Мігель Найдорф, народжений як Мойшє Мендель Найдорф 15 квітня 1910 року, був польсько-аргентинським шаховим гросмейстером, який походив із Польщі. На початку шахової кар’єри в Польщі його спершу навчав Давид Пшепюрка, а згодом Савелій Тартаковер. У 1930-х роках Найдорф показував помітні результати в польських турнірах: ділив 6–7-ме місця на чемпіонаті Варшави 1930 року, посів друге місце позаду Поляніна Фрідмана у 1931 році, а також вигравав у Варшаві в 1933 році. У 1934 році він був другим у Варшаві після Рудольфа Шпільмана, а згодом виграв чемпіонат Варшави. У 1935 році поділив 2–4-те місця в третьому чемпіонаті Польщі, а після цього переміг Тартаковера в Торуні. У 1936 році поділив перше місце з Лайошем Штейнером на чемпіонаті Угорщини. Коли 1939 року почалася Друга світова війна, Найдорф перебував в Аргентині, залишився там і згодом оселився в цій країні. У 1940-х і 1950-х роках він належав до провідних шахістів світу та став відомим завдяки варіанту Найдорфа — популярному шаховому дебюту.
- Як Мігель Найдорф опинився в Аргентині й чим він став відомий у шаховому світі?
- Як Міґель Найдорф виступав у Польщі до Другої світової війни?
- Як Мігель Найдорф опинився в Аргентині та що сталося з його родиною?
- Як Мігель Найдорф виступав у турнірах після переїзду до Аргентини?
- Яких турнірних успіхів досяг Мігель Найдорф у 1950–1990-х роках?
- На яких шахових олімпіадах Міґель Найдорф грав за Аргентину та на яких дошках?
- Яких олімпійських медалей Мігель Найдорф здобув в Аргентині?
- Який внесок Мігель Найдорф зробив у шахову теорію та журналістику?
- Як склалося особисте життя Мігеля Найдорфа та що з ним сталося після переїзду до Аргентини?
- Як склалося особисте життя Мігеля Найдорфа після одруження з Адель та пізніше з Рітою?
Переїзд до Аргентини та шахова слава
Мігель Найдорф, уроджений Мойсше Мендель Найдорф, народився 15 квітня 1910 року в Польщі. Він був польсько-аргентинським шаховим гросмейстером. Коли 1939 року почалася Друга світова війна, Найдорф перебував в Аргентині; після цього він залишився там і оселився назавжди. У 1940-х і 1950-х роках він належав до провідних шахістів світу. Найдорф також відомий завдяки варіанту Найдорфа — популярному шаховому дебюту.
Польський період
У Польщі Міґель Найдорф спочатку тренувався під керівництвом Давида Пшепюрки, а згодом Савелія Тартаковера. Близько 1930 року він переміг гравця, відомого як Ґлюксберг, а в 1930 році поділив 6–7-ме місця на чемпіонаті Варшави. У 1931 році Найдорф став другим у Варшаві, поступившись лише Паулю Фрідману, а в 1932 році поділив 9–10-те місця. У 1933 році він виграв турнір у Варшаві (квадратний турнір), а в січні 1934 року став другим після Рудольфа Шпільмана. Влітку 1934 року Найдорф програв матч Оріду Карліну з рахунком +1–2=1, але того ж року здобув перемогу в чемпіонаті Варшави. На 3-му чемпіонаті Польщі 1935 року у Варшаві він поділив 2–4-те місця з Фрідманом і Генриком Фрідманом, а після чемпіонату переміг Тартаковера в матчі в Торуні з рахунком +2–1=2. У 1936 році на чемпіонаті Угорщини він поділив перше місце з Лайошем Штейнером. Далі були третє місце на 4-му чемпіонаті Польщі в Юраті 1937 року, перемога в Рогашка-Слатині (Рохітш-Зауербрунн) того ж року, поділ 10–12-го місць у Лодзі 1938 року, шосте місце в Марґейті 1939 року та перемога у Варшаві 1939 року. До війни Найдорф чотири рази представляв Польщу на шахових олімпіадах: у Варшаві 1935 року на третій дошці з результатом +9–2=6, на неофіційній олімпіаді в Мюнхені 1936 року на другій дошці з результатом +14–2=4, у Стокгольмі 1937 року на другій дошці з результатом +5–3=7, а також на олімпіаді 1939 року, де він грав на другій дошці, показав результат +12−2=4 і отримав золотий набір із ручки та олівця.
Переїзд до Аргентини
Під час 8-ї Шахової олімпіади в Буенос-Айресі в серпні—вересні 1939 року Мігель Найдорф залишився в Аргентині та оселився там. У 1944 році він став громадянином Аргентини. Водночас його дружина, донька, батьки та четверо братів і сестер були вбиті під час Голокосту. Згодом Найдорф одружувався ще двічі та мав двох доньок. В Аргентині він також установлював світові рекорди в сеансах одночасної гри всліпу: у 1943 році зіграв проти 40 суперників, а в 1947 році збільшив це до 45. Його рекорд протримався до 2011 року.
Турніри в Аргентині та Європі
Після переїзду до Аргентини Мігель Найдорф став одним із найуспішніших учасників міжнародних турнірів. У вересні 1939 року в Буенос-Айресі, в турнірі клубу «Сіркуло де Ажедрес», він поділив перше місце з Паулем Кересом, набравши 8½ очка з 11. У 1941 році Найдорф був другим у Мар-дель-Платі, поступившись Ґідеону Штальберґу, а згодом поділив перше місце з ним у Буенос-Айресі. У наступні роки він неодноразово вигравав або входив до числа призерів у найсильніших південноамериканських змаганнях: перемагав у Мар-дель-Платі 1942 року, у Росаріо 1943 року, в Ла-Платі 1944 року, а також ділив першість у Мар-дель-Платі того ж року разом із Германом Пільником.
У 1945 році Найдорф виграв турнір у Буенос-Айресі, присвячений пам’яті Роберто Ґрау, випередивши Ґідеона Штальберґа та Карлоса Гімарда, а також посів друге місце у Вінья-дель-Мар. Того ж року він знову переміг у Мар-дель-Платі. У 1946 році його результати охоплювали перемоги в Мар-дель-Платі, Ріо-де-Жанейро, Празі та Барселоні; у Ґронінгені він поділив 4–5-те місця. У Празі він набрав +9−1=3, випередивши Петра Трифуновича, Ґоста Штольца, Светозара Глігорича та Яна Фольтиса, а в Барселоні фінішував попереду Даніеля Яновського. У 1947 році Найдорф був другим у зведеному турнірі Буенос-Айрес/Ла-Плата, виграв у Мар-дель-Платі та посів друге місце в Сан-Паулу. У 1948 році він став другим у Нью-Йорку, поділив 4–5-те місця в Мар-дель-Платі, виграв турнір у Мар-дель-Платі з 14 очками з 17, був другим у Буенос-Айресі та переміг у Венеції. У 1949 році в Буенос-Айресі він знову поділив перше місце з Ґідеоном Штальберґом, а 1950 року переміг в Амстердамі, випередивши Самуеля Решевського, Ґідеона Штальберґа, Светозара Глігорича, Васю Пірца та Макса Ейве.
Успіхи в Аргентині та міжнародні турніри
У 1940-х і 1950-х роках Мігель Найдорф належав до провідних шахістів світу, поєднуючи виступи з роботою в страховому бізнесі, де продавав страхування життя. У 1950 році він здобув перемогу в Бледі та отримав один із перших титулів міжнародного гросмейстера ФІДЕ. Того ж року він уперше виступив за Аргентину на шахових олімпіадах; загалом із 1950 до 1976 року він зіграв за збірну одинадцять разів.
На турнірі претендентів у Будапешті 1951 року Найдорф посів п’яте місце, а в 1953 році поділив 6-те місце. Після цього йому не вдалося пройти до турніру претендентів, а на міжзональному турнірі 1955 року в Гетеборзі він лише трохи не кваліфікувався далі. Серед інших помітних результатів — перемоги в Мар-дель-Платі 1961 року та в Гавані 1962 року, а також участь у турнірах Кубка П’ятигорського 1963 і 1966 років.
У 1970 році він брав участь у матчі СРСР — решта світу та показав рівний результат проти Михайла Таля. Надалі Найдорф переміг у Відкритому чемпіонаті Південної Африки 1976 року, поділив друге місце в Буенос-Айресі 1979 року з результатом 8/13, а в 1988 році набрав 8½/15 і став четвертим. У чемпіонаті Аргентини 1989 року він поділив 4-те—6-те місця з результатом 10/17, а в національному чемпіонаті 1991 року, у віці 81 року, завершив виступ із від’ємним результатом. Найдорфа також вважали видатним бліц-гравцем; він зберігав високу силу гри й у 80-річному віці. Серед найвидатніших шахістів усіх часів він особливо цінував Капабланку та Фішера.
Виступи за Аргентину на шахових олімпіадах
Після переїзду до Аргентини Міґель Найдорф багаторазово виступав за збірну країни на шахових олімпіадах. На 9-й Шаховій олімпіаді в Дубровнику 1950 року він грав на першій дошці й показав результат +8−0=6. Пізніше він також був першим номером команди в Гельсінкі 1952 року, де набрав +11−2=3, а також на олімпіадах в Амстердамі 1954 року, Москві 1956 року, Лейпцигу 1960 року, Варні 1962 року, Гавані 1966 року, Луґано 1968 року, Зіґені 1970 року та Хайфі 1976 року. На олімпіаді в Ніцці 1974 року Найдорф виступав на третій дошці.
Олімпійські медалі в Аргентині
Під час кар’єри в Аргентині Мігель Найдорф здобув одинадцять олімпійських медалей: сім у складі команд Польщі та Аргентини і чотири в особистому заліку. Серед його індивідуальних нагород були золоті медалі на Шахових олімпіадах 1939, 1950 і 1952 років. Також він виборов індивідуальну срібну медаль на Шаховій олімпіаді 1962 року.
Внесок у шахову теорію та журналістику
Мігель Найдорф зробив помітний внесок у популяризацію в сучасних шахах варіанта Найдорфа в сицилійському захисті. Також він брав участь у розвитку теорії та практики королівського індійського захисту. Окрім турнірної діяльності, Найдорф працював шаховим журналістом і вів колонку в буенос-айреській газеті «Кларін».
Особисте життя
Мігель Найдорф був найстаршим із п’яти дітей у єврейській родині Гдаліка та Раїси Найдорф. У 14 років він відвідав дім Рубена Фрідельбаума, де батько-скрипаль навчав його гри в шахи. Найдорф швидко опанував гру і вже міг давати вчителеві фігуру переваги у вигляді тури. Згодом його познайомив із нареченою Женею друг-музикант; після того як Женя розірвала попередні заручини, вони одружилися. У подружжя народилася одна дочка — Люся.
У 1939 році Найдорф вирушив на кораблі до Аргентини на Олімпіаду в Буенос-Айресі та прибув туди 21 серпня 1939 року. Після початку Другої світової війни він більше ніколи не бачив свою родину. Його батьки, дружина, немовля-дочка, родичі та друзі були вбиті під час Голокосту.
Пізніше, у Нью-Йоркському метро, Найдорф зустрів польського емігранта, який виявився його двоюрідним братом. У 1944 році він став натуралізованим громадянином Аргентини. У коледжі він вивчав латину та володів вісьмома мовами, зокрема польською, іспанською, англійською, російською, чеською, сербо-хорватською, нідерландською та їдишем.
Сімейне життя
У квітні 1947 року Мігель Найдорф познайомився з Адель Жусід і вже за кілька тижнів залицяння одружився з нею. Адель була на 11 років молодшою за нього. У подружжя народилися дві доньки — Мірта і Ліліана, а також був мертвонароджений син. Ліліана, яка народилася 1952 року, згодом описувала батька як людину запального характеру, співчутливу, егоїстичну, щедру, життєрадісну й сумну. Адель померла 21 серпня 1977 року від невиліковної пухлини кишківника; Найдорф приховував її діагноз, водночас консультуючись з онкологами у США.
Після смерті Адель Найдорф одружився з Рітою. Він познайомився з Рітою та її чоловіком Хакобо невдовзі після прибуття до Аргентини, і між обома родинами склалися тісні дружні стосунки. Доньки Найдорфа були для Ріти та Хакобо майже як племінниці. Коли Ліліані було 13 років, Хакобо раптово помер за шахівницею. Після смерті Адель Найдорф і Ріта стали парою, а доньки сприйняли його шлюб із Рітою без здивування. Пізніше Ріта захворіла на хворобу Альцгеймера. У 1996 році в Севільї Найдорф переніс тяжкий серцевий напад, після чого йому встановили кардіостимулятор. Він відвідав Ріту в лікарні, і вона впізнала його попри хворобу. Наступного дня після цього візиту Ріта померла раптово.
