Ірена Шевінська народилася 24 травня 1946 року в Ленінграді в єврейській родині як Ірена Кіршенштейн. Її батько, Якуб Густав Кіршенштейн, був акустичним інженером із Варшави, а мати, Євгенія Рафальська, походила з Києва. Батьки познайомилися в Узбекистані після евакуації київських заводів і ленінградського інституту в 1941 році. У 1947 році родина оселилася у Варшаві, а в 1953 році батьки розлучилися.
Шевінська була польською спортсменкою, що спеціалізувалася на спринті та стрибках у довжину, і входить до числа найбільш титулованих польських атлетів в історії. Вона чотири рази поспіль ставала призеркою Олімпійських ігор, здобувши загалом сім олімпійських медалей: три золоті, дві срібні та дві бронзові. Також вона виграла 16 медалей чемпіонатів Європи, зокрема 10 на відкритому повітрі та 6 у приміщенні. У 1965–1979 роках вона виборола 24 медалі чемпіонатів Польщі. Після завершення спортивної кар’єри працювала активісткою в національних і міжнародних спортивних організаціях. Померла 29 червня 2018 року у Варшаві.
- Яких спортивних успіхів досягла Ірина Шевінська?
- Де народилася Ірена Шевінська і яку освіту вона здобула?
- Як Ірена Шевінська розвивала свою кар’єру від перших стартів до олімпійських рекордів?
- У яких організаціях працювала Ірена Шевінська після завершення спортивної кар’єри?
- Коли Ірена Шевінська вийшла заміж і яку роль у її житті відігравав Славомір Шевінський?
- Як відбувалися останні дні та похорон Ірени Шевінської?
- Які нагороди, звання та почесні відзнаки отримала Ірена Шевінська?
Спортивні досягнення Ірини Шевінської
Ірина Шевінська була однією з найтитулованіших польських спортсменок і провідних легкоатлеток в історії. Вона виступала у спринті та стрибках у довжину й представляла Польщу в міжнародних матчах та Кубку Європи. На Олімпійських іграх вона чотири рази поспіль ставала призеркою та здобула загалом сім медалей: три золоті, дві срібні й дві бронзові. На чемпіонатах Європи вона виборола 16 медалей, зокрема 10 на відкритому повітрі та 6 у приміщенні. З 1965 до 1979 року вона здобула 24 медалі чемпіонатів Польщі в бігу на 100 і 200 метрів, бігу на 400 метрів, естафеті 4×100 метрів та стрибках у довжину. У 1974 році її визнали найкращою спортсменкою світу за версією «Юнайтед Прес Інтернешнл», а в опитуваннях «Пшегльонду спортового» вона чотири рази ставала найкращою польською спортсменкою — у 1965, 1966, 1974 і 1976 роках.
Ранні роки та освіта
Ірена Шевінська народилася як Ірена Кіршенштейн у єврейській сім’ї 24 травня 1946 року в Ленінграді. Її батько, Якуб Ґустав Кіршенштейн (1919–2002), був акустичним інженером із Варшави, а мати, Евгенія Рафальська (1922–1996), походила з Києва. Батьки познайомилися в Узбекистані після евакуації київських заводів і ленінградського інституту 1941 року. У 1947 році родина оселилася у Варшаві, а після розлучення батьків 1953 року вона жила з матір’ю на алеї Сверчевського, нині Алеї Солідарності, у Варшаві. Навчалася у XXXVII Загальноосвітньому ліцеї імені Ярослава Домбровського у Варшаві, а 1970 року закінчила факультет суспільних наук Варшавського університету зі спеціалізацією з економіки транспорту.
Шлях до міжнародних перемог
Початок спортивної кар’єри Ірени Шевінської припав на осінь 1960 року, коли їй було 14 років: вона прийшла в легку атлетику в групі учениць і учнів із Початкової школи № 37 у Варшаві. Її тренером став Ян Копито, колишній метальник списа і фіналіст Олімпійських ігор 1956 року в Мельбурні. Від самого початку кар’єри Шевінська виступала за варшавський клуб «Полонія» і спершу брала участь у змаганнях «атлетичних четвергів». Перші медалі вона здобула на чемпіонаті Польщі серед юніорів 1962 року в Лодзі.
У 1964 році Шевінська виграла три золоті медалі на Європейських юніорських іграх у Варшаві — у бігу на 200 метрів, стрибках у довжину та естафеті 4×100 метрів. Того ж року на Олімпійських іграх у Токіо вона стала срібною призеркою в стрибках у довжину та на дистанції 200 метрів, а також здобула золото в естафеті 4×100 метрів разом із Тересою Цепли, Галиною Ґурецькою та Євою Клобуковською; їхній результат 43,69 секунди став світовим рекордом.
У 1965 році в Будапешті Шевінська виборола три медалі на Універсіаді, а на чемпіонаті Європи 1966 року в Будапешті — чотири медалі, зокрема три золоті. На Олімпійських іграх 1968 року в Мехіко вона виграла біг на 200 метрів, встановивши світовий рекорд 22,58 секунди, а також здобула бронзу на дистанції 100 метрів. Естафетна команда 4×100 метрів з її участю втратила естафетну паличку й не потрапила до фіналу; після цього Шевінська стала мішенню антисемітських нападок, пов’язаних із подіями 1968 року. Її захищав колумніст Вєх у газеті «Експрес вечірній».
У 1969 році вона здобула три медалі на Європейських іграх у приміщенні в Белграді, але залишила літній сезон через вагітність. Після народження сина Анджея Шевінська виступила на Універсіаді 1970 року в Турині, де вибула у півфіналі бігу на 100 метрів. У 1971 році вона знову піднялася на п’єдестал у стрибках у довжину на чемпіонаті Європи в приміщенні, а також здобула бронзу в бігу на 200 метрів на чемпіонаті Європи в Гельсінкі. Під час новорічного збору в Закопаному на межі 1971–1972 років вона зазнала розтягнення лівої щиколотки і була змушена відмовитися від змагань у стрибках у довжину. На Олімпійських іграх у Мюнхені вона виборола бронзу на 200 метрів і вийшла до півфіналу на 100 метрів.
Після четвертого місця в бігу на 60 метрів на чемпіонаті Європи в приміщенні в Роттердамі вона вже наступного року здобула бронзу на цій дистанції. Восени 1973 року Шевінська почала виступати на 400 метрів. На чемпіонаті Європи 1974 року в Римі вона виграла три медалі, серед них дві золоті — на 100 і 200 метрів; у березні того ж року в Катовицях здобула бронзу в бігу на 60 метрів. На Олімпійських іграх 1976 року в Монреалі вона стала олімпійською чемпіонкою на 400 метрів із результатом 49,29 секунди, що став світовим рекордом. У 1978 році в Празі Шевінська виграла ще дві бронзові медалі, а на Олімпійських іграх 1980 року в Москві дійшла до півфіналу в бігу на 400 метрів.
Діяльність після завершення спортивної кар’єри
Після завершення спортивної кар’єри 1980 року Ірена Шевінська розпочала діяльність у різних організаціях. Вона входила до правління Польської асоціації легкої атлетики у 1980–2009 роках, а з 1997 до 2009 року була її президенткою. У 1982–1989 роках була членкинею Патріотичного руху національного відродження. У 1984 році її обрали до Жіночого комітету Міжнародної асоціації легкоатлетичних федерацій, а 1995 року — до Ради Європейської асоціації легкої атлетики. З 2005 до 2009 року вона входила до Ради Міжнародної асоціації легкоатлетичних федерацій, а з 2011 року поновила роботу в ній. Також Шевінська була віцепрезиденткою Польського олімпійського комітету та з 1998 року — членкинею Міжнародного олімпійського комітету. Вона входила до Комісії з координації перевірки підготовки до Олімпійських ігор в Афінах 2004, Лондоні 2012 і Токіо 2020. У 2005 році була членкинею почесного виборчого комітету Леха Качинського, а перед президентськими виборами в Польщі 2015 року — членкинею почесного комітету підтримки Броніслава Коморовського. Після фінансового скандалу 2009 року вона не висувала свою кандидатуру на переобрання на посаду президентки Польської асоціації легкої атлетики.
Сімейне життя
У 1967 році Ірена Шевінська вийшла заміж за Славоміра Шевінського. Він також був спортсменом, який виступав у бігу на 400 метрів з бар’єрами, а в житті Ірени Шевінської виконував роль тренера та фотографа. У подружжя були сини.
Останні роки та похорон
Ірена Шевінська померла 29 червня 2018 року після тривалої боротьби з раком. Похоронна меса відбулася 5 липня 2018 року в Польовому соборі Війська Польського. Богослужіння очолив єпископ Мар’ян Флорчик. Похоронні церемонії мали державний характер, а в них взяла участь представницька рота Війська Польського.
На похороні були присутні президент Польщі Анджей Дуда з дружиною Агатою Корнаусер-Дудою, прем’єр-міністр Матеуш Моравецький, міністр спорту і туризму Вітольд Банька, президент Міжнародного олімпійського комітету Томас Бах, президент Міжнародної асоціації легкоатлетичних федерацій Себастьян Коу та президент Польського олімпійського комітету Анджей Красьницький. Серед присутніх також були численні спортсмени, зокрема Томаш Маєвський, Аніта Влодарчик, Чеслав Ланг, Владислав Козакевич, Роберт Корженьовський та Анджей Пєрсон.
Ірену Шевінську поховали в Алеї заслужених на Військовому цвинтарі на Повонзках у Варшаві, на ділянці G-tuje-39.
Нагороди та відзнаки
У 1974 році Ірену Шевінську назвали найкращою спортсменкою світу за версією «Юнайтед Прес Інтернешнл» і переможницею щорічного опитування «Легкоатлет року» у змаганнях з легкої атлетики. Вона чотири рази вигравала опитування «Пшеглонд Спортовий» за звання 10 найкращих польських спортсменів і дев’ять разів входила до першої десятки цього рейтингу. Також Шевінська сім разів очолювала рейтинг «Золотих шипів». У 1981 році її внесли до Міжнародної єврейської спортивної зали слави, а в 1984 році присвоїли звання «Спортсменка 40-річчя ПНР». У 1994 році вона отримала медаль «Калос Кагатос» за успіхи поза спортом.
У 1998 році її визнали фігурою номер один у польському спорті XX століття за версією журналів «Політика», «Пшеглонд Спортовий» і «Темпо». 29 вересня 2007 року Академія фізичного виховання і спорту в Гданську надала їй почесний докторський ступінь. У 2009 році Шевінську назвали почесною президенткою Польської легкоатлетичної асоціації та обрали найкращою польською легкоатлеткою в бігу на 200 і 400 метрів у ювілейному опитуванні ПЗЛА. У 2012 році її внесли до Зали слави ІААФ.
Вона є патронкою Початкової школи № 4 у Пултуську, а 15 жовтня 2018 року стала посмертною патронкою Початкової школи № 2 у Ломянки-Домброва-Лєсна. Шевінська також підтримувала розвиток спорту в гміні Ломянки та взяла почесне патронування над загальнонаціональним спортивним заходом «Біг Ломянок» у 2015 році. За рішенням міської ради вона отримала почесне громадянство Бидгощі у 2005 році, а також почесне громадянство Сопота, Пултуська і Згежа у 2014–2015 роках. У червні 2018 року її відзначили медаллю президента міста Торунь «Торуніум», а Міжнародна асоціація легкоатлетичних федерацій у 2018 році планувала розмістити на стадіоні «Завіша» в Бидгощі пам’ятну таблицю на її честь.
