Ванда Вікторія Пултавська з дому Воятсік народилася 2 листопада 1921 року в Любліні, а померла 24 жовтня 2023 року в Кракові. Вона була польською лікаркою, мала ступінь доктора медичних наук і спеціалізувалася на психіатрії. Також була доценткою Папської академії теології.
Ще до війни навчалася в школі сестер уршулянок Римського союзу в Любліні та була скауткою. У IV Люблінському жіночому скаутському загоні імені Левів-Львів’янок вона брала участь і до 1939 року, і під час Другої світової війни; у 15 років стала скаутською лідеркою. Після початку війни долучилася до допоміжної служби й підпільного руху опору як зв’язкова та брала участь у таємному навчанні. 17 лютого 1941 року її заарештувало Ґестапо, після чого вона була ув’язнена в замку в Любліні, зазнала катувань і допитів у слідчій в’язниці Ґестапо «Під Зегаром», а 21 вересня 1941 року була відправлена до концтабору Равенсбрюк із смертним вироком. Там вона стала жертвою псевдомедичних експериментів Карла Ґебгардта, Фріца Фішера, Рольфа Розенталя та Герті Обергойзер.
Після війни Пултавська стала близькою подругою Івана Павла ІІ, була присутня при його смерті та була нагороджена Орденом Білого Орла.
- Чим займалася Ванда Пувлавська у професійному та громадському житті?
- Як склалися молоді роки та воєнна доля Ванди Пултавської?
- Якою була наукова, викладацька та громадська діяльність Ванди Пўлтаської?
- Які публічні заяви та ініціативи робила Ванда Паўтовська щодо шлюбу, абортів, контрацепції та пандемічних обмежень?
- Як тривала переписка Ванди Пултавської з Іваном Павлом ІІ та яким чином вона була пов’язана з його беатифікаційним процесом?
- Якою була сім’я Ванди Полтавської і як відбулися її останні роки та поховання?
Освіта, професія та громадська діяльність
Ванда Вікторія Пувлавська, уроджена Войтасик, народилася 2 листопада 1921 року в Любліні, а померла 24 жовтня 2023 року в Кракові. Вона була польською лікаркою, мала ступінь доктора медичних наук і спеціалізувалася в психіатрії. Працювала доценткою Папської академії теології. У молодості була скауткою, а згодом стала антиабортною активісткою. Під час Другої світової війни її ув’язнили в німецькому концентраційному таборі Равенсбрюк. Вона була близькою подругою Івана Павла ІІ та була присутня біля його смерті. За свої заслуги була нагороджена орденом Білого Орла.
Під час Другої світової війни
Ванда Пултавська навчалася в школі сестер уршулянок Римського союзу в Любліні. До 1939 року та під час Другої світової війни вона була скауткою IV Люблінського жіночого скаутського загону, названого на честь Орлят Львівських, а у 15 років стала скаутською провідницею. Після початку війни долучилася до допоміжної служби та підпільного руху як зв’язкова, а також брала участь у таємному навчанні. 17 лютого 1941 року її заарештувало ґестапо й ув’язнило в замку в Любліні. Згодом її допитували і катували в слідчій тюрмі ґестапо «Під Зегаром» у Любліні. 21 вересня 1941 року її відправили до концтабору Равенсбрюк із смертним вироком. У таборі вона стала жертвою псевдомедичних експериментів Карла Ґебгардта, Фріца Фішера, Рольфа Розенталя та Гертри Обергойзер. Незадовго до кінця війни її перевели до табору в Нойштадт-Глеве, де вона перебувала до 7 травня 1945 року.
Наукова, педагогічна та громадська діяльність
Ванда Пўлтаська закінчила вищі медичні студії в Ягеллонському університеті 1951 року. У 1964 році вона здобула два ступені спеціалізації та докторський ступінь з психіатрії. З 1952 до 1969 року працювала асистенткою професора в Психіатричній клініці Медичної академії в Кракові, а з 1955 до 1997 року була викладачкою пасторальної медицини на Папському теологічному факультеті в Кракові. У 1964–1972 роках працювала в Освітньо-медичній консультативній клініці при відділі психології Ягеллонського університету. У 1967 році заснувала Інститут теології сім’ї при Папському теологічному факультеті в Кракові та очолювала його як професорка протягом 33 років. Також у 1981–1984 роках була викладачкою в Інституті студій з питань шлюбу та сім’ї імені Івана Павла II при Папському Латеранському університеті в Римі. У лютому 1966 року вона обстежувала Кароля Кота, відомого як «Вампір із Кракова», діагностувала в нього компульсивну мастурбацію та призначила вітамін B. Пўлтаська проводила дослідження над так званими дітьми Аушвіца, які в дитинстві були ув’язнені в концтаборах. У квітні 1969 року вона залишила Психіатричну клініку, щоб присвятити себе подружньому та сімейному консультуванню. За даними бази Medline, вона є авторкою п’яти наукових публікацій польською мовою та однієї статті в англомовному журналі. Вона також брала участь у роботі Комісії з розслідування нацистських злочинів у Польщі, входила до команди підтримки «Радіо Марія» за служіння Богові, Церкві, Батьківщині та польському народові, була серед редакторів тижневика католицьких родин «Джерело», писала праці з педагогіки та протягом 10 років була радницею Кракова. У 1995 році Пўлтаська розпочала кампанію за встановлення меморіальної таблиці на честь польських жінок-в’язнів і жертв німецьких лікарів у Равенсбрюку; таблицю відкрили 1997 року.
Публічні погляди та суперечливі висловлювання
У 2010 році Ванда Паўтовська підписала відкритого листа до польського уряду та президента, в якому виступила проти організації параду ЄвроПрайду у Варшаві. У цьому ж листі вона заперечувала легалізацію одностатевих союзів і усиновлення дітей гомосексуальними парами. У травні 2014 року Паўтовська ініціювала й написала текст «Декларації віри католицьких лікарів і студентів-медиків» про людську сексуальність і плідність. Вона заявляла про підтримку нерозривності шлюбу, виступала проти абортів і контрацепції. Також вона стверджувала, що дії лікарів, які роблять аборти та призначають контрацептиви, є гіршими за Голокост під час Другої світової війни. Окремо Паўтовська негативно оцінювала профілактичні заходи, які застосовували під час пандемії COVID-19, і казала: «Хто вірить, що ці ганчірки захищають нас від вірусів? Медицина нас обманює».
Листування з Іваном Павлом ІІ та документальні свідчення
Ванда Пултавська підтримувала тривале листування з Каролем Войтилою, пізніше папою Іваном Павлом ІІ, яке тривало до його смерті. Ця переписка стала конфіденційним доказом у процесі беатифікації. Їхню дружбу документовано також у книжці «Бескідські реколекції», що містить майже 50 років листування; рукопис цієї праці перед публікацією було подано до Генеральної постуляції процесу беатифікації Івана Павла ІІ в Римі, і там не висловили жодних застережень. У листопаді 2001 року Пултавська повідомила Івана Павла ІІ про справу архієпископа Юліуша Паєца та ситуацію в Познанській єпархії, після чого до Познані приїхала ватиканська комісія, щоб вислухати обидві сторони. Раніше, у 1962 році, її листування з архієпископом Каролем Войтилою було пов’язане з проханням до італійського ченця отця Піо молитися про зцілення від раку.
Сім’я та останні роки
Ванда Полтавська була третьою донькою Адама Францішека Войтасіка, поштового службовця, та Анни, уродженої Хабер. Її чоловіком був Анджей Полтавський (1923–2020), професор філософії, який читав лекції в Ягеллонському університеті та Академії католицької теології у Варшаві. У подружжя було чотири доньки. Ванда Полтавська померла 24 жовтня 2023 року в Кракові, маючи майже 102 роки. 31 жовтня 2023 року розпочалися державні похорони: у базиліці Святої Марії відбулася свята меса, яку очолив кардинал Станіслав Дзивіш. Після цього її поховали поруч із чоловіком на кладовищі Сальватор у Кракові.
