Міровлав Гермашевський народився 15 вересня 1941 року в Ліпниках, Волинське воєводство, у польській родині. У дитинстві пережив волинську різанину, під час якої було вбито 19 членів його сім’ї, а після війни його родину примусово переселили до Волова поблизу Вроцлава. Там він закінчив початкову та середню школу. З раннього віку виявляв інтерес до авіації та був вправним самоуком-моделістом. У 1960 році він пройшов курс планерного пілотування у Вроцлавському аероклубі, а згодом літав на аеродромах в Олеśниці, Єжуві-Судецькому, на горі Жар і в Лисих Коштах. У 1961 році закінчив курс літаководіння в Грудзьондзі та восени того ж року почав навчання на льотчика-винищувача в Школі орлят у Дембліні. У 1978 році він став першим громадянином Польщі, який побував у космосі, здійснивши політ на радянському космічному кораблі «Союз 30». На той час він був 89-ю людиною, що досягла космічного простору, а на момент смерті 12 грудня 2022 року залишався єдиним польським громадянином, який побував у космосі.
- Як Мирослав Гермашевський увійшов в історію польської космонавтики?
- Як минули дитинство та навчання Міроcлава Гермашевського?
- Як розвивалася військова кар’єра Мірослава Гермашевського?
- Як Міровлав Гермашевський був відібраний і як пройшов його політ у межах програми «Інтеркосмос»?
- Як складалася подальша служба та політична діяльність Мірова Гершемського після введення воєнного стану в Польщі?
- Як Міrosлав Гермашевський ставився до космосу, родини та свого публічного життя?
- За яких обставин помер і був похований Мірошлав Гермашевський?
- Який культурний і меморіальний відгук мав політ Мірослава Гермашевського?
- Які нагороди та почесні звання отримав Мірослав Гермашевський?
- Які почесні звання отримав Мірослав Гермашевський?
Польський космонавт
Мирослав Гермашевський народився 15 вересня 1941 року. Він був польським космонавтом, льотчиком-винищувачем і офіцером Польських повітряних сил. У 1978 році він став першим громадянином Польщі, який полетів у космос, здійснивши політ на радянському космічному кораблі «Союз 30». На той час це зробило його 89-ю людиною, яка досягла космічного простору. Станом на грудень 2022 року він залишався єдиним поляком, який побував у космосі. Помер 12 грудня 2022 року.
Дитинство та освіта
Міроcлав Гермашевський народився 15 вересня 1941 року в польській родині в Ліпніках, Волинське воєводство Польщі. Під час волинської різанини він вижив, хоча в ніч з 26 на 27 березня 1943 року в Ліпніках загинули 19 членів його родини від рук Української повстанської армії; на той час йому було 18 місяців. Після війни вцілілу родину примусово депортували до Волова поблизу Вроцлава. Там він закінчив початкову та середню школу. З раннього віку виявляв інтерес до авіації й був вправним самоучкою-моделістом. У 1960 році пройшов курс пілотування планера у Вроцлавському аероклубі. Пізніше літав на аеродромах в Олесниці, Єжуві-Судецькому, на горі Жар і в Ліскі-Кенці.
Військова кар’єра
У 1961 році Мірослав Гермашевський закінчив курс пілотування літаків у Грудзьондзі, а восени того ж року розпочав навчання на льотчика-винищувача в Школі орлят у Дембліні. Там він опанував навчально-тренувальний літак ТС-8 «Бєсь» і здобув допуск до польотів на реактивному винищувачі МіГ-15. У березні 1964 року він закінчив академію найкращим у випуску та був призначений до полку протиповітряної оборони в Познані в званні підпоручика. Згодом навчався в Академії Генерального штабу у Варшаві, опанував політ на МіГ-21 і служив командиром ескадрилей та полків у Слупську, Гдині та Вроцлаві. У 1971 році він закінчив Військову академію імені Свєрчевського. Протягом військової служби Гермашевський пілотував планери й навчальні літаки, зокрема ТС-8 «Бєсь», СШ-13, ТС-11 «Іскра» та ПЗЛ-130 «Орлік», а також поршневі літаки, як-от Як-18. Серед реактивних літаків, якими він літав, були МіГ-15, МіГ-17, польські модифікації, кілька версій МіГ-21, а також Ф-16, Ф-18, «Міраж 2000-5», Су-27 і МіГ-29.
Підготовка та політ у межах програми «Інтеркосмос»
У 1976 році програма «Інтеркосмос» відібрала Міровлава Гермашевського з-поміж 500 польських військових льотчиків. Поступово коло кандидатів звужували: спочатку до 120 осіб, потім до п’яти, а далі — до кількох пілотів. Для участі в польоті «Союз 30» Гермашевського було обрано разом із Зеноном Янковським як запасного кандидата.
Підготовка відбувалася в Центрі підготовки космонавтів імені Юрія Гагаріна та включала теоретичну підготовку, перевірку фізичної витривалості й стійкості до психічного стресу. Кандидати також проходили психологічні випробування, зокрема 998 тестів за один день.
Наприкінці червня 1978 року Гермашевський разом із радянським космонавтом Петром Клімуком вирушив із космодрому Байконур до орбітальної станції «Салют 6». Політ тривав від 27 червня 1978 року, 17:27, до 5 липня 1978 року, 16:31. За цей час екіпаж 126 разів облетів Землю. Під час перебування на станції «Салют 6» у межах місії «Союз 30» за участю інших космонавтів було виконано одинадцять міжнародних експериментів. Після завершення польоту екіпаж приземлився в степах Казахстану, за 300 кілометрів на захід від Цілинограда. За участь у місії Гермашевський був нагороджений званням Героя Радянського Союзу.
Служба, політична діяльність і пізніший період
Під час запровадження воєнного стану в Польщі Мірова Гершемського було названо членом Військової ради національного спасіння (ВРОН) без його згоди. На той момент він навчався в Москві, і спочатку йому наказали повернутися до Варшави, однак через два тижні його звільнили, щоб він міг продовжити навчання. У 1982 році він отримав військове звання полковника, а в листопаді 1984 року був призначений командиром Школи пілотів винищувачів у Дембліні. До 1987 року він очолив цю школу, а в 1988 році його підвищили до звання бригадного генерала. Після цього він обіймав високі навчальні посади, пов’язані з підготовкою нових бойових пілотів, а в 1991–1992 роках був заступником командувача ВПС і протиповітряної оборони Польщі. За час військової служби він налітав 2047 годин і в жовтні 2005 року здійснив останній політ на МіГ-29, після чого завершив службу через 40 років кар’єри.
Паралельно з військовою службою він брав участь і в політичному житті. У 2001 році як кандидат від СЛД—УП безуспішно балотувався до Сенату, отримавши 93 783 голоси, що становило 32,46 % у відповідному окрузі. На місцевих виборах 2002 року його обрали до Мазовецьких регіональних зборів, де він здобув 10 463 голоси; після цих виборів він став членом партії СЛД. У 2005 році він знову балотувався на парламентських виборах у Польщі та отримав 5 223 голоси, але мандата не здобув. У 2009 році видавництво «Універсітас» опублікувало його автобіографічну книгу «Тягар невагомості», яка була добре сприйнята й упродовж наступного десятиліття неодноразово перевидавалася та виходила в розширених версіях. У 2014 році він планував балотуватися до Європейського парламенту від СЛД, але зняв свою кандидатуру через те, що його зять ішов на вибори від іншої партії. У 2018 році його випадок згадували у зв’язку із запропонованим польським законом про пониження всіх колишніх членів ВРОН до звання рядового; у цьому проєкті його також включили до складу ВРОН без його згоди, а президент Анджей Дуда послався на цю справу, накладаючи вето на закон.
Особисте життя та погляди на космос
З раннього віку Мірослав Гермашевський цікавився авіацією та модельними літаками. З 1966 року і до смерті він був одружений з Емілією Гермашевською, уродженою Лазар. У подружжя було двоє дітей: син Міrosлав, народжений 1966 року, і донька Емілія, народжена 1974 року. У сім’ї також було четверо онуків — Юлія, Амелія, Емілія та Станіслав. Домашнім улюбленцем Гермашевських був йоркширський тер’єр на ім’я Гіоконда.
Син, поручник Міrosлав Роман Гермашевський, закінчив Військово-повітряну академію Польщі та став офіцером резерву. Донька Емілія вийшла заміж за політика Ришарда Чернецького. Під час підготовки до польоту і після спільної місії на орбітальну станцію «Салют-6» Гермашевський заприятелював із Пйотром Клімком і зберігав із ним тісні дружні стосунки. Також він підтримував контакти з багатьма людьми, пов’язаними з радянською космічною програмою, зокрема з членами родини Юрія Гагаріна та Олексієм Леоновим.
Гермашевський не раз висловлював вдячність за можливість побачити космос на власні очі. Він згадував цей досвід із теплом, казав, що сумує за ним і часто про нього мріє. Він регулярно відвідував школи, де спілкувався з дітьми різного віку, а також давав інтерв’ю різним медіа. Перебування на борту «Союзу-30» у космосі перетворило його естетичний досвід на духовний. Водночас він вважав віру та релігію суто інтимною і приватною справою. Гермашевський був різко критичним до космічних польотів заради прибутку і вважав, що дослідження космосу має служити науці та людському поступу.
Він підтримував польського інженера Славоша Узнанського-Вішневського під час відбору до Групи астронавтів Європейського космічного агентства 2022 року та був першою людиною, яка зателефонувала йому з привітаннями після схвалення. Сам Узнанський-Вішневський називав Гермашевського одним із головних джерел натхнення.
Смерть і поховання
Мірослав Гермашевський помер 12 грудня 2022 року у віці 81 року в варшавській лікарні від ускладнень після операції. Після заупокійної меси у Польовому кафедральному соборі Війська Польського його поховали на Військовому цвинтарі Повонзки у Варшаві. У церемонії поховання брав участь Представницький полк Збройних сил Польщі, а над некрополем у його честь пролетіли чотири винищувачі F-16. 27 червня 2024 року о 17:20 на його могилі відкрили пам’ятник надгробка.
Культурний резонанс польоту
Після приземлення «Союзу-30» у Польській Народній Республіці з’явилася велика кількість сувенірної та пам’ятної продукції, пов’язаної з Мірославом Гермашевським. Його зображення друкували на поштових марках, плакатах, нашивках, значках, наліпках, монетах, медалях, вимпелах, знаках та інших дрібних символах. У 1978 році було видано книжки про нього та його політ: 90 000 примірників «Поляк повідомляє з космосу», 30 000 — «Польща в космосі», 80 000 — «Поляк у космосі» і 20 000 — «Дорога поляка на орбіту»; загалом того року надрукували 220 000 таких книжок. Також у 1978 році виготовили 92 000 чорно-білих поштівок, 90 000 примірників двох фотогазет і 2 000 наборів фотографій, присвячених Гермашевському.
Його місія стала темою й для мистецьких та кінематографічних робіт: Богдан Швяткевич створив чотири документально-біографічні фільми, випущені кіностудією «Цьоловка», а Анна Герман записала пісню «У великій космічній родині» про цю подію. У 1983 році В’єтнам випустив серію поштових марок, присвячену польоту «Союзу-30», у якій його ім’я було подано з помилкою. Пам’ять про польського космонавта відображено і в монументах: у 1985 році у Волові відкрили пам’ятник «На славу польських авіаторів і космонавтів» із літаком Лім-5П, яким він літав; у 1988 році у Вітебську відкрили пам’ятник космонавтам Пйотру Клімуку та Мірославу Гермашевському; а в 1989 році у Міастку відкрили як пам’ятник винищувач, подарований цьому місту.
Нагороди та відзнаки
Мірослав Гермашевський був відзначений численними державними, військовими та почесними нагородами. У 1978 році він отримав Орден Хреста Грюнвальда I класу, Золоту медаль заслуг перед національною обороною, Золоту відзнаку «Янек Красіцький», почесне звання і орден «Авіатор-космонавт Польської Народної Республіки», а також почесне звання і орден «Військовий льотчик-заслуга Польської Народної Республіки». Того ж року його було занесено до Почесної книги подвигів солдатів. Серед інших польських нагород — Командорський хрест Ордену Відродження Польщі, Золотий хрест заслуги, Медаль 40-річчя Народної Польщі, Золота, Срібна й Бронзова медалі Збройних сил на службі Батьківщині, Срібна й Бронзова медалі заслуг перед національною обороною, Хрест заслуги Польського скаутського і гайдівського союзу, Золота медаль «За зміцнення дружби між ПНР і СРСР», Орден Усмішки, Золотий орден заслуг Нижньої Сілезії та Золота медаль Авіатора. Він також мав знак парашутиста і знак військового льотчика класу майстра. На міжнародному рівні Гермашевський був удостоєний Золотої Зірки Героя Радянського Союзу № 11301, Ордену Леніна, медалі «За зміцнення бойового братерства», медалі «За заслуги в освоєнні космосу», ордена Шарнхорста, Золотої медалі бойового братерства, медалі 40-річчя визволення Чехословаччини та медалі 30-річчя Збройних сил Куби.
Почесні звання
У 1978 році Мірослав Гермашевський став почесним громадянином Аркалика, Вроцлава та Радома. У 1983 році йому було надано звання почесного громадянина Фромборка, а в 2011 році — почесного громадянина Волова.