленського в «Євгенії Онєгіні», Ваудемонта в «Іоланті», Яніка в опереті «Продана наречена», Йонтека в «Гальці», Пастуха в «Королі Рогері», Таміно в «Чарівній флейті», Бельмонте в «Викраденні із сералю», Дон Оттавіо в «Доні Жуані», Оромбелло в «Беатріче ді Тенда», Італійського співака в «Лицарі троянди», Каміля де Російон в опереті «Весела вдова», Каварадоссі в «Тосці» та Рудольфа в «Луїзі Міллер».
Благодійна діяльність
Пйотр Бецала активно бере участь у благодійній діяльності. Зокрема, він виступав на гала-вечорі Фонду Німеччини з боротьби проти СНІДу в Берліні. Також співак брав участь у концертах для Фонду «Червона стрічка» та заходу Life Ball.
Походження та сім’я
Пйотр Бецала був сином Яніни та Антонія Бецалів. Його мати працювала швачкою, а батько — на текстильній фабриці в Коморовицях. Він був найстаршим із трьох дітей у сім’ї. У нього була сестра Кристина, яка була молодшою на три роки, та брат Аркадіуш, молодший на сім років.
Ранні роки та музична освіта
У дитинстві Пйотр Бечала брав участь у скаутському русі, співав у шкільному хорі та вчився грати на гітарі. У цей період він захоплювався гуртами «Бітлз» і «Проколь Гарум». Згодом він навчався в механічному технікумі в Чеховіце-Дзедзіце, де здобував фах із механічної промислової автоматизації.
Під час подальшого навчання Бечала приєднався до хору імені Станіслава Монюшка та ансамблю старовинної музики «Мадригалісти» під керівництвом Анни Шостак-Мирчек. Із цими колективами він гастролював Польщею та Західною Європою. Після одного року навчання в Музичній академії в Катовицях він залишив хор і навчався у професора Яна Балларіна. Під час іспитів в академії також виступав як співак і співав у Сілезькій філармонії.
У подальшому Бечала брав уроки у Павела Лисиціана в Музичній вищій школі імені Ференца Ліста у Веймарі, а також у Сени Юринац під час Міжнародної літньої музичної школи в Ленку та в музичній академії Вількроз. Для заробітку він співав на вулиці Карнтнер-штрассе у Відні. Окрім цього, був членом академічної волейбольної команди.
Початок кар’єри в Лінці
Ще до завершення навчання у 1992 році Пйотр Бечала підписав контракт із Земельним театром у Лінці. Спочатку він виконував переважно другорядні партії, поступово розширюючи свій репертуар. На цій сцені він співав Данкайро в опері «Кармен», принца Гвідона в «Золотому півнику», танцмейстера Гастона у виставі «Важковаговик, або Честь нації» та слугу Германа в «Розбійниках». Також Бечала виступав у другому складі як Ферран у «Так чинять усі» та як Ганс у «Проданій нареченій». Пізніше, уже в третій сезон роботи в театрі, він виконав заголовну партію у «Вертері», а згодом — Таміно в «Чарівній флейті» та Альфреда в «Травіаті». У 1996 році в Лінці він заспівав Бельмонте в «Викраденні із сералю». Паралельно він почав заняття з вокалу з Дейлом Фандлінгом, з яким співпрацював протягом 19 років. Окрім театральних виступів, Бечала давав концерти з Лінцьким оркестром Антона Брукнера в Брукнергаусі на фестивалі та конгрес-центрі в Лінці. Також він був запрошеним солістом у кількох виставах «Птахолов» у Тіролі на сцені Земельного театру в Зальцбурзі.
Кар’єра в Цюріхській опері
У 1997 році Пйотр Бечала залишив Земельний театр і став артистом Цюріхської опери. Свій дебют на цій сцені він здійснив 4 жовтня 1997 року в партії Трістана в опері «Чарівний напій» / «Le vin herbé». У тому ж році він виконав Таміно у «Чарівній флейті» на Зальцбурзькому фестивалі, а в наступному році співав Таміно вже у Віденській опері.
Під час контракту з Цюріхською оперою Бечала з’являвся в різних партіях, зокрема Маттео в «Арабеллі», Камілля де Россіййона в «Веселій вдові», Альфреда в «Кажані», Принца Мантую в «Ріголетто», Ґустава в «Травневій ночі» («Un Ballo in Maschera»), графа Нейперга в «Мадам Сан-Жен» та Су Чона в «Країні усмішок». Також він був запрошеним виконавцем партії Рінуччо в «Джіанні Скіккі» на сцені Цюріхської опери.
Бечала підписав із Цюріхською оперою контракт резидентного артиста, який дозволяв йому виступати також в Опері Гарньє, Ла Монне та Театрі ан дер Віден. На міжнародне визнання в пресі він вийшов завдяки виконанню заголовної партії у «Фаусті» в Королівському оперному театрі Лондона. На початку кар’єри вокальні якості Бечали порівнювали з голосом Фрітца Вундерліха; серед співаків, якими він захоплювався, були Германн Прей, Ян Кєпура, Ріхард Таубер, Ніколаї Ґедда та Рудольф Шок.
Виступи на провідних оперних сценах
Пйотр Бецала виступав у «Богемі», «Травіаті», «Євгенії Онєґіні» та «Ромео і Джульєтті» в Королівському оперному театрі в Лондоні. У січні 2006 року він дебютував у театрі «Ла Скала» в ролі принца Мантуї в «Ріголетто» Джузеппе Верді. У грудні 2006 року виконав цю ж партію в «Ріголетто» в Метрополітен-опера. Також співав у «Русалці», «Ромео і Джульєтті», «Адріані Лекуврер», «Манон Леско», «Лючії ді Ламмермур» та «Євгенії Онєґіні» в Метрополітен-опера. У 2007 році виконав партію принца Мантуї в «Ріголетто» у Національній опері у Варшаві.
Виступи та нагороди у 2007–2022 роках
У 2007 році Пйотр Бечала співав із Познанським філармонічним оркестром під час Познанських концертів у залі Університету імені Адама Міцкевича. 30 березня 2008 року він виконав партію сера Едгардо ді Равенсвуда в опері «Лючія ді Ламмермур» у Національній опері у Варшаві. Того ж року вийшов його дебютний студійний альбом «Salut». У 2010 році співак отримав Срібну медаль «За заслуги в культурі Gloria Artis», а також видав другий сольний альбом «Слов’янські оперні арії» разом із Оркестром Польського радіо. У сезоні 2011/2012 років він був запрошений на партію Рудольфа в «Богемі» в театрі Ла Скала.
24 листопада 2012 року Бечала дав концерт у Великому театрі у Варшаві, присвячений 20-річчю його оперного дебюту. У 2013 році він записав альбом «Верді» з Оркестром Польського радіо до 200-річчя від дня народження Джузеппе Верді, а також виконав партію принца Мантуанського в «Ріголетто» в Метрополітен-опера і Альфреда Жермона в «Травіаті» в Ла Скала. Того ж року він записав і видав альбом «Твоїм є моє серце» як вшанування Ріхарда Таубера. Після сезону 2013/2014 років Бечала припинив співпрацю з Ла Скала.
У квітні 2014 року він виступив на Надзвичайній оперній гала-вечорі у Вроцлавській опері. У 2015 році президент Броніслав Коморовський вручив йому Лицарський хрест Ордену Відродження Польщі. Того ж року співак взяв участь у концерті «Арії опер світу» під час XIX Літнього фестивалю Краківської опери в подвір’ї Королівського замку на Вавелі, виконав «Вертер» на Зальцбурзькому фестивалі та випустив альбом «Французька колекція». У травні 2016 року він дебютував у Земперопері в Дрездені в заголовній партії опери «Лоенґрін».
У 2017 році Бечала виступив у «Адріані Лекуврер» у Віденській опері. У 2018 році він отримав Золоту медаль «За заслуги в культурі Gloria Artis» і виконав партію Едварда в польській прем’єрі «Лючії ді Ламмермур» у Великому театрі у Варшаві. У 2019 році співак співав заголовну партію в «Лоенґріні» на Байройтському фестивалі, брав участь у «Луїзі Міллер» на Зальцбурзькому фестивалі, дебютував у ролі Каварадоссі в «Тосці» у Віденській опері, виступив в «Отелло» в Метрополітен-опера, в «Бал-маскараді» в Німецькій опері в Берліні та в «Гальці» в Театрі ан дер Вієн. Наприкінці 2019 року він отримав звання Kammersänger у Віденській опері, а також був відзначений премією «Золота метеликова краватка» імені Богуслава Качинського, яку присуджує Фундація Орфео.
У 2020 році Бечала виконав заголовну партію у «Вертері» Жуля Массне в Національній опері у Варшаві, а також партію Йонтка в «Гальці» Монюшка у спільній постановці з Театром ан дер Вієн у Національній опері. Того ж року він записав інтерпретацію «Tango milonga» для збірки «95 років Польського радіо» та видав альбом «Vincerò». 17 травня 2022 року співак отримав почесний докторський ступінь Музичної академії в Катовицях.
Особисте життя
Пйотр Бецала одружився з Катажиною Бак 24 жовтня 1992 року. Саме в ансамблі старовинної музики «Мадригаллісти» вони й познайомилися. У 2012 році Пйотр Бецала та Катажина Бак отримали швейцарське громадянство. Він живе в Жабниці, а також має будинки в Кракові, Відні та Цолліконі.
