Гершель Ґриншпан народився 28 березня 1921 року в Ганновері в польсько-єврейській родині кравця Зендля Ґриншпана та Ривки Ґриншпан. Він був одним із п’ятьох дітей, але до дорослого віку дожили лише троє, серед них сестра Естер Бейле та брат Мордехай Еліезер. У родині також був брат Гершель Файбель, який народився 28 березня 1921 року і мав польське громадянство. Ґриншпан навчався в восьмирічній школі, але не закінчив її до 1935 року. Він належав до сіоністської групи «Мізрахі» та спортивного клубу «Бар-Кохба», а також одинадцять місяців вивчав іврит у франкфуртській єшиві на Крістґассе. Через антиєврейські закони він стикався з дискримінацією, що унеможливлювало працю й освіту. У 1936 році він виїхав до Бельгії, а згодом до Франції, сподіваючись дочекатися візи для в’їзду до Палестини.
- Як Гершель Гриншпан опинився у Франції та що сталося після його замаху на Ернста фом Рата?
- Як склалися дитинство, навчання та переїзд Гершеля Грюншпана до Парижа?
- Як Герцель Ґріншпан опинився в Парижі та що передувало його замаху на німецького дипломата?
- Як Ернст фон Рат прийшов на дипломатичну службу та де працював перед 1938 роком?
- Як замах Гершеля Гріншпана вплинув на подальші події в Німеччині та навколо його майбутнього суду?
- Що відбувалося з підготовкою суду над Гершелем Гріншпаном у 1938–1940 роках?
- Як Гершель Гріншпан опинився після звільнення під наглядом французької влади?
- Як відбувалася екстрадиція Гершеля Гріншпана до Німеччини та що сталося з підготовкою суду над ним?
- Що відомо про долю Герцля Гріншпана після війни та як його ототожнювали з фотографією 1946 року?
- Як увічнено пам’ять про Гершеля Гріншпана в Ганновері та в культурі?
Еміграція та замах 1938 року
Гершель (Герман) Файбель Гриншпан народився 28 березня 1921 року в Ганновері в сім’ї польських євреїв і був уродженцем Веймарської республіки. У 1936 році він емігрував до Бельгії через відсутність перспектив у нацистській Німеччині, а згодом переїхав із Бельгії до Франції. Наприкінці жовтня 1938 року його батьків примусово депортували до Польщі разом із десятками тисяч інших польських євреїв у нелюдських умовах. 7 листопада 1938 року в Парижі Гриншпан здійснив замах на німецького дипломата Ернста фом Рата. Через два дні фом Рат помер від отриманих поранень. Нацистський режим використав цей замах як привід для масового погрому проти єврейської громади, відомого як «Кришталева ніч».
Молоді роки та переїзд до Парижа
Гершель Грюншпан народився в квітні 1911 року в Ганновері, на Бургштрассе, 36, у польсько-єврейській родині кравця Зенделя Гріншпана та Ривки Гріншпан. У нього було п’ятеро братів і сестер, але до дорослого віку дожили лише троє; серед них — сестра Естер Бейле, яка народилася 31 січня 1916 року, брат Мордехай Еліезер, народжений 29 серпня 1919 року, та брат Гершель Фаїбель, який з’явився на світ 28 березня 1921 року й отримав польське громадянство.
Він навчався в восьмирічній школі, але не закінчив її до 1935 року. Грюншпан був членом сіоністської групи «Мізрахі» та спортивного клубу «Бар-Кохба». Також він протягом одинадцяти місяців вивчав іврит у єшиві у Франкфурті на вулиці Крістгассе, після чого залишив навчання. У Німеччині він зазнавав дискримінації, а антиєврейські закони перешкоджали йому знайти роботу або продовжити освіту.
Він подавав прохання про еміграцію до Палестини, але британська влада відмовила йому через неповноліття. У липні 1936 року, у віці 15 років, Грюншпан вирушив до Брюсселя з польським паспортом і німецькою візою, дійсною до 1 квітня 1937 року, маючи при собі лише 10 рейхсмарок. Там він мав чекати на візу для в’їзду до Палестини в домі свого дядька Вольфа Гріншпана, однак дядько зустрів його холодно. Після цього він прийняв запрошення іншого дядька, Авраама Гріншпана, приїхати до Парижа. У вересні його таємно переправили через кордон друзі дядька Вольфа.
Коли він прибув до Парижа, то страждав від болю в шлунку та частого блювання. Його зріст становив 1,54 метра, а вага — 45 кілограмів. У Парижі він сповідував ортодоксальний юдаїзм і регулярно відвідував богослужіння, вважаючи себе більш побожним, ніж його батьки. Він жив серед родини дядька, переважно євреїв; у побуті вони говорили їдишем, хоча вживали також німецьку мову. Постійної роботи він не мав, лише час від часу допомагав дядькові, зустрічався з друзями, часто ходив у кіно та відвідував місця, де збиралися гомосексуали.
Вигнання, втеча до Франції та передумови замаху
Протягом двох років Герцель Ґріншпан безуспішно намагався отримати дозвіл на проживання у Франції. Після повернення до родини йому було відмовлено начальником поліції Ганновера через недійсні документи. Наприкінці січня 1938 року сплив термін дії його польського паспорта, а згодом він отримав наказ залишити Францію до 15 серпня. Відтоді його переховував у паризькому горищі дядько. Оскільки в нього не було роботи, його розшукували, і він був змушений ховатися у Франції.
Його родина формально залишалася громадянами Польщі, але понад двадцять років жила в Німеччині. Під час загальнодержавного вигнання польських євреїв 28 і 29 жовтня 1938 року родину заарештували. Ця акція торкнулася приблизно 17 000 польських євреїв у Німеччині. Усіх затриманих примусово депортували через німецько-польський кордон поблизу села Збомшень. Польща дозволила в’їхати на свою територію лише приблизно 4 000 людей, а решта депортованих мусили залишатися просто неба в нічийній землі без допомоги. Ця ситуація набула міжнародного розголосу, зокрема в паризькій пресі. Після депортації родина отримала дозвіл на в’їзд до Польщі.
3 листопада 1938 року Герцель отримав листівку від сестри Берти. 4 листопада він прочитав у паризькій газеті «Гайнат» драматичні подробиці депортації, а 6 листопада попросив дядька надіслати гроші батькам. Того ж дня він посварився з родиною дядька, забрав свої заощадження, залишив їх і заночував у дешевому готелі. Він написав прощального листа батькам і носив його в кишені. 7 листопада 1938 року він купив револьвер за 235 франків у збройній крамниці, після чого пішов до німецького посольства в Пала-Богарне та попросив прийняти його секретарем посольства. У кабінеті без реєстрації та свідків він зустрівся із секретарем посольства Фом Ратом і вистрілив у нього п’ять разів. Під час нападу він назвав його «брудним бошем» і заявив, що діє від імені переслідуваних євреїв. У прощальному листі він писав: «Моє серце кровоточило, коли я дізнався про вашу долю, і я мушу протестувати, щоб світ знав». Після пострілу його без спроби втечі заарештувала французька поліція, а потім його помістили до юнацької в’язниці Франа поблизу Парижа.
Служба в дипломатичному відомстві Німеччини
Після вивчення права Ернст фон Рат навесні 1932 року склав перший державний іспит і після цього пройшов стажування. У 1932 році він вступив до НСДАП, а в квітні 1933 року — до СА. У 1934 році його було призначено до МЗС Німеччини. Перед цим він завершив річну підготовчу практику в Парижі як особистий секретар німецького посла Роланда Кестера. У червні 1936 року в Берліні він склав дипломатично-консульський іспит. Після цього фон Рат провів рік у німецькому посольстві в Калькутті, але через хворобу повернувся до Німеччини. Сам він називав цю хворобу тяжкою амебною дизентерією, тоді як його лікарі стверджували, що це була ректальна гонорея, набута під час гомосексуального контакту. Для лікування він обрав у Берліні єврейських лікарів. 13 липня 1938 року він відновив службу в німецькому посольстві в Парижі, а 18 жовтня 1938 року його було призначено секретарем місії.
«Кришталева ніч» і судова справа
Після замаху на Ернста фом Рата статті про цей інцидент з’явилися в усіх газетах під разючими заголовками за директивою рейхсміністра Йозефа Ґеббельса. У наведеному біографічному матеріалі зазначено, що саме ці публікації стали приводом для найбільшого раніше відомого єврейського погрому, названого «Кришталевою ніччю». Увечері 9 листопада 1938 року НСДАП і СА підготували та скоординували дії проти єврейського населення й майна. На вулиці вийшли загони штурмовиків СА та членів НСДАП у цивільному одязі, озброєні палицями, ножами, кинджалами, револьверами, сокирами, молотками та ломами.
Вони вдиралися до синагог, підпалювали їх, розбивали вітрини єврейських крамниць, а потім грабували й нищили їх. Було також осквернено єврейські помешкання; якщо нападникам не відчиняли, вони ламали двері та псували майно власників. Грабіжники забирали знайдені гроші, ощадні книжки та цінності. Євреї, зокрема жінки й діти, зазнавали принижень і образ. Загалом було знищено й спалено 267 синагог та 815 єврейських крамниць і підприємств, 36 осіб убито, а 20 тисяч євреїв заарештовано. Загальні збитки становили 25 мільйонів рейхсмарок, зокрема 5 мільйонів за вибиті шибки, що й дало події назву «Кришталева ніч».
Додатковим актом приниження стало оприлюднення 12 листопада 1938 року «Положення про обов’язок спокути», яке поклало на єврейське населення репараційний платіж у розмірі одного мільярда рейхсмарок. Самого Гріншпана після арешту французький слідчий Тесньєр звинувачував у замаху на вбивство, а після смерті Рата 9 листопада 1938 року йому було висунуто обвинувачення у вбивстві. Замах викликав осуд серед французів і більшості єврейського населення Франції, а також породив побоювання нацистських репресій, які згодом підтвердилися. Єврейська громада висувала ідею його неосудності; про це пізніше згадувала Ганна Арендт у книжці «Банальність зла: Адольф Айхман у Єрусалимі». Німецька сторона готувалася до суду над Гріншпаном, а Ґеббельс вирішив перетворити процес на пропагандистську битву, щоб довести, ніби вбивство було частиною всесвітньої єврейської змови проти Німеччини.
Підготовка судового процесу у Франції
8 листопада 1938 року Йозеф Геббельс призначив Фрідріха Грімма німецьким представником у суді. 11 листопада Геббельс провів нараду групи, що готувала процес, на чолі з Вольфгангом Диверге. До цієї групи входили Грімм, представники Міністерства закордонних справ і закордонної організації НСДАП. Під час обговорення Грімм висловив думку, що видача Гріншпана безглузда і що суд відбудеться у Франції. Було також вирішено, що Грімм має вплинути на задоволення додаткової вимоги з боку батьків і брата фон Рата. Співпраця з французькими адвокатами визнавалася необхідною, а їхній вибір було доручено Гріммові.
Грімм негайно вирушив до Парижа. Там він отримав відомості, що захисник Гріншпана, Вінсент де Моро-Жаффері, планує запросити батьків Гріншпана для свідчень про антисемітські дії в Німеччині. У відповідь Грімм звернувся до польської влади, яка, попри власний антисемітизм, заборонила батькам Гріншпана виїзд. Під час підготовки до процесу Грімм постійно їздив між Німеччиною та Францією, однак початок суду було відкладено.
Після нападу Німеччини на Польщу 1 вересня 1939 року дії Гріншпана було переосмислено, а французька громадська думка змістилася в бік його виправдання. З 3 вересня 1939 року Німеччина і Франція перебували у стані війни, тому німецька сторона не могла брати участь у процесі. Грімм вирішив впливати на суд із нейтральних країн і кілька місяців перебував у німецькому посольстві в Берні. Він контактував із французькими слідчими через швейцарського адвоката Жигана, для якого домігся візи у французького генерального консула в Берні. Жиган зустрівся в Парижі з міністром юстиції Франції Жоржем Бонне, після чого процес було призупинено. Гріншпан залишався у в’язниці після зупинення суду й був ув’язнений без суду на 20 місяців до перемоги Німеччини над Францією.
Звільнення та повторний арешт
Після зустрічі Грімма з керівником паризької таємної польової поліції Гершеля Гріншпана оголосили в розшук. Грімм повідомив Міністерство закордонних справ, що Гріншпана незаконно звільнили з паризької в’язниці, а слідчу справу проти нього було вилучено. Після цього в усіх єврейських організаціях і юридичних фірмах, пов’язаних із Гріншпаном, провели обшуки, зокрема в помешканнях Де Моро-Жафері. Згодом Гріншпана разом з іншими в’язнями відправили на неокупований німцями південь Франції. Він здобув свободу після бомбардування поїзда з в’язнями. Не маючи коштів і достатнього знання мов, Гріншпан не переховувався, а звернувся до французької влади. Після цього його ув’язнили в Буржі, де з ним зустрівся прокурор. Згодом Гріншпана перевели до в’язниці в Тулузі.
Екстрадиція та підготовка показового процесу
За біографією, Гримм знайшов Гріншпана на півдні Франції й звернувся до міністра юстиції Франції з вимогою його екстрадиції. Міністерство закордонних справ Франції також контактувало з Комісією перемир’я щодо цього питання. 18 липня 1940 року французька влада передала Гріншпана німцям на кордоні вільної та окупованої зон. Після цього його відправили до в’язниці Ґестапо на Принц-Альбрехтштрассе, 8, у Берліні. Така екстрадиція порушувала умови перемир’я й міжнародне право, оскільки Гріншпан не був громадянином Німеччини, а злочин стався до німецького вторгнення на французьку територію.
Після передачі Гріншпана нацистське керівництво почало готувати показовий політичний процес за власним зразком за участю Народного суду та Рейхсміністерства народної просвіти і пропаганди на чолі з Ґеббельсом. Метою було довести існування єврейської світової змови, спрямованої на знищення Німеччини. Головними організаторами процесу були Гримм і Діверге. Водночас справу ускладнювали погрози Гріншпана дати свідчення про зв’язки фон Рата з паризьким гомосексуальним середовищем. Через це обвинувачення побоювалося, що він може згадати про нібито гомосексуальність фон Рата та інших нацистів у Парижі, скористатися тактикою захисту свого паризького адвоката або поставити під сумнів законність власної екстрадиції. Підготовку процесу було припинено за наказом Гітлера в липні 1942 року. Гріншпана спершу відправили до концтабору Заксенгаузен, а 26 вересня 1942 року перевели до виправної в’язниці в Магдебурзі. Це була остання згадка про нього в німецьких документах, а його подальша доля, за біографією, лишається невідомою.
Післявоєнна доля та суперечки про смерть
Батьки та брат Герцля Гріншпана пережили Голокост. Після війни вони були вислані до Польщі, згодом переїхали до СРСР, а потім емігрували до Ізраїлю. У 1961 році батько і брат дали свідчення на процесі над Адольфом Ейхманом. Доля самого Гріншпана залишалася предметом суперечок: історик Гельмут Гайбер стверджував, що він пережив війну, живучи в Парижі під чужим іменем, тоді як у 1981 році історик Рон Ройзен заявив, що Гріншпан помер незадовго до кінця війни. У грудні 2016 року німецький історик і журналіст Армін Фюрер та австрійська архівістка Крістіна Прохіш визначили фотографію 1946 року як зображення Гріншпана; знімок було зроблено 3 липня 1946 року в таборі переміщених осіб у Бамберзі під час протесту проти відмови Британії в імміграції до Палестини. Перевірка розпізнавання облич показала 95-відсоткову схожість між людиною на фото та Гріншпаном.
Пам’ять про Гершеля Гріншпана
Пам’ять про Гершеля Гріншпана увічнено в Ганновері кількома способами. Його ім’я викарбуване на пам’ятнику депортованим єврейським громадянам на Опернплац як зниклого безвісти. 22 березня 2010 року Ґюнтер Демніґ установив камені спотикання біля останнього помешкання родини Гріншпанів у Старому місті Ганновера. Будинок родини стояв на вулиці Бургштрассе, 36, але не зберігся; нині на цьому місці розташований історичний музей. 9 вересня 2013 року на будівлі музею відкрили меморіальну таблицю, присвячену Гершелю Гріншпану. Його життя також надихнуло англійського композитора Майкла Тіппета на створення ораторії «Дитя нашого часу». У 2007 році французький режисер Жоель Кальметт зняв про нього документальний фільм «Поверніть нам Гріншпана», який 29 жовтня 2008 року показали на телеканалі «Арт» під назвою «Коротке, мужнє життя Гершеля Ґрюншпана».
