Етґар Керет — ізраїльський письменник, народжений 20 серпня 1967 року в Рамат-Ґані, Ізраїль. Він є третьою дитиною батьків, які пережили Голокост і походили з Польщі. Навчався в середній школі Охел-Шем, а також у Міждисциплінарній програмі для обдарованих студентів Тель-Авівського університету.
Його перша опублікована книжка — «Трубопроводи» (1992), збірка коротких оповідань. Другою стала «Бракує Кіссінджера» (1994), що містить п’ятдесят дуже коротких історій. Оповідання «Сирена» входить до навчальної програми з літератури для ізраїльського іспиту зрілості. Керет також писав комікси: у 1996 році разом із Руту Модан створив «Ніхто не сказав, що це буде весело», а 1997 року разом із Асафом Ханукою — «Вулиці люті». У 1999 році п’ять його оповідань було перекладено англійською та адаптовано як графічні новели під назвою «Джетлаг».
- Чим відомий Етгар Керет як письменник і сценарист?
- Де народився Етґар Керет і де він навчався?
- Які основні книги та адаптації з’явилися в літературній кар’єрі Етгара Керета?
- Як розвивалася літературна кар’єра Етгара Керета і яку відзнаку отримала його книга 2019 року?
- У яких медіа Етґар Керет працював і які його твори були екранізовані?
- Які медіапроєкти Етгара Керета були пов’язані з Єврейським музеєм Берліна?
- Чим вирізняється стиль письма Етгара Керета?
- Які нагороди та почесні відзнаки отримав Етгар Керет?
- Які нагороди отримав Етґар Керет за збірку «Такалах бе-Каце Га-Галаксія» і коли вона вийшла болгарською мовою?
- Які твори та фільми вплинули на творчість Етгара Керета?
- Як критики описували стиль і манеру письма Етгара Керета?
- Де живе Етґар Керет і де він викладає?
Творча діяльність Етгара Керета
Етгар Керет — ізраїльський письменник, відомий передусім своїми короткими оповіданнями. Також він здобув визнання як автор графічних романів. Окрім літературної роботи, Керет займається сценарною діяльністю для кіно і телебачення, що робить його творчість багатогранною та помітною в різних жанрах.
Ранні роки та освіта
Етґар Керет народився 1967 року в Рамат-Гані, Ізраїль, і був третьою дитиною в родині батьків, які пережили Голокост. Обоє його батьків походили з Польщі. Він навчався в старшій школі «Охель-Шем», а згодом — у Міждисциплінарній програмі для відмінників Університету Тель-Авіва імені Аді Лаутман.
Початок і розвиток літературної кар’єри
Першою опублікованою книжкою Етгара Керета стала збірка оповідань «Трубопроводи» (1992), а другою — «Відсутній Кіссінджер» (1994), збірка з п’ятдесяти дуже коротких історій. Його оповідання «Сирена» увійшло до навчальної програми з літератури для ізраїльського іспиту на атестат зрілості. У 1996 році він разом із Руту Модан написав комікс «Ніхто не казав, що буде весело», а в 1997 році — комікс «Вулиці люті» спільно з Асафом Ханукою. У 1998 році Керет опублікував збірку «Кнеллерові щасливі таборувальники», а однойменне оповідання про молодого чоловіка, який чинить самогубство і шукає любов у потойбіччі, згодом було включено до англомовної збірки «Шофер автобуса, який хотів бути Богом, та інші оповідання» (2004) і адаптовано у графічний роман «Піцерія Камікадзе» (2006) з ілюстраціями Асафа Хануки. У 1999 році п’ять його оповідань було перекладено англійською та адаптовано у графічні новели під назвою «Джетлаг»; ілюстрації до них виконали п’ятеро учасників колективу «Актус Трагікус». Серед пізніших збірок — «Аніху» (2002) та «Раптовий стукіт у двері», які були перекладені англійською як «Дешевий Місяць» і «Раптовий стукіт у двері» відповідно. У 2004 році він також написав дитячу книжку «Тато втікає з цирком», яку проілюструвала Руту Модан.
Літературна діяльність
У межах своєї літературної діяльності Етгар Керет публікував деякі твори на вебсайті «Біма Гадаша», що працює івритом. Його книга «Лети вже» 2019 року, буквально «Глюк на краю галактики», здобула Премію Сапіра з літератури в Ізраїлі. Для оплачуваного перекладу цієї книги Керет обрав їдиш, ставши першим автором, який обрав цю мову за 20-річну історію премії.
Робота в кіно, телебаченні та інших медіа
Етґар Керет працював в ізраїльському телебаченні та кіно, зокрема протягом трьох сезонів був сценаристом серіалу «Камері Квінтет». Він написав сюжет для телевізійного фільму «Абалле» 2001 року, у якому знімався Шміль Бен Арі. Його новела «Щасливі кемпери Кнеллера» була екранізована 2006 року в стрічці «Затяти ножниці: Кохання з різаними вени» режисера Ґорана Дукича; у фільмі знялися Патрік Ф’юджит, Шаннін Соссамон, Том Вейтс і Вілл Арнетт. Разом із Широю він поставив фільм «Медузи» 2007 року, створений на основі історії, написаної Широю. У 2009 році Керет написав сценарій до стоп-моушн анімаційного фільму «9,99 долара», режисеркою якого була Татія Розенталь; це була ізраїльсько-австралійська копродукція з голосами Джеффрі Раша та Ентоні Лапальї. Його оповідання також було адаптоване в короткометражку «Ексклюзив» режисера Кшиштофа Шота, яку показали на Каннському кінофестивалі 2010 року в секції Short Film Corner. Твори Керета часто звучать у радіопрограмі «Це американське життя», де було прочитано вісім його оповідань. У жовтні 2011 року програма «Вибрані короткі оповідання» присвятила випуск живим читанням його текстів, зокрема «Раптова стукотня у двері» та «Товстун». Також його оповідання «Божевільний клей» було екранізоване в короткометражному фільмі «Клей», який узяв участь у Міжнародному кінофестивалі в Род-Айленді в серпні 2012 року. У 2013 році на Каннському кінофестивалі відбулася прем’єра короткометражки «ЛіЛенд», адаптованої та поставленої Сільвією Ґроссман. У 2017 році Ліран Натан екранізував оповідання «Паралельні всесвіти»; фільм показували на Ньюпорт-Бічському кінофестивалі та Британському фестивалі урбаністичного кіно.
Інші медіапроєкти
У лютому 2021 року на зовнішній стіні Єврейського музею Берліна показали створену іншими медіа Covid-19 казку «Зовні», яку вони співпродюсували. З жовтня 2022 року до березня 2023 року музей представив виставку «Усередині назовні» від інших медіа. Для цієї експозиції вони написали нові короткі оповідання, засновані на спогадах його матері. Виставка поєднувала ці тексти з предметами з колекцій Єврейського музею Берліна.
Стиль письма
Письмо Етгара Керета вирізняється лаконічністю та використанням повсякденної мови, сленгу й діалекту. Його стиль вплинув на багатьох письменників його покоління та сприяв новому зростанню популярності жанру короткого оповідання в Ізраїлі в другій половині 1990-х років. Водночас лінгвіст Менахем Цві Каддарі критикував його за вживання «тонкої мови». Попри це, цей стиль вважають автентичним для місцевої ізраїльської мовної реальності. Його мовна манера помітно відрізняється від спроб Шмуеля Йосефа Аґнона писати мішнаїтською івритом, а значення вислову «його дружина померла на ньому» у Керета теж не збігається з аґнонівським уживанням.
Нагороди й визнання
Етгар Керет отримав премію прем’єр-міністра з літератури та кінопремію Міністерства культури. У 2006 році його було обрано видатним митцем Фонду культурної досконалості Ізраїлю. У 1993 році він здобув першу премію на альтернативному театральному фестивалі в Акко за виставу «Ентеббе: мюзикл». Разом із Раном Талом Керет написав і поставив короткометражний фільм «Малька Лев Адом», за який отримав нагороду Ізраїльської кіноакадемії та перше місце на Міжнародному фестивалі кіношкіл у Мюнхені. За фільм «Медузи» він також отримав приз «Золота камера» на Каннському кінофестивалі 2007 року. У 2008 році йому присудили премію JQ Вінгейта за «Втраченого Кіссінджера». У 2010 році Керет був членом журі Міжнародної літературної премії Нойштадта, а також отримав медаль кавалера французького Ордену мистецтв і літератури. У 2016 році він став лауреатом премії Чарльза Бронфмана.
Нагороди та переклади
У 2018 році Етґар Керет отримав Премію Сапіра з літератури за збірку коротких оповідань «Такалах бе-Каце Га-Галаксія». Наступного року англомовний переклад цієї книжки був відзначений Національною єврейською книжковою премією в категорії художньої прози. У 2020 році збірка також вийшла в болгарському перекладі.
Джерела натхнення
Серед джерел натхнення Етгара Керета називають роман «Бойня номер п’ять» Курта Воннеґута, новелу «Перевтілення» Франца Кафки та роман «Звук і шаленство» Вільяма Фолкнера. Також до цього переліку входять фільм «Перехрестя Міллера» братів Коенів і стрічка «12 мавп» Террі Ґілліама. Ці твори відображають інтерес Керета до різних форм оповіді та до поєднання абсурду, фантастики й психологічної напруги.
Критичні оцінки творчості
У рецензії Тода Мак'юена на «Missing Kissinger» творчість Етгара Керета подавалася крізь призму дуже своєрідного й суперечливого літературного світу. Критика описувала його простір як чоловіче розгублення, самотність, незграбність, крикливість і застій, а оповідача — як того, хто застряг у злому чоловічому смутку. Водночас зазначалося, що Керет «не надто стиліст» у звичному розумінні, але його тексти вирізняються дикою та похмуро винахідливою уявою. За цим спостереженням, його твори радше нагадують сни божевільного вченого, ніж письменника. Сам Керет, за цією характеристикою, ніби викидає по три чи чотири історії щоранку в автобусі дорогою на роботу.
Особисте життя та викладацька діяльність
Етґар Керет живе в Тель-Авіві разом із дружиною Широю Ґеффен і сином Левом, який народився 2006 року. Він працює викладачем у Університеті Бен-Ґуріона в Негеві в Беер-Шеві та в Тель-Авівському університеті. Керет має подвійне ізраїльське й польське громадянство.
