Марк Едельман — польський політичний і громадський діяч, кардіолог і єврейський активіст. Він був євреєм, діячем Загального єврейського робітничого союзу «Бунд» ще до Другої світової війни та співзасновником Єврейської бойової організації під час війни. У 1943 році брав участь у повстанні у Варшавському гетто і після загибелі Мордехая Анелевича став його лідером. Також він брав участь у Варшавському повстанні 1944 року. Після війни Едельман залишився в Польщі й став відомим кардіологом. Із 1970-х років співпрацював із Комітетом оборони робітників та іншими політичними групами, що виступали проти правлячої Польської об’єднаної робітничої партії. У 1989 році був членом «Солідарності» та брав участь у польському Круглому столі. Пізніше належав до різних центристських і ліберальних партій, а також писав книги про історію воєнного опору проти нацистської німецької окупації Польщі.
- Як Марек Едельман брав участь у опорі під час війни та в політичному житті після неї?
- Де народився Марек Едельман і яким було його дитинство?
- Як Мaрек Едельман брав участь у Варшавському гетто та повстанні в ньому під час Другої світової війни?
- Як Марек Едельман брав участь у Варшавському повстанні 1944 року і що сталося після капітуляції?
- Як склалося життя Марека Едельмана після Другої світової війни та яку громадянську позицію він займав?
- У яких політичних організаціях Марек Едельман був членом у пізніші роки?
- Якою була громадська позиція Марека Едельмана в пізні роки?
- Що писав Марек Едельман у своєму відкритому листі в серпні 2002 року?
- З ким був одружений Марек Едельман і як склалося його сімейне життя?
- Як відбулися смерть і похорон Марека Едельмана?
- Як Мартек Едельман був зображений у популярній культурі?
Війна, повоєнна діяльність і політична активність
Марек Едельман був євреєм, політичним і громадським діячем та кардіологом. До Другої світової війни він був активістом Загального єврейського робітничого союзу «Бунд». Під час війни став співзасновником Єврейської бойової організації (ЖОБ) і взяв участь у повстанні у Варшавському гетто 1943 року. Після загибелі Мордехая Анелевича він очолив це повстання. У 1944 році Едельман також брав участь у Варшавському повстанні.
Після війни він залишився в Польщі та став відомим кардіологом. За часів Польської Народної Республіки він був останнім лідером, який залишився в країні, попри переслідування з боку влади Польської об’єднаної робітничої партії. Від 1970-х років Едельман співпрацював із Комітетом захисту робітників та іншими політичними групами, що виступали проти правлячої партії. Він був членом «Солідарності» та взяв участь у Польських переговорах за круглим столом 1989 року. Після мирних перетворень 1989 року входив до складу різних центристських і ліберальних партій. Також він написав книги, у яких документував історію воєнного опору проти нацистської німецької окупації Польщі.
Ранні роки
Рік народження Марека Едельмана є не цілком певним: його датують або 1919 роком у Гомелі, або 1922 роком у Варшаві. Його батько, Натан Фелікс Едельман, був членом Соціалістичної революційної партії і помер 1924 року. Мати, Цецилія Едельман, працювала лікарняною секретаркою та була активною учасницею Загального єврейського робітничого союзу «Бунд». Після її смерті 1934 року про нього дбали працівники лікарні у Варшаві. Едельман завжди вважав Варшаву своїм домом і саме там опанував польську, їдиш і німецьку мови. У дитинстві він був членом дитячої групи «Бунду» «Соціялістише кіндер фарбанд», а 1939 року вступив до молодіжної організації «Цукунфт» і став одним із її лідерів. Під час війни він відновив молодіжні організації «Бунду» у Варшавському гетто.
Варшавське гетто та повстання
Після німецького вторгнення в Польщу 1939 року Мaрек Едельман разом з іншими євреями Варшави опинився замкненим у Варшавському гетто. У 1942 році, вже як молодіжний діяч Бунду, він став одним із співзасновників Єврейської бойової організації. Після того як у вересні 1942 року німці припинили вивозити мешканців гетто до табору знищення Треблінка, у гетто залишалося близько 60 000 людей. Єврейська бойова організація здобувала зброю та формувала підрозділи, використовуючи знання про наземну мережу гетто і систему каналізації.
19 квітня 1943 року німці відновили наступ на Варшавське гетто, кинувши туди понад 2 000 солдатів. Попри значну перевагу ворога в чисельності та озброєнні, бійці гетто чинили запеклий опір і змусили німців відступити. На другий день повстання Міхал Клепфіш загинув, прикриваючи Едельмана та його товаришів. Протягом трьох тижнів тривали інтенсивні бої, у яких єврейські бійці вбили та поранили десятки нацистів. Під час завершального штурму бункера ЄБО 8 травня 1943 року загинув Мордехай Анелевич, після чого Едельман очолив ЄБО. Щоб виявити рештки повстанців, німці спалили гетто, а 10 травня 1943 року Едельман і його товариші втекли через каналізацію до неґеттової Варшави.
Варшавське повстання та приховування в руїнах
У середині 1944 року Марек Едельман брав участь у загальноміському Варшавському повстанні як член Армії Людової. Після 63 днів боїв польські сили були змушені капітулювати. Після капітуляції Едельман разом з іншими бійцями Єврейської бойової організації переховувався в руїнах Варшави. Згодом його було врятовано та евакуйовано за допомогою Армії Крайової.
Повоєнна діяльність і громадянська позиція
Після Другої світової війни Марек Едельман навчався в Лодзькій медичній школі. Згодом він став відомим кардіологом і розробив оригінальну рятівну операцію. У політичному житті Едельман активно виступав проти включення Бунду до Польської об’єднаної робітничої партії в 1948 році; після цього комуністи розпустили організацію Бунду. У 1976 році він став активістом Комітету захисту робітників, а також долучився до руху «Солідарність». Едельман публічно засуджував расизм і виступав за права людини. У 1981 році, коли генерал Войцех Ярузельський запровадив воєнний стан, його було інтерновано владою. У 1983 році він відмовився брати участь в офіційних урочистостях з нагоди 40-ї річниці Варшавського гетто-встання; 2 лютого 1983 року він написав відкритого листа з відмовою від запрошення. 17 квітня 1983 року через домашній арешт у Лодзі він не зміг бути присутнім на заході «Солідарності» біля Меморіалу Варшавського гетто; того дня Едельман сидів за столом, накритим для урочистої вечері, у оточенні поліцейських автомобілів. Упродовж життя він залишався переконаним антисионістом, а в інтерв’ю 1985 року назвав сіонізм «втраченою справою» та поставив під сумнів життєздатність Ізраїлю. Едельман відмовився емігрувати до Ізраїлю і в старшому віці виступав на захист палестинського народу.
Політична діяльність у посткомуністичній Польщі
У пізніший період життя Марек Едельман був членом кількох політичних організацій у посткомуністичній Польщі. Він належав до Громадянського руху за демократичну дію, Демократичного союзу, Союзу свободи та Демократичної партії — demokraci.pl. Його участь у цих структурах відображала подальшу політичну активність у нових умовах після падіння комуністичної системи.
Громадська позиція в пізні роки
У пізні роки Марек Едельман підтримував антифашистські ініціативи та організації, що боролися з антисемітизмом. У 1993 році він супроводжував конвой із вантажами до Сараєва, коли місто перебувало в облозі. На початку 1990-х років він різко засудив міжнародну байдужість під час геноциду в Боснії, назвавши її ганьбою для Європи та запізнілою перемогою Гітлера. Також він підтримав бомбардування Югославії НАТО 1999 року і війну в Іраку 2003 року, розглядаючи ці дії як порятунок країн американською демократією від фашизму. 17 квітня 1998 року Едельман був нагороджений Орденом Білого Орла, а також отримав французький Орден Почесного легіону.
Пізні роки та відкритий лист 2002 року
У серпні 2002 року Марек Едельман написав відкритий лист до всіх лідерів і бійців палестинських бойових угруповань. У цьому листі він розкритикував палестинські самогубні атаки. Публікація листа викликала обурення в ізраїльського уряду та преси.
Сімейне життя та пам’ять про повстання у Варшавському гетто
Марек Едельман був одружений з Аліною Марголіс-Едельман (1922–2008). У подружжя було двоє дітей — Олександр і Анна. Коли дружина та діти емігрували з Польщі до Франції, він залишився в Лодзі. Після смерті Аліни у 2008 році його пережили син і дочка. Едельман також опублікував спогади, перекладені шістьма мовами. Щоосені у квітні він клав квіти у Варшаві на згадку про тих, з ким служив під час повстання у Варшавському гетто.
Смерть і похорон
Марек Едельман помер 2 жовтня 2009 року. 9 жовтня 2009 року його поховали у Варшаві з повними військовими почестями. Його труну було накрито прапором Бунду з написом «Бунд — Єврейський соціалістичний союз». Під час похорону хор виконав гімн Бунду «Ді Швюе». На церемонії були присутні президент Польщі Лех Качинський, колишній президент Лех Валенса та колишній прем’єр-міністр Польщі Тадеуш Мазовецький. Близько 2 тисяч осіб узяли участь у похороні. Владіслав Бартосевський, колишній міністр закордонних справ Польщі та в’язень Аушвіца, очолив вшанування пам’яті Едельмана. Римо-католицький єпископ Тадеуш Піронек говорив про його боротьбу за єврейську та польську ідентичність. Колишній голова парламенту Ізраїлю та колишній посол Ізраїлю в Польщі Шева Вайс висловив співчуття родині Едельмана, а офіційний речник Державного департаменту США Іан Келлі передав співчуття від імені Сполучених Штатів і заявив про солідарність США з Польщею в її жалобі.
У популярній культурі
У популярній культурі Мартека Едельмана втілив американський актор Джон Елес у телевізійному фільмі «Підняття» 2001 року. Також він став темою документального фільму «Мартек Едельман… І в ґетто було кохання», який вийшов 2019 року та був знятий Анджеєм Вайдою і Йолантою Дилевською.
