Річард Пайпс народився в польському місті Чешин у асимільованій єврейській родині. Його батько Марк походив зі Львова, брав участь у Першій світовій війні в Польських легіонах і працював у компаніях, пов’язаних із кондитерською торгівлею та імпортом фруктів. У жовтні 1939 року родина втекла з окупованої нацистами Польщі та через Італію прибула до США.
Він навчався в коледжі Маскінгам в Огайо, а 1943 року вступив на службу до американської авіації й отримав громадянство США. У межах армійської програми пройшов підготовку з російського перекладу в Корнелльському університеті та здобув ступінь бакалавра 1945 року. Під час навчання спілкувався з професором Марком Вишняком, а також познайомився зі студенткою Ірен Рот, на якій одружився 1946 року. Після демобілізації в березні 1946 року як запасний лейтенант, фахівець із військової розвідки та допиту полонених, він вступив до аспірантури Гарвардського університету. Його науковим керівником був Крейн Брінтон.
- Якою була наукова діяльність Річарда Пайпса в Гарвардському та Стенфордському університетах?
- Як склалися ранні роки та освіта Річарда Пайпса?
- Як Річард Пайпс поєднував університетську роботу, наукові дослідження та участь у державних консультативних структурах?
- Як Річард Пайпс пояснював особливості російської історії та виникнення комунізму?
- Які погляди Річарда Пайпса на історію Росії та тоталітарні режими?
- Як оцінювали наукові погляди Ричарда Пайпса в Росії та на Заході?
- Які оцінки наукових поглядів Річарда Пайпса висловлювали різні дослідники та публіцисти?
- Як Річард Пайпс оцінював об’єктивність історика та зв’язок ленінізму зі сталінізмом?
- З ким Річард Пайпс одружився і скільки в нього було дітей?
Наукова кар’єра в Гарварді та Стенфорді
Річард Пайпс був американським ученим, народився в Польщі та мав ступінь доктора філософії з історії. З 1958 до 1996 року він був професором російських студій і російської історії в Гарвардському університеті. У 1996 році став почесним професором Гарвардського університету. З 1968 до 1973 року очолював Дослідницький центр з питань Росії (Центр Девіса) при Гарвардському університеті. Пізніше, з 1973 до 1978 року, був головним науковим консультантом Інституту вивчення Росії в Стенфордському університеті. Помер у Кембриджі, штат Массачусетс, США.
Ранні роки та освіта
Річард Пайпс народився в польському місті Цешині в асимільованій єврейській родині. Його батько, Марк (1893—1973), походив зі Львова, брав участь у Першій світовій війні в складі Польських легіонів і працював у компаніях, пов’язаних із торгівлею кондитерськими виробами та імпортом фруктів. У жовтні 1939 року родина втекла з окупованої нацистами Польщі та через Італію прибыла до США. Пайпс навчався в Коледжі Маскінгум в Огайо, а 1943 року вступив до американської авіаційної служби й отримав громадянство США. У межах армійської програми він пройшов підготовку з російського перекладу в Корнельському університеті та 1945 року здобув ступінь бакалавра. У Корнельському університеті він навчався у професора Марка Вишняка, а також познайомився зі студенткою Ірен Рот із польської єврейської родини, на якій одружився 1946 року. У березні 1946 року його демобілізували як резервного лейтенанта, що спеціалізувався на військовій розвідці та допитах полонених. Після звільнення з армії він вступив до аспірантури Гарвардського університету; його науковим керівником був Крейн Бринтон, фахівець з європейської інтелектуальної історії.
Наукова й урядова діяльність
Річард Пайпс спеціалізувався на російській історії під керівництвом професора Михайла Карповича. За два роки до захисту докторської дисертації 1950 року він почав працювати асистентом викладача в Гарвардському університеті. З 1958 до 1996 року Пайпс був професором Гарвардського університету, а від 1996 року мав звання почесного професора. У 1968–1973 роках він очолював Центр російських досліджень при Гарвардському університеті, а в 1973–1978 роках був головним науковим консультантом Інституту вивчення Росії при Стенфордському університеті. У 1976 році, отримавши згоду президента Форда, Пайпс провів незалежну оцінку загроз з боку СРСР; тоді ж директор ЦРУ Джордж Буш призначив його керівником експертної групи, до якої входили цивільні особи, відставні військові та один чинний військовослужбовець. У 1981–1982 роках він очолював відділ Східної Європи та СРСР у Раді національної безпеки, займаючись питаннями зовнішньої політики США в межах доктрини Рейгана. Також Пайпс був членом Американського комітету за мир у Чечні. Він написав 23 книжки, досліджував історію Росії, а багато його праць було перекладено російською мовою.
Погляди Річарда Пайпса на історію Росії
Річард Пайпс присвятив історії Росії багато праць, а його погляди можна простежити також у численних інтерв’ю для преси. Основою його історичної концепції було переконання, що шлях Росії відрізнявся від розвитку країн Європи. Він досліджував Жовтневу революцію та утворення СРСР, щоб простежити витоки комунізму в далекому російському минулому.
На думку Пайпса, жителі Московського великого князівства не мали уявлення про приватну власність, а єдиним справжнім власником був великий князь, а з XVI століття — цар. Він вважав, що цар міг на власний розсуд розпоряджатися майном держави й підданих. Росію він відносив до патримоніальних держав, де політична влада є продовженням прав власності, а правителі водночас виступають і володарями, і власниками держави.
Пайпс пов’язував своєрідність російського правового розвитку з нерозвиненістю феодальних інститутів. На його думку, російський правовий нігілізм виник через відсутність договірної традиції, подібної до західноєвропейського васалітету, а хронічна беззаконність у відносинах між правителями та підлеглими була наслідком саме цієї відсутності. Він також стверджував, що особливий характер власності в Росії сприяв формуванню своєрідної національної культури, а її засадничі цінності відрізнялися від цінностей західної цивілізації.
У релігійному питанні Пайпс посилався на погляди західних фахівців, які вважали проблемою Росії запозичення віри з Візантії. Він підкреслював, що прийняття візантійського християнства відокремило Росію від прогресивного Заходу та від християнської цивілізації Заходу загалом. Серед особливостей російського розвитку він називав також відсутність самоврядних міських громад, незалежних міських судів і приватної власності на нерухомість у містах.
Пайпс писав, що домагання російських володарів на необмежену владу зустрічали опір з боку окремих осіб і груп, а російська ліберальна традиція, за його словами, така ж давня, як і традиція самодержавства. Водночас він вважав, що довільні дії царя й бюрократії щодо майна підданих перешкоджали розвитку демократії в Росії. Державність Росії, на його думку, увійшла в кризу після обмежених спроб капіталістичної модернізації, здійснених царським урядом у XIX столітті.
Він стверджував, що приватне підприємництво було чужорідним елементом у патримоніальній структурі російського суспільства в XIX столітті, а примусовий капіталістичний розвиток наприкінці XIX — на початку XX століття посилив суперечності в суспільстві. Саме ці суперечності, за Пайпсом, привели до революції 1917 року. Він також зазначав, що на початку XX століття більшість жителів Росії не мали уявлення про права приватної власності, а ця обставина полегшила прийняття комуністичної системи більшістю росіян.
Погляди на історію Росії
У своїх поглядах на історію Росії Річард Пайпс вказував на подібність між Радянським Союзом і нацистською Німеччиною. Він стверджував, що радянський режим і режим нацистської Німеччини були принципово спорідненими політичними режимами, які проводили подібну внутрішню та зовнішню політику й на певному етапі активно співпрацювали. У книжці «Росія під більшовиками» він також писав, що нацистська Німеччина, фашистська Італія та Радянський Союз були тоталітарними режимами, спільними для яких були заперечення демократії та прав людини.
Оцінки наукових поглядів
Наукові погляди Ричарда Пайпса користуються помітною популярністю в Росії та широко цитуються в історичних біографіях, наукових працях і медіа. Письменник Святослав Рибас посилався на його працю «Росія за старого режиму» у біографії Сталіна, а історики С. А. Нефьодов і В. Я. Гросул також використовували його праці. Доктор політичних наук, академік Ю. С. Пивоваров вважав Пайпса видатним істориком, а релігієзнавець О. Б. Зубов високо цінував його й називав провідним фахівцем з історії Російської революції. Водночас доктор історичних наук В. П. Булдаков давав його працям критичну оцінку, вказуючи, що Пайпс перебільшує роль Леніна як «макіавеллістичного» маніпулятора масами, а книга «Російська революція» містить численні фактичні помилки. На думку Булдакова, праця «Росія за більшовиків» (1994) відтворює позиції книги «Утворення Радянського Союзу: комунізм і націоналізм, 1917—1924» (1964), яка стала класикою антикомунізму та історіографічних здобутків доби «холодної війни». У західній історіографії Пайпса також критикували за емоційність замість суворого аналізу, свідоме ігнорування досліджень із соціальної історії та спрощене бачення російської історії, особливо другої половини XIX століття. Його учень Пітер Кенез, навпаки, описував його як вченого ерудита й чудового оповідача, відзначав ґрунтовне висвітлення столипінських реформ і водночас — надзвичайно консервативний підхід. Французький історик Депретто також вважав його концепцію радянської історії карикатурною: за його оцінкою, Пайпс зображував Леніна як всесильного деміурга, керованого жагою влади, подавав організацію більшовицької партії 1917 року як значно централізованішу та не враховував радикалізацію робітників і солдатів. Депретто також зазначав, що Пайпс викривлює події 1917 року через ігнорування соціальних досліджень і присвячує один абзац Білому терору та 47 сторінок Червоному терору.
Оцінки наукових поглядів
Наукові погляди Річарда Пайпса неодноразово ставали предметом критики. Американський історик Олександр Рабінович вважав, що в книзі «Невідомий Ленін» 1996 року Пайпс продовжує кампанію демонізації Леніна. Американський історик Рональд Григор Суні зазначав, що сильна неприязнь до Леніна заважає Пайпсові подати його збалансовано. Оксфордський історик Роберт Сервіс висловлював думку, що Пайпс помилково зображує Леніна психопатом без ідеології. Соціолог А. Тарасов писав, що неприязнь Пайпса до Росії є поширеною і спричинила появу дисертацій у США та Канаді. Швейцарський журналіст Гі Меттан називав Пайпса русофобом і лідером однієї з двох американських шкіл антиросійської історіографії, а також відносив його разом із Збігнєвом Бжезинським до впливової групи східноєвропейських націоналістів.
Оцінки наукових поглядів
У своїх оцінках наукових поглядів Річард Пайпс наполягав, що історик не зобов’язаний залишатися цілком неупередженим, коли йдеться про трагедію. На його думку, не приховувати особистих емоцій не означає підходити до теми ненауково. Він посилався на виняток із аристотелівського принципу поміркованості, стверджуючи, що ті, кого не обурює очевидна несправедливість, є дурнями, а гнів є доречним там, де між людьми існує явна несправедливість.
Ревізіоністські історики, за цими оцінками, засуджували трилогію «Російська революція» за сміливе судження щодо великої історичної події та більше зосереджувалися на ставленні автора, ніж на самому предметі дослідження. Водночас зазначалося, що в тексті він посилався на публікації ревізіоністських істориків і цитував їх. Також підкреслювалося, що книжку «Російська революція» видало комерційне видавництво, і вона розійшлася тиражем у п’ятизначних числах, тоді як університетські видавництва зазвичай продавали книги лише в чотирицифрових тиражах.
Серед критиків поширювалися твердження, ніби вони працювали в адміністрації Рональда Рейгана, щоб дискредитувати автора, хоча сам Пайпс служив за Рейгана, якого вважали неінтелектуальним прихильником жорсткої лінії в холодній війні. Окремо згадувалася його книга «Невідомий Ленін», написана на основі документів із Центрального партійного архіву 1992 року. Її метою було спростувати поділ на «доброго» Леніна і «поганого» Сталіна та показати, що головні елементи сталінізму безпосередньо пов’язані з ленінізмом. У цьому контексті наводилися й слова В’ячеслава Молотова, який після сорока років спільної роботи з Леніним і Сталіним відповів, що Ленін був суворішим; також згадувалося, що Ленін докоряв Сталіну за м’якість і лібералізм та називав радянську владу не диктатурою, а «киселевою» владою.
Сім’я
У 1946 році Річард Пайпс одружився з Іреною Ойген Рот. У подружжя було двоє дітей. Їхній син Даніель став істориком і політологом, який спеціалізувався на Близькому Сході.